Дайвінг, двері, декор, детективні агентства…
Цієї миті задзвонив телефон, і він відповів дещо грубо. Він не любив, коли його перебивають.
– Щось не так, Річарде?
– О, привіт, Кейт. Ні. Я просто… сильно замислився.
Кейт Ансельм теж була зірковою програмісткою в фірмі WayForward Technologies. Вона працювала над довгостроковим проектом, пов'язаним зі Штучним Інтелектом, однією з тих речей, які здаються абсурдною вигадкою, доки не почуєш, як про це розповідає вона. Ґордон мав потребу слухати, як вона про це розповідає, якомога частіше; частково тому, що він нервував через гроші, яких це коштувало, а частково тому… ну, мало хто сумнівався, що Ґордонові просто подобалося слухати Кейт.
– Я не хотіла тебе турбувати, – сказала вона. – Просто я намагалася зв'язатися з Ґордоном і не змогла. Він не бере слухавку ні в Лондоні, ні в котеджі, ні в машині, на пейджер не реагує. Як для людини, яка настільки схиблена на зв'язку, як Ґордон, це дещо дивно. Ти чув, що він провів телефон у свій бак ізоляції? Це правда.
– Я з учорашнього дня не розмовляв з ним, – сказав Річард.
Він раптом згадав про плівку, яку взяв з автовідповідача С'юзан, і подумки звернувся до Бога з проханням, щоб там не було нічого важливішого за вигадки про кролів. Він сказав:
– Я знаю, що він їхав до котеджу. Гм, не знаю, де він зараз. А ти пробувала… – Річард не міг вигадати, що їй ще спробувати. – Боже мій.
– Річарде?
– Це ж треба…
– Річарде, в чому річ?
– Ні в чому, Кейт. Просто я щойно прочитав найдивовижнішу річ.
– Справді? А що ти читаєш?
– Телефонний довідник…
– Справді? Негайно побіжу й собі куплю такий. Права на фільм за його мотивами вже хтось купив?
– Вибач, Кейт, можна я пізніше перетелефоную? Я не знаю, де зараз Ґордон і…
– Не переймайся. Мені знайоме це відчуття, коли не терпиться перегорнути сторінку. Вони ніколи не розкривають усі карти аж до самого кінця, так? Напевно, це Збіґнєв написав. Гарних тобі вихідних, – вона поклала слухавку.
Річард теж поклав слухавку й сидів, витріщившись на оголошення, що було в телефонному довідникові.
_________________________________
ХОЛІСТИЧНЕ ДЕТЕКТИВНЕ АГЕНТСТВО
ДІРКА ДЖЕНТЛІ
Ми розгадуємо весь злочин
Ми знаходимо всю особу
Зателефонуйте сьогодні, і отримаєте повне вирішення вашої проблеми
(Наша спеціалізація – зниклі коти та проблемні розлучення)
Вулиця Пекендер, 33a, Лондон
_________________________________
Вулиця Пекендер була лише в кількох хвилинах від його будинку. Річард занотував адресу, вдягнувся та пішов сходами вниз, зупинившись по дорозі, щоб ще раз глянути на канапу. Він подумав, що тут має бути щось жахливо очевидне, чого він не помічає. Канапа застрягла на невеликому повороті довгих вузьких сходів. У цьому місці були два метри сходового майданчика, який був на рівні квартири, що була прямісінько під Річардовою. Але до появи нових ідей його зупинка не призвела, тож зрештою він переліз через перешкоду та вийшов на вулицю.
В Іслінгтоні вам навряд чи вдасться кинути камінь так, щоб не влучити ним у три магазини з антикваріатом, у агентство торгівлі нерухомістю та в книжковий магазин. А навіть якщо ви в них не влучите, то обов'язково спрацюють їхні протизламні сигналізації, які ніхто не вимикатиме аж до понеділка. Поліцейська машина промчала по Аппер-Стріт і заверещала гальмами, ледве проїхавши повз Річарда. Він перейшов вулицю відразу за нею.
День був холодний і сонячний, йому це подобалося. Він перетнув кут парка Іслінгтон, де часто б'ють п'яниць, повз те місце, де згорів старий мюзик-хол Колінз, і пройшов провулком Кемден Песедж, де грабують американських туристів. Якийсь час він розглядав антикваріат і дивився на пару сережок, які на його думку могли сподобатися С'юзан, але він не був впевнений щодо цього. Потім він засумнівався, чи подобаються вони йому, заплутався та здався. Він зайшов до книгарні та імпульсивно придбав там антологію віршів Колріджа – просто тому, що вона впала в очі.
Звідти він пішов звивистими провулками, потім уздовж каналу, повз житлові багатоповерхівки біля каналу, крізь кілька маленьких скверів, аж доки не дійшов до вулиці Пекендер, і ця дорога виявилася значно довшою, ніж він очікував.
Це була одна з тих вулиць, по яких забудовники їздять у вихідні дні на своїх великих "Ягуарах" і пускають слину. На ній було багато вікторіанської промислової архітектури та коротка тераса часів пізнього Георга, і всі вони наче просили, щоб їх знесли та звільнили місце для нових міцних бетонних коробок. Агенти з продажу нерухомості блукали по цьому району голодними зграями, підозріло поглядаючи один на одного та тримаючи напоготові свої планшети.
Коли Річард зрештою знайшов будинок номер 33, той виявився затиснутим між 37 і 45. Він вимагав ремонту, хоча й не більшого, ніж сусідні будівлі. На першому поверсі було туристичне агентство, вітрина якого мала тріщину, а вицвілі рекламні плакати авіакомпанії BOAC уже, напевно, мали антикварну цінність. Двері біля агентства були пофарбовані яскраво-червоним; не дуже акуратно, але, принаймні, нещодавно. Біля дверей була кнопка зі зробленим акуратним почерком підписом "Домінік, уроки французької, четвертий поверх".
Але найбільш помітною деталлю дверей була зухвала та блискуча латунна табличка, що висіла посередині, і на якій було гравірування "Холістичне детективне агентство Дірка Джентлі". І більше нічого. Вона виглядала абсолютно новою – навіть гвинти, що тримали її на місці, досі блищали.
Річард штовхнув двері, вони відчинилися і він зазирнув усередину. За дверима був короткий затхлий коридор, у якому не було майже нічого, крім сходів нагору. Двері в кінці коридору майже не мали ознак того, що їх впродовж останніх років відчиняли, а до них були присунуті металеві стелажі, акваріум і велосипедна рама. Решта – стіни, підлога, сходи й та частина задніх дверей, яку було видно – все в спробі прикрасити якнайдешевше було колись пофарбовано сірим, але тепер фарба сильно вже обдерлася, а на сирій плямі біля стелі з'явилася пліснява.
Почувши сердиті голоси, він рушив по сходах і незабаром зміг розрізнити галас двох окремих гарячих суперечок, що відбувалися десь над ним.
Одна з суперечок припинилася раптово – принаймні, її половина – і після цього сходами назустріч протупотів огрядний сердитий чоловік у плащі. Друга половина тієї суперечки продовжувалася високо над ними потоком ображеної французької. Проходячи повз Річарда, чоловік сказав: "Не витрачайте гроші, чоловіче, це ошуканство", і зник у холодному ранці.
Інша суперечка була не така гучна. Коли Річард дійшов до коридору, десь грюкнули двері, і вона теж завершилася. Він подивився на найближчі відчинені двері. Вони вели до маленької приймальні. Внутрішні двері, що вели далі, були зачинені. Молода дівчина з гладким обличчям і в дешевому синьому піджаку виймала з шухляди стола косметику та кидала її собі в сумочку.
– Це детективне агентство? – нерішуче спитав її Річард.
Прикусивши губу й не підводячи погляду дівчина кивнула.
– А пан Джентлі на місці?
– Можливо, – сказала вона, відкинувши назад волосся, яке було надто кучеряве, щоб його можна було відкинути як слід. – А може й ні. Я не можу цього сказати. Не моя це справа – знати, де він є. Відтепер місце його знаходження – виключно його справа.
Вона вийняла останню пляшечку з лаком для нігтів і різко закрила шухляду. Товста книга, що стояла в шухляді сторч, не дала шухляді засунутися. Дівчина ще раз спробувала стукнути по шухляді, але марно. Тоді вона вийняла книгу, вирвала з неї частину сторінок і знову поклала в шухляду. Тепер шухляда закрилася легко.
– Ви його секретарка? – запитав Річард.
– Я його колишня секретарка і не збираюся цього міняти, – сказала вона, рішуче закриваючи свою сумочку. – Якщо він воліє витрачати гроші на дурні дорогі таблички замість мені сплатити, то нехай так і робить. Ґречно дякую, але я цього не терпітиму. Добре для бізнесу, а як же! Добре для бізнесу – відповідати як слід на телефонні дзвінки, тож побачимо, як та латунна табличка з цим впорається. А тепер перепрошую, але я хочу бігти звідси.
Річард зробив крок убік, і вона вибігла.
– І скатертю дорога! – крикнув голос із кабінету.
Задзвонив телефон, і слухавка була миттєво взята.
– Так? – роздратовано спитав голос у внутрішньому кабінеті.
Дівчина повернулася по забутий шалик, але тихенько, щоб колишній роботодавець не почув. А потім пішла остаточно.
– Так, це холістичне детективне агентство Дірка Джентлі. Чим ми можемо вам допомогти?
Потік французької нагорі вщухнув. Настала напружена тиша.
Голос у кабінеті казав:
– Так, пані Сандерленд, правильно, важкі розлучення – одна з наших спеціалізацій.
Потім була пауза.
– Так, дякую вам, пані Сандерленд, але не настільки важкі, – слухавка була покладена на телефон, але відразу задзвонив інший.
Річард оглянув маленьку похмуру кімнату. В ній майже нічого не було. Пошарпаний стіл з дешевою стільницею, стара сіра шафа для каталогів, темно-зелений бляшаний кошик для сміття. На стіні висів плакат гурту "Дюран Дюран", на якому хтось квапливо написав червоним маркером: "Зніміть це, будь ласка".
Нижче іншим почерком було написано: "Ні".
Ще нижче перша людина дописала: "Наполегливо прошу зняти це".
Ще нижче друга людина написала: "Не зніму!"
Ще нижче: "Вас звільнено!"
Ще нижче: "Добре!"
На цьому це спілкування завершилося.
Річард постукав у внутрішні двері, але ніхто не відповів. Натомість голос продовжував:
– Я дуже радий, що ви запитали про це, пані Ролінсон. Термін "холістичне" стосується мого переконання в тому, що ми маємо справу з фундаментальним взаємним зв'язком усього з усім. Я не займаюся такими дурницями, як порошок для зняття відбитків пальців, аналіз ворсу з кишені та дурні відбитки підошов. На мій погляд рішення до кожної проблеми можна знайти в закономірностях і мережі Цілого. Зв'язки між причинами та наслідками дуже часто набагато складніші та непомітніші, ніж припускає наше грубе розуміння фізичного світу, пані Ролінсон.
– Дозвольте навести приклад. Якщо ви підете з зубним болем до акупунктуриста, він устромить голку в ваше стегно. Знаєте, навіщо він так робить, пані Ролінсон? Ні, пані Ролінсон, я теж не знаю, але маю намір з'ясувати.