І бачила це сестра її зрадниця, Юдея.
8 І побачила Юдея, що за все те, що перелюб вчиняла невірна дочка Ізраїлева, відпустив я її, і дав їй листа про розлучення. Та зрадлива сестра її, дочка Юдина, не побоялася й пішла, і розпусною стала й вона...
9 І сталося від розголосу про перелюб її, збезчестила вона землю, бо перелюб вчиняла з каменем та з деревом.
10 І також при всьому цьому не повернулася до мене зрадлива сестра її, дочка Юди, усім своїм серцем, а тільки вдавала, — каже Господь...
11 І промовив до мене Господь: "Невірна дочка Ізраїлева всправедливила душу свою більш від зрадливої дочки Юди.
12 Піди, і проголосиш слова ці на північ та й скажеш: "Повернися, відступна дочко Ізраїлева! — каже Господь. — Не зверну я свого обличчя у гніві на вас, бо я милостивий, — каже Господь, — і не стерегтиму повік свого гніву.
13 Тільки визнай же провину свою, бо ти проти Господа, Бога свого повстала, і грішила з чужими під деревом кожним зеленим, і мого голосу ви не почули, — каже Господь.
14 Поверніться, діти невірні, — каже Господь, — бо я вам господар, та візьму вас по одному з міста, а з роду по два, і вас поведу до Сіону!
15 І дам пастирів вам згідно з серцем своїм, і вони пастимуть вас умінням та розумом.
16 І буде, коли ви розмножитеся та розплодитеся на землі за цих днів, — каже Господь, — не скажуть уже: "Ковчег заповіту Господнього". І він вже не прийде на серце, і його забудуть, і більше не буде він зроблений...
17 Того часу назвуть Єрусалим Господнім престолом, і до нього, до Єрусалиму, зібрані будуть усі народи заради ймення Господнього, і більше не підуть вони за впертістю серця лихого свого"...
18 Тими днями оселя Юдина з оселею Ізраїля підуть і разом прибудуть з північного краю до краю, що вашим батькам на спадок я дав.
19 І я був подумав: "Як поставлю тебе я посеред синів і дам тобі край пожаданий, найкращу спадщину народів? І я думав, що ви кликатимете мене: "Мій Батьку", і не відвернетеся від мене".
20 Справді, як зраджує жінка свого чоловіка, так ви мене зрадили, оселе Ізраїлева! — каже Господь.
21 Чути голос на лисих горах, плач благальний синів Ізраїлевих, вони бо викривили шлях свій, забули про Господа, Бога свого.
22 Поверніться, невірні сини, бунтівне ваше серце я вилікую! Скажіть: "Ось прийшли ми до тебе, бо ти Господь, Бог наш!
23 Насправді, неправда ті пагорби та гомін по горах. Насправді, в Господі, Богові нашому, порятунок Ізраїлю!
24 А той сором пожер працю наших батьків від нашої молодості, їхню худобу дрібну й їхню худобу велику, синів їхніх та їхніх дочок.
25 Лежимо ми у соромі нашому, і нас покриває ця неслава, бо ми грішили проти Господа, Бога нашого, ми й батьки наші, від нашої молодості й до сьогодні, і не слухали голосу Господа, нашого Бога!"...
Єремiї 4
1 Якщо ти, Ізраїлю, повернешся, — каже Господь, — до мене ти повернешся, і якщо ти відкинеш з-перед обличчя мого огиди свої, то не тинятимешся!
2 І якщо ти присягнеш: "Як живий Господь" правдою, правом та справедливістю, то ним благословлятимуться народи, і хвалитимуться ним.
3 Бо так каже Господь Юді та Єрусалиму: "Оріть собі на цілині і не сійте в тернину!
4 Обрізуйтеся Господові, усуньте з ваших сердець крайню плоть, юдеї та мешканці Єрусалиму, щоб не вийшла, немов той вогонь, моя лють, і не запалала вона через лихі ваші вчинки, і не буде кому погасити!
5 Оповістіть у Юдеї та в Єрусалимі, засурміть у сурму в краю! Оголосіть гучним голосом, промовляючи: "Зберіться та підемо до міст до твердинних!"
6 Поставте прапор в напрямку Сіону, покваптеся, не зупиняйтеся, бо з півночі лихо приведу, і велике нещастя...
7 Лев виходить з своєї гущавини, і той, хто нищить народи, вирушає з місця свого, щоб твій край перетворити на руїну, і спустошені будуть міста твої, і стануть безлюдними!...
8 Отож, підпережіться веретами, плачте та голосіть, бо лють Господнього гніву від нас не відвернеться!
9 І в день той, — каже Господь, — згине розум царя і розум князів, і жахнуться священники, а пророки здивуються.
10 І скажуть: "О Господе, Боже, справді обдурений дуже народ цей та Єрусалим, коли сказано, що буде вам мир, а меч шукає душі"...
11 Того часу народові цьому та Єрусалимові сказане буде: "Ось вітер палючий з лисих гір на пустелі, на шляху дочки мого люду, не на просіювання і не на очищення він!"
12 Та вітер сильніший від цього прибуде мені, і над ними я винесу вирок...
13 Ось він прийде, як хмари, як буря його колісниці, від орлів швидші коні його. І скажуть вони: "Лихо нам, бо спустошені будемо ми!"...
14 Обмий серце своє від лихого, о Єрусалиме, щоб був ти врятований! Аж доки в тобі пробуватимуть думки марноти твоєї?
15 Бо голос доносить з Дану й звіщає винищення з Єфремових гір...
16 Пригадайте народам оце, сповістіть ось про Єрусалим: "Приходять з далекого краю взяти його в облогу, і здіймають свій галас на юдейські міста!"
17 Як сторожа полів, навколо оточать його, бо він мені був неслухняний, — каже Господь!
18 Шлях твій й твої вчинки тобі це зробили. Це лихо твоє гірке, бо дістане воно аж до серця тебе...
19 Ой, утробо моя, ти утробо моя, я тремчу! Біль серце стискає мені, і тріпоче мені моє серце!... Не можу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми, сигнал війни!
20 Лихо за лихом надходить, вся бо земля поруйнована буде, раптово спустошені будуть намети мої і миттю розірвані завіси їхні...
21 Аж доки я бачитиму прапора, чутиму голос сурми?
22 Тому, що народ мій безглуздий, він не знає мене. Вони нерозумні сини й нерозважні вони, мудрі вони на лихе, та не схильні до добра!
23 Дивлюся на землю, а там порожнеча та пустка, і небо світла не дає!
24 Дивлюся на гори, а вони трусяться, і всі пагорби хитаються!
25 Дивлюся, аж ось нема вже людини, і порозліталося все птаство небесне.
26 Дивлюся, аж ось край родючий пустелею став, а міста його знищені всі від обличчя Господнього, від полум'я гніву його...
27 Бо Господь так сказав: "Спустошенням стане весь край, та вщент я його не знищу!
28 І буде в жалобі земля через це, і затьмаряться небеса, бо я зроблю, що задумав, і не пошкодую, і не відступлю від того...
29 Від гамору вершників та стрільців побіжить усе місто, втечуть у гущавини й злізуть на скелі... Всі міста покинуті, і нема нікого, хто мешкав би в них"...
30 А ти, зруйнована, дочко Сіону, що робитимеш? Хоч ти одягаєш себе в кармазин, хоч прикрасишся золотою оздобою, хоч очі свої підмалюєш фарбою, та даремно готуєшся, обридили тобою коханці твої, на життя твоє зазіхають вони!
31 Бо чую я крик, немов породіллі, чую стогін, неначе жінки, що вперше народжує, то голос дочки Сіону. Вона стогне, заломлює руки свої та голосить: "Ой, лишенько мені, життя моє в руках убивць!"...
Єремiї 5
1 Пройдіть по вулицях та майданах Єрусалима і роздивіться навколо, може знайдете там людину, що за правом судить, що правди шукає, то я пробачу місту цьому!
2 Коли ж вони кажуть: "Як живий Господь", то справді клянуться неправдою.
3 Хіба ж очі твої не для правди, о Господе? Вразив ти їх, але їм не болить, понищив ти їх, та відмовилися взяти науку вони, обличчя свої зробили від скелі твердішими, відмовилися навернутися!
4 А я думав собі, що вони напевно люди прості і роблять безглуздо, бо не знають шляху Господнього, Закону Бога свого.
5 Піду-но собі до вельможних і до них промовлятиму, бо знають дорогу Господню вони, закон Бога свого, та й вони усі разом зламали ярмо, а віжки порвали!
6 Тому лев їх б'є з лісу, нищить їх вовк степовий, пантера чигає на їхні міста. Кожен, хто вийде з них, пошматований буде, бо збільшилися їхні гріхи і їхні переступи численними стали!
7 Хіба через це я пробачу тобі? Твої діти мене полишили і присягають тим, хто не Бог. Я їх нагодував, а вони блукають і натовпом ходять до будинку повії,
8 волочаться, мов жеребці відгодовані, кожен ірже на жінку свого ближнього...
9 Чи ж оцього я не покараю? — каже Господь. — І хіба над народом, як цей, не помститься душа моя?
10 Вилазьте на мури його і руйнуйте, але не вщент! Усуньте підпори його, бо вони не для Господа,
11 бо зрадила мене оселя Ізраїлева та оселя Юди, — каже Господь.
12 Вони відцуралися Господа та промовляли: "Нема його і лихо не прийде на нас, ні меча, ані голоду ми не побачимо!"
13 А пророки стануть неначе вітер, нема в них слова Господнього, отак їм зроблено буде!"
14 Тому так промовляє Господь Бог Саваот: "За те, що кажете слово таке, ось я вкладу до вуст твоїх слово своє за вогонь і він пожере народ цей, як дрова!"
15 Ось я приведу здалека народ на вас, о оселе Ізраїлева, — каже Господь, — це народ, стародавній, це люд, що мови його ти не знаєш, і не зрозумієш, що промовлятиме він.
16 Його сагайдак, як відкрита могила, усі вони люди хоробрі.
17 І він пожере твоє жниво та хліб твій, поїсть він синів твоїх та дочок твоїх, худобу дрібну та худобу велику твою пожере, з'їсть твій виноградник й фігу твою, знищить мечем твердинні міста твої, на які ти сподіваєшся...
18 Та й за тих днів, — каже Господь, — я не винищу вас!
19 Як кажуть вони: "За що Господь, Бог наш зробив нам усе це?" — то ти скажеш до них: "Як мене ви покинули, і служите в вашому краї богам чужим, так чужинцям служити ви будете в краї не вашому!"...
20 Сповістіть в оселі Якова це, та оголосіть це в Юдеї, — каже Господь.
21 Почуй же це, ти народе дурний, який має очі й не бачить, має вуха й не чує!
22 Чи мене ви не боятиметеся, — каже Господь, — чи не тремтітимете перед обличчям моїм? Мене, що пісок поклав за кордон для моря, за вічну межу, якої воно не перейде? Хоч повстануть, та не переможуть, і шумітимуть хвилі його, але не переступлять її!
23 А серце в народу цього неслухняне та непокірне, відпали вони та й пішли.
24 І не сказали вони в своєму серці: "Біймося ж Господа, нашого Бога, який дає дощ, дощ ранній та пізній за часу його, стереже нам уставлені тижні для жнив".
25 Ваші провини оце відхилили, а ваші гріхи від вас стримали це добро.
26 Бо в народі моєму безбожники є, чигають вони, немов той птахолов, вони сітки розставили, хапають людей...
27 Як клітка, наповнена птахами, так будинки їхні повні брехні, тому звеличилися та збагатилися вони!
28 Потовстіли вони та погладшали, у злі переступили всякі межі, справедливо вони не судили сирітської справи, права бідного на суді не захищали, і щастить їм.
29 Чи ж цього я не покараю? — каже Господь.