Побачивши його, Тото вмить вигулькнув у Дороті з рук і, радісно гавкаючи, помчав до повітки.
Дороті підвелася й тільки тепер помітила, що стоїть боса. Поки вона летіла, вітер зірвав з її ніг срібні черевички, й вони назавжди загубилися десь у пустелі.
ЗНОВУ ВДОМА
Вийшовши з хати полити капусту, тітонька Ем очам своїм не повірила. До неї бігла Дороті!
— Дороті, дитинко моя люба! — вигукнула стара, підхопивши дівчинку на руки і вкриваючи її личко поцілунками. — Де ти була?
— Я була в Країні Оз, — поважно відповіла Дороті. — І Тото був зі мною. І знаєш, що я тобі скажу, тітусю Ем? Я така рада, що я знову, нарешті, вдома!