Та ось, отримав — опинився звичайним салатом. Маю певність, що цей той Бог, або як Його там, за мене поставив свій підпис, він усе це вигадав. Розумник...
Третя тінь. Ще насумуємося... А наразі, маю сказати: тут не так уже й кепсько... Проте мені не вистачає хіба що — ну... так, це безглуздо, пробачте, — жінок. Ах, немає нічого солодшого, ніжнішого й лагіднішого від жінки!
Друга тінь. Та як був салатом, то вже зовсім про них і забув.
Третя тінь. Нумо хутчіш, сховаймося тут під деревами. Ви ж знаєте, які ці тумани, зараз почнеться...
Тіні зникають.
Сцена друга
Тіні сходяться під гіллям верб та евкаліптів.
Третя тінь. Ходіть-но сюди, до стовбура, тут не так мокро.
Четверта Тінь. Боже ж ти мій! Я просто падаю! Довели мене вже ці переходи і перельоти! Та й чаю ніхто не наллє тобі, тут його просто ніхто не п'є. Ото збіговисько!
П'ята Тінь. Так-так!
Четверта Тінь. Чай — то життєво важливий продукт цивілізації.
П'ята Тінь. Найважливіший! Мені однаково, чи є на світі Бог, чи вже немає. Лиш чаю б випити!
Четверта Тінь. Багато.
П'ята Тінь. І хай без цукру. Навіть так.
Четверта Тінь. То чай і треба пить без цукру. Той цукор тільки смак псує. Принади чаю, якщо здогадуєтеся, в ніжному присмаку моху... а також...
П'ята Тінь. Землі.
Четверта Тінь. Даруйте великодушно, але ж не землі, а лимону.
П'ята Тінь. То вже зараз без різниці, але так хочеться пити.
Четверта Тінь. Ох цей клятий ревматизм, тоді б він мене облишив.
П'ята Тінь. А мої ноги гудуть нестерпно, нестерпно!
Четверта Тінь. І мої... Сміх, та й годі! Що за ноги? Їх немає! Маячня!
П'ята Тінь. Так, маячня!
Перша тінь. Шановні Тіні! Щойно до нас завітав посланець із замежових світів і повідомив, що бачив самого Христа, де Макар телят не пасе, і Той йому сказав, що не може дійти додому до престолу Отця свого. Він знає лише ім'я Отця свого. Він просив, що якщо ми знайдемо шлях, то про це мусимо Його повідомити.
Третя тінь. Та ти нас заведеш, друже...
Друга тінь. Та тут будь-хто загубиться.
Перша Тінь. Шановні Тіні! Закликаю всіх до терпіння! Вірю, що ми таки зуміємо прийти в Царство Боже.
Квола Тінь. Та ніколи туди не пройдемо. Наше життя — тинятися без діла туди й назад весь час...
Перша Тінь. То я тут до чого? Вічна гармонія залежить не від моїх зусиль.
Друга тінь. Мені й Мадрида вистачить для гармонії.
Третя тінь. А я хочу побачити Париж!
П'ята Тінь. А мене врятує філіжанка чаю.
Четверта Тінь. Ай, та годі вже. Наприкінці нас назвуть лише нікчемними паралітиками, хворими на ревматизм.
Перша Тінь. Тихіше! Що там таке гуде?
Третя тінь. То це ж душа он із того гурту на землю впала, мабуть, хоче перевтілитися...
Перша Тінь. І чия ж то вона буде?
Третя тінь. Іспанського міністра, який мав пречудовий голос для співу. Ми гарно потоваришували з ним.
Перша Тінь. Ходімо подивимося! Де вона впала?
Друга тінь. Здається, в Андалусії.
П'ята Тінь. В Андалусії не полюбляють чаювань.
Перша Тінь. І на що ж вона перевтілиться?
Третя тінь. Ось, її вже зачинають. Майбутнє немовля виросте поетом.
Перша Тінь. І вже, певно, препоганим, скажу я вам.
Друга тінь. Безсумнівно!
Перша Тінь. Нумо, треба шукати шлях. Гадаю, зараз може більше поталанити... Поклич інших.
Четверта Тінь. Нудьга!
Примітки:
[1] І все ж таки, попри данину традиції, автор перекладу вважає, що доцільніше й правильніше було б транслітерувати українською прізвище еспанського письменника не "Лорка", а "Льорка", врешті, саме такою формою послуговувалися українські тлумачі початку ХХ століття (згадати хоча б статтю "Федеріко Гарсіа Льорка" Миколи Іванова, "першовідкривача" Льорки в Україні, як зазначає М. Москаленко), але політика "зближення мов" призвела до руйнації питомого українського написання, тож навіть М. Москаленко не виправляє Лорку на Льорку, хоча в еспанській мові звук л не є твердим.
[2] Перекладено за виданням: Sombras // Federico Garcнa Lorca. Cuatro piezas breves // ediciуn de Andrés Soria Olmedo. — Granada: Comares Fundaciуn Federico Garcнa Lorca, D.L., 1996. — 77 p.