Тиснете ви справедливого, берете підкуп та викривлюєте право вбогих у брамах.
13 Тому розумний мовчить цього часу, бо це час лихий.
14 Шукайте добра, а не лиха, щоб вам жити, і буде з вами Господь, Бог Саваот, так, як кажете ви.
15 Ненавидьте лихе й полюбіть добро, і правосуддя поставте у брамах, може змилується Господь, Бог Саваот над рештою Йосипа".
16 Тому так промовляє Господь, Бог Саваот: "На майданах усіх голосіння, на всіх вулицях крики: Ой, ой! І покличуть хліборобів на жалобу, і голосільниць, що вміють співати жалобних пісень,
17 і стане голосіння по всіх виноградниках, бо я перейду серед тебе, — каже Господь!
18 Лихо тим, що жадають Господнього дня, нащо це вам день Господній? Він не світло, а темрява!
19 Це так, коли хто втікає від лева, і ведмідь зустрічає його! Чи ввійшовши в хату, обперся своєю рукою об стіну, аж гадюка кусає його...
20 Чи ж не є день Господній темрявою, а не світлом, і хіба він не пітьма без світла?
21 Зненавидів я, відкинув ваші свята, не приємний мені запах жертв на ваших урочистих зборах...
22 І коли принесете мені цілопалення та хлібні жертви свої, я собі не вподобаю їх, а на мирні жертви ваші з ситих баранів не погляну...
23 Усунь же від мене голоси пісень своїх, не бажаю я чути звуків гусел твоїх.
24 Хай тече правосуддя, немов та вода, а справедливість як стрімкий потік!
25 Чи ж приносили ви мені жертви та дари ваші за тих сорок років на пустелі, оселе Ізраїлева?
26 Ви ж носили Саккута, свого царя, та Кевана, зображення зорі ваших богів, що собі поробили.
27 Тому я вас вижену геть за Дамаск, — каже Господь, — що Бог Саваот йому ймення!
Амоса 6
1 Лихо безпечним на Сіоні, тим, хто сподіється на самарійську гору, тим шляхетним першого з народів, до яких прибуває оселя Ізраїлева!
2 Перейдіть до Калне та й побачте, і звідти підіть до Гамату великого, і зійдіть до Ґату филистимлян! Чи кращі вони від цих царств? Чи їхні кордони більші за ваші?
3 День нещастя вважаєте ви за далекий, а час насилля наближаєте!
4 Ви вилежуєтеся на ложах з слонової кістки і валяєтеся на постілі своїй, і їсте баранів з отари та ситих телят з обори.
5 Під гусла співаєте ви, мов Давид, ви музичні інструменти собі видумуєте.
6 Ви вино попиваєте чашами, і намащуєтеся добірною оливою, і над спустошенням Йосипа не вболіваєте.
7 Тому вони підуть нині на вигнання на чолі полонених, і припиниться галас веселощів на бенкетах.
8 Господь присягнув був своєю душею, — каже Господь, Бог Саваот, — пишнотою Якова гидую, і палати його я ненавиджу, і видам те місто та все, що є в ньому.
9 І буде, якщо десять люду залишаться в оселі одній, то й вони помруть.
10 І його візьме родич та й спалить, щоб винести кістки з оселі, і скаже до того, хто буде в середині: "Чи ще є хто з тобою?" А той відповість: "Вже нема нікого!" І скаже той: "Тихше, бо не згадується ім'я Господа!"
11 Бо Господь ось накаже, і ворог розіб'є великий будинок на уламки, а будинок малий на тріски.
12 Чи бігають коні по скелі? Чи хто виоре море худобою? Таж ви суд обернули на гіркоту, а плід справедливості — на полин!
13 Ви марнотою тішитеся й кажете: "Хіба ж ми не власною силою набули собі роги?"
14 Бо ось я поставлю народ проти вас, оселе Ізраїлева, — каже Господь, Бог Саваот, — і вони пануватимуть над вами, від шляху на Гамат, і аж до потоку Арави!"
Амоса 7
1 Господь Бог вчинив, що я бачив таке: Ось він утворив сарану, коли почала виростати отава, і ось стала отава як по сінокосі царському!
2 І як вона вже пожерла траву на землі, я сказав: "Господе, Боже, пробач! Як же Яків устояти може, бо такий він малий?"
3 І Господь пошкодував був про те. Не станеться це, — промовив Господь.
4 Господь Бог вчинив, що я бачив таке: Ось Господь Бог покликав на вогонь, і пожер той велику безодню і частину землі.
5 І сказав я: "О, Господе, Боже, зупини! Як же Яків устояти може, бо такий він малий?"
6 І Господь пошкодував був про те. "Не станеться й це!" — сказав Господь Бог!
7 І він знову вчинив, що я бачив таке: Ось на мурі стрімкому стоїть Господь Бог, а в руці його висок.
8 І запитав мене Господь: "Що ти бачиш, Амосе?" А я відповів: "Виска". І промовив Господь: "Ось я цього виска покладу посеред народу мого, Ізраїля, вже йому не пробачу!
9 І опустіють жертовні пагорби Ісакові, і поруйновані будуть святині Ізраїлеві, і я стану з мечем на оселю Єровоамову".
10 І послав Амація, священик Бет-Елу, до Єровоама, царя Ізраїлевого, кажучи: "Амос змовляється на тебе серед оселі Ізраїлевої, не може земля вже терпіти всіх його слів!
11 Бо так каже Амос: "Єровоам помре від меча, а Ізраїль конче піде на вигнання з своєї землі!12 І сказав Амація до Амоса: "Провидцю, іди, втікай собі до Юдиного краю, і їж там хліб, і там пророкуй.
13 А в Бет-Елі вже більше не пророкуватимеш, бо він оселя царя та святиня царства".
14 І відповів Амос Амації: "Я не пророк, і не син я пророків, я пастух та порав фіги дикі.
15 І взяв мене Господь від отари, і промовив до мене Господь: "Іди, пророкуй моєму народові Ізраїлеві!"
16 А зараз послухай Господнього слова: "Ти кажеш, що не пророкуватимеш на Ізраїля, і не проповідуватимеш на Ісакову оселю".
17 Тому так каже Господь: "Твоя жінка в місті буде розпусна і сини твої та дочки попадають від меча, і земля твоя буде поділена мірничим шнуром, і ти помреш на нечистій землі, а Ізраїль конче піде на вигнання з своєї землі!"
Амоса 8
1 Господь Бог вчинив, що я бачив таке: Ось кошик достиглих плодів.
2 І запитав він: "Що бачиш, Амосе?" А я відповів: "Кошик достиглих плодів". І сказав до мене Господь: Достиг кінець моєму народові Ізраїлеві, вже йому не пробачу!
3 І того дня замість пісень буде стогін у храмі, — каже Господь Бог, — буде трупів багато, бо ворог на кожному місці накидає їх!
4 Послухайте це, ви, що тиснете бідного, і що прагнете винищити всіх убогих землі,
5 кажучи: "Коли ж мине новомісяччя, щоб нам збіжжя продати? І субота, щоб нам відчинити комори з зерном? Щоб зменшити ефу, і щоб шекля побільшити, і щоб обважувати,
6 щоб купувати за срібло нужденних, а вбогого за взуття, і продавати висівки?"
7 Господь присягнув славою Якова: "Не забуду ніколи усіх їхніх вчинків!
8 Чи не затрясеться від цього земля, і всі мешканці її не впадуть у жалобу? Вся вона захвилюється, мов той Ніл, і скаламутиться та осяде знов, немов річка Єгипту".
9 І станеться в день той, — каже Господь Бог, — вчиню захід сонця опівдні, і на землі серед світлого дня настане темрява.
10 І оберну ваші свята в жалобу, а всі ваші пісні в голосіння, і на всі стегна спроваджу верету, а на всяку голову лисину, і вчиню це, немов та жалоба по одинакові, кінець же отого, немов гіркий день!
11 Ось дні настають, — каже Господь Бог, — і голод пошлю я на землю, не голод на хліб, і не спрагу на воду, а спрагу почути Господні слова!
12 І ходитимуть від моря до моря, і з півночі до сходу блукатимуть, щоб знайти слово Господа, та не знайдуть його!
13 Того дня млітимуть від спраги вродливі дівчата та хлопці,
14 що клянуться гріхом самарійським та кажуть: "Як живий твій Бог, Дане, і як живий шлях до Беер-Шеви!" Та вони всі попадають, і вже не встануть...
Амоса 9
1 Я бачив Господа, що стояв над жертовником, і він сказав: "Удар но по маківці цих воріт, щоб затряслися пороги, я потрощу їм голови, а їхню решту поб'ю я мечем. Ніхто не втече з них і ніхто не врятується!
2 Якщо б закопалися вони до шеолу, то й звідти рука моя їх дістане, і якщо б піднялися на небо, то й звідти їх скину!
3 А якщо б поховалися вони на верховині Кармелу, там знайду й заберу їх, а якщо на дні моря вони поховаються від очей моїх, то й там я гадюці звелю, і вона покусає їх!
4 А якщо їх вороги поженуть у полон, то й там накажу я мечеві і він їх поб'є, і на них я зверну своє око на лихе, а не на добре".
5 Бо коли Господь Бог Саваот доторкнеться землі, то розтане вона, і в жалобу впадуть усі мешканці її. І вся вона завирує, немов той Ніл, і мов річка Єгипту втихне.
6 Він будує на небі палаци свої, а свій небосхил заклав над землею, воду морську він кличе, і виливає її на поверхню землі, Господь йому ім'я!
7 Хіба ж ви, Ізраїлеві сини, мені не такі, як сини Етіопії? — каже Господь. Хіба ж не Ізраїля вивів я з Єгипту, а филистимлян з Кафтору чи Арама з Кіру?
8 Ось очі Господа Бога на грішне це царство, і з поверхні землі його винищу, та винищуючи, не знищу оселі Якова, — каже Господь.
9 Бо ось я звелів, і серед народів усіх пересію оселю Ізраїля, як пересівається решетом зерно, і жодна зернина не випаде на землю!
10 Впадуть усі грішні народу мого від меча, що кажуть: "Не досягне до нас і не зустріне нас це нещастя!"
11 Того дня я підведу розвалену Давидову халупу, поправлю в ній проломи, і відновлю руїни її, і відбудую її, як за днів стародавніх,
12 щоб решту Едому посіли вони, і всі ті народи, що в них кликалося моє ім'я, — каже Господь, який робить оце.
13 Ось дні настають, — промовляє Господь, — і орач із женцем зустрінуться, а чавильник винограду з сіячем, і гори закрапають виноградним соком, а всі узгір'я добром потечуть.
14 І долю народу свого, Ізраїля, я поверну, і вони відбудують міста спустошені, і осядуть у них, і засадять вони виноградники, і питимуть з них вино, і порозводять садки, і їстимуть їхні плоди.
15 І я посаджу їх на їхній землі, і вже їх не вириватимуть із землі, яку я їм дав, — каже Господь, Бог твій!
ПРОРОЦТВО ОВДІЯ
Овдія 1
1 Видіння Овдія. Так сказав Господь Бог на Едом: "Почули ми звістку від Господа, і посланий був між народів вісник, щоб сказати: "Вставайте, піднімайтеся на війну проти нього!"
2 Оце я малим зробив тебе між народами і ти надто зневажений.
3 Тебе гордість серця твого обдурила, тебе, що перебуваєш по рощілинах високих скель і кажеш у серці своєму: "Хто скине на землю мене?"
4 Якби ти піднявся, немов той орел, і якби ти кубло своє зробив поміж зорями, то й звідти я скину тебе, — каже Господь!
5 Якби до тебе злодії прийшли, чи нічні грабіжники, то як би вони тебе розорили! Чи ж вони не б вкрали лиш те, що бажали? І якби до тебе прийшли збирачі винограду, чи ж вони б не лишили бодай кілька грон?
6 Як старанно Ісав обшуканий, коли його приховані скарби були викриті!
7 Аж до кордону прогнали тебе, обдурять тебе твої всі союзники, переможуть тебе твої приятелі! Ті, що хліб твій їдять, пастку поставлять на тебе, нема в тому розуму!
8 Чи ж не станеться це того дня, — каже Господь, — і винищу я мудреців з Едому, а розум з гори Ісавової?
9 І настрашене буде лицарство твоє, о Темане, щоб був убитий кожен з Ісава.
10 Через насилля на Якова на брата твого сором покриє тебе, і ти витятий будеш навіки.
11 Того дня, коли став ти навпроти, того дня, як чужинці полонили були його військо, і коли в його брами ввійшли, і жереба кидали про Єрусалим, то й ти був, як один з них!
12 І тому не дивися на день свого брата, на день лиха його, і не тішся з Юдиних синів у день їхнього знищення, і не розкривай своїх вуст у день утиску.
13 І не входь до брами народу мого в день лиха його, і не зловтішайся до нещастя його в день лиха його, і не простягай своєї руки до багатства його цього дня!
14 І на перехресті шляхів не стій, щоб убивати його втікачів, і в день утиску не видавай його залишків!
15 Бо близький день Господній над усіма народами, як зробив ти, то так і тобі буде зроблено.