А мене ти забуваєш, — каже Господь Бог...
13 І ось плеснув я долонями своїми за твою кривду, яку ти робило, та за скоєні кровопролиття серед тебе.
14 Чи встоїть твоє серце, чи будуть міцні твої руки на ті дні, що я діятиму проти тебе? Я, Господь, сказав це й зробив!
15 І розпорошу тебе серед народів, і розсиплю тебе по краях, і викину твою нечистоту з тебе.
16 І будеш ти знеславлене перед народами, і зрозумієш, що я Господь!""...
17 І було мені слово Господнє таке:
18 "Сину людський, оселя Ізраїлева стала мені за жужелицю. Всі вони мов мідь, цинк, залізо й олово в середині горнила для срібла, жужелицею вони стали.
19 Тому так промовляє Господь Бог: "За те, що всі ви стали жужелицею, тому ось я зберу вас до середини Єрусалиму.
20 Як збирають срібло, мідь, залізо, олово й цинк до середини горнила, дмухаючи на нього вогнем, щоб розтопити, так зберу й вас у своєму гніві та в люті, покладу і розтоплю вас!
21 І зберу вас, і дмухну на вас вогнем свого гніву, і ви будете розтоплені в середині його...
22 Як розтоплюється срібло в середині горнила, так будете розтоплені й ви в середині його, і зрозумієте, що я, Господь, вилив гнів свій на вас!""...
23 І було мені слово Господнє таке:
24 "Сину людський, скажи до нього: "Ти земля неочищена, у дні гніву, дощем не полита!
25 Змовляються пророки серед нього. Вони як ревучий лев, що здобич шматує. Жеруть душу, маєток та багатство забирають, збільшують у ньому кількість вдів.
26 Священики його порушують Закон мій і зневажають мої святощі, не відділяють святого від несвятого, що чисте й нечисте, не навчають, від субот моїх закривають свої очі. І був я зневажений серед них.
27 Князі його, немов ті вовки, що здобич шматують, щоб проливати кров, щоб нищити душі заради користі.
28 А пророки його все білять заради них вапном, бачать марноту і віщують неправду, промовляючи: "Так каже Господь Бог", а Господь не казав...
29 Народи краю гноблять та грабують, а вбогого та бідака пригнічують, знущаються над безправним чужинцем...
30 І шукав я між ними людину, що поставила б мур, і стала в проломі перед моїм обличчям за цей край, щоб я не знищив його, та я не знайшов!
31 І я вилив на них свій гнів, вогнем люті своєї винищив їх, їхній шлях я дав на їхню голову, — каже Господь Бог""...
Єзекиїля 23
1 І було мені слово Господнє таке:
2 "Сину людський, були собі дві жінки, дочки однієї матері.
3 Дві повії в Єгипті, з молодості своєї в розпусті жили, там м'яли їхні груди, там мацали їхні перса дівочі.
4 А їхні імена: Огола старша та Оголива сестра її. І стали вони мої, і народили синів та дочок. А їхні імена: Самарія Огола, а Єрусалим Оголива.
5 І будучи моєю, стала розпусною Огола, і кохалася з своїми асирійськими коханцями, що були поблизу,
6 з правителями, одягнутими в блакить, та з намісниками, вродливими юнаками, що верхи гарцюють на конях.
7 І віддавала вона свої любощі їм, найдобірнішим з асирійців, і всім, яких кохала, і опоганювалася бовванами всіх тих, до яких палала.
8 Та не відкидала вона своєї розпусти й від єгиптян, що лежали з нею в її молодості, що мацали дівочі її перса, і виливали свою розпусту на неї...
9 Тому й дав я її в руку її коханців, у руку Ашшурових синів, що з ними кохалася вона.
10 Вони відкрили її голе тіло, забрали синів її та дочок, а її вбили мечем... І стала вона ганьбою серед жінок, які довершили суд на ній.
11 А Оголива бачила це, та ще більше за сестру свою вдавалася до тілесних бажань і перевершила її в розпусті своїй.
12 Вона кохалася з синами Ашшуровими, з близькими їй правителями та намісниками, з вродливими, вишукано одягнутими юнаками, що гарцюють на своїх конях.
13 І побачив я, що вона збезчестила себе, що шлях один їм обом.
14 Та вона ще додала до розпусти своєї, побачивши багряні халдейські зображення чоловіків на стіні,
15 підперезаних поясом по стегнах своїх, із звисаючим тюрбаном на голові їхній, усі вони на вигляд військові старшини, подоба синів вавілонських, в Халдейському краї народжені,
16 то з першого погляду запалилася пристрастю вона, і послала посланців по них, до Халдеї.
17 І прийшли до неї сини Вавілону на ложе любовне, і зганьбили її своєю розпустою, і як вона опоганилася ними, то відвернулася душа її від них...
18 Вона явно стала повією і відкрила свій сором, тому відвернулася душа моя від неї, як відвернулася душа моя від її сестри.
19 І збільшила вона розпусту свою на згадку про свою розпусну молодість в Єгипетському краю.
20 І жадала вона собі в коханці тих, що їхні статеві органи, як у віслюка, а їхня хтивість, як у жеребця.
21 І згадувала ти розпусту своєї молодості, коли єгиптяни стискали груди твої, щоб вгамувати хтивість їхню.
22 Тому, Оголиво, так промовляє Господь Бог: "Ось я пробуджу коханців твоїх на тебе, що від них відвернулася душа твоя, і спроваджу їх на тебе з довкілля,
23 синів Вавілону, всіх халдеїв, Пекод, Шоа, Коа і всіх синів Ашшурових з ними, вродливі то юнаки, всі вони правителі та намісники, славні військові старшини, що гарцюють на конях.
24 І прийдуть вони на тебе з півночі з колісницями й возами та силою народів, і обступлять тебе навколо в панцерах, зі щитами та шоломами. І дам їм право, і вони засудять тебе за своїми законами.
25 І зверну я гнів свій на тебе, і вони розправляться з тобою люто. Пообтинають носа твого та вуха твої, а що залишиться в тебе, від меча поляже. Вони заберуть синів твоїх та дочок, а що залишиться в тебе, буде пожерте вогнем...
26 І стягнуть з тебе одяг твій, і заберуть речі пишноти твоєї.
27 І зупиню я розпусту твою, розпусту твою з Єгипетського краю, і ти не зведеш очей своїх на них, а про Єгипет вже не згадаєш".
28 Бо так промовляє Господь Бог: "Ось я даю тебе в руку того, кого ти зненавиділа, в руку тих, що від них відвернулася душа твоя.
29 І зроблять з тобою в ненависті, і заберуть весь здобуток твій, і покинуть тебе голою, так що стане явною твоя сороміцька істота і розпуста твоя...
30 Будуть робити це тобі за твоє ходіння в розпусті з народами, за те, що ти обезчестилася їхніми божками.
31 Шляхом своєї сестри ти ходила, тому дам її келиха в твою руку".
32 Так промовляє Господь Бог: "Келиха своєї сестри ти вип'єш, глибокого та широкого. Станеш за наругу та посміховисько, бо багато вмістив той келих.
33 П'янством та смутком будеш наповнена, буде це келих спустошення й розрухи, келих твоєї сестри Самарії.
34 І ти вип'єш його до дна, і черепки оближеш, і перса свої повириваєш, бо це я сказав, — промовляє Господь Бог.
35 Тому так промовляє Господь Бог: "Через те, що ти забула мене, і кинула мене за спину свою, то й ти носи розпусту свою та свій перелюб!"
36 І сказав Господь до мене: "Сину людський, якщо готовий ти судити Оголу та Оголиву? То оголоси їм про їхні огиди!
37 Бо вони вчиняли перелюб, і кров на їхніх руках, і ходили за божками своїми, і також синів своїх, яких народили мені, перепроваджували через вогонь, віддаючи на їжу тим божкам...
38 Ще вони опоганили святиню мою того дня, і суботи мої зневажили.
39 А коли вони різали синів своїх для своїх божків, то приходили до моєї святині того дня, щоб збезчестити її, так робили вони в середині мого помешкання...
40 А що більше, посилали по чоловіків з далеких країв. І коли до них був посланий посланець, то приходили ті, і для них ти вмивалася, підфарбувала очі свої й коштовностями прикрашалася.
41 І сідала ти на пишному ложі, і перед ними накривала стіл, і клала на ньому кадило моє та оливу мою.
42 І лунав голос легковажного натовпу, і до чоловіків з того натовпу приводили ще п'яних з пустелі, і давали браслети на їхні руки та пишні корони на їхні голови.
43 І сказав про неї, що в'янула від перелюбу: "Вона не зупиниться в розпусті своїй?"
44 І приходили до неї, як приходять до повії, так приходили до Оголи та Оголиви, розпусних жінок.
45 А люди справедливі вони розсудять їх правом про тих, що скоїли перелюб, та правом про тих, що кров проливають, бо вони скоїли перелюб, і кров на їхніх руках".
46 Бо так промовляє Господь Бог: "Скликати б на них громаду, і видати їх на знущання та на здобич!
47 І громада закидає їх камінням, і посіче їх своїми мечами, синів їхніх та їхніх дочок уб'ють, а їхні будинки спалять у вогні...
48 І зупиню я розпусту в краю, і буде наука всім жінкам, і вони не наслідуватимуть вас у вашій роспусті!
49 І покладуть вони вашу розпусту на вас, і ви носитимете гріхи ваших божків. І ви зрозумієте, що я Господь Бог!"
Єзекиїля 24
1 А за дев'ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця було мені слово Господнє таке:
2 "Сину людський, напиши собі ім'я цього дня, цього самого дня, бо вавілонський цар саме цього дня напав на Єрусалим.
3 І розкажи приповість на оселю бунтівну, промовляючи: "Так промовляє Господь Бог: "Постав казана, постав та й налий води в нього.
4 Поклади до нього добрі шматки м'яса, стегно та лопатку і наповни його кістками добірними.
5 Візьми добірне з отари, розпали під ним дрова і вари, поки розваряться кістки в ньому".
6 Тому так промовляє Господь Бог: "Лихо місту цьому душогубному, іржавому казанові! Шматок за шматком повитягуй все з нього, не кидаючи жеребок!
7 Кров-бо його серед нього, він на голу скелю її помістив, не вилив на землю її, щоб порохом вкрити її.
8 Щоб лють пробудити для помсти, я дам його кров на голу скелю, щоб вона непокрита була".
9 Тому так промовляє Господь Бог: "Лихо місту цьому душогубному, розкладу велике вогнище й я!
10 Підклади дров, розпали цей вогонь, довари м'ясо і вилий відвар, а кістки хай спалені будуть.
11 І постав його порожнім на жар, щоб він розігрівся, і щоб мідь його розжарилася, і щоб розтопилася у ньому нечистота його, щоб іржа його зникла.
12 Вся праця даремно, не зійшла з нього його велика іржа, у вогонь його з його іржею!
13 У твоїй нечистоті є розпуста твоя. За те, що я чистив тебе, але чистим не став ти, ти з своєї нечистості вже не очистися, аж поки я не вгамую свою лють на тобі.
14 Я, Господь, це сказав. Це обов'язково станеться! І зроблю, і не звільню, і не змилуюся, за твоїми дорогами та за твоїми вчинками засудять тебе, — це каже Господь Бог!15 І було мені слово Господнє таке:
16 "Сину людський, ось я візьму від тебе зненацька втіху очей твоїх, а ти не голоси й не плач, і хай не виступить сльоза твоя.
17 Стогни собі тихо, жалоби за померлих не роби, голову свою обгорни тюрбаном, а взуття своє взуй на ноги свої, і не закривай вусів, і не їж жалобного хліба".
18 І промовляв я до народу вранці, а в присмерках померла мені жінка...