І вони стануть мені народом, а я буду їм Богом!
21 А щодо тих, що їхнє серце ходить за своїми огидами та мерзотами, то поверну їхній шлях на їхню голову", — каже Господь Бог...
22 І підняли херувими крила свої, а колеса при них, і слава Ізраїлевого Бога над ними.
23 І піднялася слава Господня з середини міста, і стала на горі, що зі сходу міста.
24 І дух Божий підняв мене, і у видінні переніс мене в Халдею до вигнанців. І тоді зникло те видіння, що я бачив.
25 І я промовляв до вигнанців усі Господні слова, які наказав він мені.
Єзекиїля 12
1 І було мені слово Господнє таке:
2 "Сину людський, ти живеш серед оселі бунтівної, вони мають очі, щоб бачити, та не бачать, мають вуха, щоб слухати, та не чують, бо вони оселя бунтівна.
3 А ти, сину людський, збери собі речі для переселення і виберися з того місця, щоб вони бачили, може зрозуміють, що вони оселя бунтівна.
4 І завидна винеси свої речі в них на очах, і вийди вечірньої пори, щоб вони бачили, як виходять вигнанці.
5 На їхніх очах пробий собі отвір у стіні, і винеси через нього.
6 Візьмеш клунок і потемки винесеш, щоб вони бачили, закриєш обличчя своє, щоб не бачити того краю, бо я поставив тебе знаком для оселі Ізраїлевої".
7 І зробив я так, як наказано мені. Я завидна виносив речі свої, і вечірньої пори, пробивши собі отвір у стіні, і потемки виносив на плечах своїх, щоб вони бачили.
8 А вранці було мені слово Господнє таке:
9 "Сину людський, чи ж не запитала тебе оселя Ізраїлева, оселя бунтівна, що ти робиш?"
10 Скажи до них, що так сказав Господь Бог: "Це пророцтво про князя Єрусалиму та всю оселю Ізраїлеву, що в ньому вони.
11 Скажи: "Я ваш знак. Як зробив я, так буде зроблено їм, підуть на вигнання в полон!"
12 А той князь, що серед них, на плечах буде потемки виносити свої речі через пробитий у стіні отвір, і обличчя своє він закриє, щоб не бачити краю того очима.
13 І розтягну на нього сітку свою, і він буде схоплений в пастку мою, і відведу його до Вавілону, до Халдейського краю, та його він не побачить, і там помре.
14 А всіх, хто навколо нього, його помічники та всі війська його, розпорошу на всі вітри, і витягну за ними меча...
15 І зрозуміють вони, що я Господь, коли розвію їх поміж народами та розпорошу їх по країнах!
16 А нечисленних з них людей збережу від меча, від голоду та від зарази, щоб вони розповідали про свої огиди серед народів, куди прийдуть. І вони зрозуміють, що я Господь!"
17 І було мені слово Господнє таке:
18 "Сину людський, їж свій хліб у тривозі, а воду свою пий у тремтінні та в журбі.
19 І скажеш до народу цього краю, що так промовляє Господь Бог на мешканців Єрусалиму, на Ізраїлеву землю: "Вони хліб свій їстимуть у страху, і з оглядкою питимуть воду, бо спорожнів їхній край від статку свого за насилля всіх, що мешкають у ньому.
20 І зруйнуються людні міста, а край стане пусткою, і зрозумієте ви, що я Господь!21 І було мені слово Господнє таке:
22 "Сину людський, що це в вас за приповість така в Ізраїлевій землі: "Минають дні, та всі видіння марні?"
23 Тому скажи їм, що так промовляє Господь Бог: "Я покладу край цій приповісті, і вже не чутимуть її в Ізраїлі, і скажи їм, що наблизилися ті дні і виконання всіх видінь.
24 Бо не буде вже жодного марного видіння та облудного віщування в оселі Ізраїля.
25 Бо я, Господь, промовлятиму, а що промовлятиму, то буде воно здійснене, не затримається вже, бо за ваших днів, бунтівна оселе, скажу слово, і його виконаю"", — каже Господь Бог.
26 І було мені слово Господнє таке:
27 "Сину людський, каже оселя Ізраїлева: "Ті видіння, які він бачить, вони про далекі дні, і про далекі часи він пророкує".
28 Тому їм скажи, що так промовляє Господь Бог: "Не затримається вже жодне слово моє, що скажу, те буде виконане", — каже Господь Бог!"
Єзекиїля 13
1 І було мені слово Господнє таке:
2 "Сину людський, пророкуй на Ізраїлевих пророків, що пророкують, і скажи пророкам, що звіщають з власного серця, щоб послухали Господнього слова!
3 Так промовляє Господь Бог: "Лихо на пророків дурних, що ходять за своїм духом та за тим, чого не бачили!
4 Твої пророки, Ізраїлю, як ті лисиці в руїнах!
5 Не ввійшли ви в проломи, і не обгородили оселі Ізраїлевої, щоб стати на бій Господнього дня.
6 Вони бачать марноту та фальшиве пророцтво, звіщали, — каже Господь, — а Господь не посилав їх, та вони сподіваються, що збудеться слово.
7 Хіба ж не марне видіння ви бачили, і не фальшиве пророцтво ви звіщали? А ви кажете: "Каже Господь", — а я не казав!
8 Тому так промовляє Господь Бог: "За те, що ви звіщаєте марноту, і бачите брехливі видіння, тому я проти вас, — каже Господь Бог.
9 І буде рука моя проти пророків, що бачать марноту й пророкують брехню. Вони не будуть серед народу мого, і до перепису оселі Ізраїля не будуть записані, і до землі Ізраїлевої не ввійдуть. І зрозумієте ви, що я Господь Бог!
10 Саме за те, що вони баламутили народ мій, кажучи: "Мир", — а миру нема. І один будує мур, а вони марно тинкують його глиною.
11 Скажи до тих, які тинкують глиною, що мур упаде. Злива, великий град і вітер бурхливий розвалить його.
12 І ось стіна впаде. Чи ж не скажуть вам: "Де та глина, якою ви тинкували?"
13 Тому так промовляє Господь Бог: "Я зроблю, що сильний вітер в люті моїй, і буде злива у моєму гніві, і великий град на знищення.
14 І розіб'ю я ту стіну, яку ви обтинкували, і повалю її до землі, й оголиться підвалина її, і впаде, і ви загинете в середині Єрусалиму, і зрозумієте, що я Господь!
15 І вгамую я лють свою на стіні та на тих, що тинкують її глиною, і скажу вам: "Нема стіни та її тинкувальників,
16 ізраїлевих пророків, що пророкували на Єрусалим і бачили для нього видіння миру, та нема миру, — каже Господь!
17 А ти, сину людський, зверни своє обличчя до дочок свого народу, що пророкують з власного серця, і пророкуй на них,
18 та й скажи, що так промовляє Господь Бог: "Лихо тим, що шиють чародійні обв'язки на суглоби рук, і роблять хустки різної величини на голови людей, щоб ловити душі. Невже, ловлячи душі мого народу, ви свої душі врятуєте?
19 І ви безчестите мене серед мого народу за жменю ячменю та за шматок хліба, вбиваючи душі, що не повинні помирати, та лишаючи при житті душі, що не повинні б жити, своєю брехнею моєму народові, що слухає її".
20 Тому так промовляє Господь Бог: "Ось я проти ваших чародійних обв'язок, в які ви ловите душі. Я вирву їх з ваших рук, і випущу ті душі, ті душі, що ви ловите, щоб були вільні, як птахи.
21 І вирву ваші хустки, і врятую народ свій з вашої руки, і не будуть вони вже в вашій руці за здобич, і зрозумієте ви, що я Господь.
22 За те, що ви брехнею заподіяли біль серцю праведного, хоч я не зробив йому болю, і за те, що ви зміцнюєте руки безбожного, щоб він не відвернувся від свогр лихого шляху, і щоб не врятував життя свого,
23 тому вже не бачитиме марноти та не віщуватиме, і я врятую народ свій з вашої руки, і ви зрозумієте, що я Господь!
Єзекиїля 14
1 І прийшли до мене старшини Ізраїлеві, і посідали переді мною.
2 І було мені слово Господнє таке:
3 "Сину людський, ці старшини впустили своїх божків у своє серце, а спотикання провини своєї поклали перед обличчям своїм. Чи ж можуть вони запитувати мене?
4 Тому скажи їм, що так промовляє Господь Бог: "Кожен з оселі Ізраїлевої, що впустить своїх божків у своє серце, а спотикання провини своєї покладе перед обличчям своїм, і прийде до пророка, тому я, Господь, відповім, згідно з численністю його божків,
5 щоб схопити тих з оселі Ізраїлевої за їхнє серце, бо всі вони віддалилися від мене через своїх божків!"
6 Тому скажи до оселі Ізраїлевої, що так промовляє Господь Бог: "Наверніться, і відступіть від ваших божків, і від усіх ваших огидностей відверніть свої обличчя!
7 Бо кожен з оселі Ізраїлевої або з чужинців, що мешкають серед Ізраїля, коли відступить від мене, і впустить своїх божків у своє серце, і покладе спотикання своєї провини перед обличчям своїм, і прийде до пророка, щоб про щось запитати мене, тому я, Господь, відповім від себе.
8 І зверну я обличчя своє проти того, і зроблю його за знак та за приказку, і винищу його серед свого народу, і зрозумієте ви, що я Господь!
9 А пророк, коли б був зведений, і мовив би слово, я, Господь, зведу цього пророка, і простягну руку свою на нього, і винищу його серед свого народу Ізраїлевого!
10 І понесуть вони свою провину, яка провина того, хто запитує, така буде провина пророка,
11 щоб не блукала вже оселя Ізраїлева від мене, і не опоганювалася вже всіма своїми гріхами. І будуть вони мені народом, а я буду їм Богом", — каже Господь Бог!"
12 — І було мені слово Господнє таке:
13 "Сину людський, коли б згрішив проти мене край який, зрадою, то я б простягнув свою руку на нього, і знищив би його хлібні запаси, і послав на нього голод, і винищив би з нього людину й худобу.
14 А коли б серед нього були оці три: Ной, Даниїл та Йов, вони б своєю праведністю врятували б лише свою власну душу, — каже Господь Бог.
15 Коли б я навів на землю люту звірину, й обезлюдніла б вона та стала б пусткою, так що ніхто не ходив би нею через ту звірину,
16 той й ці три, як живий я, — каже Господь Бог, — не врятують вони ні синів, ні дочок! Самі вони будуть врятовані, а край стане пусткою...
17 Або коли б я навів на цю землю меча, та й мечеві наказав: Пройди по краю і винищ з нього людину й худобу,
18 то ці три, як живий я! — каже Господь Бог, — не врятують синів, ні дочок, а врятуються тільки вони самі!
19 Або коли б я моровицю послав до цієї землі, і вилив би на неї свою лють у крові, щоб винищити з неї людину й худобу,
20 а були б там Ной, Даниїл та Йов, як живий я! — каже Господь Бог, — ані сина, ані дочки не врятували б вони! Вони в своєю праведністю врятують тільки свою власну душу.
21 Бо так промовляє Господь Бог: "Хоч послав би я на Єрусалим чотири свої лихі присуди: меча, голод, люту звірину і моровицю, щоб винищити з нього людину та худобу,
22 то все ж залишаться в ньому рештки синів та дочок, що будуть випроваджені з нього.