Вони повинні були по-земному підтримувати його своєю владою та своїм багатством. Заради цієї цілком єдиної мети вони народилися в тих умовах, іще до народження визначені для цього й потім обдаровані яснобаченням, щоб легко могли здійснити те, про що раніше просили.
Та вони провалилися в цьому, і серед них також колишній ясновидець удруге. —
Високе Послання Сина Божого із Істини, тоді вже зрозуміли неправильно, пізніше ж, духовними провідниками щодалі більше спотворюване та багаторазово хибно тлумачене, воно втрачало чисте сяяння. Темрява знову розстелилася над усім людством, над усіма землями. —
Але, невтримно розростаючись, вібрувало це відкрите коло і приносило цим щораз ближче світову годину, коли з поверненням втіленої в людину Божественної Волі мусило також відбутися неминуче замикання цього кола. Кінець з'єднається з початком. У цьому полягає, одначе, розв'язання та врегулювання всіх подій! Воно приносить великий Світовий Поворот!
Світовий Поворот! Украй потрібний, аби світ через хибні уявлення людей цілком не було затягнено до загибелі. І Абдрушин прийшов знову на цю Землю, щоб замкнути коло, розв'язати всі Духовні Закони, які хибним волінням людей були туго зв'язані у вузол, і таким чином здійснити те, що вже від тисячоліть було провіщено, застерігаючи, попереджуючи:
"Суд!"
Терпляче очікував він, уважно відслідковуючи в людях їхні хибні дії, багато з них переживаючи в собі самому, знову пробуджуючи ворожість там, де щось не перебувало у згоді з Божественною Волею, і приносячи мир туди, де була правильна позиція щодо Волі Божої. Він очікував, доки його досяг Заклик Бога до Початку.
Та оскільки темрява тим часом просочилася вже у все, що виникло внаслідок діяльности людей, то це завдало йому переважно тільки страждань і зумовило безнадійну боротьбу, доки він залишався зв'язаним і не міг іще розгорнути свою могуть. Випромінювання в ньому були щільно згорнуті, щоб занадто рано вони не спричинили потужних розв'язань, котрі належать до Світового Суду. Лише в годину, що принесе Світовий Поворот, можуть повільно і поступово з нього спасти оболонки.
До того часу, одначе, зміг він іще раз проголосити Слово Істини – неспотвореним, як Його вже приносив Син Божий, – аби справді серйозно спрямовані до Світла шукачі отримали нагоду врятуватися при Суді, бо людські душі, котрі справді серйозно шукають Істину, котрі жадають духовного сходження, а не лише земного під приводом духовних пошуків, знайдуть також у цьому Слові Істини якір свого порятунку! Усім іншим, одначе, він недоступний. Вони залишаться сліпими та глухими до цього згідно Закону безумовної Взаємодії, бо вони не заслуговують на порятунок. Вони адже і в Потойбіччі після земної смерти залишаться сліпими та глухими, попри те, що вони муситимуть продовжувати жити.
Аби вказати на початок цього кола подій, яке з цим Світовим Поворотом мусить замкнутися, дав він людству Боже Слово Істини знову під своїм тодішнім іменем Абдрушин! Воно призначене для тих, хто при своєчасному усвідомленні ще переживе Суд.
Вказівка для полегшення пізнішого огляду! Розуміння цього прийде до людей після очищення, коли заблудлі й облудні душі буде відсторонено, а для всіх інших розпочнеться сходження в оновленому розквіті. —
І раптом година здійснення Обітування для великого Світового Повороту пробила! Нібито несподівано, як це тоді було в Єгипті. Тільки учасники знали про це, тим часом як людство спокійно спало. Велике підготувалося таким чином, і Абдрушин після довгого земного часу вступив у Місію, якою його було протиставлено людству як Сина Людського, котрого обітовано, щоб людство в ньому себе судило! У ньому, бо як уже роз'яснено, він є Суд, але він не судить. —
Якщо до Світового Повороту на Землі його й дуже стримували щільні оболонки, та впливав Абдрушин усе-таки на події вже під час свого навчання, розв'язуючи Духовні Закони, хоча й слабо, завжди лише там, де особисто входив у контакт, але, попри те, безперечно, як із окремими людьми, так і з їхніми ділами, в результаті самочинно, однак не особисто караючи або винагороджуючи все, що йому при цьому зустрічалося, – лише завдяки самому своєму буттю! Цьому живому Закону природи неможливо цілком перешкодити в його впливі. З того, що було нездоровим і хибним, не могло завдяки йому визріти здорове та правильне – це лицемірство або лукавий самообман, у яких так багато людей живе дуже часто – тож, природно, не варто очікувати й жодної користи, а всякчас лише шкоди в неминучому розв'язанні взаємодій.
Було ж знов-таки самозрозуміло, що марнославні люди через великий брак у них самопізнання не бачили при цьому справедливих наслідків їхнього власного внутрішнього життя, а хотіли оцінювати лише зовнішні події, що нібито виходили від Абдрушина; і з такою люттю нападали на нього, лаяли та підозрювали його, що в першу половину свого земного шляху йому часто доводилося бути пригніченим. Тоді, одначе, він приніс Творінню Суд!
Як Цар Імануїл у Всесвіті, як Парцифаль Першостворених у Духовному Царстві, нарешті як Син Людський у Грубій речовинності на цій планеті Земля. Три Частини в Одному, що діють водночас як Божественна Містерія. Подія, яку не можуть осягнути розвинуті людські духи, в якій, однак, Першостворені вже беруть участь, бо вони також спроможні діяти тут, на Землі, водночас здійснюючи вгорі, в Замку Ґраля, своє служіння.
Зі Світовим Поворотом відпали стримувальні оболонки від Абдрушина. Наслідком цього стала надзвичайна сила, яку Абдрушин відтепер може і повинен свідомо надсилати в напрямах, вказаних йому Божою Волею, щоб знищити все нездорове і таким чином звільнити здорове від шкідливого тиску, який його придушує та перешкоджає вільному сходженню назустріч Світлу.
Так вреші-решт буде встановлено жадане багатьма Царство Боже на Землі, яке праведникам колись було обітовано як Тисячолітнє. Його буде примусово впроваджено надземною і надлюдською владою, наданою Посланцеві Божому для здійснення Обітування!
Ще раз отримав індійський ясновидець, пізніше цар Каспар зі східної країни, можливість спокутувати нині свій подвійний провал. Йому було надано останню можливість, цього разу, щоправда, не на Землі, та все-таки духовно співпрацювати в останніх подіях.
І здійснюється відтепер кожне Обітування – нестримно, неминуче, як це й закладено в Приписах Божих! Ніщо з цього не залишиться незавершеним, бо коло починає вже повільно змикатися! А з Частиною Абдрушин-Парцифаль з'єднується тепер у земному тілі самому також іще його Божественна Частина, тож у цій Грубій речовинності нині постав Імануїл, якого всьому людству вже обітував пророк Ісайя! Те, що люди намагалися уявити Обітування Імануїла, Сина Людського, як тотожне Обітуванню Ісуса, Сина Божого, свідчить лише про недостатність людського осягнення, навіть усупереч найчіткішим та найзрозумілішим записам Біблії. Якщо вже було зроблено помилку у визначенні понять Сина Божого і Сина Людського як бажання вбачати в них одну особу, тому що не розібралися в цьому, а віруючі були занадто боязкі, щоби при цьому осягнути думку про двох осіб, та все-таки чітка вказівка двох зовсім різних імен в Обітуванні мусила б неодмінно привести до висновку про двох осіб. Блаженні тому всі люди, котрі в останню годину ще зможуть прийти до пізнання!
Амінь!
ЗАКЛЮЧНЕ СЛОВО
Абдрушин своє Послання для людства нині завершив. У ньому після його завершення тепер постав Богом посланий Син Людський
ІМАНУЇЛ
який був обітований самим Сином Божим Ісусом для Суду і для Спасіння, після того як давні пророки вже вказали на нього. Він несе Знаки своєї високої Місії: живий Хрест Істини, що сяє з нього, і Божественного Голуба над ним, як ніс їх і Син Божий.
Людство, пробудися зі сну твого духу!
Додаток
Десять Заповідей Божих
Перша Заповідь
Я Господь, Бог твій! Нехай не буде в тебе інших богів, крім Мене!
Хто ці слова може прочитати правильно, той у них, напевно, вже побачить вирок для багатьох, котрі не дотримуються цієї найголовнішої із усіх Заповідей."Нехай не буде в тебе інших богів!" Багато людей сприймають ці слова занадто поверхово. Вони їх для себе занадто спростили! Ідолопоклонників уявляють вони, напевно, насамперед лише як тих людей, котрі стоять навколішки перед рядом дерев'яних фігур, кожна з яких зображує окремо визначеного бога, можливо, думають також про шанувальників диявола та подібних заблудлих, про яких у кращому разі згадують із жалем, однак не думають при цьому про себе. Подивіться лишень спокійно однораз на себе і перевірте себе – можливо, й ви також належите до них!
Один має дитину, яка для нього фактично дорожча за все, заради якої він готовий на будь-яку жертву і через яку забуває все інше. Другий ставить понад усе земну насолоду, і зрештою навіть із кращим волінням ніяк не здатен відмовитися від цієї насолоди заради чогось іншого, якби йому висунули таку вимогу, залишаючи за ним добровільне обрання рішення. Третій, знову-таки, любить гроші, четвертий – владу, п'ятий – жінку, ще інший – земні нагороди, і всі знову в цьому всьому насамкінець люблять тільки… самих себе!
Це ідолопоклонство в найістиннішому сенсі. Від цього застерігає перша Заповідь! Забороняє його! І горе тому, хто її не дотримується буквально! Розплатою за це порушення негайно стане те, що така людина завжди буде змушена залишатися прив'язаною до Землі, коли вона перейде в Етерноречовинне царство. Насправді вона ж себе сама прив'язала до Землі через схильність до чогось, що є на Землі! Вона таким чином затримується у своєму подальшому сходженні, втрачає відведений їй для цього час і наражається на небезпеку не встигнути вчасно вийти з Етерноречовинного царства у воскресінні з нього до Світлого Царства вільних духів. Тоді її затягне в неминуче розкладання всієї Речовинности, що слугуватиме очищенням для її відродження та її нового утворення. Це, однак, для людської душі є етерноречовинною та духовною смертю всієї набутої нею особистої самосвідомости, а отже – й знищенням як її форми, так і її імени навічно!
Від таких жахіть має захистити дотримання цієї Заповіді! Це найголовніша Заповідь, тому що вона для людини найпотрібніша! Вона згодна, на жаль, занадто вже легко піддатися якій-небудь схильності, котра її врешті-решт поневолить! Але те, чому вона дозволяє стати схильністю, перетворюється на золотого тільця, якого вона ставить на найвище місце, і таким чином на ідола або кумира біля свого Бога, навіть дуже часто ще й над Ним!
На жаль, існує занадто вже багато "схильностей", які собі людина створила, і яким вона з величезною безтурботністю охоче віддається! Схильність – це пристрасть до будь-чого земного, як я вже вказував.