Тому я сказав був, що виллю гнів свій на них у пустелі, щоб винищити їх.
14 Та зробив я заради ймення свого, щоб воно не зневажалося в очах тих народів, що на їхніх очах я вивів їх.
15 І я присягаючи, підніс їм свою руку в пустелі, що не впроваджу їх до краю, якого я дав, що тече молоком та медом і є окрасою всієї землі,
16 за те, що постанови мої вони відкинули, а за уставами моїми не ходили вони, і суботи мої зневажали, бо за своїми божками ходило їхнє серце...
17 І змилувалося моє око над ними, щоб не винищити їх, і не винищив я їх у пустелі".
18 І сказав я там їхнім синам: "Уставами ваших батьків не ходіть і постанов їхніх не виконуйте, і божками їхніми не опоганюйтеся!
19 Я Господь, Бог ваш, уставами моїми ходіть, постанови мої бережіть і виконуйте їх.
20 І святіть суботи мої, і вони стануть знаком між мною та між вами, щоб знали, що я Господь, Бог ваш!"
21 Та бунтували ті сини проти мене, уставами моїми не ходили, а постанов моїх не стерегли, щоб виконувати їх, щоб жити їм, і суботи мої зневажали. І подумав я був, що виллю гнів свій на них, щоб вгамувати лють мою на них у пустелі.
22 І відвернув я свою руку, і зробив заради ймення свого, щоб не зневажати його на очах тих народів, що на я перед ними їх вивів.
23 І я присягаючи, підніс їм я свою руку в пустелі, щоб розпорошити їх серед народів і розвіяти їх по землі,
24 за те, що постанов моїх не виконували, і устави мої відкинули, а суботи мої зневажили, і до божків своїх батьків були їхні очі.
25 І тому я дозволив їм мати устави недобрі, і постанови, що не берегли їм життя.
26 І я дозволив їм опоганити себе своїми дарами, коли вони проводили через вогонь кожного, хто відкриває утробу, щоб спустошити їх, щоб розуміли вони, що я Господь!"
27 Тому промовляй до оселі Ізраїлевої, сину людський, і скажи їм, що так промовляє Господь Бог: "Зрадою своєю зневажали мене батьки ваші:
28 коли я ввів їх до краю, що про нього, я присягав, підносячи свою руку, дати його їм, то коли вони бачили всякий високий пагорб і всяке густе дерево, то приносили там свої жертви, і давали там свої дари, чим гнівали мене, і складали там свої любі пахощі, і приносили там свої литі жертви".
29 І сказав я до них: "Що це за висота, що ви ходите туди? Щоб їй називатися "Висотою" аж до цього дня".
30 Тому скажи до оселі Ізраїлевої, шо так промовляє Господь Бог: "Чи ви не опоганюєте себе дорогою своїх батьків, ходячи в розпусті за гидотами їхніми?
31 А приносячи ваші дари, проводячи первістків ваших через вогонь при всіх ваших божках, ви не опоганюєте себе аж до сьогодні? Чи буду я відповідати вам, коли ви запитаєте мене, Ізраїлева оселе? Як живий я, — каже Господь Бог, — не дам я вам відповіді!
32 А що входить вам на серце, зовсім не станеться те, коли кажете ви: "Як інші народи, як племена краю, служитимемо ми дереву та каменю".
33 Як живий я, — каже Господь Бог, — витягнутою сильною рукою та в лютому гніві царюватиму над вами!
34 І виведу вас з тих народів, і зберу вас з тих земель, де ви розпорошені витягнутою сильною рукою та лютим гнівом.
35 І заведу вас до пустелі народів, і там судитимуся з вами обличчям до обличчя,
36 як судився я з вашими батьками в пустелі Єгипетського краю, так судитимуся з вами, — каже Господь Бог!
37 І проведу вас під берло, і прив'яжу вас до заповіту.
38 І я очищу вас від бунтівників та тих, що грішать проти мене, випроваджу їх з краю їхнього пробування, і до Ізраїлевої землі вже не ввійдуть вони! І зрозумієте ви, що я Господь!
39 А ви, оселе Ізраїлева, — так каже Господь Бог, — кожен ідіть, служіть своїм божкам! І тоді ви вже не зневажите святого ймення мого, своїми дарами та своїми божками...
40 Бо на моїй святій горі, на високій Ізраїлевій горі, — каже Господь Бог, — там буде служити мені вся Ізраїлева оселя, всі до одного, що в краю. Там я з радістю їх прийму, і там зажадаю від них жертв, і найкращих дарів з усіх святощів!
41 Всіма пахощами вподобаю собі вас, коли вас виведу з народів, і зберу вас з тих країв, де ви розпорошені, і я освячуватимуся між вами на очах усіх поган.
42 І зрозумієте ви, що я Господь, коли впроваджу вас до Ізраїлевої землі, до того краю, що про нього я присягав, підносячи свою руку, дати його вашим батькам.
43 І згадаєте там свої шляхи та всі свої вчинки, якими ви опоганилися, і відчуватимете огиду перед собою за все лихе, що ви скоїли...
44 І зрозумієте, що я Господь, коли я вчиню з вами заради ймення свого не за вашими лихими шляхами та за вашими зіпсованими вчинками, оселе Ізраїлева", — каже Господь Бог".
Єзекиїля 21
1 І було мені слово Господнє таке:
2 "Сину людський, зверни обличчя своє на південь, промовляй до південного краю і пророкуй проти лісу, що в ньому.
3 І скажи до південного лісу: "Послухай Господнього слова, що промовляє Господь Бог: "Ось у тобі запалю я вогонь, і поїсть він у тебе кожне дерево зелене, і кожне дерево сухе. Палючий вогонь не погасне, і будуть попалені ним всі простори від півдня до півночі.
4 І побачить кожне тіло, що я, Господь, розпалив його, і він не погасне!5 І сказав я: "О Господе, Боже, вони й так кажуть про мене: "Чи ж це не той, що все приповістями промовляє?6 І було мені слово Господнє таке:
7 "Сину людський, зверни обличчя своє до Єрусалиму, і промовляй до святині, і пророкуй на землю Ізраїлеву.
8 І скажи Ізраїлевій землі, що так промовляє Господь: "Ось я проти тебе, витягну меча свого і витну з тебе праведного й грішника.
9 Через те, що я витну з тебе праведного й грішника, тому вийде мій меч проти кожного тіла від півдня до півночі.
10 І кожне тіло зрозуміє, що я Господь, витяг меча свого і вже не повернеться він!
11 А ти, сину людський, стогни, немов би в крижах тобі ломить, жалібно стогни перед ними!
12 І коли тебе запитають: "Чого то ти стогнеш?", то скажеш: "На звістку, що йде". Серце в усіх зомліє, руки в усіх ослабнуть, згасне всякий дух і затремтять в усіх коліна! Оце прийде та станеться", — каже Господь Бог".
13 І було мені слово Господнє таке:
14 "Сину людський, пророкуй і кажи, що так промовляє Господь: "Меч, меч нагострений і блискучий!
15 Для великої різанини його вигострено і вищищено до блиску. О, радуймося, берло мого сина всяким деревом гордує!
16 І нагострили його, і начистили до блиску, щоб дати його в руку вбивці...
17 Голоси та лементуй, сину людський, бо він проти народу мого, він проти всіх князів Ізраїлевих, їх віддано мечеві разом з народом моїм, тому вдар по стегнах своїх!
18 Він уже випробуваний. Та навіть нині, коли берло зневажене? Він не встоїть, — каже Господь Бог.
19 — А ти, сину людський, пророкуй, і плескай у долоні, і хай меч подвоїться та потроїться! Це меч різанини, це меч великої різанини, що їм загрожує навколо.
20 Щоб мліло серце й полягло якнайбільше по всіх їхніх брамах, я поставив грізного меча. Ой лишенько, він справді начищений до блиску й готовий до різанини!
21 Січи праворуч і ліворуч, куди тільки звернуте буде вістря твоє...
22 І я плесну в долоні свої, і свою лють заспокою. Я, Господь, це сказав!23 І було мені слово Господнє таке:
24 "А ти, сину людський, познач собі два шляхи, якими прибуде меч вавілонського царя. Вони вийдуть обидві з краю одного, а ти вистругай дороговказ, і на початку дороги до міста постав його.
25 Познач шлях, яким прибуде меч до Рабби Аммонових синів та до Юди, в укріплений Єрусалим.
26 Бо цар вавілонський став на перехресті двох шляхів, щоб кинути жереб. Він трясе стрілами, запитує хатніх божків, розглядає печінку.
27 У правиці його був жереб на Єрусалим, щоб поставити муроломи, щоб поставити тарани, щоб розтулити вуста з наказом про різанину, щоб гучно кричати бойовим кличем, поставити тарани проти брам, насипати вал, будувати пересувні башти.
28 Але видасця їм це ворожіння марним, бо вони мали за собою врочисті клятви. Він же пригадує їм їхню брехню, що вони на ній піймалися".
29 Тому так промовляє Господь Бог: "За те, що ви нагадуєте про свої провини, що відкриваєте ваші гріхи, щоб видно було ваші гріховні вчинки, за те, що ви нагадуєте про себе, у ворожі руки видані будете!"
30 А ти, негідний, несправедливий князю Ізраїлів, на якого прийшов день разом з кінцем твоєї безбожності, —
31 так каже Господь Бог, — зніми тюрбана й скинь корону! Це не залишиться так, піднесеться низьке, а високе понизиться!
32 Руїною, руїною, руїною покладу його! Нікому він не належатиме, аж поки не прийде той, хто має на нього право, і я йому дам його!"
33 А ти, сину людський, пророкуй та й скажи, що так промовляє Господь Бог на Аммонових синів та про їхню ганьбу: "Меч, меч начищений і готовий до різанини,
34 для тебе вони бачили брехливі видіння, пророкували для тебе неправду, щоб посадити тебе на шию негідних злочинців, яких день прийде в час кари кінцевої.
35 Поверни ж меча до піхов його! У місці, де створений ти, у краю походження твого осуджу я тебе!
36 І виллю на тебе свій гнів, у вогні люті своєї на тебе дмухну, і дам тебе в руку людей жорстоких та вмілих убивць!
37 Ти станеш вогневі на їжу, твоя кров буде розлита по землі і згадки не буде вже про тебе, бо я, Господь, сказав це!"
Єзекиїля 22
1 І було мені слово Господнє таке:
2 "А ти, сину людський, чи будеш судити, чи судитимеш ти місто крові? Повідом його про всі огиди його,
3 та й скажеш, що так промовляє Господь Бог: "Місто, що проливаєш кров серед себе, щоб наблизити годину свою, і робиш боввани собі на шкоду, щоб себе опоганити!
4 Кров'ю, що ти проливало, грішило ти, а божками, яких ти зробило, опоганилося, і наблизило свої дні. Прийшов твій час, тому дам тебе народам на ганьбу і на посміховисько для всіх країв!
5 Близькі та далекі від тебе глузуватимуть, що опоганило ти ім'я своє, що завжди повне колотнечі!
6 Ось Ізраїлеві князі, кожен з волі рук своїх, кров проливав.
7 Батька та матір у тебе легковажать, чужинця тиснуть серед тебе, сиріт та вдів пригнічуть.
8 Моїми святощами ти нехтуєш, а суботи мої зневажаєш.
9 У тебе є наклепники, що кров проливають, які їдять у тебе на пагорбах і розпусту коять серед тебе.
10 Голе тіло батька в тебе відкривають, жінку, у часі її місячної нечистоті, безчестять у тебе.
11 І один коїть огидно з жінкою свого ближнього, а інший знеславлює невістку свою, а той безчестить у тебе сестру свою, дочку батька свого...
12 Підкуп беруть у тебе, щоб кров проливати, лихву та відсотка береш ти й ошукуєш утиском ближніх своїх.