Вони розвіються за вітром як полова, розпорошаться і таким чином їх буде викреслено із золотої Книги Життя!
Цей так званий Страшний Суд, що означає Останній Суд, отже, також є подією, що відбувається під впливом Законів, які несуть Творіння, в цілком природний спосіб, тож по-іншому й не може бути. Людина і тут отримує завжди лише плоди того, що сама побажала, тобто що вона спричинила своїм переконанням.
Знання того, що все, що відбувається у Творінні, здійснюється згідно з найсуворішою закономірністю, що провідну нитку для людських доль завжди визначають лише вони самі за їхнім бажанням та волінням, і що Творець, спостерігаючи, не втручається, щоб нагородити чи покарати, не зменшує Величі Творця, а лише дає підставу для ще більш піднесеного уявлення про Нього. Велич полягає в Досконалості Його Діяння, і це змушує до сповненого благоговіння погляду, оскільки найвеличніша Любов та найнепідкупніша Справедливість мусять бути однаково притаманні як для найґрандіознішої, так і для найдрібнішої події без різниці. Великою є також людина, постаючи як такою в Творінні, як господар власної долі! Вона спроможна з власної волі піднятися з Діяння, при цьому сприяючи його вищому розкриттю, або ж потягти його донизу та заплутатися в ньому, тож вона ніколи не звільниться і разом із ним наблизиться до розкладання, перебуваючи в Груборечовинному чи Етерноречовинному світі. Отож звільніться від усіх пут ницих почуттів, бо настає високий час! Година надходить, коли термін для цього скінчиться! Пробудіть у собі поривання до чистого, істинного, шляхетного! —
Далеко над вічним кругообігом Творіння висить наче вінець, у центрі якого – "Блакитний Острів", поля блаженних духів, які очистилися і яким уже дозволено перебувати в Обителі Світла! Цей Острів відокремлено від Всесвіту. Він тому не здійснює кругообігу, але, попри свою висоту, утворює над рухом Творіння опору та центр духовних сил, які звідти виходять. Це Острів, на вершині якого височіє достославне місто із золотими вулицями – небесний Єрусалим. Тут ніщо більше не підвладне змінам. Не треба вже боятись і Страшного Суду. Для тих, хто може тут перебувати, це є "батьківщина". А наостанок – як найвище на цьому Блакитному Острові – стоїть недосяжний для стоп непокликаних... Замок Ґраля, який так часто згадується в поезіях!
Овіяний леґендами, як мета томління незліченних, стоїть він там у Світлі Найвищої Слави, зберігаючи Святу Посудину, символ* (знак) Чистої Любови Всемогутнього – Ґраль!
Її Хоронителями покликані бути найчистіші духи, котрі стоять якнайближче до Трону Всевишнього. Вони є носителі Божественної Любови в її найчистішій формі, яка є суттєво іншою, ніж уявлялася людьми на Землі, попри це, вони переживають її щодня і щогодини. Цей Замок є Воротами перед сходами Трону Всевишнього. Ніхто не спроможний підійти до сходів, якщо він не пройшов крізь Замок Ґраля. Сувора варта перед золотими Воротами строга та невблаганна – щоб зберегти недоторканною Чистоту Ґраля, завдяки чому він може випромінювати благословіння на всіх шукачів.
Завдяки Одкровенням звістка про Замок від Блакитного Острова зійшла багатьма щаблями довгого шляху вниз через Етерноречовинний світ, доки нарешті за допомогою найглибшого натхнення деяких поетів проникла до людей груборечовинної Землі. Від сходинки до сходинки далі передаючись униз, істинне зазнало при цьому різноманітних мимовільних спотворень, тож останнє відтворення змогло залишити лише багаторазово затьмарений відблиск, що й стало причиною багатьох помилок.
Якщо з якоїсь частини великого Творіння, що перебуває у тяжкій біді й стражданні, здіймаються палкі благання до Творця, то буде послано одного зі Служителів Посудини, щоб він, як Носитель цієї Любови, своїм втручанням допоміг у духовній скруті. Те, що витає лише як сказання і леґенда в Діянні Творіння, проявляється тоді у Творінні живим! Такі місії здійснюються, однак, не часто. Щоразу вони супроводжуються докорінними перемінами, великими переворотами. Тисячоліття лежать здебільшого між ними. Ці Посланці приносять Світло та Істину заблудлим, мир тим, хто в розпачі, своїм Посланням простягають усім шукачам руку, збирають усіх віруючих, щоб надати їм нової мужности й нової сили і крізь усю темряву вивести до Світла.
Вони приходять лише заради тих, хто жадає допомоги від Світла, але не заради насмішників і самовпевнених. Найближчий прихід такого Посланця Ґраля для всіх шукачів є знаком примусом зібратися на силі до добра, шляхетности, бо він нагадує про неминучий Суд, що як Страшний Суд мусить настати одного дня. Блажен той, хто тоді через обмежене розуміння вже не залишиться прив'язаним до речовинности, – аби він зміг піднестися до Світла!
21. Боротьба
Про гостре протистояння двох світоглядів досі не могло бути й мови. Отже, боротьба, – це невдало підібраний термін на означення того, що насправді відбувається між людьми інтелекту і серйозними шукачами Істини. Усе, що досі відбувалося, – це односторонні нападки людей інтелекту, що їх кожен спокійний спостерігач мав сприймати як вражаюче необґрунтовані, а часто й смішні. Проти всіх, хто прагне чисто духовно розвинутися вище, стоять напоготові знущання, вороже ставлення та найсерйозніші переслідування, навіть якщо вони зберігають стриманість. Завжди знаходяться деякі, хто намагається, глузуючи, або й силоміць, тягнути таких спрямованих угору назад і стягувати вниз до тупої дрімоти або лицемірства мас. Багато хто змушений при цьому стати справжнім мучеником, бо не лише великий натовп, але й земна влада стоїть на боці людей інтелекту. Те, що вони можуть дати, виражено вже чітко словом "інтелект". Це є звужене обмеження спроможности осягнення чисто земним, тобто наймізернішою частиною справжнього буття.Що це не може дати нічого досконалого, взагалі нічого доброго людству, буття якого головним чином пролягає крізь частини, замкнені самими людьми інтелекту, легко зрозуміти. Особливо, якщо при цьому зауважити, що саме мізерне земне життя повинне стати важливим поворотним пунктом для всього буття і що воно тягне за собою рішуче втручання в інші частини, абсолютно незбагненні для людей інтелекту. Відповідальність людей інтелекту, які й так уже впали занадто низько, через це колосально зростає; вона тиснутиме тяжким гнітом, сприятиме їхньому щодалі швидшому рухові назустріч обраній меті, примусить їх нарешті спожити плоди того, на захист чого вони висловлювалися так наполегливо і самовпевнено.
Під людьми інтелекту слід розуміти тих, хто беззастережно підкорився своєму власному інтелектові. Вони, як не дивно. протягом тисячоліть вважають, що мають безумовне право нав'язувати свої обмежені переконання за допомогою закону і влади тим, хто бажає жити у згоді з іншими переконаннями. Ця абсолютно нелогічна самовпевненість полягає знов-таки лише у вузькій спроможності осягнення людей інтелекту, яка вище піднятися не здатна. Саме обмеженість приносить їм так звану найвищу точку осягнення, внаслідок чого така зарозумілість мусить перетворитися на гординю, бо вони вірять, що справді зійшли на останню вершину. Для них самих це так і є, оскільки наближається межа, яку вони не можуть переступити.
Їхні нападки на шукачів Істини свідчать, одначе, дуже часто про незрозумілу ненависть, при ближчому ж розгляді чітко помітний батіг, яким темрява розмахує позаду них. Зрідка за такого ворожого ставлення можна знайти ознаки чесного воління, що могло б хоч якось виправдати їхню часто нечувану за характером і проявами поведінку. Здебільшого це сліпа нестримна лють, позбавлена всякої справжньої логіки. Розглянемо ці нападки спокійно. Як рідко при цьому трапляється стаття, зміст якої свідчить про спробу справді об'єктивно підійти до промов або творів шукача Істини.
Абсолютно вражаюча беззмістовна низькопробність нападок завжди саме тим примітна, що вони ніколи чисто об'єктивними не бувають! Завжди це приховане або відверте заплямування особи шукача Істини. Це робить лише той, хто об'єктивно нічого заперечити не здатен. Шукач Істини або Приноситель Істини пропонує адже не себе особисто, а приносить те, що він говорить.
Слово треба перевіряти, а не особу! Те, що повсякчас спочатку намагаються оцінити особу, а потім зважують, чи можна слухати її слова, є звичкою людей інтелекту. Вони у своїй вузькій обмеженості спроможности осягнення потребують такої зовнішньої опори, тому що змушені вчепитися за щось зовнішнє, аби не заплутатися. Адже саме ця порожня будівля, яку вони споруджують, є непридатною для людей, великою перешкодою для руху вперед. Якби вони мали внутрішню міцну опору, то змушені були б факт спростовувати фактом, не зачіпаючи при цьому особистостей. На це вони, однак, неспроможні. І навіть навмисно уникають, бо відчувають або почасти знають, що на організованому турнірі їх буде швидко вибито із сідла. Часто вживане іронічне вказування на "проповідників-аматорів" або на "аматорське тлумачення" виявляє таку смішну самовпевненість, що кожна серйозна людина відразу відчує: "Тут знадобився щит, аби судомно приховати порожнечу. Власну пустоту прикрити дешевою вивіскою!"
Незграбна стратегія, яка не здатна протриматися довго. Вона зводиться до того, щоб шукачів Істини, які можуть стати незручними, в очах ближніх від самого початку виставити людьми "нижчого ґатунку", якщо не вдається їх висміяти або принаймні зарахувати до категорії "халтурників", аби їх не сприймали серйозно. У такий спосіб хочуть уникнути того, щоб взагалі хто-небудь серйозно ставився до слів. Приводом для такого способу дій є, однак, не турбота про те, щоби ближні, зважаючи на хибні вчення, втрималися на внутрішньому сходженні, а, навпаки, невизначений страх втратити вплив і через це бути змушеними самим вникати глибше, ніж досі, та змінити багато чого з того, що досі мало вважатися недоторканним і було зручним.
Саме це часте вказування на "аматорів", цей дивний зверхній погляд на тих, хто завдяки своєму посиленому і непідвладному жодним впливам відчуттю стоїть до Істини значно ближче, хто закостенілими формами інтелекту не збудував собі мури, виявляє слабкість, небезпека якої не може прослизнути повз увагу кожного мислячого.