Гаррі Поттер і Напівкровний Принц

Джоан Роулінґ

Сторінка 16 з 92

Белатриса Лестранж глузливо шкірилася з вікна найближчої аптеки. Вітрини деяких крамничок, таких як "Кафе-морозиво Флореана Фортеск'ю", були забиті дошками. Водночас на вуличці, немов гриби, повигулькували пошарпані лотки та розкладки. До найближчого лотка під бруднуватим смугастим тентом, що стояв біля книгарні "Флоріш і Блотс", було пришпилено табличку:

"Амулети: надійний захист від вовкулак, дементорів та інферіїв"

Сумнівного вигляду куций чаклун побрязкував до перехожих цілими пригорщами срібних талісманів на ланцюжках.

— Купі адин для дєвочкі, мадам! — звернувся він до місіс Візлі, хитро поглядаючи на Джіні. — Шоб захістить її красівий шейка!

— Якби я був при виконанні... — обурився містер Візлі, сердито зиркаючи на торгаша амулетами.

— Любий, тільки нікого не заарештовуй, бо ми квапимося, — сказала місіс Візлі, нервово перечитуючи перелік. — Мабуть, почнемо від мадам Малкін, бо Герміоні потрібна нова вечірня мантія, та й Ронова шкільна мантія йому вже по кісточки, і Гаррі не завадить купити нову... ходімо всі разом...

— Молі, та навіщо нам усім стовбичити в мадам Малкін, — заперечив містер Візлі. — Може, краще, щоб діти пішли туди з Геґрідом, а ми відвідали б тим часом "Флоріш і Блотс" і купили б їм підручники?

— Не знаю, — стурбовано відповіла місіс Візлі, явно розриваючись між бажанням якомога швидше закінчити покупки і прагненням триматися гурту. — Геґріде, як ти гадаєш?

— Та не журися, Молі, всьо буде файно, — заспокоїв її Геґрід, розмахуючи волохатою рукою завбільшки, як бак для сміття. Місіс Візлі це не зовсім переконало, але вона врешті-решт погодилася й подріботіла з чоловіком і Джіні у "Флоріш і Блотс", а Гаррі, Рон, Герміона й Геґрід вирушили до крамнички мадам Малкін.

Гаррі помітив, що багато перехожих мали такий самий стурбований і тривожний вигляд, як і місіс Візлі, і що ніхто тепер не зупинявся побалакати; покупці трималися щільними групками, зосереджено купуючи тільки те, по що прийшли. Ніхто не ходив по крамничках сам, без друзів.

— Для нас усіх там буде, либонь, затісно, — припустив Геґрід, зупиняючись біля крамнички мадам Малкін і нахиляючись, щоб зазирнути у вікно. — Я си постою тут на чатах, файно?

Отож Гаррі, Рон і Герміона зайшли в маленьку крамничку втрьох. На перший погляд вона здавалася порожня, та не встигли за ними зачинитися двері, як з-за стояка з вечірніми мантіями, оздобленими зеленими й синіми блискітками, почувся знайомий голос.

— ...не дитина, якщо ти, маман, тіпа не помітила. Я й сам можу все купити.

Було чути, як хтось поклацав язиком і пролунав голос, як упізнав Гаррі, мадам Малкін:

— Дорогенький, твоя мама правду каже, зараз ніхто не повинен ходити сам, це стосується не тільки дітей...

— Карочє, краще дивися, куди пхаєш шпильку!

З-за стояка вийшов білявий підліток з блідим гострим обличчям, вбраний у цілий комплект елегантних темно-зелених мантій, краї й рукави яких були обтикані блискучими шпильками. Він підійшов до дзеркала й оглянув себе; минуло кілька секунд, поки він побачив за спиною віддзеркалення Гаррі, Рона й Герміони. Його світло-сірі очі звузилися.

— Маман, якщо тебе зацікавило, звідки смердить, то це зайшла бруднокровка, — глузливо скривився Драко Мелфой.

— Не варто вживати такі слова! — обурилася мадам Малкін, що вискочила з-за стояка з одягом з міряльною стрічкою та з чарівною паличкою. — І прошу не махати в моїй крамниці паличками! — швиденько додала вона, побачивши, що Гаррі й Рон уже витягли палички, націлившись ними на Мелфоя.

Герміона, що стояла за ними, прошепотіла:

— Не треба, чесно, воно того не варте...

— Прикольно, наче ви посміли б користуватися чарами за межами школи, — вишкірився Мелфой. — Карочє, хто тобі підбив око, Ґрейнджер? Я б йому букет подарував.

— Та годі вже! — різко кинула мадам Малкін, озираючись у пошуках підтримки. — Мадам... прошу вас...

З-за стояка з одягом вийшла Нарциса Мелфой.

— Сховайте це, — холодно звеліла вона Гаррі й Рону. — Якщо ви ще раз нападете на мого сина, я зроблю все, щоб це був ваш останній вибрик.

— Та невже? — перепитав Гаррі, ступаючи крок уперед і дивлячись у гладеньке зухвале лице, яке, попри блідість, дуже нагадувало обличчя її сестри. Він тепер був такий самий на зріст, як і вона. — Може, ще й пару смертежерів погукаєте собі на поміч, щоб покінчити з нами?

Мадам Малкін зойкнула й ухопилася за груди.

— Ви що, не треба звинувачувати... так говорити небезпечно... прошу сховати чарівні палички!

Але Гаррі паличку не опускав. Нарциса Мелфой зверхньо осміхнулася.

— Я бачу, Гаррі Поттер, ти хибно вбив собі в голову, що Дамблдорів улюбленець скрізь може почуватися безпечно. Але завжди Дамблдора з тобою не буде.

Гаррі, дражнячись, обвів очима крамницю.

— Ого! Ти ба... його й зараз немає! То, може, спробуєте? Може, в Азкабані вам знайдуть подвійну камеру на пару з вашим чоловіком-невдахою!

Мелфой люто кинувся до Гаррі, але перечепився за край довгої мантії. Рон голосно розреготався.

— Не смій так розмовляти з моєю матір'ю, Поттер! — прогарчав Мелфой.

— Усе нормально, Драко, — притримала його тонкими білими пальцями за плече Нарциса. — Вірю, що Поттер долучиться до свого любого Сіріуса раніше, ніж я до Луціуса.

Гаррі ще вище підняв чарівну паличку.

— Гаррі, не треба! — простогнала Герміона, хапаючи його за руку й намагаючись її опустити. — Подумай... не можна... матимеш такі неприємності...

Мадам Малкін якусь мить вагалася, а тоді вирішила діяти так, ніби нічого не сталося, в надії, що так воно й буде. Вона нахилилася до Мелфоя, який і далі люто зиркав на Гаррі.

— Лівий рукав, думаю, треба підкоротити...

— Ой! — заревів Мелфой, відштовхуючи її руку, — женщина, дивись, куди пхаєш свої шпильки! Маман... мені це вже набридло! — Він стягнув через голову мантії й жбурнув під ноги мадам Малкін.

— Твоя правда, Драко, — презирливо глянула на Герміону Нарциса, — тепер я знаю, що за покидьки сюди приходять... краще відвідаймо "Твілфіта й Татінґа".

І з цими словами вони вийшли з крамниці, а Мелфой ще й постарався боляче зіштовхнути з дороги Рона.

— Ну, справді! — буркнула мадам Малкін, піднімаючи мантії, а тоді провела над ними кінчиком чарівної палички, неначе пилососом, чистячи від пороху.

Вона була неуважна, коли припасовувала нові мантії Ронові й Гаррі, намагалася продати Герміоні замість відьомської вечірньої мантії чаклунську, а коли нарешті випровадила їх з крамнички, то аж зраділа.

— Усьо зробили? — бадьоро запитав Геґрід, коли вони до нього підійшли.

— Майже, — відповів Гаррі. — Ти бачив Мелфоїв?

— Еге ж, — безтурботно підтвердив Геґрід. — Але вони не наважаться щось учворити на алеї Діаґон. Можеш не переживати, Гаррі.

Гаррі, Рон і Герміона обмінялися поглядами, та вже не встигли позбавити Геґріда цих заспокійливих ілюзій, бо тут разом з Джіні з'явилося подружжя Візлів. У руках вони несли важкі пакунки з книжками.

— Усе нормально? — запитала місіс Візлі. — Купили мантії? Тоді можна по дорозі до Фреда й Джорджа заскочити в аптеку і в "Айлопс"... Тримайтеся всі разом..

Гаррі з Роном нічого в аптеці не купували, бо знали, що більше не вивчатимуть настійки, зате обидва придбали в "Совиному Торговельному Центрі Айлопс" великі коробки совлодощів для Гедвіґи й Левконії. А тоді, дивлячись, як місіс Візлі щохвилини позирає на годинник, подалися шукати "Відьмацькі витівки Візлів" — крамничку жартів, що належала Фредові й Джорджу.

— У нас мало часу, — нагадала місіс Візлі. — Тому швиденько все оглянемо й назад до машини. Уже близько, ось номер дев'яносто два... дев'яносто чотири...

— Ого, — роззявив рота Рон і став як укопаний.

Супроти сірих, заліплених плакатами сусідніх крамничок вітрини дітища Фреда і Джорджа вражали око, наче феєрверк. Випадкові перехожі озиралися на ці вітрини, а дехто з них навіть приголомшено застигав на місці. Ліва вітрина була забита запаморочливою кількістю всіляких товарів, що оберталися, ляскали, спалахували, підстрибували й верещали; у Гаррі аж засльозилося в очах від такого видовища. Права вітрина була закрита велетенським плакатом, фіолетовим, як і міністерські, але прикрашеним блискучими жовтими літерами:

Ви збуджені Відомо-Ким?

Для всіх схвильованих родин —

Надійний КАКО-ЗАГУСТИН!

Віднині запори — на цілі простори!

Гаррі зареготав. Потім почув біля себе глухий стогін, озирнувся й побачив, що місіс Візлі ошелешено дивиться на цей плакат. Її вуста рухалися, беззвучно вимовляючи назву: "Како-загустин".

— Їх замордують просто в ліжках! — прошепотіла вона.

— Ніколи! — заперечив Рон, що реготав разом з Гаррі. — Це ж класика!

І вони з Гаррі перші забігли в крамничку. Вона була забита покупцями; Гаррі не міг підступитися до полиць. Він роздивлявся коробки, що височіли аж до стелі — там було "Спецхарчування для спецсачкування", вдосконалене близнюками під час їхнього останнього незавершеного навчального року в Гоґвортсі; Гаррі помітив, що найшвидше розхапували пампушечки-зносаюшечки, бо на полиці залишилася тільки одна пошарпана коробка пампушок. Були ще кошики з фальшивими чарівними паличками — найдешевші з них, коли ними змахнути, просто перетворювалися на гумових курей чи на штани, а найдорожчі лупцювали необачного користувача по голові чи по шиї; були коробки з перами кількох різновидів: самонаповнювальні, самозвіряльні й самомудровідповідальні. Юрба трохи розступилася, й Гаррі зміг проштовхнутися до прилавка, перед яким галаслива зграйка захоплених десятирічних дітлахів стежила за крихітним дерев'яним чоловічком, що поволі піднімався по драбині до справжнісінької шибениці, яка стояла на коробці з написом: "Повішеник багаторазового використання — напиши літери або він повіситься!"

— "Патентовані чари для фантазій"...

Герміона спромоглася протиснутися до великого стенда біля прилавка й читала інформацію на звороті коробки з кольоровою фотографією привабливого юнака та розімлілої дівчини, що стояли на палубі піратської шхуни.

— "Одне просте закляття і ви переживете високоякісну, надзвичайно реалістичну півгодинну фантазію, що легко втискається в часові рамки звичайного шкільного уроку і практично не піддається виявленню (побічні ефекти включають відсутній вираз обличчя й незначне слиновиділення). Не продається неповнолітнім." Знаєш, — Герміона подивилася на Гаррі, — це й справді дивовижні чари!

— За це, Герміоно, — пролунав голос у них за спиною, — можеш отримати один набір безкоштовно.

Перед ними стояв сяючий Фред у пурпуровій мантії, що напрочуд личила до його вогнистого волосся.

— Як ся маєш, Гаррі? — Вони потисли руки.

13 14 15 16 17 18 19