Він лише переступив з ноги на ногу. Нарешті дівчина звела очі.
– Я все передбачила, – зітхнувши, мовила вона зовсім не хрипким голосом. – І все йшло так добре…
– О, ви ошукали мене дуже спритно, – озвався Еллері. – Чого варта тільки ота сценка в спальні минулої ночі!.. Тепер я знаю, що там діялося. Опівночі шановний містер Райнак непомітно зайшов до вашої кімнати, щоб розповісти вам про наслідки пошуків у Чорному домі. Мабуть, він хотів також, щоб ви будь-що вмовили мене й Торна негайно поїхати. Я випадково проходив коридором біля вашої кімнати, спіткнувся об килим і, заточившись, ударився в стіну. Не знаючи, хто це і що в непроханого гостя на думці, ви обоє зіграли дуже талановито… Справжні актори! Ви обоє могли б досягти успіхів у театрі.
Товстун заплющив очі й, здавалося, спав.
– І досягли, містере Квін! – з викликом заявила дівчина. – Я сім років працювала в театрі.
– Ви дияволи. Обоє. З погляду психології, це був задум лихого генія. Ви розуміли, що Еліс Мейх'ю в Америці ніхто не знає, а побачивши її фотографії, звернули увагу на те, що ви з нею схожі. Ви знали також, що міс Мейх'ю в нашому з Торном товаристві пробуде лише кілька годин, до того ж у темному автомобілі.
– Боже мій! – простогнав Торн, з жахом дивлячись на дівчину.
– Еліс Мейх'ю, – підвищив голос Еллері, – увійшла в цей будинок, і місіс Райнак одразу відвела її нагору. Більше ми англійської дівчини Еліс Мейх'ю не бачили. До вітальні зійшли ви. Ви уникали потрапляти на очі Торнові всі шість попередніх днів, щоб він навіть гадки не мав про ваше існування. Торн привіз сюди фотографії та листи Еліс Мейх'ю, в яких вона до подробиць описала своє життя. І тоді саме вам, мабуть, спало на думку видати себе за неї в очах двох чоловіків, для котрих Еліс – узагалі чужа людина Коли ви з'явились до столу першого вечора, мені здалось, наче ви якась інша. Та це, вирішив я, через те, що мені ще не доводилось бачити вас підфарбованою і без капелюшка й пальта. Певна річ, чим частіше я вас потім бачив, тим більше забував, яка на вигляд справжня Еліс Мейх'ю, а тому мимоволі все дужче переконувався, що ви й є Еліс. Ви знайшли хитрий спосіб приховати неминучу різницю між своїм голосом і голосом Еліс: просто вибачилися за кашель і пояснили хрипоту тим, що застудилися в машині, коли довго їхали від пристані. Небезпеку для вас тепер становила тільки зустріч з місіс Фелл, і коли ми вперше її побачили, вона дала нам відповідь на загадку, прийнявши вас за свою дочку Олівію. Нічого дивного, тому що ви й є Олівія.
Райнак байдужно попивав маленькими ковтками бренді. Він дивився своїми невеличкими очицями кудись у простір. Тупо витріщившись на дівчину, сиділа стара місіс Фелл.
– Ви передбачили навіть цю небезпеку, – провадив Еллері Квін, – примусивши містера Райнака заздалегідь розповісти нам баєчку про "манію" місіс Фелл та "загибель" Олівії Фелл у автомобільній катастрофі кілька років тому. Чудово! Навіть більше, ви ввели в оману це нещасне хворе створіння й тим, що змінили голос та зачіску. Гадаю, зачіску ви зробили собі після того, як місіс Райнак привела нагору справжню Еліс Мейх'ю і перед вами з'явилася жива модель. Все це могло б зворушити мене до сліз, якби не одна важлива обставина.
– Ви такий розумний, аж страх бере! – холодно промовила Олівія Фелл. – Що ви там іще вигадали?
Еклері підійшов до неї і поклав їй на плече руку.
– Еліс Мейх'ю зникла, а ви зайняли її місце Навіщо ви це зробили? Є два можливі мотиви: перший – примусити Торна й мене якнайшвидше покинути "небезпечну зону" і тримати нас осторонь, "підмовляючись" від багатства, або й узагалі звільнити нас від турботи про нього. Це підтверджують ваші неодноразові наполегливі прохання забрати вас звідси. Другий мотив куди важливіший, ніж перший: якщо ваші спільники не знайдуть золото відразу, то ви в наших очах як Еліс Мейх'ю – на правах спадкоємиці могли б розпорядитися будинком на власний розсуд, і золото, хоч би коли його знайшли, однаково належало б вам і вашим спільникам.
Отже, справжня Еліс Мейх'ю зникла. Але щоб ви, самозванка, заволоділи згідно із законом спадщиною, а потім, користуючись нею, зажили собі на втіху, треба було, щоб справжня Еліс Мейх'ю зникла назавжди. Вам треба було, щоб вона вмерла. Ось чому, Торне, – звернувся Еллері до адвоката, міцніше стискуючи дівчині плече, – я казав, що сьогодні ми повинні знайти не лише будинок. Еліс Мейх'ю вбито.
Надворі почулися три схвильовані короткі вигуки, і знову все затихло.
– Убив її той, – вів далі Еллері, – кого не було в будинку, коли першого вечора ця самозванка зійшла вниз. Убив її Ніколас Кейт. Найманий убивця. А решта – співучасники цього вбивства.
– Він не вбивця! – озвався від вікна жіночий голос.
Усі повернули в той бік голови й завмерли. За вікном стояли три детективи. Поруч із ними було видно ще дві постаті – чоловічу й жіночу
– Він не вбивця! – знову вигукнула жінка. – Це воли хотіли, щоб Нік став убивцею. А він потай від них зберіг мені життя… Любий Нік!
Обличчя в місіс Фелл, Олівії Фелл, місіс Райнак і огрядного лікаря посіріли. Поруч із Кейтом стояла Еліс Мейх'ю. Лише в загальних рисах вона була схожа на ту дівчину, що сиділа біля каміна. Тепер, порівнявши їх, можна було легко добачити різницю. Вигляд у Еліс був стомлений, але щасливий. Вона тримала Кейта за руку, як свою власність. А хлопець ніяково всміхався.
ЕПІЛОГ
Уже згодом, коли можна було спокійно оглянутись назад, як на саму змову, так і на її наслідки, містер Еллері Квін, підбиваючи підсумки, сказав:
– Виникненню змови сприяли дві обставини: вдача Олівії Фелл і майже фантастична наявність будинку-двійника.
Він міг би додати, що ці дві обставини, в свою чергу, не мали б значення, коли б не особливі риси, властиві членам родини Мейх'ю. Батько Сільвестра Мейх'ю, Райнаків вітчим, завжди був диваком, і це дивацтво успадкували його діти. Сільвестр і Сара, що стала потім місіс Фелл, були двійнята і завжди й у всьому одне одному заздрили. Коли в тому самому місяці Сара вийшла заміж, а Сільвестр одружився, батько, щоб уникнути клопоту, подарував кожному з них по будинку. Спеціально зведені будинки були однакові до дрібниць. Один із них батько поставив поруч зі своїм і подарував місіс Фелл, а другий на своїй ділянці за кілька миль від першого й подарував ного Сільвестрові.
Невдовзі чоловік місіс Фелл помер, і вона перейшла жити до брата по матері, Герберта. Після смерті старого Мейх'ю Сільвестр забив свій будинок дошками й поселився у великому спадковому будинку. Вийшло так, що цілком однакові зовні, однаково вмебльовані, будинки-двійники, яких розділяли всього кілька миль, довгі роки стояли пам'ятками дивацтва старого Мейх'ю.
Отож двійник Білого дому стояв забитий і чекав, поки ним надумає скористатися лихий геній Олівії Фелл. Олівія була дівчина вродлива кмітлива, освідчена й така сама нерозбірлива в засобах, як леді Макбет. То вона подала думку повернутися до покинутого будинку поруч із Чорним домом, щоб згодом прибрати до рук багатство Сільвестра Мейх'ю. Та потім з'явився Торн і новиною про давно забуту Сільвестрову дочку, і Олівія збагнула, що їхньому намірові загрожує небезпека. Але, побачивши привезені Торном фотографії й звернувши увагу на свою схожість з англійською сестрою, Олівія замислила цей химерний план.
Насамперед треба було усунути з дороги Сільвестра. Підкоривши своїй волі Райнака, Олівія схилила лікаря до думки заподіяти пацієнтові смерть до приїзду його дочки. Згодом, після ексгумації та розтину група, в ньому виявили отруту. А тим часом Олівія удосконалювала свій план перевтілення і обману…
Фокус із "зникненням" будинку вона придумала для того, щоб ізолювати Торна, поки вони, шукаючи золото, перевернуть Чорний дім догори дном. Потреба в обмані, може, й не виникла б, якби Олівія була цілком певна, що її самозванство матиме цілковитий успіх.
Підготувати обман виявилося легше, ніж гадалося. Будинок-двійник був повністю вмебльований і готовий виконати своє призначення. Треба було тільки повідривати дошки, провітрити кімнати, прибрати, постелити свіжу білизну. Часу на це до прибуття Еліс було цілком досить.
План Олівії мав тільки одне вразливе місце, але тут від неї нічого не залежало. Ця жінка могла б досягти будь-якої мети, але вона припустилася помилки, вибравши на роль убивці Еліс Мейх'ю Ніколаса Кейта. Хлопець, щоб завоювати довіру змовників, спершу дав згоду й повівся, як шибай голова, ладний за відповідну платню на що завгодно. Але річ у тім, що Нік був син другої дружини Сільвестра, з якою той поводився дуже жорстоко і зрештою вигнав її помирати в злиднях. До самої своєї смерті мати крапля по краплі вливали в синову свідомість почуття ненависті до Мейх'ю, яка з роками не пригасала, а навпаки, розгоралася. Кейт приєднався до змовників з однією метою – знайти багатство свого вітчима і взяти собі ту частку, яку Сільвестр украв у його матері. Хлопець від самого початку не мав наміру вбивати Еліс, тобто виконувати призначену йому роль. Під носом у Квіна й Торна Кейт першого ж вечора вивіз Еліс з будинку, але не задушив її й не закопав, як наказувала Олівія, а сховав у лісі, в одній тільки йому відомій хатині. Він потайки заносив дівчині їжу, коли ото йшов у Чорний дім шукати золото, – й вирішив тримати її полонянкою, поки знайде скарб, забере свою частку й зникне. Але, взнавши свою полонянку ближче, Кейт покохав її і одного разу, прийшовши в хатину, все їй розповів. Прихильність Еліс додала йому сил, і він, над усе турбуючись про її безпеку, умовив дівчину залишатись у схованці, аж поки знайдуть золото. Після цього вони вдвох збиралися викрити Олівію.
Зла іронія всієї цієї історії, як казав згодом Еллері Квін, полягала в тому, що мета змови й контрзмови – Сільвестрове золото – залишалася такою самою примарною, яким був спершу Чорний дім. Незважаючи на найретельніші пошуки в будинку й навколо нього, навіть найменших слідів золота не виявили.
– Я запросив вас до своєї скромної оселі, – добродушно сказав Еллері Квін через кілька тижнів, – щоб перевірити одну свою думку, що просто волає, вимагаючи перевірки.
Еліс і Кейт здивовано перезирнулися. У найзручнішому кріслі Еллері поважно сидів елегантний, самовпевнений, добре відпочилий Торн.
– Я радий, що комусь щось спало на думку, – гірко всміхнувся Кейт. – Я жебрак.