З ними або поблизу них двоє дітей — хлопчик і дівчинка.
І майже завжди їх супроводить старий собака.
Сивий як лунь джентльмен гуляє з хлопчиком, розмовляє з ним, бавиться, доглядає і наглядає за ним так, ніби тільки ради нього й живе. Коли хлопчик замислюється, замислюється й джентльмен, а іноді, коли малий, зазираючи йому в обличчя, питає щось, візьме його ручку і, тримаючи її, забудеться відповісти. Тоді дитя каже: "Що, дідусю, я знову такий, як мій бідненький дядечко?"
— Так, Полю! Тільки він був кволий, а ти — дуже міцний.
— О, так. Я дуже міцний!
— І він лежав на візочку коло води, а ти бігаєш.
Вони знову підводяться і йдуть гуляти, бо сивоволосий джентльмен любить дивитись, як бігає та пустує дитя, і поки вони бродять отак разом, довкола й за ними стелиться шемріт про те, що їх пов'язує.
Та ніхто, опріч Флоренс, не знає, як сивоволосий джентльмен кохає дівчинку. Про це ніхто ніколи не шепочеться. Дівчинці й самій трохи дивно, чому він робить з цього таємницю. Вона панує в його серці. Він не може бачити й хмаринки на її обличчі. Не може спокійно дивитися, коли вона сидить в самотині. Йому здається, що вона чує кривду, якої й близько нема. Він потай від всіх бігає подивитись, як вона спить. Він любить, коли вона приходить будити його вранці, і найбільше кохає та пестить її тоді, як вони залишаться самі. Тоді дівчинка, буває, питається:
— Дідусику, чому ти плачеш, коли мене цілуєш?
— Маленька моя, маленька моя Флоренс! — тільки й відповідає він і відгортає кучері, що затінюють її серйозні оченята.
Примечания
1
Року Божого (латин.)
2
Року Домбі (латин.)
3
Цей, ця, це (латин.)
4
Дорогою, по дорозі (фр.).
5
Юнак вельми поважний і учений (латин.)