Хай вони будуть на голову Йосипову, на маківку обраного між братів своїх!
27 Веніямин — хижий вовк. Вранці їсть він улов, а на вечір ділить здобич".
28 Оце всі дванадцять племен Ізраїлевих, і те, що казав їм батько їхній. І він поблагословив їх, кожного за благословенням його поблагословив їх.
29 І він наказав їм: "Я прилучаюся до своєї рідні... Поховайте мене при батьках моїх у печері, що на полі хіттеянина Ефрона,
30 у тій печері, що на полі Махпели, навпроти Мамре в Ханаанській землі, яке купив був Авраам від хіттеянина Ефрона у власність для поховань.
31 Там поховано Авраама й жінку його Сарру, там поховали Ісака та його жінку Ревеку, і там поховав я Лію.
32 Поле й печера, що на ньому, то надобуток від синів Хетових".
33 І закінчив Яків заповіт синам своїм, і втягнув свої ноги до ліжка, та й спочив. І він прилучився до своєї рідні.
Буття 50
1 І впав Йосип на обличчя батька свого, і плакав над ним, і цілував його.
2 І звелів Йосип рабам своїм лікарям забальзамувати батька його. І забальзамували ці лікарі Ізраїля.
3 І минуло сорок днів, бо стільки потрібно для бальзамування. І оплакував його Єгипет сімдесят днів.
4 А як минули дні оплакування його, то сказав Йосип до оселі фараонової: "Коли знайшов я ласку в очах ваших, то скажіть до вух фараонових,
5 що батько мій узяв присягу був з мене, промовляючи: "Ось я помираю. У могилі моїй, що я собі викопав у Ханаані, там поховаєш мене". А зараз дозволь я піду, і поховаю батька свого, та й повернуся".
6 І сказав фараон: "Піди, і поховай свого батька, як заприсяг він тебе".
7 І пішов Йосип поховати батька свого, а з ним пішли всі слуги фараонові, і вельможі його, і всі очільники Єгипетського краю,
8 і всі з оселі Йосипа, і брати його, і всі з оселі батька його. Тільки дітей своїх та дрібну й велику худобу свою вони залишили в країні Гошен.
9 І вирушили з ним також колісниці та вершники. І був табір їхній дуже великий.
10 І прийшли вони до Горен-Атаду, що по іншому боці Йордану, і плакали там великим та дуже ревним плачем... І він вчинив батькові своєму семиденну жалобу.
11 І побачили мешканці того краю, ханааняни, жалобу в Горен-Атаді, та й сказали: "То велика жалоба для Єгипту!" Тому назвали його Авел-Міцраїм, що на тому боці Йордану.
12 І зробили йому сини його так, як він їм заповів був.
13 І понесли його сини його до Ханаанського краю, та й поховали його в печері поля Махпели, яке купив був Авраам у власність для поховань від хіттеянина Ефрона, напроти Мамре.
14 А Йосип, як поховав він батька свого, повернувся до Єгипту, він і брати його, та всі, хто ходив з ним ховати батька його.
15 І побачили Йосипові брати, що помер їхній батько, та й сказали: "А що як зненавидить нас Йосип, і справді поверне нам усе лихо, що ми йому були заподіяли?"
16 І сказали вони Йосипові: "Батько твій заповів був перед своєю смертю,
17 щоб отак сказали Йосипові: "Прошу, пробач гріх братів твоїх та їхню провину, бо вони лихе тобі заподіяли!" Тож пробач гріх рабам Бога батька твого!" І заплакав Йосип, як вони промовляли до нього...
18 І пішли також брати його, і впали перед обличчям його, та й сказали: "Ось ми тобі за рабів!"
19 А Йосип промовив до них: "Не бійтеся, бо хіба ж я замість Бога?
20 Ви задумали були на мене лихе, та Бог обернув те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, щоб вижив великий народ!
21 Тому не лякайтеся, я утримуватиму вас та дітей ваших!" І він утішав їх, промовляючи до їхнього серця.
22 І осів Йосип у Єгипті, він та вся оселя батька його. І жив Йосип сто десять років.
23 І побачив Йосип у Єфрема дітей до третього покоління. Також синів Махіра, сина Манасіїного, що народилися на Йосипові коліна.
24 І сказав Йосип до братів своїх: "Я помираю, а Бог конче згадає вас, і виведе з цієї землі до краю, якого він присягав був Авраамові, Ісакові та Якову".
25 І Йосип заприсяг Ізраїлевих синів, промовляючи: "Коли згадає Бог вас, то ви винесете звідси кістки мої!"
26 І впокоївся Йосип у віці ста десяти років, і його забальзамували, і поклали до труни в Єгипті.
ВИХІД
Вихід 1
1 А оце імена Ізраїлевих синів, що прийшли з Яковом до Єгипту. Кожен з домом своїм прибули:
2 Рувим, Симеон, Левій, Юда,
3 Іссахар, Завулон, Веніямин,
4 Дан, Нефталим, Ґад і Асир.
5 І було їх всіх сімдесят душ, що вийшли від стегна Якового. А Йосип був у Єгипті.
6 І померли Йосип, і всі брати його, і весь той рід.
7 А Ізраїлеві сини плодилися і швидко розмножувалися та зміцнювалися. І наповнився ними той край.
8 І став над Єгиптом новий цар, що не знав Йосипа.
9 І сказав він до народу свого: "Ось народ Ізраїлевих синів численніший і сильніший за нас!
10 Давайте поведемося мудро, щоб його не стало ще більше! Бо буде, коли нам трапиться війна, то прилучиться й він до ворогів наших, і воюватиме проти нас, і вийде з цього краю".
11 І настановили над ним наглядачів, щоб його гнобити важкою працею. І він будував міста на запаси фараонові: Пітом і Рамесес.
12 Але що більше його гнобили, то більше він множився та ширився. І це лякало єгиптян.
13 І Єгипет змушував синів Ізраїля важко працювати.
14 І вони робили нестерпним їхнє життя важкою працею з глиною та цеглою, а також у полі.
15 І звелів був єгипетський цар єврейським повитухам на ім'я Шіфра та Пуа:
16 "Як прийматимете пологи в єврейок, то дивіться на стать якщо буде хлопчик, то умертвляйте його, а якщо це дівчинка, то хай живе".
17 Але повитухи боялися Бога, і не робили того, як казав їм єгипетський цар. І вони лишали хлопчиків живими.
18 І покликав єгипетський цар повитух, та й сказав їм: "Нащо ви лишаєте дітей живими?"
19 І сказали повитухи до фараона: "Бо єврейки не такі, як єгипетські жінки, вони самі собі повитухи, поки прийде до них повитуха, то вони вже й народять".
20 І Бог робив добро повитухам, а народ розмножувався та міцнів.
21 І тому, що ті повитухи боялися Бога, то він обдарував їх нащадками.
22 І наказав фараон усьому народові своєму, щоб кожного народженого єврейського хлопчика кидали до річки, а кожну дівчинку залишали живою.
Вихід 2
1 І пішов один чоловік з роду Левія, і взяв собі за жінку дочку Левієву.
2 І завагітніла та жінка, та й сина народила. І побачила його, що він гарний, та й ховала його три місяці.
3 Та не могла його більше ховати. Вона взяла кошик з папірусу, законопатила його, обсмолила, поклала туди дитину та й залишила в очереті біля берега Нілу.
4 А сестра його спостерігала здалеку, щоб довідатися, що йому станеться.
5 І зійшла фараонова дочка до річки купатися, а служниці її ходили понад річкою. І побачила вона той кошик серед очерету, і послала невільницю свою, щоб узяла його.
6 А відкривши, побачила дитину, ось хлопчик плаче. І вона змилосердилася над ним, та й сказала: Це з єврейських дітей!
7 І сказала сестра його до фараонової дочки: "Чи не піти й не покликати жінку годувальницю з єврейок, щоб вона годувала тобі дитину?"
8 І сказала їй дочка фараонова: "Іди". І пішла та дівчина, і покликала матір дитини.
9 А дочка фараонова сказала до неї: "На тобі цю дитину, та й годуй її для мене. А я тобі віддячу". І взяла та жінка дитину, і годувала її.
10 І підросло те дитя, і вона привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. І вона назвала його Мойсей, і сказала: "Бо з води я витягла його".
11 І підріс Мойсей. І вийшов він до братів своїх, і приглядався до їхніх терпінь. І побачив він єгиптянина, що бив єврея з братів його.
12 І озирнувся він навколо, і побачив, що нікого нема, і вбив єгиптянина, і закопав його в пісок.
13 І вийшов він другого дня, аж ось сваряться двоє євреїв. І сказав він одному з них: "Нащо ти б'єш свого ближнього?"
14 А той відповів: "Хто тебе настановив за старшого та за суддю над нами? Чи ти думаєш убити мене, як ти вбив був єгиптянина?" І злякався Мойсей, що про це стало відомо.
15 І почув фараон про цю справу, і шукав, щоб убити Мойсея. І втік Мойсей від фараонового обличчя, і оселився в країні мідіян.
16 А в мідіянського жерця було сім дочок. І прийшли вони, і витягали воду, і наповнювали корита, щоб напоїти отару свого батька.
17 І прийшли пастухи й прогнали їх. І встав Мойсей, і захистив їх, і напоїв їхню отару.
18 І прибули вони до Реуїла, свого батька, а той спитав: "Чого ви сьогодні так рано прийшли?".
19 А ті відповіли: "Якийсь єгиптянин захистив нас від руки пастухів і натягав нам води та напоїв отару".
20 І сказав він до своїх дочок: "А де він? Чому ви не покликали того чоловіка? Покличте його, і хай він з'їсть хліба".
21 І погодився Мойсей сидіти з тим чоловіком, а той видав за Мойсея дочку свою Ціппору.
22 Вона ж народила сина, а він назвав його Ґершом, бо сказав: "Я став приходьком у чужому краї".
23 Минуло багато часу, і помер цар Єгипту. А Ізраїлеві сини все стогнали під гнітом. І їхній стогін донісся до Бога.
24 І почув Бог їхній стогін. І згадав Бог свій заповіт Авраамові, Ісакові та Якову.
25 І Бог зглянувся над синами Ізраїля.
Вихід 3
1 А Мойсей пас отару тестя свого Їтра, жерця мідіянського. І провадив він цю отару за пустелю, і прийшов був до Божої гори, до Хориву.
2 І явився йому ангел Господній у вогні з тернового куща. І побачив він, що та тернина горить вогнем, але не згорає кущ.
3 І сказав Мойсей: "Піду побачу це велике видіння, чому не згорає та тернина?"
4 І побачив Господь, що він підійшов подивитися. І погукав його Бог з тієї тернини: "Мойсею, Мойсею!" А той відповів: "Ось я!"
5 І сказав він: "Не наближайся сюди! Зніми взуття своє з ніг, бо те місце, на якому стоїш ти, — свята земля!"
6 І ще сказав: "Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова!" І сховав Мойсей обличчя своє, бо боявся поглянути на Бога!
7 І промовив Господь: "Я бачу нещастя свого народу в Єгипті, і чую його стогін перед його гнобителями, знаю я болі його.
8 І я зійшов, щоб визволити його з єгипетської руки, та щоб вивести з цього краю до краю просторого й доброго, до краю, що тече молоком та медом, до краю ханаанянина, і хіттеянина, і амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина.
9 Почув я стогін Ізраїлевих синів і бачу я той утиск від єгиптян.
10 Я пошлю тебе до фараона і ти виведеш з Єгипту народ мій, синів Ізраїлевих!"
11 І сказав Мойсей до Бога: "Хто я, що піду до фараона, щоб вивести з Єгипту синів Ізраїлевих?"
12 А він відповів: "Я буду з тобою! А на знак виходу народу з Єгипту, будете служити Богові на цій горі".
13 І промовив Мойсей до Бога: "Коли я прийду до Ізраїлевих синів та скажу їм: "Бог ваших батьків послав мене до вас", то вони запитають мене: "Яке ім'я його?" Що я скажу їм?"
14 І сказав Бог Мойсеєві: "Я той, хто є.