Хто шлях свій стереже, той душу свою збереже.
18 Перед загибеллю гордість буває, а перед занепадом — пиха.
19 Краще бути покірним і з лагідними, ніж здобич ділити з бундючними.
20 Хто зважає на слово, той знайде добро, хто ж сподівається на Господа, буде щасливий.
21 Мудрого серцем кличуть розумний, а солодкі вуста дає наука.
22 Розум — джерело життя власникові його, а картання безглуздих — дурість.
23 Серце мудрого робить розумними вуста його і додає їм впевненості.
24 Приємні слова — то солодкий душі щільниковий мед та ліки для кісток.
25 Буває, шлях людині здається вірним, та кінець його — стежка до смерті.
26 Людина завзята працює для себе, бо до того примушує рот її.
27 Нікчемна людина копає лихе, а на вустах її — як палючий вогонь.
28 Лукава людина сварки розсіває, а обмовник розділяє друзів.
29 Насильник підмовляє друга свого, і провадить його по шляху недоброму.
30 Хто мружить очі свої, той має хитрий задум, хто губи закусує, той скоїв лихе.
31 Сивина, то пишна корона, знаходять її на шляху праведності.
32 Кращий від силача, хто не швидкий до гніву, і хто панує над собою самим, кращий від завойовника міста.
33 За пазуху жереб кладеться, та весь його вирок від Господа.
Приповiстi 17
1 Кращий черствий шматок зі спокоєм, ніж будинок, повний жертовного м'яса зі сваркою.
2 Раб розумний панує над сином безталанним, і з його братами він поділить спадок.
3 Для срібла — топильна посудина, а горнило — для золота, Господь же серця випробовує.
4 Лиха людина слухає вуста безбожних, прислухається до язика лукавого.
5 Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, не буде такий без вини.
6 Корона для старих — онуки, а пишнота дітей — їхні батьки.
7 Не пристойна безглуздому мова поважна, а тим більше шляхетному — мова брехлива.
8 Гостинець в очах його власника — самоцвіт. Куди б він не звернувся, йому щаститиме.
9 Хто шукає любові, провину ховає, хто ж про неї повторює, розділяє друзів.
10 На розумного більше впливає одне застереження, ніж на дурня сто ударів.
11 Лихий шукає лише непослуху, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
12 Краще спіткати ведмедицю, що втратила дітей, і кидається на людину, аніж нерозумного в дурості його.
13 Хто відплачує лихим за добро, не відступить лихо з його оселі.
14 Почин сварки то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь її!
15 Хто виправдовує несправедливого, і хто засуджує праведного, обидва вони Господові огидні.
16 Нащо ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мозку нема?
17 Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він стає братом.
18 Людина, яка бере зобов'язання і поручається перед ближнім, позбавлена розуму.
19 Хто любить сварку, той любить гріх. Нахаба ж шукає нещастя.
20 Людина лукавого серця не знайде добра, хто ж лукавить своїм язиком, скруту собі готує.
21 Хто породить дурня, породить на смуток собі, і не потішиться батько безглуздого.
22 Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кістки.
23 Безбожний таємно бере хабара, щоб викривити шляхи правосуддя.
24 Мудрість перебуває перед обличчям розумного, а очі дурного на краю землі.
25 Нерозумний син — смуток для батька, а для своєї матері — розчарування.
26 Не добре карати справедливого, бити шляхетних за щирість!
27 Хто слова свої стримує, той має знання, і холоднокровний розумна людина.
28 Як дурень мовчить, вважається мудрим, а хто вуста свої стримує — розумним.
Приповiстi 18
1 Примхливий шукає сваволі, стає проти всього розумного.
2 Нерозумний не бажає навчатися, а тільки свою дотепність показати.
3 З приходом безбожного й ганьба приходить, а з легковажністю — сором.
4 Слова вуст людини — глибока вода, джерело мудрості — струменіючий потік.
5 Недобре зважати на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.
6 Вуста нерозумного тягнуть до сварки, а слова його кличуть до бійки.
7 Язик нерозумного — загибель для нього, а вуста його — тенета на душу його.
8 Слова обмовника — мов ті присмаки, вони сходять до утроби.
9 Недбалий у праці своїй — брат марнотратнику.
10 Господнє ім'я — могутня башта. До неї втече справедливий і буде безпечний.
11 Маєток багатому — місто твердинне його, і немов міцний мур в уяві його.
12 Перед загибеллю серце людини високо несеться, перед славою ж — скромність.
13 Відповідь на слово ще не почуте — дурість на сором собі!
14 Дух людини допомагає зносити біль, а дух пригноблений хто піднесе?
15 Серце розумне знання набуває, і вухо мудрих шукає знання.
16 Подарунок розширює людині шлях, і провадить її до великих людей.
17 Перший у сварці своїй вважає себе справедливим, але прийде супротивник його та й випробує його.
18 Жереб зупиняє сварки, та вирішує суперечки серед сильних.
19 Розлючений брат, як місто твердинне, а сварки, немов засуви фортеці.
20 Із плоду вуст людини насичується її шлунок, вона насичується плодом вуст своїх.
21 Смерть та життя у владі язика, хто ж любить його, його плід поїдає.
22 Хто жінку чеснотну знайшов, знайшов той добро, і милість отримав від Господа.
23 Убогий промовляє благально, багатий же відповідає зухвало.
24 Є товариші на загибель, та є й товариш кращий за брата.
Приповiстi 19
1 Кращий убогий, що ходить у своїй невинності, ніж лукавий вустами та нерозумний.
2 Погано, коли душа без знання, а хто квапиться ногами, спіткнеться.
3 Дурість людини шлях її викривляє, і на Господа гнівається її серце.
4 Маєток примножує друзів численних, а від бідака відпадає й товариш його...
5 Свідок брехливий не буде без кари, а хто брехні розносить, не буде врятований.
6 Багато годять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш людині, яка не скупиться на подарунки.
7 Злидаря ненавидять всі брати його і його приятелі відпадають від нього, а коли за словами поради звернеться, нема вже їх!
8 Хто розуму набуває, любить той душу свою, а хто розум стереже, той знаходить добро.
9 Свідок брехливий не буде без кари, а брехун загине.
10 Не личить пишнота дурному, тим більше рабові панувати над паном.
11 Розум людини зупиняє гнів її, а велич її в тому, щоб забути провини.
12 Гнів царя — немов рик левчука, а ласка його — як роса на траву.
13 Дурний син — загибель для батька свого, а жінка сварлива — ринва, що з неї вода тече завжди.
14 Хата й маєток — спадщина від батьків, а жінка розумна — від Господа.
15 Лінощі сон наводять, а недбала душа голодує.
16 Хто заповідь пильнує, той душу свою стереже. Хто шляхи свої легковажить, помре.
17 Хто милостивий до убогого, той позичає для Господа, і він надолужить йому.
18 Картай свого сина, коли є сподівання навчити, та смерті йому хай не бажає душа твоя.
19 Запальна людина хай кару несе, бо якщо ти врятуєш її, то вчиниш ще гірше.
20 Слухай поради й картання приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці.
21 У серці людини багато думок, але виконується тільки задум Господній.
22 Здобуток людині, то милість її, але кращий бідар за людину брехливу.
23 Страх Господній веде до життя, і хто його має, той ситим ночує, і лихе не досягне його.
24 У миску стромляє ледачий свою руку, до вуст же своїх не донесе її.
25 Як битимеш нерозважливого, то стане мудрішим і простодушний, а розумного застерігатимеш, то він зрозуміє науку.
26 Син, який батька грабує і матір жене, вчиняє ганебно й огидно.
27 Перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, відступаючи від слів знання!
28 Свідок нікчемний глузує з суду, а вуста безбожних розбризкують кривду.
29 На глузіїв завжди кари готові, і удари на спину дурнів.
Приповiстi 20
1 Вино — зрадливе, напій п'янкий — галасливий, і кожен, хто блукає у ньому, той нерозумно вчиняє.
2 Гнів царя, як рев лева. Хто до гніву доводить його, проти свого життя грішить.
3 Слава людині, що стримує гнів, а кожен дурень вибухає.
4 Лінивий, що не оре з осені, нічого не має в жнива.
5 Думки серця людини — глибока вода, і розумна людина її вичерпує.
6 Багато людей себе вважають милосердними, та вірну людину хто знайде?
7 У своїй невинності праведний ходить, щасливі по ньому сини його!
8 Цар сидить на престолі судовому, все лихе розганяє своїми очима.
9 Хто скаже: "Очистив я серце своє, очистився я від свого гріха?"
10 Гирі фальшиві і фальшива міра, обоє вони — огида для Господа.
11 Навіть дитину можна пізнати за вчинками її, чи чисті вони і чи чесні.
12 Вухо, що слухає, й око, що бачить, Господь створив їх.
13 Не кохайся в спанні, щоб не збідніти. Розплющ свої очі та хлібом наситься!
14 Погане, погане! Каже той, хто купує, а як піде, тоді хвалиться тим, що купив.
15 Є золото й перлів багато, та розумні вуста — найкоштовніший посуд.
16 Візьми його одяг, бо він поручився за чужинця, і через чужинку візьми його заставу.
17 Хліб набутий неправдою — солодкий людині, та піском потім будуть наповнені вуста її.
18 Затверджуються наміри нарадою, а війну провадять мудрими порадами.
19 Виявляє обмовник таємне, а ти не будь спільником того, хто легковажно розтуляє вуста свої.
20 Хто кляне свого батька та матір свою, погасне світильник йому серед темряви!
21 Швидко набутий спадок на початку, не буде благословенним у майбутньому!
22 Не кажи: Відплачу я за зло! Сподівайся на Господа, і він допоможе тобі.
23 Фальшива гиря — огида для Господа, і фальшиві шальки — річ недобра.
24 Від Господа — кроки людини, а людина — як вона зрозуміє дорогу свою?
25 Тенета людині — казати святе нерозважливо, а згодом розмірковувати над своїми обітницями.
26 Мудрий цар розпорошить безбожних, і зверне на них своє колесо.
27 Дух людини — світильник Господній, що все нутро досліджує.
28 Милість та правда царя стережуть, і трон свій він підтримує милістю.
29 Окраса юнацтва — їхня сила, а старих — сивина.
30 Синяки від побоїв — на лихого мазь лікувальна, та удари нутру його.
Приповiстi 21
1 Цареве серце — водні потоки в Господній руці.