Тімон Хто там сурмить?
Слуга Прибув Алківіад із товариством.
Усі на конях. їх десятків зо два.
Тімон Прийміть усіх і проведіть до нас!
Кілька слуг виходять.
(До живописця)
Обідайте зі мною, залишайтесь,
Аж поки я віддячу вам. А потім
Покажете картину.
(по гостей)
Дуже радий
Вас бачити!
Входить Алківіад з товариством.
Ласкаво прошу, пане!
Вони вітаються.
Апемант Бач, бач які! Хай вам усохнуть ваші
Гнучкі коліна! й крихітки любові
Нема у цих плутяг медоточивих,
Зате люб'язності — аж надто. Людство
Перевелось на мавп.
Алківіад Добродію, я так жадав вас бачить!
І так спішу удовольнить цікавість
Очей своїх!
Тімон Я щиро вас вітаю!
І, поки вкупі ми, хай швидко лине
В легких забавах час! Будь ласка, друзі!
Усі, крім Апеманта, виходять.
Входять двоє вельмож.
1-й вельможа Яка тепер пора дня, Апеманте?
Апемант Пора бути чесним.
1-й вельможа Це годиться для всякої пори.
2-й вельможа Ідеш на бенкет до Тімона?
Апемант Авжеж. Подивитися, як страви підживлюють
шахраїв, а вино гарячить йолопів.
2-й вельможа Ну, бувай здоров, бувай здоров!
Апемант Ти пошився в дурні, побажавши мені здоров'я
двічі.
2-й вельможа Чому, Апеманте?
Апемант Приберіг би одне побажання для себе, бо я то-
бі здоров'я не побажаю.
1-й вельможа Щоб ти пропав!
Апемант Е, ні, цього не дожидай. Краще попроси про це
свого друга.
2-й вельможа Геть, кусливий собако! Бо я викину тебе звідси!
Апемант Я тікатиму від тебе, як собака від ослячих ко-
пит!
(Виходить)
1-й вельможа Людиноненависник! Що ж, увійдем?
Скуштуємо від щедрості Тімона?
Він перевершує саму гостинність.
2-й вельможа Безмежно добрий він. Бог злота, Плутос,
Йому в раби годиться. Семикратно
За послуги він платить. Кожний дар,
Піднесений йому, для дародавця
Рясний приплід дає.
1-й вельможа Ніхто на світі
Не виявляв такого благородства.
2-й вельможа Хай буде щастя завжди з ним. Ну, як,
Увійдемо?
1-й вельможа Гаразд, я йду за вами.
Виходять.
СЦЕНА 2
Там же. Бенкетна зала в домі Тімона. Голосно звучать гобої
Накрито великий стіл. Навколо нього Флавій та інші слуги. Входять
Тімон, Алківіад, вельможі, сенатори, Вентідій та слуги
Після всіх з невдоволеним, як звичайно, виглядом заходить Апемант.
Згадавши вік мого старого батька,
Послали вічний сон йому. Щасливо
Впокоївшись, він збагатив мене.
І от, з подякою за вашу добрість,
Я позику сьогодні повертаю,
Подвоївши її, бо з ваших рук
Одержав я свободу.
Тімон ^ Ні, нізащо,
Мій добрий друже! Ти погано знаєш
Мою любов. Я дав, а не позичив.
А хто наважиться сказати "дав",
Коли назад він одбере дарунок?
Наслідувати деяких великих
У грі такій не смію. Біля злота
Здається доброчинністю й підлота.
Вентідій О благородство!
Тімон Друзі! Етикет
Придумано для того, щоб прикрасить
Фальш і байдужість, ту нещиру добрість,
Ту ласку, що, не встигши проявитись,
Вже кається. Він не потрібен там,
Де справжня дружба. Я прошу, сідайте!
Бо більше любить вас моє багатство,
Ніж я його люблю.
Всі сідають.
1-й вельможа Ми розсудили так давно, Тімоне.
Апемант Ого-го-го! То ви судили? Отже,
Й повісили?
Тімон А, Апемант? Вітаю.
Апемант Ні, не вітай, бо я прийшов для того,
Щоб вигнав ти мене.
Тімон Ех, ти, нечема!
І розмовлять по-людському не хочеш?
Ти гідний осуду. Я чув, панове,
Що ira furor brevis est *, оскільки
Його ми завжди бачимо сердитим,
То хай він сяде за окремий стіл,
Бо товариства він не полюбляє,
Та й не пасує сам до нього.
Апемант Сяду
Я біля тебе. І попереджаю,
Що я прийшов сюди спостерігати.
Тімон Байдуже. Ти — афінянин і тому — бажаний гість.
Я не хочу силувати тебе. Хай краще мій обід примусить тебе по-
мовчати.
Апемант Плюю на твій обід! Я подавлюсь ним,
Бо я притакувать тобі не хочу.
Боги небесні! Скільки тут народу
Жере Тімона, а Тімон цього
* Гнів — коротке божевілля (латин.).
Не хоче бачити! Мені досадно,
Коли я бачу, як вони вмочають
Свій хліб у кров його. А він, безумець,
Ще й приохочує!
Дивуюся, як можна вірить людям?
Не слід би за столом ножі давати,
Бо це невигідно і небезпечно.
Цьому є сила прикладів. Он той,
Що поряд сів, і хліб з Тімоном ділить,
І випиває з однієї чари,
Його убив би радо, всі це знають.
Великим бувши, я, п'ючи, старався б,
Щоб не зарізали мене в гостині.
Вельможі й пити в панцирі повинні.
Тімон Здоров'я ваше, друзі! Й хай круг столу
Ця чаша піде!
2-й вельможа Ви її направте
Сюди, добродію!
Апемант Сюди направте! Цей знає смак! Не пропустить
черги! Ці заздоровні тости нароблять лиха й тобі, і твоєму ба-
гатству, Тімоне.
Та що штовхне у гріх мене, слабкого?
Водичка скромна в грязь не пхне нікого.
І харч моя — без зайвої присмаки:
Але богів занедбують гуляки.
(Молиться)
Боги! Не грошей і не раю
У вас для себе я благаю!
Даруйте, що не вірив я
Листам і клятвам шахрая,
Сльозам повії записної,
Зубам собаки нишкової,
Тюремнику, що держить нас,
І другові в недобрий час!
Грішить багач гоноровитий,
А я зелинку з'їв — та й ситий.
(їсть і п'є)
Бажаю здоров'я тобі, добросердий Апеманте!
Тімон Серце твоє, Алківіаде, тепер, мабуть, на полі
бою?
Алківіад Моє серце завжди готове служити тобі, Тімоме.
Тімон Ти волів би, звичайно, бути на сніданку у во-
рогів, аніж на обіді у друзів?
Алківіад Немає кращої страви, як ворог, що спливає кро-
в'ю! До такого бенкету я запросив би свого найкращого друга.
Апемант Добре було б, якби всі оті підлизи стали твоїми
ворогами. Щоб ти міг забити їх і запросити мене на обід.
1-й вельможа Як би нам хотілося, Тімоне, щоб ти хоч раз
випробував наші серця і щоб ми могли хоч невеликою мірою до-
вести тобі свою безмежну відданість. Це було б велике щастя
для нас.
Тімон О мої добрі друзі! Я певен, що мені заповідано
від самих богів скористатися при нагоді вашою допомогою! Інак-
ше як би ви могли зватися моїми друзями! Хіба з-поміж тисяч
людей заслужили б ви прекрасне ім'я друзів, якби не були част-
кою мого серця? Не раз я сам із собою говорив про вас більше,
ніж вам дозволила б сказати ваша скромність. От наскільки я
впевнений у вас. "О боги! — думав я.— Навіщо здалися б нам дру-
зі, якби ми ніколи не мали потреби в них? Вони були б найнепо-
трібніші з усіх земних істот, якби ми ніколи не зверталися до них
по допомогу, і скидалися б на чудові музичні інструменти, що ви-
сять у футлярах на стіні і бережуть для себе свої звуки. Ах, як
часто мені хотілося стати біднішим, аби тільки зменшити відстань
поміж нами! Ми народилися для того, щоб чинити добро людям.
І що ми можемо з більшим правом назвати своєю власністю, як
не маєтності наших друзів! О, яке це щастя, коли стільки людей
можуть, як брати, розпоряджатися багатством один одного! О ра-
дість! Нетривка радість, яка зразу ж поступається перед сльозами!
Я почуваю, що очі мої не можуть затримати вологу. Я хочу забу-
ти про свою слабкість — і п'ю за ваше здоров'я.
Апемант Ти плачеш, Тімоне, щоб примусити їх пити.
2-й вельможа Отак і в нас в очах — спахнула радість
І, як дитина, залилася слізьми.
Апемант Хо-хо! Дитинка прижитна, як видно!
3-й вельможа Мене ви дуже, дуже зворушили!
Апемант Іще б пак!
Фанфари.
Тімон Що це значить?
Входить слуга.
Ну, що скажеш?
Слуга З вашої ласки, пане, кілька жінок просять впу-
стити їх сюди.
Тімон Жінок? Чого їм треба?
Слуга 3 ними прибув гонець, пане, якому доручено
повідомити про їхнє бажання.
Тімон Впусти ж їх, будь ласка.
Входить Купідон.
Купідон Привіт тобі, господарю достойний!
І вам, що ласки щедрої його
Тут заживаєте! П'ять почуттів
Вважають владарем своїм Тімона:
Смак, слух, нюх, дотик за твоїм столом
Наситились — тепер вони зі мною
Прийшли твій зір потішити собою,
Тімон Я дуже радий. Хай вони заходять.
Музики, грайте!
Купідон виходить.
1-й вельможа От бачите, Тімоне, як вас люблять!
Музика. Входить Купідон з дамами, замаскованими під амазонок. В ру-
ках у них лютні. Вони танцюють і грають.
Апемант Гай-гай! Що за пихате марнолюбство!
А танець! А жінки оці безумні!
А все життя це пишне — не безумство,
Як порівняти їх моїм окрайцем?
Ми для розваги ладні й одуріти!
Ми лестимо багатим, що нас поять,
А в старості до лестощів своїх
Домішуємо заздрість і зловтішність.
Як не самі розбещені, так інших
Розбещуєм. А хто у домовину
Зневагу друзів не бере з собою?
Боюся, що й мене ці ноги жваві
Колись притопчуть. Адже так у світі
Ведеться: перед сонцем, що сідає,
Свої ворота кожен замикає.
Гості підводяться з-за столу і з великою шанобою оточують Тімона. Щоб по
казати свою любов до нього, кожен вибирає собі амазонку, і потім пари деякий
час танцюють під звуки гобоїв.
Тімон Ви нас розважили, прекрасні дами,
Прикрасивши бенкет наш, у якому
Було б наполовину менше втіхи.
Ви блиск і гідність принесли з собою
І збагатили задум мій. За це
Я вдячний вам.
1-а дама Це зависока похвала, Тімоне.
Апемант Так, зависока, бо тільки цим ви й хороші, а все
інше у вас — гидота, об яку й рук не хочеться поганити.
Тімон
(дамам)
На вас бенкет окремий жде. Будь ласка,
Заходьте й почувайтеся як дома.
Дами Ми дуже вдячні.
Купідон і дами виходять.
Тімон Флавію!
Флавій Я тут.
Тімон Подай шкатулу!
Флавій Зараз!
(Убік)
Знов клейноди!
Він супротивного не любить слова,
А то б сказав йому, єй-єй, сказав би,
Що й сам спротивишся ти людям, пане,
Як в скринях у твоїх добра не стане.
Якби й позаду щедрість очі мала,
Людей би добрих доля не ламала!
(Виходить)
1-й вельможа Де наші люди?
Слуга — Тут ми, ваша милість.
2-й вельможа Негайно коней!
Входить Флавій зі шкатулою.
Тімон О любі гості! Зачекайте трохи!
(До одного з гостей)
Прошу я ласки вашої — погляньте
На цей рубін! Прийміть його й носіть,
Мій добрий друже!
1-й вельможа Ви мені вже стільки
Надарували...
Всі Як і нам, Тімоне.
Входить слуга.
Слуга Вельможі із сенату, ваша милість!
Вони вже спішились і йдуть сюди.
Тімон Я дуже радий.
Флавій Ваша милість, мушу
Сказати вам... Це близько вас обходить...
Тімон Мене? Хай іншим разом. А тепер
Подбай про те, щоб краще їх прийняти.
Флавій
(убік)
Не знаю, як це виконать.
Входить 2-й слуга.
2-й слуга Дозвольте, ваша честь, доповісти,
Що Луцій вам прислав, на знак любові,
Дві пари білих коней в срібній збруї.
Тімон Охоче їх прийму. За подарунок
Віддячити як слід!
Входить 3-й слуга.
А ти що скажеш?
3-й слуга 3 вашої ласки, пане, шляхетний Лукулл запро-
шує вас на завтра на полювання і присилає вашій милості дві
пари гончаків.
Тімон Поїду з радістю.