І потішаться в підземних глибинах всі добірні еденські дерева, найкращі в Лівані, всі, що зрошені водою.
17 Вони також зійдуть з ними до шеолу, до побитих мечем, як його нащадки, що сиділи в тіні його серед народів.
18 До кого став ти подібний у славі та величі серед еденських дерев? І буде тебе вкинуто з еденськими деревами до підземних глибин, серед необрізаних лежатимеш, з побитими мечем. Це фараон та весь численний люд його", — каже Господь Бог.
Єзекиїля 32
1 І за дванадцятого року, дванадцятого місяця, третього дня місяця, було мені слово Господнє таке:
2 "Сину людський, заспівай пісню жалобну на фараона, єгипетського царя, та й скажеш йому: "Левчукові з народів подібний ти був, а зараз ти мов морська потвора, збурюєш хвилі по ріках своїх, каламутиш воду ногами своїми і заболочуєш ріки!"
3 Так промовляє Господь Бог: "Але сітку свою розтягну я на тебе через збори численних народів, і тебе своїм неводом витягну!
4 І викину на землю тебе, і залишу тебе я на широкому полі, і над тобою спочине всяке птаство небесне, і тобою насичу звірину всієї землі...
5 І розкидаю твоє м'ясо на гори, а трупом твоїм я долини наповню...
6 І землю аж до гір напою кров'ю твоєю, і наповняться тобою байраки...
7 А коли ти згаснеш, то я небо закрию, тьмяними стануть зорі його, сонце зайде за хмари, а місяць не даватиме свого світла...
8 Затьмарю всі світила небесні, що над тобою, і буде пітьма понад краєм твоїм, — каже Господь Бог!
9 І засмучу я серце численних народів, коли звістку рознесу про руїну твою між народами аж до країв, яких ти не знав.
10 І спантеличаться численні народи тобою, а їхні царі затремтять у страху, як змахну я мечем своїм перед їхніми обличчями, щомиті тремтітиме кожен за душу свою в дні твого занепаду"...
11 Бо так промовляє Господь Бог: "Меч царя вавілонського прийде на тебе!
12 Мечами лицарів я розкидаю твоє багатолюддя. Усі вони найлютіші з народів, і гордість Єгипту знищать вони, і все багатолюддя його буде винищене...
13 І винищу всю худобу його при водах великих, і не вже їх каламутитиме людська нога і копито худоби.
14 Тоді їхні води очищу і їхні річки потечуть, неначе олива, — каже Господь Бог.
15 Коли оберну я Єгипетський край на пустку безлюдну, і край опустошений буде від усього, що в ньому, коли я поб'ю всіх мешканців його, то зрозуміють вони, що я Господь!...
16 Оце пісня жалобна, яку співатимуть, дочки народів співатимуть жалібно її, про Єгипет та про все багатолюддя його жалібно співатимуть її", — каже Господь Бог.
17 І за дванадцятого року, п'ятнадцятого дня місяця, було мені слово Господнє таке:
18 "Сину людський, жалібно заголоси за численним народом Єгипту і скинь його, та дочок могутніх народів до підземних глибин разом з тими, хто до могили сходить!
19 Хіба ти кращий за інших? Зійди донизу і ляж між необрізаними!
20 Попадають серед пробитих мечем, меч даний на те, з ним поляжуть усі народи його...
21 Волають до нього й помічників його доблесні вояки з шеолу: "Зійшли й полягли як необрізані, побиті мечем".
22 Там Ашшур і все його воїнство, навколо нього, всі побиті вони, від меча всі попадали,
23 його поховальне місце в самих глибинах і його військо навколо нього, всі побиті вони, від меча всі попадали, що поширювали жах по краю живих...
24 Там Елам та вся громада його біля нього, всі побиті вони, від меча всі попадали, що зійшли необрізаними до підземних глибин, що поширювали жах свій по краю живих, і понесли ганьбу свою з тими, хто до могили сходить...
25 Дали йому ложе серед побитих з усім людом його навколо нього, всі вони необрізані, побиті мечем, бо поширювали жах свій по краю живих і понесли ганьбу свою з тими, хто до могили сходить, посеред побитих покладений він...
26 Там Мешех, Тувал та весь люд його навколо нього, всі вони необрізані, побиті мечем, бо поширювали жах по краю живих...
27 І вони не лежатимуть з необрізаними лицарями, що попадали і зійшли до шеолу зі зброєю своєю, а їхні мечі під їхніми голови, і їхні беззаконня на їхніх кістках, бо наводили жах вони в краї живих,
28 а ти розпорошений між необрізаними, і поляжеш з тими, хто побитий мечем...
29 Там Едом і царі його, і князі всі його, що при всій своїй силі були покладені з побитими мечами, вони ляжуть з необрізаними та з тими, хто до могили сходить...
30 Там північні князі, всі вони й всі сидоняни, що посходили разом з побитими, хоч був жах від їхньої сили, були осоромлені і лягли вони необрізаними, з побитими мечем, і свою ганьбу понесли з тими, хто до могили сходить...
31 І фараон їх побачить, і потішиться всім багатолюддям своїм, мечем побитий фараон та все його військо, — каже Господь Бог!...
32 Бо поширю я жах свій на землю живих, і буде покладений фараон та весь люд йогосеред необрізаних з побитими мечем", — каже Господь Бог!
Єзекиїля 33
1 І було мені слово Господнє таке:
2 "Сину людський, скажи до синів свого народу, що коли б я спровадив на який край меча, і взяв би народ цього краю одного чоловіка серед себе, і поставив би його собі за вартового,
3 і коли б він побачив меча, що йде на цей край, і засурмив би в сурму, й попередив народ,
4 і почув би хто голос сурми, і знехтував ним, і прийшов би меч та й захопив би його, то кров його на голові його буде!
5 Голос сурми він чув, та знехтував попередженням, кров його буде на ньому, а він, коли б не знехтував цим, врятував би свою душу.
6 А той вартовий, коли б побачив меча, що йде, і не засурмив би в сурму, а народ не був би попереджений, і прийшов би меч, і захопив би одного з них, то він був би взятий за гріх свій, а його кров я зажадаю з руки вартового.
7 А тебе, сину людський, я дав вартовим для оселі Ізраїлевої, і ти почуєш з вуст моїх слово, й застережеш їх від мене.
8 Коли б я сказав до безбожного, що він конче помре, а ти не застеріг безбожного від шляху його, то він помре за свій гріх, а його кров я стягну з твоєї руки.
9 А ти, коли застережеш грішника від шляху його, щоб повернувся з нього, і він не повернеться зі своого шляху, він помре за гріх свій, а ти душу свою врятував.
10 А ти, сину людський, скажи до оселі Ізраїлевої: "Ви кажете, що наші провини та наші гріхи на нас, і через них ми гинемо, то як житимемо?"
11 То скажи їм: "Як живий я, — каже Господь Бог, — не прагну смерті грішного, а тільки щоб повернути його зі шляху гріховного, щоб він жив! Поверніться, поверніться з ваших лихих шляхів, нащо вам помирати, оселе Ізраїлева?"
12 А ти, сину людський, скажи до синів свого народу: "Праведність праведника не врятує в дні гріха його, не спіткнеться грішник об свій гріх у дні навернення свого до праведності, а праведний не зможе жити праведністю в день свого гріха.
13 Коли я скажу праведному: "Конче житиме він", а він сподівався б на свою праведність, та грішив би, то вся його праведність не згадається, і за гріх, що скоїв, він помре!
14 А коли я скажу до грішника, що він конче помре, а той навернеться від свого гріха, і робитиме по справедливості:
15 поверне заставу, грабунок відшкодує, ходитиме уставами життя, щоб не вчиняти кривди, то конче він житиме і не помре!
16 Всі гріхи його, які він скоїв, не йому згадаються, правдиво та справедливо вчиняв він. Він конче житиме!
17 Кажуть сини твого народу, що несправедливий Господній шлях, тоді як несправедливий їхній власний шлях.
18 Коли праведний відвернеться від своєї праведності, і грішитиме, то помре він за те!
19 А коли грішник відвернеться від своєї несправедливості, і вчинятиме правдиво та справедливо, то він житиме!
20 А ви кажете, що несправедливий Господній шлях. Кожного з вас я судитиму, оселе Ізраїлева, за його шляхами!"
21 І за дванадцятого року, десятого місяця, п'ятого дня місяця від нашого вигнання, прийшов був до мене втікач з Єрусалиму і повідомив, що побите те місто...
22 А Господня рука була прийшла до мене вечірньої пори, перед приходом цього втікача, і він відкрив мої вуста, поки прийшов той до мене вранці. І були відкриті мої вуста, і не був я вже німим!
23 І було мені слово Господнє таке:
24 "Сину людський, мешканці цих руїн на Ізраїлевій землі кажуть, що Авраам був один, та проте посів цей край, а нас багато, нам даний цей край на спадщину!
25 Тому скажи їм, що так сказав Господь Бог: "Ви на крові їсте, а свої очі зводите до бовванів своїх, і кров проливаєте, і цей край посядете ви?
26 Ви опираєтеся на свого меча, вчиняєте огидно, кожен безчестить жінку свого ближнього, і цей край посядете ви?"
27 Скажеш до них, що так промовляє Господь Бог: "Як живий я, ті, хто в руїнах, попадають від меча, а хто на широкому полі, того віддам звірині, щоб пожерла його, а хто в твердинях та в печерах, помруть від моровиці!
28 І перетворю я цей край на пустку безлюдну, і скінчиться пиха сили його, і опустіють Ізраїлеві гори, так що не буде й перехожого...
29 І зрозуміють вони, що я Господь, коли перетворю цей край на пустку безлюдну за всі їхні огидні вчинки, що скоїли вони.
30 Сину людський, сини твого народу кажуть про тебе при стінах і в дверях помешкань своїх один одному, кожен братові своєму: "Підемо та послухаємо, що це за слово, що виходить від Господа?"
31 І прийдуть до тебе, як приходить народ, і сядуть перед тобою як мій народ, і послухають твоїх слів, але їх не виконають, бо що приємне в їхніх вустах, те вони зроблять, адже серце їхнє за наживою ходить.
32 І ось ти для них, як пісня кохання, співак голосистий та добрий музикант. Вони слухають слова твої, але їх не виконують!
33 А коли це незабаром прийде, то зрозуміють вони, що серед них був пророк"".
Єзекиїля 34
1 І було мені слово Господнє таке:
2 "Сину людський, пророкуй на Ізраїлевих пастирів, пророкуй та й скажеш до них, до тих пастирів, що так промовляє Господь Бог: "Лихо Ізраїлевим пастирям, які пасуть самих себе! Хіба ж не отару мають пасти пастирі?
3 Жирне ви їсте, та вовняне вдягаєте, ситу вівцю ріжете, але отари не пасете!
4 Слабких не зміцнюєте, хворих не лікуєте, поранених не перев'язуєте, наполоханих не повертаєте і втрачених не шукаєте, але пануєте над ними силою та жорстокістю!
5 І заблукали вони з браку пастуха, і стали за їжу для всякої польової звірини, і розбрелися вони, хто куди...
6 Блукає отара моя по всіх горах та по всіх пагорбах, і по всіх просторах землі розпорошена отара моя і нема нікого, хто б турбувався про неї, і нема нікого, хто б її шукав!"...
7 Тому, пастирі, послухайте слова Господнього:
8 "Як живий я, — каже Господь Бог, — за те, що отара моя полишена на здобич, і стала отара моя за їжу для всякої польової звірини через брак пастиря, і пастирі мої не шукають моєї отари, а себе самих пасуть пастирі мої, а отари моєї не пасуть",
9 тому, пастирі, послухайте слова Господнього:
10 "Так промовляє Господь Бог: "Ось я зажадаю з руки тих пастирів отари моєї і відірву їх від випасу отари, і ті пастирі вже не пастимуть самих себе, і я врятую свою отару від рота їхнього, і вони не будуть їм за їжу".
11 Бо так промовляє Господь Бог: "Я сам дбатиму про отару мою і доглядаму її.
12 Як пастух дбає про свою розпорошену отару того дня, коли він серед своїх овець, так я дбатиму про отару свою, і зберу їх з усіх тих місць, куди вони були розпорошені за хмарного та імлистого дня.
13 І випроваджу їх від народів, і зберу їх з країв, і приведу їх до їхньої землі, і буду їх пасти на Ізраїлевих горах, при річищах та по всіх залюднених місцях краю.
14 На пасовиську доброму, у високих Ізраїлевих горах пастиму їх, там вони матимуть притулок і пастимуться у високих травах на Ізраїлевих горах!
15 Я буду пасти отару свою, і я її вкладу на спочинок, — каже Господь Бог.
16 Втрачену вівцю відшукаю, а наполохану поверну, а поранену перев'яжу, а хвору зміцню, а ситу та сильну знищу, пастиму її правосуддям!"
17 А вам, отаро моя, так промовляє Господь Бог: "Ось я судитиму між вівцею й вівцею та між вівцями й цапом.
18 Чи мало вам того, що ви випасаєте хороше пасовисько, а решту ваших пасовиськ ви топчете своїми ногами? І воду чисту ви п'єте, а решту ногами своїми каламутите?
19 І отара моя мусить випасати, потоптане вашими ногами, і пити, скаламучене вами!
20 Тому так промовляє Господь Бог до них: "Ось я сам судитиму між вівцею ситою й між вівцею худою.
21 За те, що ви боком і плечем штовхаєте та рогами вашими колете всіх слабких, аж поки не порозпорошуєте їх геть,
22 то я врятує отару свою, і вона не буде вже за здобич, і я судитиму між вівцею та вівцею!
23 І поставлю над ними одного пастиря, раба мого Давида, і він їх пастиме і буде їм за пастиря!
24 А я, Господь, буду їм Богом, а раб мій Давид князем серед них.