— Будь спокійна, запитання важке,— безтурботно відповів Саймон. — Не всі це одразу розуміють. Бачиш,— лекторським тоном вів далі він,— кожен легко знайде два цілих числа, квадрати яких у сумі теж дають квадрат! Наприклад, 32 + 42 = 52, тобто просто 9 + 16 = 25. Втямила?
— Угу!
Вона поправила чоловікові галстука.
— Але ніхто ще не зміг відшукати два куба, які при додаванні теж давали б куб, або більш високі степені, які давали б аналогічний результат,— напевне, їх просто немає. І все-таки,— тріумфуючи докінчив він,— до цього часу не доведено, що таких чисел не існує! Тепер зрозуміла?
— Звичайно. — Дружина Саймона завжди розуміла наймудріші математичні моменти. А якщо попадався надто міцний горішок, чоловік терпляче пояснював їй усе по кілька разів. Тому в місіс Флегг лишалось мало часу на інше.
— Зварю каву,— сказала вона й пішла.
Чотири години опісля, коли вони сиділи й слухали третю симфонію Брамса, чорт з'явився знову.
— Я вже вивчив основи алгебри, тригонометрії і планіметрії,— заявив він тріумфуючи.
— Швидко працюєте! — похвалив його Саймон,— я певен, що сферична, аналітична, проективна, нарисна і неевклідові геометрії не> становитимуть для вас труднощів.
Чорт наморщився.
— Їх так багато? — згаслим голосом запитав він.
— О, це далеко не все.— У Саймона був такий вигляд, неначе він сповіщав радісну звістку.— Неевклідові вам сподобаються,— посміхнувся він.— Для цього вам не треба сушити собі голову над кресленнями. Креслення нічого не скажуть. І коли ви не в ладах з Евклідом…
Чорт застогнав, побляк, як давня кіноплівка, і щез. Дружина Саймона хихикнула.
— Мій дорогий,— проспівала вона,— я починаю думати, що ти переможеш!
— Тсс! Остання частина! Чудово!
Ще через шість годин щось спалахнуло, кімнату заслав дим, і чорт знову опинився тут, як уродивсь. У нього з'явилися мішки під очима. Саймон Флегг прогнав з лиця усмішку.
— Я вивчив усі ці геометрії,— з похмурим задоволенням промовив чорт.— Тепер буде легше. Я, мабуть, готовий взятися за вашу маленьку головоломку.
Саймон похитав головою.
— Ви надто поспішаєте. Напевне, ви не примітили таких фундаментальних методів, як аналіз безконечно малих, диференціальні рівняння й числення конечних різниць. Потім є ще…
— Невже все це треба? — зітхнув чорт.
Він сів і почав терти кулаками напухлі повіки. Бідолаха не міг стримати позіхів.
— Не можу сказати напевно,— байдуже відповів Саймон. — Але люди, трудячись над цією "маленькою головоломкою" скуштували всіх розділів математики, а задача ще й досі не розв'язана. Я запропонував би…
Але чорт не був схильний вислухувати поради Саймона. На цей раз він щез, навіть не вставши із стільця. І зробив це досить незграбно.
— Мені здається, він стомився,— зауважила місіс Флегг.— Бідний чортяка!
Проте в її тоні важко було вловити співчуття.
— Я теж стомився,— відгукнувся Саймон. — Ходімо спати. Я гадаю, до завтра він не з'явиться.
— Можливо,— погодилась дружина. — Але про всяк випадок я надіну сорочку з чорним мереживом.
Настав ранок нового дня. Тепер подружжю видалась доречнішою музика Баха. Тому вони поставили пластинку з Ландовською[2].
— Ще десять хвилин, і, якщо він не повернеться з розв'язком, ми виграли, — сказав Саймон. — Я віддаю йому належне. Він міг би скінчити курс за один день, до того, з відзнакою, й одержати диплом доктора філософії[3]. Одначе…
Почулось шипіння. Знялася-червона грибоподібна хмарка, розносячи запах сірки. Перед, подружжям на килимкові стояв чорт і відхекувався, викидаючи клубки пари. Плечі його опустились. Очі були налиті кров'ю. Пазуриста лапа все ще стискала паку списаних аркушів і помітно тремтіла. Напевне, в нього розгулялися нерви.
Мовчки він жбурнув купу паперу на підлогу і взявся люто топтати його роздвоєними ратицями. Нарешті, витративши весь запал, чорт заспокоївся, й гірка посмішка скривила йому рот.
— Ви виграли, Саймон,—прошепотів чорт, дивлячись на математика з незлобивою пошаною. — Навіть я не зміг за цей короткий час вивчити математику так, щоб здолати таку важку задачу. Що далі в неї заглиблювався, то гірше посувалось діло. Неєдиний розклад на множники, ідеальні числа — о Ваал..! Ви знаєте,— довірливо повідомив він,— навіть найкращі математики інших планет,—-а' вони лишили вас далеко позаду,— не добились розв'язання. Ех, один молодчик на Сатурні — він трохи нагадує гриба на ходулях — усно розв'язує диференціальні рівняння в окремих похідних. Але й він спасував. — Чорт зітхнув. — Бувайте здорові!
Чорт щезав дуже повільно. Очевидно, він таки добре стомився.
Саймон міцно поцілував дружину. Але вона з невдоволеною гримасою, вдивляючись у лице чоловіка, який своїми думками літав далеко в хмарах, спитала:
— Любий, що там ще не гаразд?
— Ні, нічого… Але, розумієш, я хотів би ознайомитися з. його роботою, взнати, як близько він підійшов до розв'язання. Я бився над цією проблемою не менше…
Він не доказав і вражено витріщив очі: чорт знову був у кімнаті. Він мав дуже збентежений вигляд.
— Я тут забув…— промимрив він. — Мені треба… ой!
Він нагнувся над розкиданими паперами й почав їх дбайливо збирати й розгладжувати.
— Ця штука захоплює,— сказав він, не дивлячись Саймонові у вічі. — Просто не відірвешся! Якби тільки мені пощастило довести одну простеньку лему! — Побачивши, що на лиці Саймона спалахнула жагуча цікавість, він опустив очі, неначе просив вибачення. — Послухайте, професоре,— пробурчав чорт,— я не маю сумніву, що й ви потрудилися над цим. А чи пробували ви безперервні дроби? Ферма, безперечно, користувався ними, і… Будьте ласкаві, лишіть нас удвох.
Останні слова адресувалися місіс Флегг. Чорт сів поряд з Саймоном, підібгавши під себе хвоста, і показав на аркуші, змережані математичними знаками.
Місіс Флегг зітхнула. Занурений у роздуми. чорт здався їй надто знайомий: він майже не відрізнявся від старого професора Аткінса, колеги її чоловіка по університету. Варт двом математикам поринути у вивчення якоїсь болісної і заманливої задачі, і вони…
Вона покірно вийшла з кімнати, тримаючи кофейника в руці. Безперечно, мала відбутися тривала, втомлива конференція. У цьому місіс Флегг була певна. Адже недарма вона була дружиною відомого математика.
[1] Тривіум і квадривіум — два цикли середньовічної освіти. Тривіум включав граматику, риторику, діалектику; квадривіум (курс після тривіума) — арифметику, геометрію, астрономію, теорію музики.
[2] Ландовська, Ванда (1879–1959) — талановита піаністка, виконавиця старовинної музики на фортепіано й клавесині.
[3] У середньовічних університетах математика входила до розділу філософських наук.