Я, Господь, це сказав!
25 І складу я з ними угоду миру, і прикінчу на землі злу звірину, і вони пробуватимуть у пустелі безпечно, і спатимуть у лісах.
26 І зроблю їх та довкілля мого узгір'я благословенням, і пущу дощ в його часі, будуть це дощі благословенні.
27 І польове дерево видасть свій плід, а земля видасть свій урожай, і будуть вони безпечні на своїй землі, і зрозуміють, що я Господь, коли зламаю їхнє ярмо, і врятую їх від руки тих, хто їх поневолив.
28 І не будуть уже вони за здобич для народів, і звірина земна не жертиме їх, і вони сидітимуть безпечно, і не буде нікого, хто б їх настрашив.
29 І викохаю їм саджанця на славу, і не вони вже не помиратимуть з голоду на землі, і не терпітимуть приниження від народів.
30 І зрозуміють вони, що я Господь, Бог їхній, з ними, а вони народ мій, оселя Ізраїлева, — каже Господь Бог.
31 А ви отара моя, отара мого випасу, ви люди, а я Бог ваш", — каже Господь Бог".
Єзекиїля 35
1 І було мені слово Господнє таке:
2 "Сину людський, зверни своє обличчя до гір Сеїру, і пророкуй на них
3 та й скажеш їм, що так промовляє Господь Бог: "Ось я на вас, гори Сеїру, витягну руку свою й перетворю вас на пустку безлюдну.
4 Міста ваші перетворю на руїну, а ви станете пусткою, і зрозумієте ви, що я Господь!
5 За те, що ти плекала віковічну ворожнечу проти Ізраїля й віддавала дітей Ізраїля під меч під час їхнього лихоліття, за часу останньої провини.
6 Тому як живий я, — каже Господь Бог, — на кров перетворю тебе, і кров гнатиме тебе. Бо пролиту тобою кров ти зненавиділа, то кров гнатиме тебе!
7 Перетворю я гори Сеїру на пустку безлюдну і витну з неї того, хто виходить та повертається.
8 І наповню його гори трупами його! Пагорби твої й долини твої та всі твої ріки наповняться вбитими мечем!
9 На вічні руїни перетворю я тебе, а міста твої не заселяться, і зрозумієте ви, що я Господь!
10 За те, що ти кажеш: "Два ці народи і два ці землі будуть мої, і ми посядемо те, де Господь був",
11 тому, як живий я, — каже Господь Бог, — зроблю я за гнівом твоїм та за твоїм завзяттям, які ти виявляла до них. Я дам себе їм знати, як судитиму тебе.
12 І зрозумієш ти, що я Господь, чув усі образи твої, які ти виказувала на Ізраїлеві гори, промовляючи: "Вони опустілі, дані нам на їжу!"
13 І ви звеличувалися проти мене своїми вустами, і збільшували проти мене зухвалі слова свої. Я це чув!"
14 Так промовляє Господь Бог: "На радість всієї землі, зроблю тебе пусткою!
15 Як радієш ти зі спадку оселі Ізраїлевої через те, що спустошено її, так зроблю я й тобі. Пусткою станеш, Сеїре, та весь Едом, увесь він, і зрозуміють вони, що я Господь!
Єзекиїля 36
1 А ти, сину людський, пророкуй на Ізраїлеві гори, та й скажеш: "Ізраїлеві гори, послухайте слова Господнього!
2 Так промовляє Господь Бог: "За те, що ворог каже на вас: "Ага! Навіть вічні пагорби стали нам за спадщину".
3 Тому пророкуй та й скажи, що так промовляє Господь Бог: "За те, що на вас зазіхають з усіх боків, так що ви стали власністю інших народів, і що ви потрапили на язик лихим людям, які вводять вас у неславу.
4 Тому, Ізраїлеві гори, послухайте слова Господа Бога: "Так промовляє Господь Бог до гір та до пагорбів, до річок та долин, до опустілих руїн і до покинутих міст, що стали за здобич та за посміховисько для решти навколишніх народів".
5 Так промовляє Господь Бог: "Запевняю вас, що у вогні своєї ревності промовлятиму я проти решти тих народів та весь Едом, що взяли собі мій край за спадок, зі злобою в серці, і зневагою в душі, щоб володіти ним і грабувати його".
6 Тому пророкуй на Ізраїлеву землю, та й скажеш до гір, до пагорбів, до річок та до долин, що так промовляє Господь Бог: "Ось я промовлятиму в люті своїй та в гніві своєму, бо ви носили ганьбу народів".
7 Тому так промовляє Господь Бог: "Присягаючи, я підняв свою руку, що ті люди, які навколо вас, вони понесуть свою ганьбу!
8 А ви, Ізраїлеві гори, розпустіть ваші гілки і принесіть плід свій для мого народу Ізраїля, бо він наближається і має прийти.
9 Бо ось я прийду до вас і поверну до вас мою прихильність, і ви будете оброблені та обсіяні.
10 І розмножу на вас людину, весь оселю Ізраїлеву, усього його, і будуть заселені ці міста, а руїни будуть відбудовані.
11 І розмножу на вас людину та худобу, і вони розмножаться та розплодяться, і позаселяю вас, як за вашої давнини, і зроблю вам більше добра, ніж то було колись, і ви зрозумієте, що я Господь!
12 І впроваджу на вас люд, мій народ Ізраїлів, і вони посядуть вас, і станете ви їм на спадок, і вже не позбавлятимете їх дітей".
13 Так промовляє Господь Бог: "За те, що кажуть про вас, що ви стали землею, яка їсть людей, і позбавляє народ свій дітей,
14 тому вже не поїдатимеш людей, і вже не позбавлятимеш свій народ дітей, — каже Господь Бог!
15 І вже не почуєш зневажливих слів від поган, і ганьби від народів уже не терпітимеш, і вже не будеш каменем спотикання для свого народу," — каже Господь Бог!
16 І було мені слово Господнє таке:
17 "Сину людський, оселя Ізраїлева жила на землі своїй, та й опоганила її своїм шляхом та своїми вчинками, як нечистота жінки в час місячних її став її шлях перед моїм обличчям!
18 І вилив я гнів свій на них за ту кров, яку вилили вони на землю, та бовванами своїми опоганили її.
19 І розсіяв я їх серед народів, і вони були розпорошені по країнах. За їхньім шляхом та за їхніми вчинками засудив я їх.
20 І коли прийшли вони до тих народів, то зневажили святе моє ім'я, коли стали про них казати: "Вони народ Господа, та з землі його вийшли!"
21 Засмучений я тим, що зневажене святе ім'я моє оселею Ізраїлевою серед народів, куди вони прийшли".
22 Тому скажи до Ізраїлевої оселі, що так промовляє Господь Бог: "Не для вас я роблю це, оселе Ізраїлева, а тільки для святого свого ймення, яке ви зневажили серед народів, куди ви прийшли.
23 І освячу я велике ім'я своє, зневажене серед народів, і зрозуміють ті люди, що я Господь, — каже Господь Бог, — коли я покажу свою святість серед вас на їхніх очах.
24 І візьму вас з тих народів, і зберу вас з усіх країв, і приведу вас до вашої землі.
25 І покроплю вас чистою водою, і станете ви чисті. Від усіх ваших нечистот і від усіх ваших бовванів очищу вас.
26 І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину кам'яне серце з вашого тіла, і дам вам серце тілесне.
27 І духа свого дам я до вашого нутра, і зроблю я так, що уставами моїми будете ходити, а постанови мої будете стерегти та виконувати.
28 І ви сидітимете в краю, якого я дав вашим батькам, і будете мені народом, а я буду вам Богом!
29 І врятую вас від усіх ваших нечистот, і покличу збіжжя, і помножу його, і не дам на вас голоду.
30 І намножу вам плодів на деревах й урожай на полях, щоб вам уже не доводилося зазнавати наруги від народів через голод.
31 І згадаєте ви про ваші шляхи лихі та про ваші злі вчинки, і відчуєте огиду до самих себе за свої провини та за свої огидні вчинки.
32 Затямте, не для вас я це робитиму, — каже Господь Бог! — Соромтеся та червонійте за ваші шляхи, оселе Ізраїлева!"
33 Так промовляє Господь Бог: "Того дня, коли я очищу вас від усіх ваших провин, то заселю ці міста, і будуть відбудовані руїни.
34 А занедбана земля, що була спустошенням на очах кожного перехожого, буде оброблена.
35 І скажуть: "Цей занедбаний край став як той едемський садок, а ці міста, колись поруйновані, спустошені та безлюдні, нині укріплені та заселені!"
36 І зрозуміють навколишні народи, що я, Господь, відбудував поруйноване, засадив спустошене. Я, Господь, сказав це й зробив!"
37 Так промовляє Господь Бог: "Ще на це прихилюся до оселі Ізраїлевої, щоб розмножити їх, як отару!
38 Як освячена отара наповнює Єрусалим у його свята, так наповняться людьми ці зруйновані міста. І зрозуміють вони, що я Господь!"
Єзекиїля 37
1 Була наді мною Господня рука, і дух Господній привів мене до долини повної кісток.
2 І він обвів мене навколо них, їх було дуже багато на поверхні долини, і вони були висохлі!
3 І сказав він мені: "Сину людський, чи оживуть оці кістки?" А я відповів: "Господе Боже, ти знаєш!"
4 І сказав він мені: "Пророкуй про ці кістки, та й скажеш до них: "Сухі кістки, послухайте слова Господнього!
5 Так промовляє Господь Бог до цих кісток: "Ось я введу в вас духа і ви оживете!
6 І дам на вас жили, і наросте на вас тіло, і покрию вас шкірою, і дам у вас духа, і ви оживете. І зрозумієте ви, що я Господь!7 І пророкував я, як наказано. І знявся шум, коли я пророкував, і кістки стали з'єднуватися, кістка до кістки своєї.
8 І побачив я, аж ось на них жили, і наросло тіло, і покрила їх шкіра зверху, та духа не було в них.
9 І сказав він мені: "Пророкуй до духа, пророкуй, сину людський, та й скажеш до духа, що так промовляє Господь Бог: "Прилинь, духу, з чотирьох вітрів, і дихни на цих убитих, і хай вони оживуть!10 І я пророкував, як він наказав був мені, і ввійшов у них дух, і вони ожили, і поставали на ноги свої, сила-силенна люду!...
11 І сказав він мені: "Сину людський, ці кістки — це вся оселя Ізраїлева. Ось вони кажуть: Висохли наші кістки і згинули наші сподівання, і прийшов нам кінець!"
12 Тому пророкуй та й скажеш до них: "Так промовляє Господь Бог: "Ось я відчиню ваші могили, і виведу вас з них, мій народе, і введу вас до Ізраїлевої землі!
13 І зрозумієте ви, що я Господь, коли відчиню ваші могили, і коли виведу вас з них, мій народе!
14 І дам я в вас свого духа, і ви оживете, і вміщу вас на вашій землі, і зрозумієте ви, що я, Господь, сказав це й зробив", — каже Господь!"
15 І було мені слово Господнє таке:
16 "А ти, сину людський, візьми собі палицю і напиши на ній: "Юді та синам Ізраїля, його союзникам". І візьми ще палицю, і напиши на ній: Йосиповій палиці, що в руці Єфрема та всій оселі Ізраїлевій, союзникам його".
17 І притули їх одну до одної, і вони стануть за одне в твоїй руці!
18 І як скажуть до тебе сини твого народу: "Чи не оголосиш нам, що це в тебе таке?"
19 то скажи їм, що так промовляє Господь Бог: "Ось я візьму палицю Йосипа, що в Єфремовій руці, та племен Ізраїлевих, його союзників, і з'єднаю з палицею Юди, і зроблю їх за одну, і стануть вони одним у моїй руці!
20 І будуть ці палиці, що напишеш на них, у руці твоїй на їхніх очах.
21 І скажи до них, що так промовляє Господь Бог: "Ось я зберу Ізраїлевих синів серед народів, куди вони пішли, і введу їх до їхньої землі.
22 І зроблю їх за один народ у краї на Ізраїлевих горах, і буде над ними один цар, і не будуть уже двома народами, і вже не будуть поділені на двоє царств.
23 І більше не будуть вони опоганюватися своїми бовванами й огидностями своїми та всіма своїми переступами.