Ця різниця у концепції нації та націоналізму була історичним наслідком різниці впливу, який мали Відродження та Реформація в Німеччині та в інших країнах Західної Європи.
На Заході Відродження та Реформація створили нове суспільство, в якому середній клас і світська освіта отримали значну перевагу, а універсалістське та імперське римське поняття середньовічного світу було відкинуто не лише на практиці, а й у теорії. Однак у Центральній та Східній Європі ця середньовічна ідея світової імперії зали-шилася і, спираючись на дослідження давнини, здобула навіть нову силу — нереальну, але захоплюючу силу примарного світу. Відродження та Реформація не змінили політичний і суспільний лад у Німеччині так глибоко, як це вони зробили в інших країнах Заходу; вони відбулися як суто науково-теологічні явища. А далі на схід вони не проникли зовсім — на Росію та Близький Схід вони не вплинули. Таким чином, старі розбіжності між Західною та Східною імперіями ще поглибилися.
Примітки
1. Zangwill I. The Principle of Nationalities. — Watts: London, 1917. — C. 39. Макс Вебер визначає (loc. cit.) націю як "спільні зв'язки почуттів, адекватне ви-раження яких — це власна держава, і які через цю обставину намагаються таку державу створити". Див. також: Zimmern A. E. Nationality and Government, and Other Wartime Essays. — Chatto & Windus: London, 1918. — C. 52.