Спочиває між персами в мене!
14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно у виноградниках Ен-Геди!
15 Яка ти прекрасна, моя подруго, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
16 Який ти прекрасний, о мій коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
17 Бруси наших будинків із кедру, стелі в нас кипарисові!
Пiсня над пiснями 2
1 Я саронська троянда, я долинна лілея!
2 Як лілея між тереном, так подруга моя поміж дівами!
3 Як та яблуня між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками, його тіні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебіння солодкий!
4 Він впровадив мене до винарні, а знак кохання його наді мною!
5 Підкріпіть мене родзинками, освіжіть мене яблуками, бо я хвора з кохання!
6 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...
7 Заклинаю я вас, дочки Єрусалиму, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, й щоб не збудили кохання, аж доки воно само не прокинеться!...
8 Голос мого коханого!... Ось він іде, ось він скаче горами, по пагорбах вистрибує...
9 Мій коханий подібний до сарни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у вікна, заглядає у ґрати...
10 Мій коханий відгукнувся й промовив до мене: "Вставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!
11 Бо минула пора дощова, дощ ущух і закінчився він.
12 З'явилися квіти на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає!
13 Фіґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали. Вставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!
14 Голубко моя у щілинах скельних, у бескідному сховку, дай побачити мені твоє личко, дай почути мені голосок твій, бо голос твій милий, а личко твоє вродливе!
15 Ловіть нам лисиці, лисиці молоді, що шкодять у виноградниках наших, виноградники ж наші у цвіті!"
16 Мій коханий він мій, я ж його, він пасе між лілеями!
17 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, повернись, мій коханий, стань подібний до сарни чи до молодого оленя в пахучих горах!
Пiсня над пiснями 3
1 Я ночами на ложі своєму шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла...
2 Хай устану і хай я пройдуся по місту, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...
3 Спіткали мене сторожі, що по місту проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?
4 Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя. Схопила його, й не відпустила, аж поки його не ввела в оселю неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...
5 Заклинаю я вас, дочки Єрусалиму, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки воно само не прокинеться!...
6 Хто вона, що виходить з пустелі, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами купецькими?
7 Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!
8 Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.
9 Ноші зробив собі цар Соломон із ліванських дерев:
10 жердини їхні зробив він із срібла, а його склепіння із золота, пурпурове сидіння, їхня середина з любов'ю вистелена дочками ЄрусалимУ!...
11 Підіть і побачте, о дочки Сіону, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала в день весілля його та в день радості серця його!
Пiсня над пiснями 4
1 Яка ти прекрасна, моя подруго, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, поглядають із-за серпанку твого! Твої коси немов череда кіз, що хвилями сходять з гір Гілеаду!
2 Твої зубки немов та отара овець стрижених, що з купелі вийшли, що котять близнята, і між ними нема неплідної...
3 Твої губки немов кармазинова нитка, твої вуста красні, мов частина гранату, скроня твоя за серпанком твоїм!
4 Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована. Тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!
5 Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасаються між лілеями...
6 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на гору мирри й на пагорб ладану...
7 Уся ти прекрасна, моя подруго, і вади нема на тобі!
8 Зі мною з Лівану, моя наречена, зі мною з Лівану ти підеш! Поглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з лігвища левів, з леопардових гір.
9 Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені одним поглядом своїм, разочком одненьким намиста свого!...
10 Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки краще кохання твоє за вино, а запах масел твоїх за всі пахощі!...
11 Вуста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а одяг твій пахне ліванськими пахощами!
12 Замкнутий садок — то сестриця моя, наречена моя — замкнутий садок, джерело запечатане...
13 Лоно твоє — сад гранатовий з плодом досконалим, кипри і нарди,
14 нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое з усіма найкращими пахощами,
15 ти джерело садове, криниця живої води, та тієї, що плине з Лівану!...
16 Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з півдня, повій на садок мій. Хай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і хай споживе плід найкращий його!...
Пiсня над пiснями 5
1 Прийшов я до саду свого, о сестро моя, моя наречена! Збираю я мирру з бальзамом, споживаю мед щільниковий, п'ю вино з молоком!... Споживайте, друзі, пийте до схочу, кохані!
2 Я сплю, моє ж серце чує... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, моя подруго, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...
3 Зняла я одяг свій, як знову його одягну? Помила я ніжки свої, як же їх забрудню?...
4 Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалося від того!...
5 Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...
6 Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він промовляв... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відгукнувся до мене...
7 Зустріли мене сторожі, що ходять по місту, набили мене, завдали мені ран... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!
8 Заклинаю я вас, дочки Єрусалиму, як мого коханого зустрінете, скажіть йому, що я хвора з кохання!
9 Чим коханий твій кращий від інших коханих, найвродливіша із жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що ти так заклинаєш нас?
10 Коханий мій білий і рум'яний, найпомітніший він серед десяти тисяч інших...
11 Голова його — щире золото, його кучері — пальмові гілки, чорні, як ворон...
12 Його очі, немов голубки над джерелами водними, у молоці викупані, що над повним струмком посідали!
13 Його личко як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи — лілеї, з яких капає мирра!
14 Його пальці — золоті, оздоблені хризолітом, а живіт його — витвір мистецтва зі слонової кістки, покритий сапфірами!
15 Його ноги — мармурові колони, на золотих підставах! Його вигляд величний, немов той ліванський кедр!
16 Солодкі його вуста, і весь він жаданий... Оце мій коханий, оце мій дружок, дочки Єрусалиму!
Пiсня над пiснями 6
1 Куди твій коханий пішов, о найвродливіша із жінок? Куди попрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його з тобою.
2 Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.
3 Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!
4 Ти прекрасна, моя подруго, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!
5 Відверни свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов череда кіз, що сходять хвилями з гір Гілеаду!
6 Твої зуби немов та отара овець, що з купелі вийшли, що котять близнята, і між ними нема неплідної!
7 Мов частина гранату скроня твоя за серпанком твоїм!
8 Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам нема числа,
9 та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, єдина вона у своєї матері! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою кликали, а цариці й наложниці вихваляли її:
10 "Хто це така, мов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?"
11 Зійшла я в горіховий сад, щоб поглянути на пуп'янки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи розцвіли гранати?
12 І не зчулася я, як мене посадила душа моя на колісницю князя мого народу...
Пiсня над пiснями 7
1 Повернися, повернися, Суламітко! Повернися, повернися, хай ми на тебе надивимося! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на бойовий танець?
2 Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов, майстерно виточене намисто!
3 Твій пупок немов кругла чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!
4 Два перса твої немов двоє сарняток близнят!
5 Твоя шия як башта з кістки слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ліванська, що дивиться все в бік Дамаску!
6 Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!
7 Яка ти прекрасна й приємна яка, серед усієї розкоші!
8 Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса — до грон виноградних!
9 Я подумав: "Виберуся на цю пальму, схоплюся за гілки її", і хай стануть перса твої, немов виноградні грона, а дихання твоє, як пахощі яблук!...
10 А вуста твої, як найкраще вино. Тече воно до мого коханого, робить промовистими і вуста сплячих!
11 Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!
12 Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, заночуємо серед лавсоній!
13 Встанемо рано й підемо у виноградники, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвіли, чи гранатові дерева порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!
14 Видадуть аромат мандрагори, і біля наших дверей всілякі найкращі плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, мій коханий!
Пiсня над пiснями 8
1 О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б зустріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!
2 Привела б я тебе до оселі неньки своєї.