Баррент поточився.
Його охопив жах — не перед смертю взагалі, але перед смертю занадто скорою, адже він не встиг попередити омежців про головну небезпеку, що крилася в їхній свідомості. Ніхто, крім нього, не зможе застерегти їх від катастрофи, яка уразить кожного, хто пригадає все про Землю. Ще ніхто до нього не пережив такого відкриття. Якби йому вдалося вижити, то можна було б виробити запобіжні заходи.
Баррент звівся на ноги. Від самого дитинства його привчали до відповідальності перед суспільством, і тепер це стало в пригоді. Він не міг дозволити собі померти, коли його знання так потрібні на Омезі.
"Це несправжня машина".
Він раз по раз повторював ці слова, а машина, набираючи швидкості, мчала на нього від протилежної стіни кімнати. Він змусив себе глянути на машину, побачити спокійні монотонні уроки в класі, де в його свідомості створювали цю потвору.
"Це несправжня машина".
Він повірив, і вдарив кулаком в ненависне обличчя, що відбивалось на металі. На мить його приголомшив біль, і Баррент знепритомнів. Коли він повернувся до тями, то побачив що перебуває в своєму домі на Землі. Рука та плече боліли, а кілька ребер, здається, були зламані. На лівій руці були сліді від укусу трихомотреди.
Але своєю порізаною, скривавленою правою рукою він розбив дзеркало. А заразом із дзеркалом зник і Баррент-1 — остаточно і безповоротно.