Біблія

Сторінка 198 з 318

Від меча впадуть юнаки, а сини їхні та їхні дочки помруть від голоду!

23 І не залишиться нікого по них, бо спроваджу я лихо на людей Анатоту у рік їхніх відвідин!"...

Єремiї 12

1 Ти завжди, Господе, будеш правий, якщо б я зважився сперечатися з тобою, проте позиватися буду до тебе. Чому на шляху безбожним щастить, чому спокійні всі зрадники?

2 Ти їх посадив і вони вкоренилися, ростуть і приносять плоди. Ти близький у вустах їхніх, та далекий від їхніх сердець.

3 А ти, Господе, знаєш мене, ти бачив мене й дослідив моє серце, що з тобою воно. Відлучи їх, немов на заріз ту отару, і признач їх на день побиття!

4 Аж доки в жалобі земля пробуватиме, і сохнути буде трава всього поля за лихо її мешканців? Гине худоба та птаство, бо сказали вони: "Кінця нашого він не побачить!"

5 Як ти з пішими бігав, і вони тебе змучили, то як будеш змагатися з вершниками на конях? Ти в мирному краю не маєш безпеки, а що робитимеш у заводях Йордану?

6 Бо також твої брати та оселя твого батька — і вони тебе зраджують, і криком кричать за тобою, не вір їм, коли й добрі слова промовлятимуть!

7 "Покинув я свою оселю, залишив спадок свій, миле моєї душі я віддав у руки її ворогів.

8 Спадок мій мені став, мов лев той у лісі, свій голос дав проти мене, тому я його зненавидів...

9 Чи для мене спадок мій, хижий птах строкатий. Хижі птахи злетілися до нього звідусіль? Ідіть, збирайтеся всі хижі звірі на поживу!

10 Численні пастирі попсували мого виноградника, потоптали мій наділ, мій улюблений наділ вони перетворили на голу пустелю!

11 Перетворили його на пустку, він при мені у жалобі, спустошений, весь край став безлюдним, бо нікого нема, хто б поклав це на серце собі!

12 Прийдуть через пустельні пагорби руйнівники, бо меч Господа все пожирає від краю й до краю землі, миру не буде для всякого тіла!...

13 Пшеницю посіяли, терня ж пожали, намучилися, та не мали користі... І буде вам сором за ваші плоди через палючий Господній гнів!"

14 Так промовляє Господь: "Всіх лихих сусідів моїх, дотичних до того спадку, що я дав на спадщину народу моєму Ізраїлеві, я вирву їх з їхньої землі, і вирву оселю Юдину з середини їхньої.

15 І як я їх вирву, то повернуся й помилую їх, і кожного з них приверну до спадщини його, і кожного до краю його.

16 І буде, якщо вони справді навчаться шляхів народу мого, щоб присягати ім'ям моїм: "Як живий Господь", — як вони присягати навчили народ мій Ваалом, то збудуються серед народу мого!

17 А якщо не послухають, то вирву народ цей, вирву і знищу", — каже Господь!

Єремiї 13

1 Так промовляв до мене Господь: "Іди й купи собі льняного пояса та підпережися ним, але в воді не мочи його".

2 І купив я того пояса за Господнім словом, і підперезався ним.

3 І було мені слово Господнє вдруге:

4 "Візьми того пояса, якого купив, що на тобі, і йди до Ефрату, та й сховай його там у рощілині скелі".

5 І пішов я, і сховав його в Ефраті, як Господь наказав був мені.

6 І по багатьох днях сказав мені Господь: "Іди до Ефрату, і візьми звідти того пояса, що я наказав був тобі сховати його там".

7 І пішов я до Ефрату, і дістав того пояса, що я сховав був його, аж ось той пояс зітлів і став непридатний!

8 І було мені слово Господнє:

9 "Так промовляє Господь: "Отак я зроблю з гордістю Юди та великою гордістю Єрусалиму,

10 цього лихого народу, який не бажає слухати моїх слів, який ходить за впертістю серця свого, який пішов за іншими богами, щоб служити їм та вклонятися їм. Тому буде він, як цей пояс, ні на що непридатний!...

11 Бо як прилягає цей пояс до стегон людини, так наблизив я до себе всю оселю Ізраїлеву та оселю Юди, — каже Господь, — щоб стали народом мені і йменням, і хвалою та окрасою, та вони не послухали!

12 І скажеш до них це слово, що так промовляє Господь, Бог Ізраїлів: "Всякий бурдюк вином наповнюється". І скажуть тобі: "Чи ми справді не знаємо, що всякий бурдюк вином наповнюється?"

13 А ти скажеш до них, що так промовляє Господь: "Ось напою я до сп'яніння всіх мешканців краю цього і царів, що сидять на Давидовому троні, і священиків, і пророків, і всіх мешканців Єрусалиму.

14 І розіб'ю їх одного об одного, разом батьків та синів, — каже Господь, — не змилуюся, і не пошкодую про їхнє знищення!

15 Послухайте ви та візьміть до вух, не будьте зарозумілі, бо Господь це сказав!

16 Дайте Господу, Богові вашому, славу, поки не навів він пітьму, і поки в сутінках не спіткнуться вам ноги! І будете ви сподіватися світла, а він зробить його темрявою та перетворить на морок...

17 А коли ви цього не послухаєте, плакатиме потайки душа моя з вашої гордості й око моє зайдеться сльозою, бо отару Господню поженуть у полон!...

18 Скажіть до царя й до царевої матері, щоб сідали додолу, бо з голів їхніх спала корона їхньої слави!

19 Південні міста позамикані будуть, і не буде, хто б їх відчинив, вигнаний буде весь Юда, вигнаний буде цілком!

20 Зведіть ваші очі, й побачте отих, що приходять з півночі. Де отара та, що дана тобі, отара пишноти твоєї?

21 Що ти скажеш, о дочко Сіону, як він над тобою панами поставить отих, яких ти навчила була за довірених бути, чи ж муки не схоплять тебе, немов ту породіллю?

22 коли ж скажеш у серці своєму: "Чому це спіткало мене?" За численні провини твої піднято подола тобі, силоміць оголені ноги твої!

23 Як мурин змінить свою шкіру, а пантера ті плями свої? Тоді зможете й ви робити добре, навчені робити лихе!

24 Тому розпорошу їх, мов ту полову, що з вітром з пустелі летить:

25 Оце жеребок твій, це частка, яку я відміряв тобі, — каже Господь, — бо забула мене та покладалася на брехню!

26 І закочу подоли твої над обличчя твоє, і оголю ганьбу твою,

27 твої перелюби й іржання твоє, сором розпусти твоєї. Я бачив на полі та пагорбах огиди твої... Лихо тобі, Єрусалиме! Доки ще неочищеним будеш?

Єремiї 14

1 Слово Господнє до Єремії, що було про часи посухи.

2 Упала в жалобу Юдея, а брами її ослабли, опустилися до землі, і знявся крик Єрусалиму.

3 А вельможі її своїх слуг посилають по воду, вони йдуть до криниці й води не знаходять, їхній посуд порожнім повертається... Засоромляться та зашаріють вони, і свої голови понакривають.

4 Тому, що земля стала спрагла, бо дощу не було на землі, засоромилися рільники, свої голови понакривали.

5 Навіть лань на полі породить сарнятко та й кине, бо нема трави...

6 Навіть дикі віслюки поставали на голих горах, вітер втягують, мов ті шакали, і меркнуть їм очі, бо нема трави...

7 Якщо проти нас свідчать наші провини, о Господе, то зроби заради ймення свого, бо зросли наші переступи, ми тобі нагрішили!

8 О сподівання Ізраїлеве, о Рятівнику в час недолі, нащо будеш ти в краю, як той чужинець, й як той подорожній, що напинає намет лише на ночівлю?

9 Нащо будеш ти, мов людина розгублена, немов той силач, що не може врятувати? Ти ж серед нас, Господе, ім'я ж твоє на нас кличеться. Не залишай нас!

10 Так промовляє Господь до народу цього: "Полюбляють вони волочитися, і не стримують своїх ніг, тому не має Господь вподобання в них, тож він їхню провину згадає і їхній гріх покарає!"

11 І промовив до мене Господь: "Не молися за народ цей на добре йому.

12 Як вони будуть просити, я не послухаю їхніх благань, а коли принесуть цілопалення й дар, я їх не прийму, бо я винищу всіх їх мечем, голодом і моровицею!"...

13 А я сказав: "О Господе, Боже! Ось пророки промовляють до них: "Ви не бачитимете меча і не буде вам голоду, конче бо мир в цьому місці вам дам!14 Та Господь сказав до мене: "Ці пророки неправду іменем моїм пророкують. Я їх не посилав і не велів їм, і їм не казав! Вони вам пророкують брехливі видіння та чари, нікчемність і оману свого серця...

15 Тому так промовляє Господь на пророків, які пророкують ім'ям моїм, хоч я не посилав їх, та що кажуть вони: "Меч та голод не буде в цьому краї". Від меча та від голоду згинуть пророки такі!

16 А народ, що таке пророкують йому, розкиданий буде по вулицях Єрусалиму від голоду та від меча, і не буде кому поховати його, вони і їхні жінки, і їхні сини та дочки. Я виллю на них їхнє зло!

17 І ти скажеш до них оце слово: "Хай заходять вдень та вночі мої очі слізьми, і хай не затихнуть, бо в дівоцтві, донька народу мого буде дуже боляче побита великим нещастям!

18 Якщо вийду на поле, ось побиті мечем, і якщо вийду до міста, ось помлілі з голоду, і навіть пророк та священик бродять по краю, якого не знають"...

19 Чи насправді покинув ти Юду? Чи й Сіоном гидує душа твоя? Чому вразив ти нас і нема нам одужання? Ми чекаємо миру, та нема добра, часу зцілення, та ось тільки жах!...

20 Знаємо, Господе, нашу безбожність, вину наших батьків, бо ми проти тебе згрішили.

21 Та не відкидай нас заради ймення свого, не безчесть трону слави своєї, пам'ятай, не розривай союзу свого з нами!

22 Хіба є між марними божками поганів такі, що наводять дощі? І чи небо саме дає зливу? Чи ж не ти Господь Бог наш? Тому на тебе сподіваємося ми, бо ти це все робиш!

Єремiї 15

1 І промовив до мене Господь: "Якщо став би Мойсей і Самуїл перед обличчям моїм, то душа моя до народу цього не прихилилася б! Прожени їх з-перед мого обличчя, і хай ідуть геть!

2 І буде, як запитають тебе вони: "Куди підемо?" то скажеш до них, що так промовляє Господь: "Хто на смерть — ті на смерть, і хто на меча — на меча, і хто на голод —на голод, а хто до полону — в полон"...

3 І я навідаю їх чотирма способами, — каже Господь, — мечем, щоб бити, і собаками, щоб їх шматувати, і птаством небесним, і земною звіриною, щоб жерли та нищили...

4 І я дам їх на острах усім царствам землі через Манасію, Єзекіїного сина, царя Юдиного, за те, що зробив був він в Єрусалимі.

5 Бо хто змилується над тобою, о Єрусалиме? І хто співчуття тобі виявить? І хто зверне зі шляху, щоб тебе запитати, як тобі?"

6 "Ти покинув мене, — каже Господь, — відступив назад, тому я простягнув свою руку на тебе, і знищив тебе, втомився я шкодувати!

7 І я їх розвіяв по брамах землі, позбавив дітей і знищив свій народ, бо вони не повернулися з доріг неправдивих своїх,

8 у мене стало більше його вдів, як морського піску! А на матір та дітей, спровадив я опівдні грабіжника, раптово кинув на неї страхіття та жах,

9 зомліла вона, як сімох народила, видихнула свою душу, зайшло її сонце, коли був ще день, сором'язливо й ніяковіючи...