Сага про Форсайтів

Джон Голсуорсі

Сторінка 151 з 176

Я майже його не знаю.

Вініфред, хоч і досвідчена, не була fine. Вона вислухала цю заяву з великою полегкістю. Звичайно, дівчині неприємно довідатися про сімейний скандал, і вона взялася підмальовувати дійсність — завдання, яке могла чудово виконати, діставши світське виховання під опікою матері, що була втіленням спокою, і батька, нерви якого треба було постійно берегти, і проживши багато років у шлюбі з Монтегю Дарті. В своїй розповіді вона майстерно затушувала все, що треба. Перша дружина батька Флер поводилася дуже нерозважливо. Був у неї один молодик, який попав під колеса омнібуса, і вона пішла від батька Флер. Потім через багато років, коли все могло б владнатися, вона захопилася їхнім двоюрідним братом Джоліоном, і, звичайно, батькові довелося розлучитися з нею. Події ці вже канули у безвість, пам'ятає їх тільки родина. Та, може, воно все вийшло на краще: у батька тепер є Флер, а Джоліон і Айріні, кажуть, жили щасливо, і їхній син хороший хлопець. "Одруження Вела з Голлі також допомогло загоїти давню рану, як ти сама розумієш". По цих заспокійливих словах Вініфред погладила племінницю по плечу, подумала: "Мила дівчинка — тіло тугеньке, як яблуко",— і повернулася до Проспера Профона, який, не зважаючи на свій гідний осуду вчинок, цього вечора був дуже "цікавий".

Кілька хвилин по тому, як пішла тітка, Флер залишалася під впливом брому матеріального й духовного. Але потім перед нею знову постала дійсність. У своїй розповіді тітка замовчала все важливе: почуття, ненависть, кохання, пристрасні серця, які не вміють прощати. Так мало знайома з життям і ледь торкнувшись до кохання, дівчина, проте, інстинктивно збагнула, що слова так само несхожі на факти й почуття, як монета на хліб, що його за неї купують. "Бідолашний тато!— думала вона.— Бідолашна я! Бідолашний Джон! Але байдуже, я хочу, щоб він належав мені!" З вікна своєї темної кімнати вона побачила, як "цей чужоземець" вийшов на вулицю і подався "никати" по місту. Якщо він і її мати... як це може вплинути на успіх її задуму? Атож, це, напевно, збільшить батькову прихильність до неї, так що він зрештою погодиться на все, чого вона схоче, або швидше змириться з тим, що вона зробить без його відома.

Вона взяла грудку землі із ящика з квітами за вікном і щосили шпурнула вслід постаті, яка віддалялася. Грудка не долетіла, але від самої дії дівчина відчула полегкість. З Грінстріт крізь вікно долинув легенький подих вітерця, але він приніс не свіжість, а запах бензину.

V. ЧИСТО ФОРСАЙТІВСЬКІ СПРАВИ

Коли Сомс прямував до Сіті, маючи намір наприкінці дня зайти на Грін-стріт і забрати додому Флер, його посіли тяжкі роздуми. Покинувши справи, він тепер рідко бував у Сіті, але в конторі "Каткот, Кінгсон і Форсайт" до його послуг був окремий кабінет, а також два клерки для ведення чисто форсайтівських справ — один на повній, другий на половинній платні. Справи йшли непогано — саме був сприятливий момент для продажу будинків. І Сомс розпродував нерухоме майно свого батька, дядечка Роджера і частково дядечка Ніколаса. Він настільки прославився своєю проникливістю і безсумнівною чесністю в грошових справах, що порядкував зовсім безконтрольно довіреною йому власністю. Якщо Сомс думав так або інакше, то не варто було думати самому. Він, так би мовити, гарантував безвідповідальність численним Форсайтам третього й четвертого покоління. Інші опікуни — його двоюрідні брати Роджер та Ніколас, чоловіки його двоюрідних сестер Твітімен і Спендер чи чоловік його рідної сестри Сісілі — всі довіряли йому; він підписувався перший, а слідом за ним підписувалися інші, і ніхто не збіднів ані на одне пенні. А тепер вони збагатіли на багато пенні, і Сомс уже передбачав той час, коли деякі довірені йому маєтності буде розпродано і йому залишиться тільки наглядати за розподілом прибутків, що їх будуть давати цінні папери, які своєю надійністю не поступатимуться перед консолями,— наскільки це тепер можливо.

Ідучи гарячково пожвавленими вулицями Сіті до найтихішої заводі в Лондоні, він поринув у роздуми. З грошима стало скрутно до краю, а звичаї стали до краю вільні! Це через війну. Банки не дають позичок, а контракти часто порушуються. У повітрі відчуваються якісь неприємні віяння, і вираз облич теж став неприємний. Країну охопила епідемія спекуляцій і банкрутств. Деяку втіху давала тільки думка про те, що всі його капітали, як і капітали його довірників, вкладені так, що їм не загрожує нічого, крім хіба що безглуздих заходів на зразок анулювання державних боргів чи запровадження податку на капітал. Якщо Сомс у що-небудь вірив, то тільки в те, що він називав "англійським здоровим глуздом", тобто в уміння тим чи іншим способом здобути те, чого бажаєш. За прикладом свого батька Джеймса він міг би сказати, що не знає, до чого ми йдемо, але в душі не вірив, що ми до чогось ідемо. Якби це залежало від нього, то хай би взагалі ніхто нікуди не йшов — зрештою, він звичайний англієць, такий, як і всі, що міцно тримається за свій набуток і знає, що ніколи не віддасть його, а якщо й віддасть, то хіба тільки в тому разі, коли одержить натомість що-небудь більш-менш рівноцінне. Його розум виявляв неабиякі еквілібристичні здібності, коли йшлося про матеріальні справи, а його думку про економічне становище Англії важко було заперечити простому смертному. Взяти, наприклад, хоч би його самого! Він людина заможна. А кому від цього яка шкода? Він не сідає за стіл десять разів на день; він їсть не більше, а може, навіть менше за якого-небудь бідняка. Він не витрачає грошей на розпусту; вдихає не більше повітря, вживає лиш трохи більше води, ніж який-небудь механік чи двірник. Щоправда, він живе серед гарних речей, але, створюючи їх, люди мали змогу заробляти гроші, а хтось же повинен користуватися цими речами. Він купує картини, але треба ж заохочувати мистецтво. По суті, він являє собою випадкову протоку, якою плинуть гроші, оплачуючи людську працю. Що в цьому поганого? В його руках гроші обертаються швидше і дають більшу користь, аніж коли б ними порядкувала держава і ціла юрба недбайливих зажерливих урядовців. Що ж до грошей, які він відкладає щороку, то вони йдуть так само в обіг, як і ті, що він витрачає, стаючи акціями тресту водопостачання, чи муніципалітету, чи ще якоїсь потрібної й корисної організації. Держава не дає йому ніякої платні за те, що він відає фінансовими справами — своїми, а також інших людей,— і він робить усе це задарма. Оце і є найпереконливіший аргумент проти націоналізації: приватний власник не одержує ніякої платні і все ж таки кровно зацікавлений у тому, щоб пришвидшити обіг грошей. При націоналізації — якраз навпаки. В країні, що знемагала від бюрократизму, Сомс відчував, що його аргументи звучать дуже переконливо.

Коли він заходив у тиху заводь, його особливо дратувала думка про те, що різні безсоромні трести й монополії скуповують товари і, заволодівши ринком, штучно роздувають ціни. Ці мерзотники компрометують індивідуалістичну систему, це справжні лиходії, і йому навіть втішно бачити, як вони трусяться від страху, що весь цей лад полетить шкереберть і їм увірветься нитка.

Контора "Каткот, Кінгсон і Форсайт" займала перший і другий поверх будинку на правому боці вулиці. Піднімаючися сходами, Сомс думав: "Час уже пофарбувати приміщення".

Його старий клерк Гредмен сидів, як завжди, за величезною конторкою з численними шухлядами. Другий клерк чи, вірніше, півклерка стояв біля нього, тримаючи звіт маклера про інвестування грошей, одержаних від продажу будинку на Браянстон-сквер, що належав Роджерові Форсайту. Сомс узяв звіт і сказав:

— Акції "Ванкувер-Сіті". Гм. Вони сьогодні впали.

Старий Гредмен запобігливо прокректав у відповідь:

— Еге-е ж, але всі акції упали, містере Сомсе. Півклерка вийшов.

Сомс підколов документ до інших паперів і повісив капелюха.

— Я хочу подивитися на свій заповіт і шлюбний контракт, Гредмене.

Старий Гредмен повернувся, наскільки дозволяв його канцелярський стілець, і витяг два документи з лівої нижньої шухляди. Випроставшися, він підвів сиву голову, весь червоний від цього зусилля.

— Копії, сер.

Сомс узяв папери. Його раптом вразила думка, що Гредмен дуже схожий на гладкого рябого собаку, якого вони тримали на ланцюзі в "Притулку", аж поки одного дня Флер наполягла, щоб його пустили на волю, після чого він одразу покусав куховарку, і його застрелили. Якщо спустити з ланцюга Гредмена, чи він теж покусає куховарку?

Стримавши свою легковажну фантазію, Сомс розгорнув шлюбний контракт. Він не переглядав його ось уже вісімнадцять років, відколи змінив заповіт після смерті батька й народження Флер. Він хотів подивитися, чи є в ньому слова "поки перебуває під опікою свого чоловіка". Так, слова ці були. Проценти з п'ятнадцяти тисяч фунтів (які він сплачує їй, не вираховуючи прибуткового податку), поки вона перебуває з ним у шлюбі, і потім, якщо вона залишиться вдовою, "dum casta" [79] — стародавні й досить гострі слова, вставлені, щоб забезпечити пристойну поведінку матері Флер. Крім того, заповіт закріплював за Аннет тисячу фунтів щорічно з тією самою умовою. Гаразд! Він повернув документи Гредменові який узяв їх, не підводячи голови, крутнувся разом із стільцем, поклав на місце і провадив свої підрахунки.

— Гредмене! Мені не подобається становище в країні. У нас з'явилося забагато людей, позбавлених здорового глузду. Я хочу знайти спосіб, який забезпечить міс Флер від усіх неприємностей, що можуть постати в майбутньому.

Гредмен написав на промокальному папері цифру "2".

— Еге-е ж,— сказав він,— дух у нас неприємний.

— Звичайні запобіжні засоби проти можливих ексцесів не можна вважати достатніми.

— Та ні,— сказав Гредмен.

— Припустімо, що лейбористи прийдуть до влади або станеться щось навіть гірше! Найнебезпечніші люди — це фанатики. Візьміть, наприклад, Ірландію!

— Авжеж,— сказав Гредмен.

— Припустімо, я тепер відпишу їй усе з умовою, що діставатиму прибуток з капіталу, тоді з мене не зможуть узяти нічого, крім процентів, якщо вони, звичайно, не змінять закону.

Гредмен похитав головою й усміхнувся.

— О, вони цього не зроблять,— сказав він.

— Не знаю,— буркнув Сомс— Я їм не довіряю.

— Треба, щоб минуло два роки, сер; лише тоді капітал не обкладається податком на спадок.

Сомс пирхнув.

Інші твори цього автора:

На жаль, інші твори поки що відсутні :(