Це найбільша епідемія, яка будь-коли вражала людство. І дивно: виявляється, є ще досить багато таких, хто тільки й чекав, щоб йому було надано правдоподібний привід, аби самого себе принизити до тварини – безлічі людей це дуже приємно!
Однак той, хто знає Духовні Закони, що діють у Всесвіті, з огидою відвернеться від теперішніх спрямувань. Візьмемо для прикладу лише одну з "найневинніших" утіх – "родинні купання". "Чистому – все чисте!" Звучить настільки гарно, що під захистом цієї благозвучности можна собі багато чого дозволити. Але роздивімося найпростіші етерноречовинні події в таких купаннях. Припустімо, є тридцять осіб різних статей, із них двадцять дев'ять справді у всіх відношеннях чисті. Припущення, яке від початку цілком неможливе; протилежне було б імовірнішим, хоча навіть таке є рідкісним. Однак ми це припустимо. Той один, тридцятий, збуджений жаданням, має нечисті думки, попри те, що зовні він, можливо, тримається бездоганно. Ці думки етерноречовинно втілюються негайно в живі мислеформи, тягнуться до об'єкту його споглядання і пристають до нього. Це – забруднення, незалежно від того, дійшло до якихось висловлювань або ґвалтівних дій чи ні! Згадана вимазана особа розноситиме з собою цей бруд, спроможний притягувати схожі мислеформи, що блукають навколо. Через це вони стають довкола неї дедалі щільнішими, зрештою, бентежачи, можуть впливати на неї та отруювати її, мов паразитична ліана, що часто змушує всихати найздоровіше дерево. Такими є етерноречовинні події під час так званих "невинних" родинних купань, громадських розваг, танців і такого іншого.
Але слід врахувати, що на ці купання і розваги зазвичай ходять саме всі ті, хто безпосередньо щось шукає, щоб мати можливість особливо збуджувати свої думки та почуття таким спогляданням! Який бруд, отже, наростає при цьому, пояснити неважко, зовні ж, груборечовинно, щось помітити неможливо. Також самозрозуміло, що ці хмари чуттєвих мислеформ, які невпинно розростаються та ущільніються, поступово повинні впливати на незліченних людей, котрі самі нічого такого не шукають. У них з'являються спершу слабкі, потім сильніші та жвавіші схожі думки, які повсякчас підживлюються деякими різновидами так званого "проґресу" в їхньому оточенні, і так сповзають одні за одними до в'язкого темного потоку, в якому спроможність уявлення про справжню чистоту й моральність усе більше затьмарюється, і зрештою все зривається в безодню непроглядної темряви.
Ці можливості й спонукання до таких буйних збочень треба усунути щонайперше! Вони є не що інше, як розплідники нечистоти, до яких зачумлене поріддя аморальних людей може вкидати свої думки, які потім буйно розростаються і спустошливо впливають на все людство, щоразу створюючи нові місця розмноження, котрі зрештою нагадують покищо величезне поле огидних рослин, які своїм отруйним диханням душать усе добре.
Вирвіться з цього запаморочення, що, ніби наркотик, лише вдає зміцнення, а насправді знесилює та веде до загибелі. Це природно, хоча й сумно, що, передусім, саме жіноча стать знову переходить усі межі, й у своєму одязі безсоромно аж до вуличної повії опустилася. Це доводить, однак, лише правильність пояснення етерноречовинних подій. Саме жінка, за своєї від природи потужнішої здатности відчуття, сприймає цю отруту зараженого світу етерноречовинних мислеформ спершу та глибше, само собою, зовсім неусвідомлено. Вона більш доступна для такої небезпеки, і тому її спершу підхоплює течія, а потім вона незбагненно і вражаюче швидко виходить за будь-які рамки. Недарма кажуть: "Коли жінка згрішить, то гірше за будь-якого чоловіка!" Це проявляється в усьому – в жорстокості, ненависті чи в коханні! Вчинки жінки завжди є наслідком впливу етерноречовинного світу, що її оточує! Звичайно, в цьому є винятки. І вона тому від відповідальности не звільняється, бо спроможна спостерігати за враженнями, що її атакують, і власне воління та дії спрямовувати своєю волею, коли… захоче! Те, що цього з більшістю з них, на жаль, не відбувається, є вадою жіночої статі, можливою тільки через безмежну необізнаність у цих речах. Поганим же для нинішнього часу є те, що жінка насправді також майбутнє народу тримає в руках. Вона несе його, тому що її душевний стан більш вирішально відбивається на потомстві, ніж душевний стан чоловіка. Який занепад мусить через це принести нам майбутнє! Неминуче! Ні зброя, ні гроші або відкриття не зможуть його відвернути. Також ані доброта чи вишколена політика. Тут потрібен більш рішучий засіб.
Але не одноосібно жінку вражає ця безмірна провина. Вона завжди є лише точним відбитком того світу мислеформ, який утворюється над її народом. Про це не можна забувати. Поважайте й шануйте жінку як таку, і вона сформується відповідно до того, що ви в ній бачите, і тим ви піднесете весь ваш народ! Але спочатку серед жінок мусить відбутися великий процес перетворення. У їхньому теперішньому стані зцілення можливе тільки за допомогою ґрунтовного втручання насильницьким безжальним розтином, видаляючи кожну пухлину гострим ножем та кидаючи у вогонь! Інакше вони знищать усі здорові частини.
До цього необхідного втручання на всьому людстві теперішній час поспішає нестримно, щодалі швидше й швидше, призводить зрештою сам до нього! Буде боляче, страшно, проте кінцевою метою є одужання. Тільки тоді настане час говорити про моральність. Сьогодні це було б схоже на промовлені слова, що завмирають посеред бурі. Але коли мине година, о котрій мусить загинути гріховний Вавилон, тому що він розвалиться, згнивши зсередини, тоді зважайте на жіночу стать! Її вчинки та упущення завжди покажуть вам, якими ви є, тому що вона у своїй більш тонкій здатності відчуття живе тим, що хочуть мислеформи.
Ця обставина надає нам також упевнености, що з чистим мисленням і відчуттям жіночність першою піднесеться у височінь до того зразка, який ми вважаємо за шляхетну людину. Тоді й запанує моральність у повному сяянні своєї чистоти!
24. Пильнуй і молися!
Часто цей вислів Сина Божого передається як доброзичлива порада і застереження, та при цьому ні порадник, ні той, кому дається порада, не намагаються замислитися над тим, що цими словами, власне, повинно бути сказано.Що таке молитва, знає кожна людина, або, краще сказати, вірить, що знає, тоді як насправді вона цього не знає. І що таке пильність, їй здається, точно розуміє, і все-таки вона далека й від цього.
"Пильнуйте і моліться" – це образна передача заклику до пожвавлення здатности відчувати, тобто до діяльности духу! Духу в істинному значенні, а не якоїсь діяльности мозку, бо єдиним способом прояву живого людського духу є саме відчуття. У ньому і ні в чому іншому діє дух людини, тобто його первинне ядро, що сформувалось у власне "Я" в мандрах крізь Подальше Творіння.
"Пильнуй і молись" означає, отже, не що інше як вимогу витончености і посилення здатности земної людини відчувати, що рівнозначно оживленню духу, єдиної вічної цінности людини, єдиного, що спроможне повернутися до Раю, до Пратворіння, з якого він вийшой. Він мусить повернутися туди або зрілим, свідомим себе самого, або знову несвідомим; живим, бажаним Світлу, котрий як "Я" став корисним у Творінні, або як пошматоване, умертвлене "Я", якщо у Творінні був ні до чого не здатний.
Заклик Сина Божого "Пильнуй і молись" є тому найсерйознішим із тих, що він залишив земним людям. Водночас грізним застереженням корисним бути у Творінні, щоб не викликати неминучого прокляття в самочинній дії Божественних Законів у Творінні.
Подивіться на жінку! Як найвище благо жіночности, вона має у відчутті ніжність, якої не може досягти жодне інше створіння. А тому треба було б говорити тільки про шляхетну жіночність у цьому Творінні, бо жіночність несе в собі найсильніші дари для здійснення всілякого блага. Але цим покладено і найбільшу відповідальність на жінку. З цієї причини Люципер із усіма юрбами, які йому належать, своєю головною мішенню обрав жінку, щоб таким чином усе Творіння підкорити своїй владі.
І Люципер знайшов для цього в жінці Подальшого Творіння, на жаль, аж надто легкодоступний ґрунт. Із відкритими очима полетіла вона йому назустріч і отруїла, за своєю природою, все Подальше Творіння, підмінивши чисті поняття, як у відображенні кривого дзеркала, що мусило потягти за собою сум'яття серед усіх людських духів. Чистий цвіт шляхетної жіночности, як вінець цього Подальшого Творіння, через вплив спокусника швидко принизив самого себе до отруйної рослини, яскраві барви і звабливий аромат якої притягує все до місця, де вона зростає, – в болото, у млосній поступливості якого тонуть усі притягнені.
Горе жінці! Оскільки їй були даровані найвищі всі цінності, які вона застосувала неправильно, то мусить вона бути першою, на кого зі свистом опуститься Меч Божественної Справедливости, якщо з притаманною їй жвавістю духовного відчуття не наважиться зараз очолити необхідне сходження земного людства з уламків фальшивої будівлі зіпсованих понять, що виникли лише з нашіптування Люципера. Земна жінка на місце зразкового прагнення до прикрашання білим цвітом шляхетної чистоти поставила кокетування та марнославство, які знайшли свою сферу дії в бажанні подобатися в хибно виплеканому суспільному житті. Вона відчувала добре, що її істинна окраса жіночности при цьому втрачалась, але вхопилася за пропоновану темрявою підробку, намагаючись виставити для огляду свої тілесні принади, ставши безсоромною модницею, і в результаті лише ще глибше поринула в безодню, тягнучи з собою й чоловіків через посилення їхнього потягу, що мусило перешкодити розкриттю їхнього духу.
Однак цим зростили вони в собі паросток, який нині в необхідному Суді у взаємодії мусить їх усіх погубити, тобто вони стали порочними та гнилими плодами цього Творіння, тому що втратили здатність вистояти у вируючих очищувальних бурях. Ніхто не повинен забруднювати свої руки об цих шанувальниць ідола марнославства і кокетування, коли вони задля порятунку зі скрути захочуть ухопитися за нього.