І як ми його бачили, то не мали до нього потягу!
3 Він зневажений був і покинутий, людина, що зазнала недуг і болю, від якої відвертають обличчя з презирством, і ми його нізащо мали...
4 Направду ж він немочі наші взяв і наші болі поніс, а ми вважали його за покараного, ніби Бог його вразив муками...
5 А він був вражений за наші гріхи, за наші провини він мучений був, кара на ньому була за наш мир, його ж ранами зцілено нас!
6 Усі ми блукали, немов ті овечки, розпорошилися кожен на власний шлях, і на нього Господь поклав гріх усіх нас!
7 Він в утиску був і приниженні, але вуст своїх не розтулив. Як ягня, що ведуть на заріз, як овечка в час стрижки, так і він не розтуляв своїх вуст...
8 Від був гноблений, позбавлений суду, і хто міг збагнути, що його забрано з краю живих і дано на смерть за провини мого народу...
9 З безбожниками визначили йому місце для поховання і поклали в могилу багатого, хоч провини він не мав, і не було в його вустах брехні...
10 Та дозволив Господь, щоб побити його, щоб муки завдано йому. Якщо ж душу свою покладе він як жертву за гріх, то побачить своїх нащадків, і житиме довгі дні, і намір Господній рукою його буде виконано!
11 Він через муки своєї душі буде бачити плід, та й насититься. Мій справедливий слуга, оправдає знаннями своїми багатьох і їхні гріхи понесе.
12 Тому дам частку йому між великими, він ділитиме здобич із сильними, бо на смерть віддав душу свою і був зарахований до злочинців, хоч захищав їх і взяв на себе гріх багатьох!
Iсаї 54
1 Веселися ж, неплідна, яка не народжувала, втішайся й радій, що мук породільних не мала, бо в покинутої буде більше синів від синів одруженої, — каже Господь!
2 Розшир місце намету свого, а полотнища наметні розтягни, не стримуй себе! Подовж мотузки намету свого, а кілочки позабивай глибше!
3 Бо праворуч і ліворуч поширишся ти, а нащадки твої вспадкують народи, і заселять міста спорожнілі.
4 Не бійся, бо сорому ти не знатимеш, і червоніти тобі не доведеться, бо про сором свого юнацтва забудеш, а ганьби вдівства свого ти вже не згадаєш!...
5 Бо чоловік твій — Творець твій, Господь Саваот йому ймення, Святий Ізраїлів, що тебе викупив, він Богом усієї землі буде званий!
6 Бо Господь був покликав тебе, як жінку покинуту й засмучену духом, як жінку юнацтва свого, від якої відмовилися, каже твій Бог.
7 На мить я тебе був покинув, але з милосердям великим тебе позбираю.
8 У запалі гніву я сховав був обличчя своє на хвилину від тебе, та вічною любов'ю змилуюся над тобою, каже той, хто тебе викупив, Господь.
9 Бо для мене оце — мов ті Ноєві дні, як я присягнув був, що Ноєві води не пройдуть уже над землею, так я присягнув, щоб на тебе не гніватися й не картати тебе!
10 Бо зрушаться гори і пагорби захитаються, та милість моя не відійде від тебе, і угода мого миру не похитнеться, — каже Господь. Безмежне бо милосердя його.
11 Моя дочко убога та бурею гнана, невтішна, ось камені твої покладу в малахіті, основи ж твої закладу із сапфіру!
12 І зроблю з рубіну карнизи твої, брами зроблю з карбункула, а всю огорожу твою — з коштовного каміння.
13 Всі сини твої стануть за учнів Господніх, і спокій глибокий настане синам твоїм!
14 Будеш міцно поставлена правдою, будеш далеко від утиску, бо не боятимешся, і від страху, бо до тебе він не наблизиться.
15 Коли хто чіплятиметься до тебе, то це не від мене, хто чіплятиметься до тебе, той перед тобою впаде.
16 Отож, я створив коваля, який дме на вогонь, що виходить з вугілля, і виробляє зброю свого ремесла. Я створив також руйнівника, який нищить ту зброю.
17 Жодна зброя, що зроблена буде на тебе, не матиме успіху, і всякого язика, який стане з тобою до суду, осудиш. Це спадщина Господніх рабів і їхнє оправдання від мене, — каже Господь!
Iсаї 55
1 О, всі спраглі, йдіть до води, а ви, що не маєте срібла, ідіть, купуйте живність і їжте! Ідіть, без срібла купуйте живність і без платні — вино й молоко!
2 Нащо вам важити срібло за те, що не хліб, і працювати на те, що не ситить? Послухайте уважно мене і споживайте добро, хай розкошує у їжі ваша душа!
3 Нахиліть своє вухо, й до мене прийдіть, послухайте, й житиме ваша душа! І я з вами складу заповіт навіки на незмінній ласці до Давида.
4 Отож, його дав я за свідка народам, за провідника та володаря.
5 Тож покличеш народ, що не знаєш його, і той люд, що не знає тебе, і вони поквапляться прийти до тебе, заради Господа, Бога твого, і заради Святого Ізраїлевого, що прославив тебе.
6 Шукайте Господа, доки можна знайти його, кличте його, поки він близько!
7 Хай безбожний покине шлях своій, а крутій — свої задуми, і хай до Господа, нашого Бога звернеться, і він змилується, бо пробачає багато!
8 Бо ваші думки — не мої це думки, а шляхи мої, то не ваші шляхи, — каже Господь.
9 Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі шляхи мої за ваші шляхи, а думки мої — за ваші думки.
10 Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не повертається, аж поки землі не напоїть і родючою зробить її, щоб вона дала насіння для сівби і хліб для споживання,
11 так буде і слово моє, що виходить з вуст моїх. Порожнім до мене воно не повертається, поки не зробить, що я пожадав, і поки не виконається те, на що я його посилав!
12 Бо з радістю вийдете ви, і з миром проваджені будете. Гори й пагорби втішитимуться перед вами й веселитимуться, і всі польові дерева плескамуть у долоні.
13 На місці тернини зросте кипарис, а замість кропиви з'явиться мирт. І стане все Господові на славу, на вічну ознаку, яка ніколи не буде знищена!"
Iсаї 56
1 Так каже Господь: "Бережіть правосуддя, щоб не вчинити нічого лихого, незабаром бо прийде порятунок мій і з'явиться правда моя.
2 Щаслива людина, що робить таке, і син людський, що міцно тримається цього, що пильнує суботи, щоб її не безчестити, та береже свою руку, щоб не вчинити нічого лихого!
3 І хай не скаже чужинець, який прилучився до Господа: "Напевно мене відділить Господь від народу свого", і скопець хай не скаже: "Таж я сухе дерево!"
4 Бо так каже Господь про скопців, що суботу мою бережуть, і обирають те, що мені до вподоби, тримаючись міцно мого заповіту.
5 Я їм дам місце і ймення в своїй оселі та в мурах своїх, що краще воно ніж у синів та дочок, я дам йому вічне ім'я, яке ніколи не зникне!
6 А тих чужинців, що пристали до Господа, щоб служити йому та любити Господнє ім'я, щоб бути йому за рабів, усіх, хто береже суботу, щоб її не збезчестити, і тих, що тримаються міцно мого заповіту,
7 їх приведу на гору святу мою та втішу їх в оселі молитви моєї! Цілопалення їхні та їхні жертви будуть мені до вподоби на моєму жертовнику, бо моя оселя буде названа оселею молитви для всіх народів!"
8 Слово Господа Бога, що збирає вигнанців Ізраїля: "Я ще дозбираю інших до його зібраних!"
9 Всі звірі полів і лісів, прибудьте спожити!
10 Його вартові всі сліпі, не знають нічого, всі вони собаки німі, які гавкати не можуть, мрійники, лежні, що люблять дрімати!
11 Це ненажерливі собаки, що не знають насичення, це ті пастирі, що не мають розуміння. Усі вони ходять власним корисливим шляхом...
12 Кажуть: "Приходьте! Візьмемо вина та нап'ємося напою п'янкого, а завтра буде, як сьогодні, і навіть багато краще!"...
Iсаї 57
1 Праведний помирає, і нема нікого, хто б узяв це до серця, і люди побожні беруться зі світу, і нема такого, хто б те зрозумів, що від лихого забирається праведний зі світу!
2 Вони відходять з миром. Знаходять спокій у могилах своїх, хто ходить прямим шляхом.
3 Наблизьтесь сюди, сини ворожки, нащадки перелюбника та повії,
4 над ким розкошуєте ви, над ким розтуляєте рота, висовуєте язика? Хіба ви не діти переступу, нащадки брехні,
5 ви, що розпалюєтеся пристрастю серед великих дерев, під кожним розлогим деревом, що ріжете дітей у долинах та між скелями?
6 У гладеньких каменях потоку твоя частка, вони, вони доля твоя! І їм ти лила жертву литу, хлібну жертву приносила! Чи цим я заспокоєний буду?
7 На високій горі ти поставила ложе своє, і туди ти приходиш приносити жертви.
8 І ти за дверима й одвірком кладеш свого знака культового, бо ти відступила від мене, оголюєшся і входиш, розстеляєш ложе своє і складаєш угоду з одним із тих, що з ними ти любиш лежати, де місце нагледиш.
9 Ти до Молоха з оливою ходиш, готуєш різноманітні мазі свої, посилаєш далеко своїх посланців і понижуєшся аж до шеолу.
10 Ти змучувалася на численних шляхах своїх, але не казала: "Годі!" Знаходила сили в собі, щоб не ослабнути.
11 І за ким побивалася ти лякаючись, що невірною стала й мене не згадала, не клала на серце своє? Хіба не тому, що мовчав я від віку, то ти не боїшся мене?
12 Я виявлю про справедливість твою та про вчинки твої, та вони не допоможуть тобі!
13 Як ти кликатимеш, хай порятує тебе твоя зграя божків. Але подув вітру усіх їх розвіє. Хто ж на мене сподівається, успадкує землю і гору мою святу посяде!
14 І він каже: "Будуйте шлях, будуйте шлях, розчистіть шлях, заберіть перешкоди зі шляху народу мого!"
15 Бо так промовляє Високий і Величний, Вічний і Святий: "Пробуваю я на висоті та в місці святому, з приниженим та упокореним, щоб оживляти дух скромних і серця гноблених!
16 Бо ж не вічно я судитимуся, і не завжди я гніватимуся, бо через це знемігся б дух, та й душі, які я створив.
17 Я гнівався був за гріх користолюбства його, та й уразив його, заховав обличчя своє й лютував, та йшов він, відступник, шляхом серця свого.
18 Я бачив шляхи його. Я поведу і втішу його і тих, що зажурені з ним.
19 Я створю плід вуст. Мир, мир далекому та близькому, — каже Господь. — І я зцілю його.
20 А безбожні, як море розбурхане, неспроможне заспокоїтися, що води його багно та мул викидають.
21 Для безбожних же не буде спокою, — каже Господь!
Iсаї 58
1 Кричи щосили, мов у сурму, не стримуйся, оголоси народові моєму про їхній переступ, а оселі Якова — їхні гріхи!
2 Вони бо щоденно шукають мене та жадають зрозуміти шляхи мої, мов народ праведний, що береже закон свого Бога. Вони запитують мене про суди справедливі, жадають близькості Бога й кажуть:
3 "Нащо ми постимо, коли ти не бачиш, мучимо душу свою, адже ти не знаєш того?" Отак, у день посту свого ви займаєтеся своїми справами і піддаєте утиску всіх ваших працівників!
4 Тож на сварку та заколот постите ви, та щоб кулаком бити нахабно...