Я знайшов одного з тисячі праведного чоловіка, але жінки між ними всіма не знайшов!...
29 Лиш оце я знайшов, що праведними створив Бог людей, та вигадок усяких шукають вони!...
Проповідник 8
1 Хто, як той мудрий, і значення речі хто знає? Прояснює мудрість людини обличчя її, і суворість його полишає.
2 Я раджу: Накази царські виконуй заради присяги перед Богом.
3 Не квапся від нього йти, не стій при справі лихій, бо все, що захоче, він зробить,
4 бо слово цареве то влада, і хто йому скаже: Що робиш?
5 Хто виконує заповідь, той не побачить нічого лихого, серце ж мудрого знає час і суд.
6 Для кожної речі час і суд свій, бо багато на людину лиха,
7 бо не знає, що буде, і як саме буде, хто їй розповість?
8 Нема в людини влади над духом, щоб стримати його, і нема в неї влади над днем смерті, і нема звільнення від цієї війни, і не врятує безбожність тих, хто під владою в неї.
9 Усе це я бачив, і серце своє прикладав я до всього, що відбувалося під сонцем, у час, коли панує людина над людиною на лихо для неї.
10 І я бачив безбожних похованих, і до їхніх могил приходили, а ті, що робили добро, викинуті з місця святого, і в місті забуті... Марнота й оце!
11 Не швидко виконується присуд за вчинки лихі, тому серце людських синів повне бажання вчиняти лихе.
12 Хоч сто раз зробить грішний лихе, а Бог суд відкладає йому, але я знаю, що тим буде добре, хто Бога боїться, хто перед обличчям його має страх!
13 А безбожному добре не буде, і мов тінь, довгих днів він не матиме, бо він перед Божим обличчям не має страху!
14 Є марнота, яка діється на землі. На праведних лихо спадає, мов за вчинок безбожних, а на безбожних спадає добро, мов за вчинки справедливі! Я сказав, що марнота й оце!...
15 І радість я вихваляв, бо нема людині під сонцем добра, хіба тільки щоб їсти, пити та тішитися, і оце супроводить її в її праці за часу життя її, що під сонцем Бог дав був їй.
16 Коли я поклав своє серце, щоб мудрість збагнути, і побачити справи людські на землі, бо через них ні вдень ні вночі сну не бачить людина своїми очима,
17 і коли я побачив усякі справи Бога, тоді я зрозумів, що не може людина збагнути того, що робиться під сонцем! Тому, як би людина не бажала дошукатися цього, то не знайде, і коли й мудрий скаже, що знає, не зможе знайти!...
Проповідник 9
1 Ото ж бо все це я до серця свого взяв, і бачило серце моє все оце, що праведні й мудрі та їхні вчинки у Божій руці, так само любов чи ненависть. Людина не знає нічого, що було перед нею!
2 Однакове всім випадає: праведному і безбожному, доброму й чистому та нечистому, і тому, хто жертву приносить, і тому, хто жертви не приносить, як доброму, так і грішникові, тому, хто клянеться, як і тому, хто клятви боїться!...
3 Оце лихе в усьому, що під сонцем тим діється, що однакове всім випадає, і серце людських синів повне зла, і за життя їхнього безглуздя у їхньому серці, а по тому до мертвих вони відходять...
4 Хто знаходиться поміж живих, той має сподівання, бо краще собаці живому, ніж левові мертвому!
5 Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають, і платні вже нема їм, бо забута й пам'ять про них,
6 і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється!...
7 Тож іди, їж з радістю хліб свій, та з серцем веселим вино своє пий, коли Бог схвалив твої вчинки!
8 Хай кожного часу одяг твій буде білим, і хай на твоїй голові не забракне оливи!
9 Заживай життя з жінкою, яку ти кохаєш, по всі дні марноти твоєї, що Бог дав для тебе під сонцем, бо оце твоя доля в житті та в справах твоїх, що під сонцем над ними працюєш ти!
10 Все, що під силу зробити руці твоїй, те роби, бо нема в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздумів, ані знань, ані мудрості!
11 Знову я бачив під сонцем, що біг не в швидких, і бій не в хоробрих, а хліб не в мудрих, і не в розумних багатство, ні ласка у знаючих, а від часу й нагоди залежні вони!
12 Бо часу свого людина не знає, мов риби, зловлені в пагубну сітку, і мов птахи, захоплені в сільце, так хапаються людські сини за час лиха, коли воно раптово спадає на них!...
13 Також оцю мудрість я бачив під сонцем, і здавалася для мене вона великою:
14 Було мале місто, і було в ньому мало людей. І раз прийшов цар великий до нього, й його оточив, і влаштував проти нього велику облогу.
15 Але в ньому знайшлася людина убога, та мудра, і вона врятувала те місто своєю мудрістю, та пізніше ніхто не згадав про цю убогу людину!
16 І я сказав: "Краща мудрість за силу, але зневажається мудрість бідного, і не слухають його слів!"
17 Слова мудрих, почуті в спокої, кращі від крику володаря поміж безглуздими.
18 Мудрість краща від зброї військової, але один грішник понищить багато добра...
Проповідник 10
1 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мироварника, так трохи дурості псує мудрість та славу.
2 Серце мудрого тягне праворуч, а серце дурного ліворуч.
3 Коли дурень і пряммим шляхом ітиме, йому забракне розумного серця, і всі скажуть, що він дурень.
4 Коли гнів володаря розпалився на тебе, не лишай свого місця, бо лагідність спонукає до пробачення навіть великих провин.
5 Є лихо, що я бачив під сонцем, коли помилку робить володар.
6 на великих висотах дурість буває поставлена, а багаті сидять у низині!
7 Я бачив на конях рабів, князі ж пішки ходили, немов ті раби...
8 Хто яму копає, той в неї впаде, а хто валить мур, того змія вкусить.
9 Хто зносить каміння, пораниться ним, хто дрова рубає, має бути обачним.
10 Як лезо стане тупим, і хтось його не вигострить, той мусить напружити свою силу, та мудрість зарадить йому!
11 Коли вкусить гадюка перед закляттям, тоді ворожбит не потрібний.
12 Слова з вуст мудрого — нектар, а язик дурня нищить його:
13 початок слів його вуст — дурість, а кінець — лихе шаленство.
14 Дурень багатослівний, та не знає людина, що буде, і хто скаже йому, що буде по ньому?
15 Втомлює дурня праця його, бо не знає й дороги до міста.
16 Лихо, краю, тобі, коли цар твій хлопчина, а вельможі твої спозаранку їдять!
17 Щасливий ти, краю, коли син шляхетних у тебе царем, а вельможі твої своєчасно їдять, як належить людині, а не як п'яниці!
18 Від лінощів валиться стеля, а від опущених рук тече дах.
19 Гостину справляють для радощів, і вином звеселяють життя, на все це потрібне срібло.
20 Навіть у думці своїй не злослов на царя і в спальні своїй не кляни багача, небесний бо птах віднесе твої слова, і крилатий розкаже про це...
Проповідник 11
1 Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знову знайдеш його.
2 Давай частку з усього сімом чи й навіть вісьмом, бо не знаєш, яке трапиться лихо ще на землі.
3 Коли переповняться хмари дощем, то виллють на землю його. А коли дерево на південь впаде чи на північ, залишиться на місці, куди воно впаде.
4 Хто зважає на вітер, не буде той сіяти, а хто поглядає на хмари, не буде той жати.
5 Як не знаєш ти, який шлях вітру, як кістки виростають в утробі вагітної, так не знаєш ти справ Бога, що робить усе.
6 Сій ранком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре вийде на краще тобі, оце чи оте, чи обоє однаково добрі.
7 І світло солодке, і добре очам сонце бачити,
8 і коли б людина жила й довгі роки, хай за всіх їх вона тішиться, і хай пам'ятає дні темряви, бо їх буде багато, усе, що надійде, марнота!
9 Тішся, юначе, своєю молодістю, і серце твоє хай буде веселе за днів юнацтва твого! І ходи дорогами серця свого і за очима своїми, але знай, що за все це впровадить тебе Бог до суду!
10 Тому жени смуток від серця свого і віддаляй лихе від тіла твого, бо дитинство і рання життєва зоря — марнота!
Проповідник 12
1 І пам'ятай за днів юнацтва свого про свого Творця, аж поки не прийдуть лихі дні, і не настануть роки, про які казатимеш: "Для мене вони неприємні!"
2 Аж поки не затьмариться сонце і світло, і місяць, і зорі, і не повернуться хмари густі за дощем,
3 у день, коли затремтять ті, хто будинок стереже, і зігнуться сильні, і зупинять роботу свою млинарі, бо їх стане мало, і хто у вікно визирає, бачитимуть тільки темряву,
4 і двері подвійні на вулицю замкнуті будуть, як зменшиться гуркіт млина, і голос пташини замовкне, і затихнуть всі дочки співучі,
5 і буде лякати висота та жахи в дорозі, і мигдаль зацвіте, і коник втратить спритність, і повисипаються каперси, а по вулиці будуть ходити голосільниці, бо людина відходить до вічної оселі своєї,
6 аж поки не порветься срібний шнур, і не розпадеться посудина золота, і при джерелі не розіб'ється глек, і не зламається колесо, і не впаде до криниці...
7 І повернеться порох у землю, як був, а дух повернеться знову до Бога, що дав був його!
8 Наймарніша марнота, сказав проповідник, марнота усе!...
9 Крім того, що проповідник був мудрий, він навчав ще народ знань. Він зважував та досліджував, склав багато приповістей.
10 Проповідник пильнував знаходити потрібні слова, і вірно записував правдиві.
11 Слова мудрих, як волам гостра палиця, як забитий цвях, для збирачів усяких висловів, вони дані від одного пастиря.
12 Остерігайся, мій сину, того, що понад це. Написанню великої кількості книжок не буде кінця, а багато навчатися мука для тіла!
13 Підсумок усього почутого: "Бога бійся й виконуй його заповіді, бо належить робити це кожній людині!
14 Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, чи добре воно, чи лихе!"
ПІСНЯ НАД ПІСНЯМИ
Пiсня над пiснями 1
1 Соломонова Пісня над піснями.
2 Хай він цілує мене вустами своїми, бо краща любов твоя від вина!
3 Приємний запах масел твоїх, твоє ім'я, неначе розлите мирро, тому дівчата люблять тебе!
4 Потягни мене за собою, біжімо! Цар привів мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо любов твою, від вина приємнішу, за що і люблять тебе!
5 Дочки Єрусалиму, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов завіси Соломонові!
6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бо ж сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене берегти виноградники, та свого виноградника власного не вберегла я!...
7 Ти кого покохала душа моя, скажи ж мені де ти пасеш, де даєш спочити у спеку отарі, нащо біля черед твоїх друзів я буду, немов та причинна?
8 Якщо ти не знаєш цього, найвродливіша серед жінок, то вийди по сліду отари, і випасай при наметах пастуших козенят своїх.
9 Я тебе прирівняв до лошиці в колісницях фараонових, моя подруго!
10 Гарні щічки твої поміж перлин, а шийка твоя між разками намиста!
11 Ланцюжки золоті ми тобі зробимо із срібними лелітками!
12 Доки цар при своєму столі, то мій народ видає свої пахощі.
13 Мій коханий для мене мов китиця мирри.