Кожна людина — трохи позер і трохи користолюбець. У цьому весь фокус: говорити таке, щоб кожен упізнав себе. От і все", — вирішив прокурор і, розкривши парасольку, подався додому своєю звичайною рівною й енергійною ходою.
— Господи боже! Вже сьома година! — нарікав голова суду, скидаючи мантію. — Знов засиділися хтозна-поки. Ще б пак — прокурор говорив цілих дві години! Але таки домігся свого, колего: з такими мізерними доказами смертна кара —це таки успіх. Правда, цих присяжних ніколи не вгадаєш. Але ж гарно говорив, — провадив голова, миючи руки. — Особливо коли характеризував Мюллера. Просто портрет намалював: потворна, нелюдська натура вбивці... аж моторошно слухати. Пам'ятаєте, колего, як він сказав: "Це не звичайний злочинець; він не здатен на підлоту, він не збреше й не вкраде. А коли вбиває, то робить це так спокійно, ніби дає мат на шахівниці. Він убиває не в запалі, а з холодним розрахунком, ніби розв'язує математичну задачу або технічну проблему". Дуже добре сказано, колего. І далі: "Вийшовши на влови, він бачить у людях тільки здобич..." Правда, з тим тигром вийшло, здається, трохи надміру театрально, але присяжним сподобалося.
— Або ще оті його слова, — озвався член суду: — "Цей убивця ніколи не жалкує за своїми вчинками: він завжди певний себе, завжди спокійний за себе; він не знає докорів сумління".
— А оце психологічне спостереження, — провадив голова, витираючи рушником руки, — що це актор і позер, якому хочеться приголомшити світ своїми вчинками...
— Так, Клапка небезпечний супротивник...— з повагою підтвердив член суду.
— Дванадцятьма голосами — "винен"! — дивувався голова. — Хто б подумав! Клапка все ж таки домігся свого. Для нього це як гра в шахи або полювання. Він у кожну справу отак угризається!.. Не хотів би я, колего, щоб він був моїм ворогом.
— Йому приємно, що люди бояться його, — докинув член суду.
— Трохи самозакоханий, що правда, то правда,— замислено сказав шановний голова. — Але в нього дивовижна сила волі... прагнення успіху. Це велика сила, колего, але... — голова суду не знайшов потрібного слова.-Ну, ходімо вже вечеряти.