Ви ссатимете і на руках вас носитимуть, і бавитимуть на колінах!
13 Як когось його ненька втішає, так і вас я втішу, і ви втішені будете Єрусалимом.
14 І побачите це, і серце ваше радітиме, і як трава молода, розцвітуть ваші кістки! І в рабах його виявиться Господня рука, а його гнів на його ворогах.
15 Бо ось прийде Господь у вогні, а його колісниці мов буря, щоб відплатити жаром гніву свого і палючим вогнем свого невдоволення!
16 Бо вогнем та мечем своїм судитиметься Господь з кожним тілом, і буде багато побитих від Господа...
17 А ті, хто освячуються і очищують себе, щоб увійти до поганських садів, між кимось всередині, їдять м'ясо свиней та інші огиди, навіть миш, вони всі згинуть, — каже Господь!...
18 Я знаю їхні вчинки та їхні думки, я зберу всі народи та мови і прийдуть вони, щоб мою славу побачити!
19 І знака на них покладу, і пошлю врятованих з них до народів, у Таршіш, Пул і Лул, у Мешех і Кос, у Тувал та Яван, на острови далекі, що звістки про мене не чули й не бачили слави моєї, і розкажуть про мою славу вони між народами!
20 І вони приведуть усіх ваших братів з усіх народів у дарунок для Господа на колісницях і на возах, і на конях, і на мулах та верблюдах, на гору святу мою, до Єрусалиму, — каже Господь, — як приносять сини Ізраїлеві дарунка в посудині чистій до оселі Господньої.
21 І візьму я з них за священиків та за левитів, — каже Господь.
22 Бо як небо нове та нова земля, що створю, стануть перед обличчям моїм, — каже Господь, — так стоятимуть ваші нащадки та ваше ім'я!
23 І кожного новомісяччя і кожної нової суботи, всяке тіло приходитиме, щоб вклонятися перед обличчям моїм, — каже Господь.
24 І вийдуть вони та й побачать трупи людей, що відступили від мене, бо їхня черва не помре і не погасне вогонь їхній, і стануть вони за огиду для кожного тіла!"
ПРОРОЦТВО ЄРЕМІЇ
Єремiї 1
1 Слово Єремії, сина Хілкіїного, із священиків, що в Анатоті, у Веніяминовому краї,
2 що було до нього від Господа за днів Йосії, Амонового сина, Юдиного царя, тринадцятого року його царювання.
3 І було воно й за днів Єгоякима, сина Йосіїного, Юдиного царя, аж до кінця одинадцятого року царювання Седекії, сина Йосіїного, Юдиного царя, й аж до виходу Єрусалиму у вигнання в п'ятому місяці.
4 І прийшло мені слово Господнє:
5 "Ще поки тебе сформував я в утробі матері, я знав був тебе, і ще поки ти вийшов з нутра, тебе посвятив, дав тебе за пророка народам!"
6 А я відповів: "О, Господе, Боже, та ж я промовляти не вмію, бо ще надто юний!"...
7 Господь же мені сказав: "Не кажи, що ти юний, бо ти підеш до всіх, куди тільки тебе я пошлю, і скажеш усе, що тобі накажу.
8 Не лякайся перед ними, бо я буду з тобою, щоб тебе захищати", — каже Господь!
9 І простягнув Господь руку свою, і доторкнувся моїх вуст та й до мене сказав: "Ось я дав у твої вуста слова мої!
10 Дивися, я сьогодні призначив тебе над народами й царствами, щоб викорінювати та ламати, щоб нищити та руйнувати, щоб будувати й насаджувати!"
11 І було мені слово Господнє: "Що ти бачиш, Єреміє?" А я відповів: "Я бачу гілку мигдалю".
12 І сказав мені Господь: "Ти добре бачиш, бо я пильную свого слова, щоб справдилося воно".
13 І було мені слово Господнє вдруге таке: "Що ти бачиш?" А я відповів: "Я бачу кипляче горня, а перед його звернутий з півночі на південь".
14 І сказав мені Господь: "З півночі прийде лихо на всіх мешканців землі.
15 Бо ось я покличу всі племена північних царств, — каже Господь, — і вони прийдуть, і поставлять кожен свій трон при вході до брам Єрусалима, і навколо при всіх мурах його та при всіх юдейських містах.
16 І я судитимуся з ними за всю їхню безбожність, що вони покинули мене, і кадили іншим богам, і вклонялися творінню своїх рук.
17 А ти підпережеш стегна свої та скажеш їм усе, що я накажу тобі. Не бійся їх, щоб я не нагнав жаху на тебе перед ними!
18 Бо я ось сьогодні поставив тебе містом твердинним, і залізним стовпом, і мідними мурами проти всієї цієї землі, проти царів Юди, проти його князів, проти його священиків та проти народу цієї землі.
19 І вони воюватимуть з тобою, та не переможуть тебе, бо я з тобою", — каже Господь, — щоб тебе захищати!
Єремiї 2
1 І було мені слово Господнє:
2 "Іди, і проголоси до вух дочки Єрусалиму, що так каже Господь: "Я згадав тобі ласку юнацтва твого, ту любов, коли ти наречена була та за мною ходила в пустелі, в землі незасіяній".
3 Ізраїль — святість для Господа, початок врожаю його. Всі, що їли його, завинили, лихо прийде на них, — каже Господь.
4 Послухайте слова Господнього, оселе Якова та всі роди оселі Ізраїля!
5 Так каже Господь: "Яку кривду знайшли батьки ваші в мені, що вони віддалилися від мене й пішли за марнотою, і самі стали марнотою?
6 І не запитали вони: "Де Господь, що нас вивів з Єгипетського краю, що провадив він нас по пустелі, по рівнинах та пагорбах, по краю сухому в безпросвітному мороці, по краю, що в ньому ніхто не ходив, і де не жила людина?"
7 І впровадив я вас до родючого краю, щоб споживати плоди його та добро. І ви прибули й опоганили землю мою, і зробили огидою спадщину мою...
8 Священики не розповідали про те, де Господь. А ті, хто тримають Закон, не знали мене, пастирі відпали від мене, а пророки Ваалом пророкували та за тими пішли, хто вам не допоможе...
9 Тому судитимуся ще з вами, — каже Господь, — і з синами синів ваших судитимуся!"
10 Перейдіть острови хіттеян, і побачте, і до Кедару пошліть, та придивіться добре й побачте, чи було там таке, як оце?
11 Чи змінив хоч який народ богів, хоч не боги й вони? А народ мій змінив свою славу на те, що не приносить користі!...
12 Здивуйтеся цим, небеса, і затремтіть, і злякайтеся надміру, — каже Господь!
13 Бо дві речі лихі мій народ зробив: покинули мене, джерело живої води, щоб собі викопати водозбори, водозбори діряві, що води не тримають.
14 Чи Ізраїль мій раб? Чи він теж кріпак, народжений в оселі? Чому ж здобиччю він став?
15 На нього гарчать левчуки, видають голос свій, і його край обернули в пустелю, спалили міста його, так що обезлюдніли вони...
16 Також сини Мемфісу й Тахпенесу на черепі паслися в тебе.
17 Чи ж не тому це тобі сталося, що покинув ти Господа, Бога свого, що шляхом тебе провадив?
18 І ось зараз, нащо тобі йти до Єгипту? Щоб пити воду з Шіхору? І нащо тобі йти в Ашшур? Щоб пити воду з Ріки?
19 Хай карає тебе твоє зло, і зрада твоя хай буде докором тобі, і знай, що лихе та гірке це, що кинув ти Господа, Бога свого, і страху мого над тобою нема, — каже Господь, Бог Саваот.
20 Бо віддавна зламала ти, дочко Сіону, ярмо своє, порвала свої віжки й сказала: "Не служитиму!" Бо на кожному пагорбі високому, і під кожним зеленим деревом ти клалася повією...
21 А я ж посадив був тебе виноградом добірним, весь він насіння правдиве! І як ти стала мені чужою здичавілою лозою?
22 Тому хоч би ти й помилася лугом і мила багато собі зажила б, проте плямою буде вина твоя перед обличчям моїм, — каже Господь Бог!
23 Як же ти зможеш сказати: "Я не опоганилася, за Ваалами я не ходила?" Подивися на шдях своій в долині, чого ти наробила, пустотлива верблюдко, що блукаєш дорогами своїми!
24 Ти як дика віслючка, яка до пустелі звикла, що вітер вдихає в жаданні своєї душі, хто заверне її в час її хтивості? Усі, хто шукають її, не змучаться, знайдуть у місяці її!
25 Стримуй ногу свою, щоб не бути їй босою, і від спраги горло своє. А ти кажеш: Не сподівайся, бо я покохала чужинців і за ними піду...
26 Як для злодія сором, коли буде зловлений, так себе осоромила оселя Ізраїлева, вони та царі їхні, їхні князі, їхні священики та їхні пророки,
27 що кажуть до дерева: "Ти батько мій", а до каменя: "Ти мене породив". Бо до мене вони повернулися потилицею, а не обличчям, а за час свого лиха кажуть: "Встань та врятуй нас!"
28 А де ж твої боги, яких наробив ти собі? Хай встануть вони, якщо можуть врятувати тебе в час твого лиха, бо ж у тебе богів, скільки міст твоїх, Юдо!
29 Чого вам зі мною змагатися? Усі ви відпали від мене, — каже Господь.
30 Даремно я бив синів ваших, науки вони не взяли, а ваших пророків ваш меч поїв, неначе злий лев!
31 О ви, покоління, почуйте це слово Господнє: "Чи пустелею був для Ізраїля я? Чи може землею великої темряви? Чому ж каже народ мій: "Ми вільно буяємо, вже не прийдемо до тебе"?
32 Чи панна забуде оздобу свою, наречена — про стрічки свої? А народ мій про мене забув незчисленні вже дні!
33 Як ти вправно шлях свій повела, щоб шукати кохання! Тому шляхи свої призвичаїла ти до лихого,
34 і навіть на полах одягу твого знаходиться кров душ убогих невинних, яких не зловила ти на гарячому,
35 ти кажеш: "Невинна я, його гнів відвернувся від мене направду"... Ось я сперечатимуся з тобою за те, що ти кажеш: "Я не грішила"!
36 Як легковажно ти змінюєш шлях свій. Ти осоромилася перед Єгиптом, як осоромилася перед Асирією!
37 І звідти ти вийдеш, заламуючи свої руки на своїй голові, бо відкинув Господь тих, на кого ти сподівалася, і не пощастить тобі з ними"...
Єремiї 3
1 І було мені слово Господнє: "Як відпустить хто жінку свою, й вона піде від нього, та стане за жінку для іншого чоловіка, чи зможе вона знову бути йому за жінку? Чи ж не стане зовсім збезчещеною ця земля? Ти ж перелюб вчиняла з коханцями багатьма, і тобі повертатися до мене? — каже Господь.
2 Зведи свої очі на гори порожні й подивися, де перелюбу ти не вчинила? Ти для них по шляхах сиділа, немов той араб на пустелі, і збезчестився край твоєю розпустою та лихими твоїми вчинками!
3 І дощі були стримувані, і не було дощу пізнього, проте мала ти чоло повії, і втратила сором...
4 Чи ж не кликатимеш віднині до мене: "Батьку мій, ти юнацтва мого провідник!
5 Чи він пам'ятатиме вічно про гнів, чи назавжди його стерегтиме?" Так ти промовляєш, і далі вчиняєш лихе...
6 І сказав до мене Господь за днів царя Йосії: "Чи ти бачив, що зробила невірна дочка Ізраїлева? Вона ходила на кожну високу гору, і під кожне зелене дерево, і вчиняла перелюб там...
7 Я думав, що як зробить вона все оце, то до мене повернеться, та вона не повернулася.