Близько, метрах у двадцяти від них, була якась куляста порожнина.
Тунель, що підводив до неї, закінчувався базальтовим люком. Вони розкрили його і опинилися всередині дивної сфери, вся поверхня якої складалася з гігантських стільників, закритих кришками. Втім, ні, деякі соти були відкриті. У них не було нічого.
— Як сонячні батареї, — сказав Крайтон. — Можливо, це енергоцентр?
— Та ні, все простіше, — утомлено відгукнувся Бауер. — Ми з тобою опинилися в полоні омани. Антропоморфної.
— Не зрозумів.
— Ми втовкмачили собі в голови, що зіткнулися з чужою цивілізацією. Високою...
Бауер підійшов до закритої комірки, підчепив кришку буром.
У комірці вони побачили метрову личинку. Бауер доторкнувся до її покриву, і личинка розсипалася на порох.
— От і все, — зітхнув Гліб.
Крайтон пригадав шматок "металу" в тунелі. Тепер було ясно, що це уламок покриву дорослої істоти — інопланетного хробака, мурахи? — що пробивала нескінченні ходи в своєму мурашнику...
— Ну що ж, — сказав Крайтон. — найнесподіваніший результат завжди кращий, аніж загадка. Аніж відсутність результату. Хай тепер учені розбираються в тому, що ми знайшли на Химері.
© ЮНЫЙ ТЕХНИК.— 1979.— № 9.
© ГЕНИК Віталій, переклад з російської, 2008.