Він мав вигляд людини, яка буде співати корпоративний гімн і при цьому плакати, буде нескінченно трясти руку барменові. І звідники, і спекулянти дадуть йому спокій, обізвавши вродженим консерватором. Без великих вимог та обережний з грошима, коли вони були.
Згодом я помітив, що вони ампутували йому частину великого пальця лівої руки, десь за першим суглобом, і замінили його пустотілим протезом, у якому були заховані котушка й гніздо з псевдоалмазів Оно-Сендай. Вони акуратно намотали на котушку три метри мономолекулярного волокна.
Моллі відправилася щось з'ясовувати з Сестрами Магнетичного Собаки давши мені можливість вивести Ральфі за двері за допомогою спортивної сумки, притиснутої до низу його спини. Здавалося вона їх знала. Я чув, як темношкіра засміялася.
Я рефлексивно глянув вгору — можливо, тому, що ніяк не міг звикнути до всього цього: до ширяючих арок світла й тінями від геодезик над ними. Мабуть це мене і врятувало.
Ральфі йшов далі, але не думаю, що він намагався втекти. Думаю, він вже здався. Можливо він здогадався з чим ми мали справу.
Я вчасно опустив погляд, щоб побачити, як він розвалюється.
Якщо прокрутити плівку назад, можна побачити, як Ральфі робить крок і в цю мить маленький тех, посміхаючись, з'являється невідомо звідки. Імітація поклону, і великий палець його лівої руки відпадає. Справжній трюк фокусника. Великий палець зависає в повітрі. Дзеркала? Нитки? Ральфі зупиняється, він повернутий спиною до нас, темні півмісяці поту проступають в пахвах його світлого літнього костюма. Він знає. Він повинен був знати. І ось ця кумедна пучка, важка як свинець, описує дугу, як в цирковому фокусі, і невидима нитка, що з'єднує її з рукою вбивці, буквально проходить через череп Ральфі, трохи вище брови, як батіг огинає все тіло й опускається, діагонально розсікаючи грушоподібний тулуб від плечей до грудну клітку. Розріз настільки тонкий, що кров не бризнула доти, доки синапси не дали збій й перші спазми не підкорили тіло гравітації.
Оповитий рожевою хмарою, Ральфі розвалився на частині. Три окремі частини покотилися плитчастою підлогою. Повна тиша.
Я підняв спортивну сумку і моя рука стиснулуся. Віддача ледве не відірвала мені зап'ястя.
Неначе пішов дощ; потоки води лилися каскадом із лопнувшої геодезики й падали на плити позаду нас. Ми причаїлися у вузькій прогалині між хірургічною й антикварною крамничками. Вона просто виставила край дзеркального ока з-за рогу й повідомила, що перед Дромом стоїть модуль Фольксваген із блимавкою. Вони зчищали Ральфі з підлоги. Щось запитували.
Я був весь покритий обпаленим білим пухом. Тенісні носки. Спортивна сумка перетворилася в розірвані пластикові наручники навколо зап'ястя.
— Не розумію, чорт візьми, як я міг промазати.
— Тому що він швидкий, дуже швидкий. — Вона сиділа навпочіпки, обійнявши руками коліна, і розгойдувалася на каблуках вперед-назад. — Його нервова система надзвичайно збуджена. Зібрана на замовлення. — Вона посміхнулася й тихенько скрикнула, демонструючи захоплення. — Я збираюся знайти цього хлопця. Ще сьогодні. Він найкращий, номер один, найдорожчий, витвір мистецтва.
— За два мільйони цього хлопця ти одержиш можливість витягти звідси мою задницю. Твій приятель переважно вирощений у пробірці в Чиба Сіті. Він кіллер у Якудз.
— Чиба. Так. Бачиш, Моллі теж була в Чибі. — І вона показала мені свої долоні, трохи розвівши пальці. Довгі й тонкі пальці, надто білі порівняно з яскраво-червоними полірованими нігтями. З укриттів під нігтями виступало десять лез; кожне — вузький гострий з обох боків скальпель з світло-блакитної сталі.
* * *
Я ніколи не проводив багато часу в Нічному Місті. Там мені ніхто не платив щоб я пам'ятав, але більшість з них регулярно платили за те, щоб забути. Покоління снайперів палили по неону доти, доки бригади ремонтників не змирилися. Навіть на обід світлові дуги були попелясто-чорні на фоні найбліднішої з перлин.
Куди податися, коли найбагатша кримінальна організація світу намагається намацати тебе своїми спокійними довгими пальцями? Де зникнути від Якудз, які настільки могутні, що володіють трансляційними супутниками і як мінімум трьома шаттлами? Якудзи — справжня міжнаціональна корпорація, як Ай-Ті-Ті чи Оно-Сендай. За п'ятдесят років до мого народження Якудзи вже поглинули китайські Тріади, Мафію і Юніон Корс.
У Моллі була готова відповідь: Ти ховаєшся в пеклі, в найнижчому колі, де будь-яка дія ззовні створює швидко розбіжні концентричні хвилі чистої погрози. Ти ховаєшся в Нічному Місті. Ще краще, ти ховаєшся над Нічним Містом, тому що це пекло вивернуте навиворіт і дно його казана торкається неба — неба, яке Нічне Місто ніколи не бачить, потіючи під своїм покривалом з акрилопластика — нагорі, там, де Прим Техи принишкли в темряві як горгули, приліпивши до губ контрабандні цигарки.
У неї була також інша відповідь.
— Отже, ти міцно й надійно замкнений, Джонні-сан? До тієї програми ніяк не можна добратися без пароля? — Вона повела мене в тінь, що чекала за освітленою платформою Труби. Бетонні стіни були покриті шарами граффіті, які нагромадилися за багато років, закрученими в єдину метакаракулю гніву й розчарування.
— Інформація, що зберігається, передається через каскад модифікованих мікрохірургічних протезів. — Я протараторив скорочену версію моєї стандартної рекламної легенди. — Код клієнта зберігається в спеціальній мікросхемі; крім Спрутів, про які в нашій професії не люблять говорити, не існує можливості відтворити вашу кодову фразу. Її не виріжеш, не отримаєш за допомогою наркотиків чи катувань. Я її не знаю, ніколи не знав.
— Спрути? В'юнкі тварини з багатьма кінцівками? — Ми вийшли на пустий вуличний ринок. Фігури в тіні спостерігали за нами через імпровізовану площу, завалену риб'ячими головами й гниючими фруктами.
— Надпровідникові квантові детектори збурень. Використовувалися під час війни для виявлення підводних човнів і розпізнавання ворожих кіберсистем.
— Справді? Військові штучки? З часів війни? А Спрут прочитає цю твою мікросхему? — Вона зупинилася, і я відчув на собі її погляд, схований подвійними дзеркалами окулярів.
— Навіть найпримітивніші моделі можуть вимірювати магнітне поле потужністю одна мільйонна земного; це як підслуховувати шепіт на ревучому стадіоні.
— Поліція вже може робити таке за допомогою параболічних мікрофонів чи лазерів.
— Проте твої дані все ще в безпеці. — Професійна гордість. — Жоден уряд не дозволить своїм поліцейським мати Спрутів, навіть в інтересах безпеки. Занадто великий ризик конфліктів між різними службами; вони можуть влаштувати щось на зразок Вотергейта.
— Військові штучки, — сказала вона. Її посмішка блиснула в сутінках. Військові штучки? У мене там внизу є приятель, який служив в армії, звати Джонс. Я думаю, тобі варто було б з ним зустрітися. Він сидить на голці. Так що нам прийдеться щось йому принести.
— Наркоман?
— Дельфін.
* * *
Він був більше ніж дельфін, хоча з точки зору іншого дельфіна він міг би видатись чимось меншим. Я дивився, як він ліниво кружляє у своїй оцинкований цистерні. Вода хлюпнула через край, намочивши мої туфлі. Він був залишком останньої війни. Кіборг.
Він піднявся з води, показуючи нам покриті нальотом пластини вздовж своїх боків, ще один візуальний трюк; сила й легкість його рухів були сковані лускою з безглуздої доісторичної броні. Дві опуклості по обидва боки черепа були сконструйовані для розміщення в них сенсорних пристроїв. Сріблясті фляки виблискували на відкритих ділянках його сіро-білої шкіри.
Моллі свиснула. Джонс вдарив хвостом, і ще один каскад води полився через край цистерни.
— Що це за місце? — Я розглядав неясні обриси в сутінках, іржаві ланцюги та мотлох під брезентом. Над цистерною висіла потворна дерев'яна конструкція, обвішана рядами припавших пилом різдвяних гірлянд.
— Парк Розваг. Зоопарк і карнавальні атракціони. "Поговори з бойовим китом" І все таке. У якомусь сенсі Джонс, звичайно, кит...
Джонс знову піднявся над водою й витріщився на мене своїм сумним старим оком. — Як він розмовляє? — Мені раптом захотілося піти звідси.
— У цьому весь трюк. Скажи "Привіт", Джонс.
І відразу всі лампочки спалахнули одночасно. Вони світилися червоним, білим, синім.
ЧБСЧБСЧБС
ЧБСЧБСЧБС
ЧБСЧБСЧБС
ЧБСЧБСЧБС
— Добре розбирається в символах, але набір кодів обмежений. Військові підключали його до аудіовізуального дисплея. — Вона витягла вузький пакетик з кишені куртки. — Чиста гидота, Джонс. Хочеш? — Він завмер у воді й відразу почав тонути. Я трохи стривожився, згадавши, що він не риба й може потонути. — Нам потрібний ключ до Джонніного банку даних, Джонс. Терміново.
Вогні спалахнули, згасли.
— Шукай, Джонс!
С
С
ССССССССС
С
С
Сині лампочки, хрестом.
Темрява.
— Чиста! Очищена. Ну давай, Джонс.
БББББББББ
БББББББББ
БББББББББ
БББББББББ
Біла матова заграва висвітила риси її обличчя; застиглий монохром, тіні перетинали її вилиці.
Ч ЧЧЧЧЧ
Ч Ч
ЧЧЧЧЧЧЧЧЧ
Ч Ч
ЧЧЧЧЧ Ч
Лабети червоної свастики спотворювалися в її дзеркальних лінзах.
— Віддай йому, — сказав я. — Ключ у нас.
Ральфі Фейс. Жодної фантазії.
Джонс перекинув половину свого броньованого тулуба через край цистерни, і я подумав, що метал може не витримати. Моллі тикнула в нього великим шприцом, вводячи голку між двох пластин. Поршень заскрипів. Візерунки світла вибухнули спалахами вздовж рами, потім згасли.
Ми залишили його дрейфувати в'яло погойдуючись у темній воді. Можливо йому снилася війна в Тихому океані, роботи-міни які він виводив з ладу, м'яко проникаючи в їхні електричні ланцюги Спрутом, тим самим, який він лишень використав для злому жалюгідного коду Ральфі в мікросхемі в моїй голові.
— Я можу зрозуміти помилку, яку вони зробили, дозволивши йому демобілізуватися із цим пристроєм, але як кібернетичний дельфін пристрастився до ліків?
— Війна, — сказала вона. — Вони всі були такі. Військові робили таке. Як ще можна було примусити їх працювати на себе?
* * *
— Я не впевнений, що мені подобається ця справа, — сказав пірат, набиваючи собі ціну. — Специфікація цілі на супутнику — це не за правилами...
— Якщо будеш даремно витрачати мій час, ти взагалі залишишся поза справою, — сказала Моллі, нахилившись над подряпаним пластиковим столом і направивши на нього свій вказівний палець.
— Хочеш спробувати купити свої мікрохвилі десь ще? — Він був крутим хлопчиком — незважаючи на свою Мао-роботу.