прим. 12), пізніше ототожнений римлянами з їх Сатурном і витлумачений як бог часу.
22 — Ехо-луна — німфа, що в античній міфології є уособленням луни, і чиє ім’я (êchô) значить по-давньогрецькому "луна".
23 — Метімнійці — мешканці Метімни — найбільшого після Мітілени (див. прим. 6) міста на острові Лезбосі, на північному його побережжі (теперішня Маліва).
24 — Стадій (менш правильно — стадія) — давньогрецька міра довжини, що становить приблизно 200 метрів.
25 — Дельфін… показував чільному кораблеві дорогу — різні повір’я про дельфінів, ніби вони сприяють мореплавцям, показують їм дорогу, застерігають їх перед бурею і т. ін. — були дуже поширені в античні часи.
26 — Полягали, щоб бенкетувати — в античні часи завжди бенкетували не сидячи, а лежачи на боці.
27 — Сірінга-дудка — німфа, що в античній міфології є усобленням пастушої дудки із сполучених між собою семи очеретяних цівок (по-давньогрецькому "сірінга" — syrinx); цю "сірінгу" не слід змішувати (як це звичайно робиться) із справжньою — далеко складнішою — античною "флейтою". Поданий нижче міф про Сірінгу — досить поширений в пізньоантичній художній літературі (порівн, латинський виклад його в 1 книзі "Метаморфоз" Овідія, вірші 689 — 713).
28 — Сіцілійський козопас — натяк на сіцілійське походження давньогрецької пастушої (точніше, стилізованої під пастушу) "ідилічної" поезії.
29 — Дріади (або Гамадріади) — в античній міфології, німфи (див. прим. 2) окремих дерев, що живуть і вмирають разом з ними.
30 — Щитоносці — тобто піхотинці з відносно важкою зброєю.
31 — Пташиний клей — клей, на який ловили, як і тепер ловлять, птахів.
32 — Скіфія — населена в античні часи давніми скіфами країна на північ від чорного моря (від Дуная до Уральських гір) — правила в античному письменстві за зразок холодних і сніжних країв.
33 — Далекосяглий — тобто той, чия зброя далеко сягає — напівпародійне застосування гомерівського епітета, вживаного у Гомера тільки про богів і богинь.
34 — Ітіс — за давньогрецькою міфологією син фракійсьного царя Терея і афінської царівни Прокни, яка, вкупі з своєю сестрою Філомелою, вбила Ітіса, щоб помститись за зраду його батька; боги, караючи цей злочин, обернули цих двох сестер на ластівку та солов’я, щоб вони своїми співами вічно оплакували долю Ітіса.
35 — Драхма — давньогрецька срібна монета, що дорівнюється приблизно 24,5 коп. сріблом.
36 — Афродіта — давньогрецька богиня кохання й краси, ототожнена римлянами з їх Венерою; мається тут на увазі відомий міф про суд Паріса, що присудив Афродіті, як найвродливішій з богинь, золоте яблуко, за яке сперечались три богині — Афродіта, Гера, дружина Зевса (див. прим. 12) і Афіна, богиня мудрості та ремесел.
37 — Лікоть — антична міра довжини, приблизно 0,45 метра.
38 — Вівтар (для принесення жертв) — містився в античні часи не всередині храму, а перед ним.
39 — Вакхічні зображення — зображення з міфів, що стосуються перебування Діоніса — Вакха (див. прим. 13) на землі: його народження від Зевса (див. прим. 12) і фіванської царівни Семели, його одруження з крітською царівною Аріадною (яку афінський герой Тезей покинув перед тим сонну насамоті на острові Наксосі), його перемоги над фракійським царем Лікургом і фіванським царем Пенфеєм (що противились запровадженню оргіастичного культу Діоніса), над індійцями, яких він покорив, і над тірренськими (тобто етруськими) піратами, яких він обернув на дельфінів; все це — улюблені сюжети античного малярства.
40 — Священне стадо Пана — козли й кози, присвячені Панові (див. прим. 5).
41 — Евдром (Eudromos) означає по-давньогрецькому "добре бігучий".
42 — Марсій — за античною міфологією, сатир, що змагався з Аполоном (див. прим. 46) у грі на флейті і був переможений ним; Аполон, щоб покарати його за зухвальство, повісив його на дереві і здер з нього шкіру.
43 — Паразит — професійний нахлібник, що мав розважати свого господаря і траплявся чи не в кожній багатій античній родині.
44 — Гнафон (Gnathôn) — звичайне в античній літературі ім’я паразита, бо воно означає по-давньогрецькому щось ніби "щелепник" (від gnathos — "щелепа").
45 — Деметра — в античній міфології богиня родючої землі, заступниця землеробства і засновниця зв’язаних з ним релігійних обрядів і містерій.
46 — Аполон (або Феб) — в античній міфології бог музики, співу, поезій та інших мистецтв, заступник всякого закону й ладу, биків троянського царя Лаомедонта він пас протягом року з наказу прихильного до Лаомедонта Зевса (див. прим. 12).
47 — Хітон — давньогрецьке вбрання, подібне до сорочки.
48 — Подолай неподоланного Ерота — тобто "присилуй неподоланного бога кохання задовольнити моє бажання (віддавши мені Дафніса)"; згадка про "неподоланного Ерота" — напівпародійна цитата з "Антігони" Софокла.
49 — Анхіс — смертний любовник Афродіти (див. пр. 36), що породила від нього Енея; Бранхій — смертний (за іншими міфологічними джерелами) син Аполона (див. прим. 46); Ганімеда, сина троянського царя Троя, покохав сам Зевс (див. прим. 12), коли той пас отару свого батька, наказав свому орлові (священний птах Зевса) перенести його на небо і зробив його своїм виночерпієм.
50 — Мойри — давньогрецькі богині долі, життя й смерті людини (римські Парки).
51 — Гермес — з давньогрецької міфології посланець Зевса, бог усякої спритності та вправності (в тому числі й торгівлі), ототожнений римлянами з їх Меркурієм; Гермесові присвячували останню чашу на бенкетах.
52 — Філопоймен (Philopoimên) значить по-давньогрецькому "любитель пастухів", а Агела (Agelê) — "отара".