І ось та лоза витягнула пожадливо своє коріння до нього, і свої гілки пустила до нього, щоб він зрошував її краще, ніж грядку, де її посадили.
8 Вона була посаджена на доброму полі при великих водах, щоб пустила гілки та принесла плоди, щоб стала пишною лозою.
9 Скажи, що так промовляє Господь Бог: "Чи поведеться їй? Чи не вирвуть коріння її, і не позривають плоду її, так що вона всохне? Всі зелені гілки її всохнуть, і не треба сильної руки та численного народу, щоб вирвати її з коренем.
10 І хоч вона посаджена, чи поведеться їй? Чи не всохне вона, як тільки доторкнеться її східній вітер? Вона всохне на грядках, де посаджена""...
11 І було мені слово Господнє таке:
12 "Скажи ж оселі бунтівній: "Чи ви не зрозуміли, що це?" Скажи: "Ось прийшов вавілонський цар до Єрусалиму, і взяв його царя та його князів, і відвів їх до себе в Вавілон.
13 І взяв з царського насіння, і склав з ним угоду, і ввів його в присягу, і забрав поважних землі,
14 щоб це було царство слабке, щоб воно не піднімалося, щоб дотримувало його угоди, і було їй вірним.
15 Але той повстав проти нього, послав своїх послів до Єгипту, щоб дали йому коней та багато люду. Чи йому поведеться? Чи втече той, хто робить таке? А коли порушить угоду, то чи врятується він?
16 Як живий я, — каже Господь Бог, — у місті царя, який поставив над царством того, хто знехтував його присягою та порушив свою угоду з ним, помре в нього в Вавілоні!
17 І фараон не допоможе йому у війні великим військом та численним народом, коли насиплють вал та збудують башту, щоб винищити багато душ.
18 І знехтував він присягою, щоб порушити угоду, хоч дав був свою руку, і все те зробив, тому він не врятується".
19 Тому так промовляє Господь Бог: "Як живий я, присягу мою, якою він знехтував, та угоду мою, яку він порушив, дам це на його голову!
20 І розтягну над ним свою сітку, і буде він схоплений в пастку мою, і спроваджу його до Вавілону, і судитимуся з ним там за його зраду, якою він зрадив мене.
21 І всі втікачі з усіх його дружин попадають від меча, а решта будуть розпорошені на всі вітри. І зрозумієте ви, що я, Господь, сказав це!22 Так промовляє Господь Бог: "І візьму я верхівку високого кедру, і посаджу в землю. З його тендітних верхніх гілок зірву, і сам посаджу на високій та крутій горі.
23 На високій горі Ізраїлевій посаджу її, і вона пустить гілки й принесе плід, і стане могутнім кедром. І пробуватиме під ними всяке птаство, всяке крилате пробуватиме в тіні його гілок.
24 І зрозуміють усі польові дерева, що я, Господь, понизив високе дерево, підвищив дерево низьке, висушив дерево зелене, і дав розцвісти дереву сухому. Я, Господь, сказав і вчинив!"
Єзекиїля 18
1 І було мені слово Господнє таке:
2 "Що ви мали на увазі в приповісті на Ізраїлеву землю: "Батьки їли неспіле, а оскома в синів на зубах!"
3 Як живий я, — каже Господь Бог, — вже не вживатимете тієї приповісті в Ізраїлі!
4 Тож усі душі від батька й сина, мої вони! Душа, що грішить, вона помре.
5 А якщо людина праведна, і робить по справедливості,
6 на пагорбах жертовного не їсть і не поглядає своїми очима на божків Ізраїлевої оселі, і жінки свого ближнього не безчестить, а до жінки в часі її нечистоті не наближається,
7 і нікого не тисне, боржникові заставу його конче повертає, не грабує, хліб свій дає голодному, а голого покриває одягом,
8 на лихву не дає, а відсотків не бере, від кривди відвертає руку свою, судить правдиво між людиною й людиною,
9 для правди ходить уставами моїми, а права мого дотримує, такий конче житиме, — каже Господь Бог!
10 А як породить він сина насильника, що кров проливає, і робить хоч тільки одне з того,
11 чого він усього того не робив, а також на горах жертовне їв, і жінку свого ближнього безчестив,
12 убогого й бідаря утискав, грабував, застави боржникові не повертав, на мерзенних божків поглядав своїми очима,
13 на лихву давав і відсоток брав, то чи він житиме? Не житиме він! Він усі ті огидноті коїв, він мусить конче померти, кров його буде на ньому!
14 А ось породив він сина, і той побачив усі гріхи свого батька, які той коїв, і хоч бачив, та не вчиняв, як той:
15 на горах жертовного не їв, і очей своїх до божків Ізраїлевої оселі не зводив, жінки свого ближнього не безчестив,
16 і нікого не утискав, застави не присвоював, не грабував, хліб свій голодному давав, а голого одягом покривав,
17 від кривди свою руку відвертав, лихви та відсотків не брав, право моє виконував, уставами моїми ходив, такий не помре за провину свого батька, він конче житиме!
18 Батько ж його, за те, що утискав та грабував брата, і що лихе робив серед народу свого, то ось він помре за провину свою!
19 А скажете ви: "Чому той син не поніс провину за батька?" Але ж син той вчиняв за законом і справедливо, дотримував усі устави мої й виконував їх, він конче житиме!
20 Та душа, що грішить, вона помре. Син не понесе кари за батькову провину, а батько не понесе за провину синову, праведність праведного буде на ньому, а гріх грішника на тому буде.
21 А коли б грішник відвернувся від усіх гріхів своїх, які вчинив, і виконував усі устави мої, і вчиняв за правом та справедливістю, конче він житиме, не помре!
22 Усі його гріхи, які вчинив він, не згадаються йому, він житиме в своїй справедливості!
23 Чи я маю задоволення від смерті грішника? — каже Господь Бог, — чи ж не в тому, щоб він повернувся зі шляхів своїх та й жив?
24 А коли б праведний відвернувся від своєї праведності й став вчиняти лихе, усі ті огидні вчинки, які вчиняє грішник, то чи такий житиме? Уся праведність його, не згадається, за свою зраду і за гріх, за них він помре!
25 А ви кажете: "Несправедливий Господній шлях!" Послухайте-но, оселе Ізраїлева, чи ж шлях мій несправедливий? Чи несправедливі ваші шляхи?
26 Коли б праведний відвернувся від своєї праведності й вчиняв лихе, і за те помер, то він помре за гріхи свої.
27 А коли б грішник відвернувся від своїх гріхів, і вчиняв би за правом та справедливістю, він душу свою при житті збереже.
28 І коли б він побачив та відвернувся від усіх своїх гріхів, які він коїв, то конче він житиме, не помре!
29 А Ізраїлева оселя каже: "Несправедливий Господній шлях!" Чи ж мої шляхи несправедливі, оселе Ізраїлева? Чи то ваші шляхи несправедливі?
30 Тому судитиму вас, оселе Ізраїлева, кожного за шляхами його, — каже Господь Бог. — Покайтеся і відверніться від усіх ваших гріхів, і не буде вам провина на спотикання!
31 Скиньте з себе всі ваші гріхи, якими ви грішили, і створіть собі нове серце та новий дух! І нащо маєте померти, оселе Ізраїлева?
32 Бо не жадаю я смерті помираючого, — каже Господь Бог, — тому покайтеся та й живіть!"
Єзекиїля 19
1 А ти заспівай пісню жалобну про князів Ізраїлевих,
2 та й скажи: "Що за левиця була твоя мати між левами? Серед левчуків вона лежала, вирощуючи своїх левенят!
3 І одне з своїх левенят вона вигодувала, левчуком воно стало, здобич ловити навчилося і пожирати людей!
4 І похід проголосили народи на нього, в їхню яму він схоплений був, і його в ланцюгах до Єгипетського краю відвели...
5 Як левиця побачила, що надаремно чекає, що втрачене сподівання її, то взяла вона знову одне із своїх левенят і виховала його левчуком гривастим.
6 І походжав він між левами, і здобич ловити навчився, і людину пожирати!
7 І він шкодив їхні палати і руйнував їхні міста, і від реву його жахалася земля і все, що на ній!
8 Та пастку на нього поставили навколишні люди, і свою сітку на нього розкинули, і він схоплений був у їхню яму!
9 І кинули в клітку його в ланцюгах, і його відвели до царя вавілонського, і за мури його запроторили, щоб голос його вже не чули по горах Ізраїлевих...
10 Твоя мати, як виноградна лоза у винограднику, посаджена над водою, плодюча й гілляста була, не маючи браку води.
11 І виріс на ній один пагін міцний, який зробився царським берлом. І вигналася вона високо, аж по самі хмари, і виділялася вона своїм високим зростом і своїм густим гіллям!
12 Та була вона вирвана з гнівом, на землю кинута, і вітер зі сходу висушив її плід, і міцний пагін її був зламаний, і висох він, і вогонь його пожер...
13 А тепер посадили її в пустелі, у краї сухому й безводному,
14 і вийшов вогонь з міцного пагона та й пожер її плід, і нема у неї міцного пагона, берла для панування"... Це пісня жалобна, і буде вона завжди жалобною.
Єзекиїля 20
1 І за сьомого року, п'ятого місяця, десятого дня місяця, прийшли люди з Ізраїлевої старшини, щоб запитати в Господа, і посідали переді мною.
2 І було мені слово Господнє таке:
3 "Сину людський, скажи Ізраїлевим старшинам, що так промовляє Господь Бог: "Ви прийшли, щоб запитати в мене? Як живий я, не відповім вам, — каже Господь Бог!
4 — Чи ти засудиш їх, чи засудиш ти їх, сину людський? Повідом їх про огидні вчинки їхніх батьків,
5 та й скажи їм, що так промовляє Господь Бог: "Того дня, коли я був обрав Ізраїля, і відкрився їм в Єгипетському краї, і підніс свою руку до нащадків оселі Якова, і присягнув, промовляючи: "Я Господь, Бог ваш",
6 того дня я підніс свою руку до них, щоб вивести їх з Єгипетського краю до краю, що я призначив для них, який тече молоком та медом і є окрасою всієї землі.
7 І сказав я до них: "Відкиньте кожен огидності від очей своїх, і не опоганюйтеся божками Єгипту. Я Господь, Бог ваш!"
8 Та вони бунтували проти мене, і не слухали мене, не відкидали огид тих від очей своїх, і не покинули єгипетських божків. І подумав я, що виллю на них свій гнів, що вгамую на них свою лють серед Єгипетського краю.
9 І зробив я заради свого ймення, щоб воно не безчестилося на очах тих народів, серед яких мешкають вони, що я відкрився їм на їхніх очах, щоб вивести їх з Єгипетського краю.
10 І вивів я їх з Єгипетського краю, і спровадив їх до пустелі.
11 І дав їм постанови свої, і оголосив їм устави, виконуючи які, жили б вони.
12 І також дав я їм свої суботи, щоб були вони знаком між мною та між ними, щоб знали, що я Господь, що освячує їх.
13 Та бунтувала проти мене оселя Ізраїлева в пустелі, уставами моїми не ходили вони, і відкинули мої постанови, виконуючи які, житиме людина, а суботи мої зневажили.