Красавчик — особа відома! Красавчика всі знають. Красавчик — мільйонер! Красавчик підкупив половину поліції, а завтра він, коли захоче, всіх нас з усіма нашими бебехами купить… А це хто?.. — кричав далі Брехль, показуючи на Незнайка пальцем. — Хто він такий, я питаю! Хто його знає? Що він зробив? Пообідав безплатно? Так за це його сюди? А йому сюди тільки й треба, дурні ви безпросвітні! Тут йому і тепло, й світло, і блохи не кусають. Він тільки й мріє, як би скоріше потрапити в каталажку й почати об'їдати поліцію! Це не справжній злочинець, а шантрапа з порожніми кишенями. Що з нього візьмеш, коли у нього навіть на обід грошей нема? Ви мені справжніх злочинців подавайте, а з такою шушваллю розправляйтеся своїми методами! Нічого всякою дрібнотою поліцейське управління засмічувати!
— Так я ж і хотів своїми методами, а потім думаю: а що, як він Красавчик? — ніяково промимрив Мігль.
Брехль нетерпляче махнув рукою і повернувся до Незнайка:
— Отже, ти пообідав?
— Пообідав, — несміливо признався Незнайко.
— То ти, може, ще й закусити хочеш, га? Ану, Дригль, розквитайся з ним своїми методами!
Дригль схопив Незнайка за комір, поставив навпроти широких двійчастих дверей і так уперіщив кийком по шиї, що Незнайкові потемніло в очах, він полетів через усю кімнату, стукнувся головою об двері, від чого вони широко розчахнулись, і, вилетівши прямо на вулицю, гепнувся посеред бруківки. Від удару і від дії електрики він деякий час не міг прийти до тями. Поступово свідомість повернулась до нього, й він уже хотів підвестися на ноги, як раптом побачив, що двері поліцейського управління знову розчахнулись, і з них вивалився на бруківку Козлик. Незнайко схопився, підбіг до нього й став допомагати піднятися.
— Шахраї! Мерзотники! Злочинці! Негідники! Я вам покажу! — кричав з сльозами на очах Козлик.
Він підвівся і насварився кулаком у напрямку вже зачинених дверей.
— За що вони тебе так? — співчутливо спитав Незнайко.
— Сам не розумію! Цей осел у ковпаку питає: "Тобі не набридло, голубчику, в каталажці сидіти?" Я кажу: "Набридло, голубчику, та що вдієш!" — "А чи не хочеш, щоб тобі скоротили строк?" — "Хочу", — кажу. "Це, — каже, — можна влаштувати. Ану, Дригль, скороти йому строк". Ну, Дригль як уперішить мене кийком по шиї! Бачив, як я на бруківку гепнувся?
Незнайко не знав, як утішити бідолашного Козлика.
— Добре, що у вас тут сила тяжіння у шість разів менша, ніж на Землі, — сказав він. — Коли б ти у нас так брякнувся, то й кістки поламав би.
— Шахраї нещасні! — схлипнув Козлик, потираючи рукою шию, де він ударився. — Не хочеться тільки зв'язуватись, а то я б їм показав. За правилом, вони повинні були дати нам поснідати, а потім із тюрми гнати!
— А ти за що в каталажку попав? — спитав Незнайко.
— За те, що бублика понюхав, — признався Козлик. — Ти не думай, я зовсім не злодій. Просто я занадто довго ходив без роботи. Всі гроші, які в мене були, проїв, усе, що в мене було, продав і вже голодував. Одного разу два дні підряд зовсім нічого не їв. На третій день ішов повз булочну. Думаю: зайду хоч подивлюся, які бублики бувають, то, може, апетит пропаде. Зайшов у булочну, а там всюди калачі, булки, пиріжки, ватрушки, коржики, пончики. Все пахне так, що одуріти можна. А тут бублики прямо на прилавку лежать. Я взяв один бублик, понюхав. А господар помітив. Як схопить мене за руку і ну гукати поліцейського: "Він, — каже, — хотів у мене бублик з'їсти". Що там було! Бублик у мене відібрали, по шиї мені надавали та ще на три місяці засадили в холодну.
Витерши рукавом сльози і трохи заспокоївшись, Козлик спитав:
— Ти куди підеш тепер?
— Сам не знаю, — відповів Незнайко.
— А в тебе гроші є?
— Нема.
— І в мене нема. А до вечора треба було б десь заробити. Без грошей у нас не можна.
В цей час Незнайко підняв з бруківки капелюх, що злетів з голови, і побачив, як з нього випав білий конверт.
— А! — згадав Незнайко. — Це ж той лист, про який мені казав Мига. Противний Дригль так лупонув мене, що всю пам'ять відбило!
Козлик підняв конверт і прочитав написану на ньому адресу: "Кручена вулиця, Зміїний провулок, будинок № 6, власникові магазину різнокаліберних товарів панові Жуліо".
— Я знаю, де Кручена вулиця, — сказав Козлик. — Ходімо, покажу тобі, може, пан Жуліо нам яку-небудь роботу дасть.
Незнайко сховав листа знову з капелюх, а капелюха натягнув щільніше на голову. Через півгодини наші друзі дісталися до Крученої вулиці і звернули у вузенький провулок, що змією звивався серед високих будинків. Будинки по обидва боки провулка стояли так близько один до одного, що проміння світла губилось у верхніх поверхах, і тому внизу, де містилися численні магазини, панувала таємнича напівтемрява.
Побачивши над дверима одного з магазинів вивіску з написом "Продаж різнокаліберних товарів", Незнайко та Козлик увійшли в магазин і тільки тоді зрозуміли, які товари тут продавалися.
Перше, що зразу впадало в очі, були рушниці різних систем і калібрів, які стояли рівними рядами на спеціальних дерев'яних підставках. На прилавку у зразковому порядку лежали різноманітні пістолети, ножі, фінки, кинджали, обушки і кастети. Вздовж стін були обладнані вітрини, освітлені зсередини, в них красувалися набори злодійських відмичок, сталеві пилочки, свердла, обценьки, кусачки, ломики для зламування замків, автогенні апарати: для розрізування вогнетривких шаф і скринь. У вітрині, над якою висів напис "Поліцейське начиння", були виставлені гумові електричні кийки різних фасонів, сталеві наручники, кайдани, запалювальні й сльозоточиві бомби та інші речі поліцейського вжитку.
Тут же містилася вітрина, в якій були виставлені різноманітні маски: і такі, які закривають лише верхню частину обличчя, з прорізами для очей, і такі, які надіваються повністю на голову, наче гостроверхий капюшон. Крім масок, тут були також грим, перуки, накладні бороди й вуса — все, що допомагає змінювати зовнішність.
У правому кутку стояло опудало поліцейського в повному обмундируванні, з блискучою мідною каскою на голові й гумовим кийком у руці. В лівому кутку було опудало грабіжника, який підкрадається до вогнетривкої каси, з величезним пістолетом в одній руці і потайним електричним ліхтарем у другій. Його шия була пов'язана строкатою картатою хусткою, на голові була картата кепка з широким козирком, такі ж картаті штани щільно облягали його ноги, обличчя закривала чорна маска. Опудала зроблені так майстерно, ніби то були справжні живі коротульки.
Серед цих дивовижних експонатів Незнайко й Козлик якось не одразу помітили продавця, нижню половину якого закривав прилавок, а верхня була одягнута в сіру, непомітну на фоні сірої стіни куфайку. Поки в магазині нікого не було, продавець нерухомо стовбичив собі за прилавком, як той павук, що терпеливо очікує, коли в його павутину попаде муха, та тільки-но стукнули двері, він усім корпусом подався вперед, спершись на прилавок руками, наче збирався вискочити з-за нього. Побачивши, що Незнайко й Козлик нерішуче зупинилися, він сказав:
— Будьте ласкаві, панове! Чим можу служити? В нашому магазині є багатющий вибір холодної і вогнепальної зброї. Можу запропонувати найновішу модель крупнокаліберної гвинтівки з оптичним прицілом останнього удосконаленого зразка. Точність бою просто дивовижна. На відстані ста сорока кроків влучає без похибки в муху.
Обернувшись назад, він зняв з підставки гвинтівку з гладеньким, полірованим дерев'яним прикладом і синювато-чорним металевим стволом. Притулившись щокою до приклада, він клацнув курком і вів далі:
— Якщо ж ви волієте швидкострільну гвинтівку, можу запропонувати інший зразок.
Знявши з підставки другу гвинтівку, він ніжно погладив її рукою по прикладу і сказав:
— Дуже симпатична штучка. Стріляє без перезаряджання. Стріляні гільзи випадають автоматично під тиском відпрацьованих порохових газів. Заряджається обоймою на тридцять шість патронів. Пристосована для стрільби з рук, але має пристрій і для стрільби з упору. Є також безшумні гвинтівки. З пістолетів можу запропонувати семизарядний далекобійний пістолет системи "Бурбон", дванадцятизаряднкй "Тайфун": за одним натиском спускового крючка випускає всі дванадцять зарядів; мініатюрний дрібнокаліберний "Топсик": вільно вміщується в кишені жилетки; крупнокаліберний "Бенц": стріляє розривними кулями, виняткова точність влучання. Раджу взяти, не пошкодуєте.
— Але ми зовсім не хочемо ні в кого стріляти! — пробелькотів Незнайко, наляканий таким багатством смертоносних знарядь.
— Ага, розумію! — вигукнув продавець. — Можу в такому разі запропонувати кілька чудових обушків або кастетів, але особливо рекомендую зашморг з капронового волокна.
Нагнувшись, він дістав з-під прилавка чорний шнур, сплетений у хитромудру петлю з двома хвостами по боках.
— Підкравшись ззаду й накинувши зашморг на шию, ви затягуєте кінці так, щоб трохи придушити свою жертву, потім зв'язуєте їй руки вільними кінцями шнура. Ось дивіться.
Продавець блискавично накинув петлю Незнайкові на шию, спритно пропустив два вільні кінці під пахвами і зв'язав за спиною руки. Таку саму операцію він проробив і з Козликом.
— Відчуваєте? — спитав продавець. — Ви не можете поворушити руками, бо при найменшому вашому русі зашморг врізається вам у горло. Правда ж?
— Правда, — прохрипів Незнайко, відчуваючи, що ось-ось задихнеться.
— Щоб жертва не могла гукнути когось на допомогу, в продажу є удосконалені кляпи.
Продавець дістав з ящика дві круглі гумові затички. Одну всунув у рот Незнайкові, другу Козликові.
— Відчуваєте? — запитав він. — Ви не можете виплюнути з рота кляп і не можете вимовити ні слова.
Не маючи сили вимовити жодного слова, Незнайко й Козлик тільки мугикнули й покірно закивали головами.
— Спосіб, як бачите, дуже гуманний, — сказав продавець. — Не позбавляючи свою жертву життя, ви без будь-яких перешкод можете обібрати її, а вам же цього й треба, правда ж?
Помітивши, що Незнайко й Козлик заперечливо затрясли головами, продавець запитав:
— Що ж вам у такому разі треба? Може, ви хочете вступити на службу в поліцію? Можу запропонувати удосконалені електричні палиці, стальні прути для приборкання страйкарів, наручники, кайдани, сльозоточиві бомби.