Проти них згуртувалися мої найглибинніші життєві сили. В мені прокинулася велетенська потуга, про існування якої я й гадки не мав. Ця потуга була набагато більша, ніж їхня, і вони мусили відступити перед нею. Я раптом відчув, що їх дуже багато, тисячі, а все ж вони нічого не можуть проти мене вдіяти.
Нараз ніби блискавка пронизала моє єство — все стало ясно. Я зрозумів, чому для них було так важливо, щоб ніхто не знав про їхнє існування. У людини достатньо сили, щоб усіх їх знищити. Але доти, доки людина не знає про них. вони паразитують на ній, живляться нею, як вампіри, висмоктуючи її енергію.
Моя дружина зайшла в спальню й остовпіла з подиву, побачивши, що я сміюся, як божевільний. Спочатку вона подумала, що я з глузду з'їхав, але потім зрозуміла, що зі мною все гаразд. Я попросив її принести мені супу.
Через дві доби я знову був на ногах, здоровий, як і завжди, точніше, здоровіший, ніж будь-коли в своєму житті.
Попервах мене охопила така ейфорія з приводу мого відкриття, що я забув про вампірів свідомості. Відтак я зрозумів, що це було дуже нерозважливо. Адже у них була величезна перевага наді мною: вони знали мій мозок і його можливості набагато краще, ніж я. Якщо я не буду насторожі, вони мене знищать.
Але поки що я був у повній безпеці. Коли пізніше, вдень, у мене почалися напади депресії, я знову звернувся до того глибинного джерела внутрішньої сили і до своєї віри в світле майбутнє людства. Напади відразу припинилися, і мене знову охопив сміх, що переходив у регіт. Лише через кілька тижнів я навчився керувати цим механізмом сміху під час сутичок з паразитами.
Моє відкриття було надто фантастичне, щоб збагнути його непідготовленим розумом. Як добре, що я не зробив його шість років тому, коли працював у фірмі "Трансворлд косметікс"! За цей час мій мозок поступово підготувався до нього. Протягом останніх кількох місяців я дедалі більше переконувався, що це не просто щасливий випадок. У мене таке відчуття, що на боці людства стоять могутні сили, хоча я й не знаю їхньої природи.
(Я особливо наголошую на змісті останнього речення. Це те, що я інстинктивно відчував завжди.)
Отже. протягом останніх двох століть людська свідомість безперестанку зазнавала нападів з боку вампірів. У кількох випадках вампіри зуміли перемогти її і використовувати для своїх цілей. Наприклад, я майже переконаний, що де Сад був одним із тих "зомбі", чий мозок був цілком під контролем вампірів. Блюзнірство й безглуздість його творів не свідчать, як то часто бувало, про виняткову життєздатність автора, і доказом цього є те, що де Сад не зумів стати зрілою особистістю в будь-якому розумінні цього слова, хоча й дожив до 74 років. Єдина мета його творчості полягала в тому, щоб внести ще більше сум'яття в психіку людей, викривити й спотворити правду про стосунки між чоловічою і жіночою статтю.
Як тільки я зрозумів, що являють собою вампіри свідомості, історія останніх двох сторіч стала ясна й зрозуміла. До 1780 року (приблизно на цей час припадає перша масова навала вампірів свідомості на Землю) мистецтво було переважно життєстверджувальним, як, наприклад, музика Гайдна і Моцарта. Після навали вампірів свідомості цей сонячний оптимізм практично зник із творчості митців. Вампіри свідомості завжди вибирали для своєї мети найінтелігентніших людей, бо в кінцевому підсумку саме інтелігентні люди здужають вплинути на широкі народні маси. Надто мало митців зуміли вивільнитися з-під влади вампірів, але вивільнившись, вони стали ще сильніші. Переконливим прикладом може служити життя та творчість Бетховена. Ще один приклад — Гете.
Через те вампіри свідомості з усіх сил намагаються залишитися непоміченими. висмоктувати життєву енергію з людей таким чином, щоб вони нічого не підозрювали. Той, хто перемагає вампірів свідомості, стає для них небезпечнішим удвічі, бо відвойовує свою здатність самооновлюватись. У таких випадках вампіри часом пробують знищити людину інакше, а саме — спрямовуючи проти неї інших людей. Згадаймо, що смерть Бетховена настала внаслідок того, що він покинув дім своєї сестри після досить дивної сварки, і проїхав кілька миль у відкритій кареті під дощем.
У всякому разі лише в двадцятому сторіччі ми чуємо нарікання великих митців на те, що "світ проти них" (Гайдна і Моцарта добре розуміли й належно цінували за їхнього життя). Як тільки митець помирає, зневага до його творчості розвіюється — вампіри втрачають свою владу над свідомістю людей, вони звертають свою увагу на важливіші для них речі.
В історії мистецтва й літератури після 1780 року ми бачимо наслідки боротьби з вампірами свідомості. Митці, що відмовлялися проповідувати доктрину песимізму і девальвацію життя, були знищені. Натомість очорнителі життя часто доживали до похилого віку. Цікаво, наприклад, порівняти долю життєненависника Шопенгауера[13] з долею оптиміста Ніцше[14], або долю сексуального дегенерата де Сада з долею сексуального містика Лоуренса[15].
Окрім цих очевидних фактів, я не дуже багато дізнався про вампірів свідомості. Мені здається, що в невеликих кількостях вони завжди були на Землі. Можливо, християнське поняття диявола виникло внаслідок того, що люди інтуїтивно відчували, яку роль відігравали вампіри в історії людства: як вони намагалися оволодіти людською свідомістю і перетворити її на ворога життя і людства.
Проте було б помилкою звинувачувати вампірів у всіх нещастях людства. Людина — це тварина, яка намагається шляхом еволюції перетворитися на бога. Багато з її труднощів — наслідок" цих зусиль.
У мене є своя теорія, яку я наводжу тут для повноти викладу. Мені здається, що у Всесвіті багато таких самих розумних генерацій, як наша, і всі вони намагаються еволюціонувати. На ранніх етапах еволюції будь-яка генерація зайнята головне тим, щоб підкорити собі навколишнє середовище, перемогти ворогів, забезпечити себе їжею. Але рано чи пізно генерація минає цей етап, і тоді вона спрямовує свою увагу всередину, на свою свідомість. "Свідомість моя — царство моє", — сказав Едвард Даєр[16]. І коли людина розуміє, що її свідомість — це царство в найбуквальнішому значенні слова, що це величезний недосліджений край, тоді вона перетинає межу, яка відокремлює тварину від бога.
Я підозрюю, що вампіри свідомості час від часу знаходять породу розумних істот, яка вже майже досягла цієї точки еволюції і яка ось-ось відкриє в собі нову силу. Вони живляться її коштом, аж поки зведуть її зі світу. Наміри вампірів полягають не в тому, щоб знищити цих істот — бо ж, знищивши її, вони змушені були б шукати інших. Їхні наміри полягають у тому, аби якомога довше живитися величезною енергією, що вивільнюється внаслідок еволюційних зусиль. Отож вони будь-що намагаються перешкодити людині відкрити світи всередині себе і для цього спрямовують всю її увагу назовні. Я переконаний у тому, що війни двадцятого сторіччя — це сплановані акції вампірів. Гітлер, так само як і де Сад, був ще одним їхнім "зомбі". Руйнівна війна у всесвітньому масштабі для них невигідна, зате повсякчасні місцеві сутички та війни цілком відповідають їхній меті.
Якою була б людина, що знищила б або прогнала вампірів? По-перше, вона відчула б величезну психічну полегкість, подавивши пригніченість, високе піднесення енергії та оптимізму. Під час цього першого припливу енергії шедеври мистецтва створюватимуться десятками. Поведінку людства можна було б порівняти хіба що з поведінкою дітей, у яких завтра починаються канікули.
Енергія людини звернеться вглиб її свідомості. Отоді людина прийме спадок Гуссерля. (Показово, що саме Гітлер несе відповідальність за смерть Гуссерля. яка настала тоді, коли вчений був на порозі нових досягнень.) Вона усвідомить, що в неї є внутрішні сили. проти яких воднева бомба однаково що свічка. За допомогою можливо таких препаратів як мескалін вона вперше освоїть світ свідомості так само, як тепер вона освоює Землю. Вона досліджуватиме країни свідомості так само, як Лівінгстон і Стенлі досліджували Африку. Вона відкриє в собі багато "особистостей", і найвищі з них будуть такі, що її пращури назвали б їх богами.
У мене є ще й інша теорія, настільки безглузда, що я насилу зважуюсь про неї згадати. Я припускаю, що вампіри свідомості, самі не бажаючи того, являють собою знаряддя якоїсь вищої сили. Вони можуть, звичайно, знищити будь-яку породу, на якій паразитують. Але якщо порода усвідомить небезпеку, то наслідки будуть протилежні очікуваним. Однією з головних перешкод на шляху еволюції людства є людська нудьга, невігластво, звичка пливти за течією і полишати завтрашньому дню турботи про самого себе. В певному розумінні це становить більшу небезпеку (або. принаймні, перешкоду) для еволюції, ніж самі вампіри. Як тільки розумні істоти дізнаються про вампірів, битва вже наполовину виграна. Як тільки в людини з'являється мета і віра, вона стає майже непереможною. Тому вампіри являють собою ніби профілактичне, прищеплення людини проти її власної байдужості та ледарства.
Однак усе це лише випадкові міркування... Набагато важливіше інше: як позбутися вампірів свідомості? Опублікування фактів нічого не дасть. Історичні факти нікого не переконають: їх просто знехтують. І все ж людям треба розкрити очі на те, яка небезпека їх чекає. Якщо піти найлегшим шляхом і виступити на телебаченні чи опублікувати серію газетних статей, то люди спочатку, можливо, й прислухаються до мене, але пізніше відвернуться, як від божевільного. Як у такій ситуації я можу їх переконати? Хіба що порекомендувати прийняти дозу мескаліну — інших шляхів я не бачу. Але ж хто дасть гарантію, що навіть мескалін дасть бажані наслідки? Бо якби це було так. то я б зважився вкинути велику кількість мескаліну в міську водогінну систему. Ні, це немислимо. З вампірами свідомості, готовими до нападу, не можна протиставити здоровий глузд, для цього він надто крихкий. Тепер я розумію, чому мої досліди у фірмі "Трансворлд косметікс" закінчилися так трагічно. Вампіри навмисне знищили тих людей, попереджаючи тим самим мене. Пересічній людині бракує розумової дисципліни, щоб протистояти їм. Ось чому така велика кількість самогубств...
Я мушу дізнатися більше про цих істот.