Народи впивалися вином його, немов дурманом!
8 Несподівано впав Вавілон і зруйнований він! Візьміть бальзаму, щоб біль його вгамувати, може буде зцілений він!
9 Вавілон лікували, та він не був вилікуваний, покиньте його, і підемо кожен до краю свого, бо присуд його досягнув до небес, і дійшов аж до хмар!...
10 Вивів Господь справедливості наші, прийдіть, і розповімо на Сіоні про справу оцю Господа, нашого Бога!
11 Вигостріть стріли, візьміть щити! Збудив Господь духа мідіянських царів, бо на Вавілон його задум, понищити його, бо це помста Господня, помста за храм його!
12 Проти мурів Вавілону підніміть прапора, сторожу зміцніть, сторожів порозставляйте, і чати поставте, бо Господь і задумав, і зробив, що він казав був на мешканців Вавілону.
13 О ти, що живеш над великими водами, що маєш багато скарбів, кінець твій прийшов, міра твоєї захланності!
14 Господь Саваот присягав був душею своєю: "Наповню людьми тебе, мов сараною, і на тебе вони клич піднімуть!"
15 Своєю він силою землю створив, своєю мудрістю міцно поставив всесвіт, і небо розтяг своїм розумом.
16 Як голос його забринить, в небесах зашумлять води, піднімає він хмари з краю землі, коли з дощем робить блискавки та випроваджує вітер зі сховищ своїх,
17 тоді кожна людина немов у тумані, неначе розум полишив її, усяк золотар посоромлений через боввана, бо відлите ним — це омана, і нема в ньому духа!
18 Марнота вони, праця на сміх, в час відвідин згинуть вони!
19 Не така, як оці, частка Яковова, бо все це він створив, і Ізраїль племено спадщини його, Господь Саваот йому ймення!
20 Ти мій молот, знаряддя військове, тобою поб'ю я народи, і тобою я винищу царства!
21 І тобою поб'ю я коня та вершника, і тобою поб'ю колісницю і її візника!
22 І тобою поб'ю чоловіка та жінку, старого та хлопця тобою поб'ю, і тобою поб'ю юнака та дівчину!
23 І тобою поб'ю пастуха й його череду, і тобою поб'ю селянина та запряжку його, і тобою поб'ю я намісників та їхніх заступників!
24 І я відплачу Вавілонові і всім мешканцям Халдеї усе їхнє зло, що скоїли в Сіоні на ваших очах, промовляє Господь!
25 Оце я на тебе, о горо ти згубна, — каже Господь, — що всю землю ти нищиш! І руку свою простягну над тобою, і зі скель тебе скину, і зроблю горою вигорілою!
26 І не братимуть з тебе наріжного каменя, ані каменя на підвалини, бо спустошенням вічним ти станеш, — каже Господь...
27 Підніміть прапор на землі, засурміть у сурму між народами, приготуйте народи на бій проти нього, покличте на нього царства Арарату, Мінні та Ашкеназу, призначте гетьмана над ними, коней спровадьте, немов молодняк сарани!
28 Приготуйте на бій проти нього народи, царів Мідії, намісників її та всіх її заступників, та весь край панування її!
29 І затряслася земля, і корчитись стала від болю, бо здійснилися задуми Господа на Вавілон, щоб край край цей зробити жахливою та безлюдною пусткою...
30 Силачі вавілонські воювати перестали, у твердинях осіли, зникла вся їхня сила, стали, неначе жінки, оселі його спалені, його засуви зламані...
31 Бігун бігунові назустріч біжить, а посланець назустріч посланцеві, щоб звістити царю вавілонському, що з кінця до кінця взяте місто його,
32 і броди захоплені, і фортеці вогнем попалили, вояки в замішанні...
33 Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: "Дочка вавілонська мов тік у час топтання його. Ще трохи й настане для неї час жнив!"
34 Пожер мене й стер мене Навуходоносор, цар вавілонський, поставив мене, як той посуд порожній, ковтнув він мене, немов змій, моїми розкошами наповнив свого живота і виштовхнув мене...
35 Насилля наді мною і над моім тілом на Вавілон, — каже мешканка Сіону, — кров же моя на мешканців Халдеї, — каже Єрусалим!"
36 Тому так промовляє Господь: "Оце я змагаюся за справу твою, і помщуся за тебе, і висушу море його, і джерело його висушу.
37 І стане руїною цей Вавілон, помешканням шакалів, жахливим і безлюдним видовищем!...
38 Заревуть вони разом, немов левчуки, загарчать, немов ті левенята...
39 Як вони будуть у розпалі, то влаштую їм бенкет та їх упою, щоб раділи й заснули сном вічним, і вже не пробудяться, — каже Господь!
40 Поведу я їх, мов овець на заріз, немов баранів із цапами.
41 Як здобутий Шешах, і як схоплена слава всієї землі! Яким ось зробився Вавілон посеред народів!
42 На Вавілон вийшло море, і вкрився він безліччю хвиль його.
43 Міста його стануть пусткою, краєм пустелі та степу, тим краєм, що в ньому не сидітиме ніяка людина, і не ходитиме по ньому син людський!
44 І Я навідаю Бела в Вавілоні, і витягну з вуст його те, що він був ковтнув, і вже не пливтимуть до нього народи, немов ріки, і впаде мур вавілонський!
45 Мій народе, виходьте з нього й рятуйте від люті гніву Господнього душу свою!
46 І щоб серце ваше не ослабло, а ви не злякалися звістки, почутої в краї, бо прийде цього року ця звістка, а потім того року та звістка, і буде насилля в краю, і повстане пануючий проти пануючого...
47 Тому ось дні настають, і навідаю я божків Вавілону, і весь його край посоромлений буде, і в ньому всі його вбиті попадають!
48 І над Вавілоном співатимуть небо й земля, і все, що є в них, бо на нього приходять загарбники з півночі, — каже Господь.
49 Вавілон мусить упасти за вбитих Ізраїлевих, як за Вавілон впали вбиті всієї землі...
50 Хто втік від меча, ідіть, не зупиняйтеся! Пам'ятайте й здалека про Господа, а Єрусалим хай буде на вашому серці!
51 Засоромилися ми, як почули цю ганьбу, сором покрив нам обличчя, бо чужинці прийшли у святиню Господнього дому...
52 Тому то ось дні настають, — каже Господь, — і бовванів його навідаю, і стогнатиме поранений по всьому краї його!
53 Коли б Вавілон аж до неба піднісся, і коли б набрав сили він на висоті, все ж прийдуть від мене до нього загарбники, — каже Господь!
54 Чується крик від великого знищення Вавілону, краю халдеїв,
55 бо пустошить Господь Вавілона і галас великий приглушує в ньому, і шумлять їхні хвилі, як води великі, і чути відлуння їхнього голосу...
56 Бо прийде спустошувач на нього, на Вавілон, і схоплене буде лицарство його, їхній лук поламається, бо ж Господь — Бог відплати, він напевно заплатить!
57 І впою його князів та мудреців його, намісників його та заступників його, і його лицарів, і сном вічним заснуть, і не прокинуться", — каже Цар, Господь Саваот йому ймення...
58 Так промовляє Господь Саваот: "Товстий мур вавілонський аж до основ буде знищений, і брами високі його вогнем будуть спалені, і мучилися дармо народи, і для вогню мордувалися племена!"...
59 Слово, яке пророк Єремія сказав був Сераї, сину Нерії, сина Махсеїного, коли він ішов з Седекією, Юдиним царем, до Вавілону, за четвертого року царювання його. А Серая був головним царським постільником.
60 І описав Єремія все те лихо, що прийде на Вавілон, до однієї книги, усі ті слова, що написані на Вавілон.
61 Я сказав Єремія до Сераї: "Як прийдеш ти до Вавілону, то гляди, прочитай усі ці слова.
62 І скажи: "Господе, ти звіщав на це місце, щоб винищити його так, що не буде в ньому мешканця від людини й аж до худоби, бо буде воно пусткою вічною".
63 І як ти скінчиш читати цю книгу, прив'яжеш до неї каменя, і кинеш її до середини Ефрату,
64 та й скажеш: "Так потоне Вавілон, і не встане через те лихо, що я на нього наведу, і вони попомучаться!""... Цим закінчуються слова Єреміїні.
Єремiї 52
1 Седекія був віку двадцяти одного року, коли зацарював. А царював він в Єрусалимі одинадцять років. Ім'я ж його матері Хамутал, дочка Єремії з Лівни.
2 І робив він лихе в Господніх очах, усе так, як робив був Єгояким.
3 Бо через Господній гнів сталося це на Єрусалим та на Юду, аж поки він не відкинув їх від свого обличчя. А Седекія відпав від вавілонського царя.
4 І за дев'ятого року його царювання, десятого місяця, десятого дня місяця прийшов Навуходоносор, цар вавілонський, та все військо його на Єрусалим, і отаборився проти нього, і насипав вал навколо.
5 І було місто в облозі аж до одинадцятого року царя Седекії.
6 Четвертого місяця, дев'ятого дня місяця настав великий голод у місті, і не було хліба для мешканців краю.
7 І пробитий був пролом у стіні міста, і всі вояки повтікали, і повиходили з міста вночі дорогою брами між двома мурами, що при царському садку, бо халдеї були навколо міста. І пішли вони шляхом у степ.
8 А халдейське військо погналося за царем, та й догнали Седекію в степах Єрихону, а все його військо розбіглося від нього...
9 І схопили царя, і відвели його до царя вавілонського до Рівли в краю Хамат, і там його той засудив.
10 І цар вавілонський порізав Седекіїних синів на очах його, а також Юдиних князів він порізав у Рівлі...
11 А він виколов Седекії очі, і зв'язав його ланцюгами. І відвів його вавілонський цар до Вавілону, і посадив його до в'язниці аж до дня його смерті...
12 А п'ятого місяця, десятого дня місяця, це дев'ятнадцятий рік царя Навуходоносора, вавілонського царя, прийшов до Єрусалиму Невузарадан, головний царської сторожі, що ставав перед обличчям вавілонського царя.
13 І він спалив Господній дім та дім царя, і всі будівлі в Єрусалимі.
14 І мури навколо Єрусалиму порозбивало все халдейське військо, що було з головним царської сторожі.
15 А бідноту та решту народу, що залишилися в місті, перебіжчиків, що перебігли до вавілонського царя, і решту простого люду вигнав Невузарадан, головний царської сторожі.
16 А з бідноти краю головний царської сторожі залишив декого за винарів та за рільників.
17 А мідні колони, що в Господній оселі, і підстави, і мідне море, що в Господній оселі, халдеї поламали, і понесли всю їхню мідь до Вавілону.
18 І горщики, і лопатки, і ножиці, і кропильниці, і ложки, і весь мідний посуд, що ним служать, позабирали.
19 І миски, і кадильниці, і кропильниці, і горщики, і свічники, і ложки, і жертовні миски, і що було золоте, і що срібне, забрав головний царської сторожі.
20 Дві колони, одне море, дванадцять мідних волів, що під підставами, які цар Соломон поробив був для Господньої оселі, не було й ваги для міді всіх цих речей!
21 А колони були вісімнадцять ліктів заввишки, в обхваті дванадцять ліктів і в діаметрі на чотири пальці, всередині порожнисті.
22 І мідна маківка на ньому висотою п'ять ліктів та мережа, і плоди гранату на маківці навколо, все мідь.