І зробив сто золотих кропильниць.
9 І зробив священиче подвір'я та подвір'я велике, і двері до подвір'я, і їхні двері покрив міддю.
10 А море поставив з правого боку на південний схід.
11 Також зробив Хурам горнята, лопатки і кропильниці. І закінчив Хурам роботи для царя Соломона в Божій оселі:
12 дві колони, дві кулясті маківки на верху тих колон, дві мережки на покриття обох кулястих маківок, що зверху на колонах,
13 чотири сотні гранатів для обох мережок, два ряди гранатів для однієї мережки, щоб покрити обидві маківки, що на тих колонах.
14 І зробив підстави, і умивальниці на тих підставах,
15 одне море і дванадцять волів під ним,
16 горнята, лопатки, видельця і всі їхні речі зробив Хурам-Авів цареві Соломонові для Господньої оселі з відполірованої міді.
17 На Йорданській рівнині відливав їх цар у глинистій землі між Суккотом та Цередою.
18 І зробив Соломон усіх цих речей дуже багато, бо не обліковувалася вага міді.
19 І зробив Соломон усі речі, що в Божій оселі, та золотого жертовника й столи, а на них хліб показний,
20 і свічники, і їхні лампадки, щоб запалювати їх за постановою перед девіром, із щирого золота.
21 А квітки, лампадки і щипчики із щирого золота.
22 Також ножиці, кропильниці, ложки і кадильниці зі щирого золота. І вхідні двері, внутрішні двері до святого святих та двері храму теж із золота.
2 хроніки 5
1 І були закінчені Соломоном всі роботи для оселі Господньої. І він вніс освячені речі свого батька Давида і срібло, і золото, і всі ці речі дав Соломон до скарбниці оселі Божої.
2 Тоді Соломон зібрав до Єрусалиму Ізраїлевих старшин, всіх голів племен, очільників батьківських родів Ізраїлевих синів, щоб перенести ковчега Господнього заповіту з Давидового Міста, воно — Сіон.
3 І були зібрані до царя всі ізраїльтяни в свято, воно сьомого місяця.
4 І прийшли всі Ізраїлеві старшини, і левити понесли ковчега.
5 Понесли священики та левити ковчега і намет зібрання, і всі святі речі, що в наметі.
6 А цар Соломон та вся Ізраїлева громада, що зібралася при ньому перед ковчегом, приносили в жертву худобу дрібну та худобу велику, що через велику кількість не була ані записана, ані порахована!
7 І священики внесли ковчега Господнього заповіту до його місця, до девіру, в святе святих, під крила херувимів.
8 А херувими простягали крила над місцем ковчега, і затінювали над ковчегом та над його жердинами зверху.
9 А ті жердини були довгі, і голівки їхні були видні з ковчегу, що перед девіром, а назовні не були видні. І були вони там аж до цього дня.
10 У ковчезі не було нічого, тільки дві таблиці, що поклав Мойсей на Хориві, коли Господь склав був заповіт з Ізраїлевими синами при виході їх з Єгипту.
11 І як священики виходили із святині, а всі священики, що були там, освятилися, незалежно від їхньої черги,
12 а левити співаки, усі вони, аж до Асафа, Гемана, Єдутуна, і синів їхніх та братів їхніх, вбрані в віссон, з цимбалами, з арфами та з цитрами, стояли на схід від жертовника, а з ними сто двадцять священиків, що сурмили в сурми,
13 і як злилися звуки сурм, цимбалів та інших музичних інструментів в один, і як співаки заспівали на хвалу дяку Господові, "Бо добрий він, бо навіки його милосердя", то оселя Господня наповнилася хмарою...
14 І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня наповнила оселю Божу...
2 хроніки 6
1 Тоді Соломон промовив: "Господе, ти сказав, що пробуватимеш в густому мороці храму.
2 І я збудував тобі храм, місце твого пробування навіки!"
3 Потім повернув цар обличчя своє і поблагословив усю Ізраїлеву громаду, що стояла.
4 А сказав: "Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що своїми вустами розмовляв був з моїм батьком Давидом, і руками своїми виконав, промовляючи:
5 "Від того дня, коли я вивів свій народ з Єгипетського краю, я не обрав собі міста з усіх Ізраїлевих племен, щоб збудувати храм для перебування мого імені там. І не обрав я нікого, щоб був володарем над народом моїм, Ізраїлем.
6 Та нині обрав я Єрусалим на пробування мого імені там, і обрав я Давида, щоб був над народом моїм, Ізраїлем".
7 І було на серці мого батька Давида збудувати храм для ймення Господа, Бога Ізраїлевого.
8 Та сказав Господь до мого батька Давида: "За те, що на твоєму серці було збудувати храм для ймення мого, ти зробив добре, що було тобі на серці.
9 Тільки ти не збудуєш його, але син твій, що вийде із стегон твоїх, він збудує цей храм для ймення мого!"
10 І виконав Господь своє слово, що він промовляв. І став я замість батька свого Давида та й сів на Ізраїлевому троні, як казав був Господь, і я збудував цей храм для ймення Господа, Бога Ізраїлевого.
11 І поставив я там ковчег, що в ньому Господній заповіт, який він склав з Ізраїлевими синами".
12 І став він перед Господнім жертовником навпроти всієї Ізраїлевої громади, і простяг свої руки.
13 А до цього Соломон зробив був мідне підвищення, і поставив його на середину подвір'я, п'ять ліктів довжина йому, п'ять ліктів ширина і три лікті висотою. І став він на ньому на коліна свої навпроти всього Ізраїлевого зібрання, простяг свої руки до неба
14 та й сказав: "Господе, Боже Ізраїлів! Нема подібного тобі Бога на небі та на землі! Ти стережеш заповіт та виявляєш ласку до своїх рабів, що ходять перед твоїм обличчям усім своїм серцем.
15 Ти виконав своєму рабові Давидові, батькові моєму, що обіцяв йому. І промовляв ти йому своїми вустами, а рукою своєю виконав, як цього дня.
16 А зараз, Господе, Боже Ізраїлів, виконай для свого раба Давида, мого батька, те, що ти обіцяв йому: "Не переведеться перед обличчям моїм ніхто з тих, що мають сидіти на Ізраїлевому троні, якщо тільки сини твої пильнуватимуть свої шляхи, щоб ходити в Законі моєму, як ти ходив перед обличчям моїм".
17 Тож, Господе, Боже Ізраїлів, хай виконається слово твоє, яке ти сказав рабові своєму Давидові.
18 Бо чи ж справді Бог сидить з людиною на землі? Ось небо та небо небес не обіймають тебе, що ж тоді храм цей, що я збудував?
19 І ти прислухаєшся до молитви свого раба та до його благання, Господе, Боже мій, щоб почути прохання моє та молитву, якою раб твій молиться перед обличчям твоїм,
20 щоб очі твої були відкриті на цей храм і вдень і вночі, на те місце, про яке ти сказав, що покладеш ім'я своє там, щоб почути молитву, якою буде молитися твій раб на цьому місці.
21 І ти прислухатимешся до благань свого раба та свого народу, Ізраїля, що молитимуться на цьому місці. І ти почуєш з місця свого пробування, з небес, почуєш і пробачиш.
22 Якщо згрішить людина проти свого ближнього, і буде примушена принести клятву з присутнім у ній прокляттям, і під цією клятвою прийде і стане перед твоїм жертовником у цьому храмі,
23 то ти почуєш з небес, і судитимеш своїх рабів, і винесеш вирок несправедливому, щоб дати його шлях на його голову, і виправдаєш справедливого, щоб дати йому за його справедливістю.
24 А якщо твій народ, Ізраїль, буде побитий ворогом за гріхи перед тобою, і коли вони звернуться, і хвалитимуть ім'я твоє, і молитимуться, і благатимуть тебе в цьому храмі,
25 то ти почуєш з небес, і пробачиш гріх народу свого, Ізраїля, і повернеш їх до землі, яку дав ти їм та їхнім батькам!
26 Коли затримається небо, і не буде дощу, бо грішать тобі, то вони помоляться на цьому місці, і славитимуть ім'я твоє, і з гріха свого навернуться, бо ти впокорюватимеш їх,
27 то ти почуєш на небесах, і пробачиш гріх своїх рабів та народу свого, Ізраїля, бо покажеш їм той добрий шлях, яким вони підуть, і ти даси дощ на край свій, якого ти дав своєму народові на спадщину!
28 Коли голод буде в краю, моровиця коли буде, посуха, цвіль, сарана, черва коли буде, коли вороги гнобитимуть його в містах його, коли буде яке лихо, яка хвороба,
29 усяка молитва, усяке благання, що буде від якої людини чи від усього народу твого, Ізраїля, коли хто занає лиха чи скрути, і простягне руки свої до цього храму,
30 то ти почуєш з небес, місця пробування свого, і пробачиш, і даси тій людині за всіма її шляхами, бо ти знаєш серце її, адже тільки ти один знаєш серце людське,
31 щоб вони боялися тебе, і ходили твоїми шляхами по всі дні, які вони житимуть на поверхні землі, що ти дав батькам нашим!
32 Також і чужинця, який не з народу твого, Ізраїля, і він прийде з далекого краю заради ймення твого великого та сильної витягнутої руки твоєї, і прийде, і помолиться в цьому храмі,
33 то ти почуєш це з небес, місця пробування свого, і зробиш усе, про що проситиме тебе той чужинець, щоб усі народи землі знали ім'я твоє, та щоб боялися тебе, як народ твій, Ізраїль, і щоб знали вони, що ім'я твоє кличеться в цьому храмі, що я збудував!
34 Коли народ твій вийде воювати з ворогами своїми, шляхом, яким ти пошлеш їх, і помоляться вони до тебе в напрямку до цього міста, що ти обрав його, та храму, що я збудував для ймення твого,
35 то ти почуєш з небес їхню молитву та їхнє благання, і вчиниш з ними справедливо!
36 Коли вони згрішать тобі, бо нема людини, щоб вона не згрішила, і ти розгніваєшся на них, і даси їх ворогові, а їхні поневолювачі візьмуть їх у неволю до краю далекого чи близького,
37 і коли вони прийдуть до розуму в краю, куди взяті в неволю, і навернуться, і благатимуть тебе в краю своєї неволі, промовляючи: "Ми згрішили, викривили шлях свій, і були несправедливі",
38 і коли вони навернуться до тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю своєї неволі, куди їх поневолили, і помоляться в напрямку до свого краю, що ти дав їхнім батькам, і в напрямку міста, яке ти обрав, та храму, що я збудував для ймення твого,
39 то ти почуєш з небес, з місця пробування свого, їхню молитву та їхні благання, і вчиниш з ними справедливо, і пробачиш своєму народові, що згрішив тобі!
40 Тож, Боже мій, благаю, хай будуть очі твої відкриті, а вуха твої наставлені до молитви з цього місця!
41 А зараз устань, о Господе, Боже, та увійди у свій відпочинок, ти й ковчег сили твоєї! Хай священики твої, о Господе Боже, в порятунок одягнуться і хай побожні твої добром звеселяться!
42 Господе Боже, не відвертай обличчя від свого помазанця, згадай про ласку свою, яку ти виявив до свого раба Давида!"
2 хроніки 7
1 А коли Соломон закінчив молитися, то зійшов вогонь з небес, і поглинув цілопалення та жертви, а слава Господня наповнила храм той!
2 І священики не могли ввійти до Господньої оселі, бо слава Господня наповнила оселю Господню.
3 А всі Ізраїлеві сини бачили, як сходив вогонь та Господня слава на храм той, і вони попадали і вклонилися обличчям до землі, і дякували Господові: "Добрий бо він, бо навіки його милосердя!"
4 А цар та весь народ приносили жертву перед Господнім обличчям.
5 І приніс цар Соломон на жертву худоби великої двадцять дві тисячі, а худоби дрібної — сто двадцять тисяч.