За умови, що й у рівні освіти поєднуваних немає занадто великої прірви!
Це умова, дотримання якої вимагає Закон Притягання Спорідненого у великому Всесвіті, і яку треба виконати, якщо щастя повинно бути повним.
Але де немає миру, там немає гармонії, і шлюб не заслуговує називатися шлюбом, бо він тоді таким не є, а є лише земним співмешканням, що як таке перед Богом не має жодної цінности, і тому також не може принести благословіння в тому сенсі, як цього можна очікувати в істинному шлюбі.
У шостій Заповіді, отже, справжній шлюб згідно з Волею Божою є строгою передумовою! Будь-який інший – не захищений. Однак горе тому, хто істинний шлюб у будь-який спосіб наважиться порушити! Тому що тріумф, який він гадав отримати від цього тут, на Землі, чекає на нього в етерноречовинному світі у зовсім іншому вигляді! Сповнений жаху, він захоче втекти від наслідків своїх дій, коли змушений буде перейти в царство, де вони на нього чекатимуть.
Перелюб у найширшому розумінні є навіть уже там, де робиться спроба роз'єднати двох по-справжньому душевно люблячих людей, як це дуже часто чинять батьки, коли та чи інша земна обставина при цьому не відповідає їхнім бажанням! І горе також жінці, горе чоловікові, чи то молодим, чи старим, котрі через заздрість або дурість свідомо сіють розбрат чи навіть розрив у такій парі! Чиста любов між двома людьми має бути освячена перед кожним, повинна вселяти йому пошану та повагу, але не жадання! Бо вона стоїть під захистом Божої Волі!
Якщо ж зароджується почуття такого нечистого жадання, то хай людина відвернеться і спрямує лише ясний погляд на тих людей, які душевно ще ні з ким не пов'язані.
І якщо вона шукатиме серйозно й терпляче, то обов'язково знайде людину, котра підійде їй у Богом бажаній вдачі, з якою вона тоді буде щасливою, не обтяжуючи себе провиною, яка ніколи не може принести і забезпечити їй щастя!
Великою помилкою цих людей часто є лише те, що вони піддаються тиску почуття, спочатку завжди слабкого, силоміць зберігають його в собі, штучно плекаючи у фантазіях, доки воно, зміцнившись, захоплює їх і, мучаючи, доводить до гріха! Тисячі людських духів не були б змушені пропасти, якби лиш вони завжди хотіли звернути увагу в цьому на початок, який, якщо не викликаний розрахунком інтелекту, витікає виключно з не гідних людини дурниць, які своєю чергою походять зі згубних звичок земного родинного і, головним чином, суспільного життя! Саме вони адже є часто справжніми ярмарками шлюбів, не чистішими за неприховану работоргівлю на Сході! У цьому таїться осередок зародження перелюбу.
Ви, батьки, остерігайтесь, аби ви не впали в гріх перелюбу стосовно своїх дітей через надмірні інтелектуальні розрахунки! Незліченна множина таких уже загрузла в цьому! Вони потребують багато чого, щоб знову від цього звільнитися! А ви, діти, будьте обачні, щоб якимось чином не стати порушниками миру між вашими батьками, інакше також будете винні у вчиненні перелюбу! Це обміркуйте сумлінно. Інакше ви зробите себе ворогами вашого Бога, а з-поміж таких ворогів немає жодного, хто зрештою не змушений був би загинути в невимовних муках, Бог же при цьому не ворухне й пальцем! Ти ніколи не повинен порушувати мир і гармонію між двома людьми.
Втовкмач це собі в голову, щоб, застерігаючи, воно завжди стояло перед очима твоєї душі. —
Сьома Заповідь
Не кради!
Крадія вважають одним із наймерзенніших створінь. Крадієм є кожен, хто в іншого бере щось із його власности без його згоди!У цьому полягає пояснення. Щоби правильно виконувати цю Заповідь, людині не треба робити нічого іншого, крім як завжди чітко розрізняти, що належить іншому! Це не важко, відразу скаже собі кожен. І на цьому для нього все закінчується. Звісно, не важко, як, по суті, не важко дотримуватися всіх десяти Заповідей, якщо тільки цього справді бажаєш. Але умова залишається, однак, при цьому завжди, щоб людина їх справді знала. А цього бракує багатьом. Чи замислювалися однораз ви по-справжньому про те, що є власністю іншого, з якої ти нічого не маєш права брати?
Це гроші, коштовності, одяг, можливо, також будинок та подвір'я з худобою і всім, що належить до нього. Але в Заповіді не зазначено, що це стосується лише груборечовинного земного майна! Адже існують цінності, що є набагато коштовнішими! До власности людини належить ще її репутація, громадська повага, її думки, її особистість, а також довіра інших людей, коли не всіх, то принаймні декотрих із них! Якщо ми зайшли так далеко, то деякі горді душі вже стануть трохи боязкішими перед вимогами цієї Заповіді. Бо спитай себе: чи не намагався ти однораз, можливо, з добрим наміром, із метою застереження, похитнути або цілком підірвати довіру, якою користується людина серед інших? Таким чином ти цілком по-справжньому того, кому належить ця довіра, обікрав! Бо ти позбавив її довіри! Або ж спробував це зробити.
Обкрадаєш ти свого ближнього також, коли щось знаєш про його обставини і передаєш ці відомості іншим без його на те згоди. Тепер ти можеш усвідомити, як тяжко застрягли в пастці провини всі люди, котрі з таких речей намагаються отримати зиск або цими справами взагалі займаються фахово, як і так звані аґенції і тому подібне. Самозаплутування в них унаслідок цієї діяльности з безперервним порушенням Божих Законів тягнуть за собою такі величезні тенета, що ці люди ніколи більше не зможуть звільнитись і наражаються на прокляття, бо вони обтяжені більше за груборечовинних злочинців та крадіїв. Винні й подібні до приховувачів – ті, хто підтримує і заохочує таких "бізнесменів" у їхньому гріховному ремеслі. Кожна прямо й чесно мисляча людина, байдуже, приватна це особа чи бізнесмен, має право та обов'язок вимагати від людини, котра приходить до неї з якимось проханням, негайного пояснення, а якщо треба, то й документів, на підставі яких може вирішити, наскільки потім, довіряючи їй, спроможна виконати її бажання. Все інше – нездорове й непорядне.
Виконання цієї Заповіді водночас іще сприяє тому, що відчуття все більше й більше пробуджується і його здібності зростають, стають вільними. Людина отримує із тим правильне знання людей, яке вона втратила лише через схильність до зручности. Вона поступово перестане бути мертвою, машиноподібною, і сама знову стане живою людиною. Постануть справжні особистості, тоді як теперішня виплекана масова тварина мусить зникнути.
Докладіть зусиль, серйозно задумайтеся над цим і дивіться, щоб усе-таки насамкінець на сторінках вашої книги боргів ви не виявили багато порушень саме цієї Заповіді!
Восьма Заповідь
Не свідкуй неправдиво на твого ближнього!
Якщо ти нападаєш на твого ближнього і б'єш його так, що завдаєш йому ран, і, можливо, притому ще й грабуєш, то знаєш ти, що шкодиш йому і підлягаєш земному покаранню. Ти не думаєш при цьому ще про те, що тим водночас також вплітаєшся в нитки взаємодії, котрі непідвладні жодній сваволі, навпаки, діють справедливо аж до найменших порухів душі, на які ти не зважаєш, яких ти взагалі не відчуваєш. І ця взаємодія не має жодного зв'язку із земним покаранням, проте працює цілком незалежно, спокійно, сама по собі, але настільки неминуче для людського духу, що він у всьому Творінні більше не знайде жодного місця, яке могло б його сховати й захистити.Коли ви чуєте про такий вчинок із брутальним нападом та насильницьким ушкодженням, ви обурені. Якщо ж від цього постраждали близькі вам люди, ви налякані й нажахані! При цьому вас, одначе, мало турбує, коли ви тут чи там чуєте, як відсутню людину хтось інший виставляє в поганому світлі за допомогою вміло підібраних зловмисних слів, а також часто лише доволі виразних жестів, які дають змогу припускати більше, ніж може бути сказано словами.
Однак відзначте собі: наслідки груборечовинного нападу виправити значно легше, ніж наслідки нападу на душу, яка страждає від підриву репутації.
Уникайте тому всіх, хто злісно підриває репутації, так само, як і груборечовинних убивць!
Адже вони винні так само, а дуже часто навіть іще більше! Так мало мають вони співчуття до переслідуваних ними душ, так само мало буде в Потойбіччі тоді простягнуто їм руку допомоги, коли вони благатимуть про це! Холодним та немилосердним є згубний потяг у їхньому внутрішньому єстві принижувати інших, часто навіть чужих їм людей, тому холод і безжалісність спіткають їх стократною силою в тому місці, що на них чекає, щойно їм доведеться колись покинути своє земне тіло!
Вони залишаться в Потойбіччі вигнанцями та глибоко зневаженими гірше за грабіжників та крадіїв, бо спільна підступна і гідна зневаги риса притаманна всьому їхньому роду, від так званих пліткарок до зіпсованих створінь, котрі не бояться під добровільною присягою надавати неправдиві свідчення на ближнього, якому в багатьох речах мали б достатньо підстав для подяки!
Поводьтеся з ними як з отруйними гадами, бо іншого вони не заслуговують.
Оскільки всьому людству цілковито бракує високої єдиної мети потрапити до Царства Божого, то їм немає про що говорити одне з одним, коли вони однораз збираються удвох чи втрьох, і тому розмова про інших стала для них улюбленою звичкою, всю ницість якої вони вже не здатні усвідомити, оскідьки уявлення про неї через безперервне вживання цілковито втрачено.
Їм доведеться в Потойбіччі й далі сидіти разом і віддаватися своїй улюбленій темі, доки спливе наданий час для останньої можливости сходження, яка, напевно, могла б їм принести порятунок, і їх буде затягнуто у вічне розкладання, куди потраплять усі груборечовинні та етерноречовинні різновиди матерії для очищення від усілякої отрути, яку внесли в неї людські духи, не гідні зберегти своє ім'я!
Дев'ята Заповідь
Не пожадай жінки ближнього твого!
Ця Заповідь строго і чітко спрямована безпосередньо проти тілесно-тваринного потягу, який людина, на жаль, надто вже часто дозволяє собі, щойно трапляється нагода для цього!Тут ми наразі зачепили дражливу точку, яка створює для людей найбільшу пастку, до якої потрапляють майже всі, щойно лише стикаються з нею: нагода!
Потяг пробуджують і спрямовують тільки думки! Людина може дуже легко переконатися на собі, що потяг не прокидається і не може прокинутися, якщо немає притому відповідних думок! Він цілковито залежить від них! Без винятків!
Не кажіть, що відчуття дотику може пробудити потяг, бо це неправда.