Нездійснимо це й для Люципера, змушеного тікати від них, а ще менше – для людини. Тому той, хто себе все ще хоче протиставляти цим Посвідченням Божим, відтепер виступає проти Бога як Його ворог. Він свідчить цим, що він не Божий слуга і ніколи ним не був, байдуже, за кого досі на Землі видавав себе. Він є слугою Люципера, Антихриста – як раб інтелекту, котрий разом із ним нині, згідно з Волею Божою, потрапляє під Суд.
Бережіться, щоб і ви не опинилися серед них!
91. І це здійснилося!..
Високо здіймалися хвилі несправедливости в часи фараонів. Аморальність, злочинність святкували тріумф, і поневолення Ізраїля досягло найвищої точки.Тоді ступив на цю Землю Абдрушин! Перший крок до порятунку тих людських душ, які жадали долучитися до Світла, було цим від Світла зроблено! Велика скрута юдеїв настільки їх очистила, їхні душевні здібності в муках гноблення досягли такого серцезворушного стану розвитку, що серед людей того часу вони стали єдиними, спроможними сприйняти вібрації, що зі Світлих Висот приходили до глибин.
Вібрації були завжди і тепер є, однак на Землі не було жодної людини, яка б намагалася їх сприйняти. Тільки найболісніша скрута протягом тривалогого часу потрясла і розворушила душі поневолених юдеїв настільки, що вони нарешті змогли відчути тонкі вібрації в Космосі, і при цьому виникло відчутне бажання наблизитися до Бога, яке врешті-решт піднеслося в палкому пориві гарячого благання.
При цьому пристрастному воланні про допомогу до Світла також не обійшлося без взаємодії. Доки ці люди утримували свої думки й відчуття зверненими до Землі, самозрозуміло, у взаємодії нічого іншого до них і не могло потекти. Щойно ж нарешті вони спрямували свій погляд угору до Світла в серйозному, по-справжньому смиренному волінні, тоді також у взаємодії лише потужніше зміг политися потік Світла в їхні душі. Волання про скруту стражденного народу було таким чином почуто. Рятівник прийшов!
Він прийшов для здійснення Божественної Волі, з якої вийшов. Тому залишається також непохитним закон, що всюди, куди він ступає, ворожість мусить виникнути в тому місці, де щось спрямовано проти справедливої Волі Божої, але найчистіший мир і щастя – там, де праведність у справжньому розумінні утворює частину життя.
Оскільки Абдрушин як тоді ніс, так і тепер несе в собі живу Волю Божу, від якої виходять Закони у Творіння, оскільки він є втілена в людину Божественна Воля, тому спроможний він завдяки факту свого буття вже розв'язувати всі кінцеві дії Духовних Законів у Творінні.
Розв'язка при цьому і для кожної особи, і для кожного цілого народу завжди буде такою, якою є кінець самостійно обраного шляху, тобто точно узгоджуватиметься з родом, до якого вони вже добровільно визначили напрям. Якщо вони схиляються до темряви, то цілком невідворотно прямують до жаху, якщо ж спрямовані до Світла, то це принесе щастя й радість. І коли шлях до цього кінця простягається ще так далеко перед усіма людськими душами, що їм здається, нібито вони ще мають час, багато часу для обрання остаточного найважливішого в бутті рішення.., з'являється Абдрушин як Частина живої Волі Божої серед них, – то самочинно без будь-якого переходу швидко притягується кінець усіх шляхів, як природний закон, і в цьому полягає останній Суд!
Кінець прискорено завдяки променистій магнетичній могутності Абдрушина наближається до розв'язки, тож людська душа не може, як досі, йти своїм шляхом, а негайно мусить прийняти плоди того, що посіяла раніше, і дії всіх душ також підпадають при цьому під Суд. Вони розквітають, якщо узгоджуються з Волею Божою, або саморуйнуються, якщо не перебувають із Нею в цілковитій згоді. До них належать усі справи, починаючи з сім'ї та шлюбу і закінчуючи професійною діяльністю, чи то в ремеслі, індустрії, торгівлі, економіці, чи державній діяльності, все одно, вони підпадають негайно під швидке розв'язання Духовних Законів згідно з Божественною Справедливістю. Людина не спроможна нічого в цьому зупинити або відхилити, нічого прикрити або приховати. Мусить безсило підкоритися тому, чого вимагає істинне право, навіть коли воно й не узгоджується з її земними переконаннями!
Втілена в людину Божественна Воля – наче живий контакт, що дає змогу виникнути займистій іскрі розв'язання, де завжди Вона у своєму земному бутті зачіпає як людину, так і цілий народ. Її буття примушує до звіту, і повсюди Вона мусить спонукати до обрання рішення – останнього рішення, яке ще можливе для всього сущого.
Тож Абдрушин стає Судом там, куди приходить, не маючи при цьому потреби особисто спрямовувати його. Завдяки своєму походженню він є ніби самочинним ключем для завершення будь-якої події, ніби мечем, що має встановитися у світі, щоб кожен і кожна розійшлися своїм шляхом! —
Оскільки несправедливість єгиптян у ті часи в стражданні юдейського народу просто-таки до Світла волала, прийшов Абдрушин у відповідь на стогін, передуючи Синові Божому, щоби принести єгиптянам Суд, аби народ юдеїв звільнився та, очищений в муках, колись зміг виконати покликання, прийнявши, як найдозріліший тоді народ, Сина Божого, щойно час для цього настане! —
Тож в особі князя наймогутнішого сусіднього з єгиптянами народу для Суду Божого прийшов Посланець на Землю. Як князь арабів, мав він ім'я Абдрушин. Це за змістом рівнозначно з "Син Святого Духа".
До палацу фараона він часто входив та виходив із нього, і єдино внаслідок лише цього приніс розв'язання Духовних Законів для цілого народу. Тільки завдяки цьому стало можливим, аби Мойсей тоді міг проголосити всі покарання, які швидко здійснювалися! Це здійснення відбулося за посередництва Абдрушина, котрий, як Частина живої Волі Божої, мусив принести врівноважливу справедливість у самочинному розв'язанні Духовних Законів, наслідки яких проявляються також у Грубій речовинності.
Так єгипетський народ за його несправедливість та аморальність було жорстоко покарано і засуджено Волею Божою, а народ юдеїв при цьому звільнився для сходження і для здійснення покликання, щоб у своєму колі підвищенням зрілости підготувати ґрунт для прийняття Сина Божого на Землю.
Це був початок кола, яке приховувало в собі ґрандіозні події і яке з Поверненням Абдрушина на цю Землю мусить замкнутися! Людству цим було вручено можливість сходження до небувалих Висот. —
Абдрушинові в ті колишні часи серед інших був підвладний також один високорозвинений народ, індійський за походженням. Серед цього народу був ясновидець, якому саме завдяки присутності Абдрушина були доступні високі Одкровення. Завдання ясновидця полягало в тому, щоб оголошувати ці Одкровення, бо вони мали допомагати людям легше та швидше здійснювати духовне сходження. Він же замість цього цілком усамітнився, жив, відгородившись від ближніх, і опрацьовував свої надзвичайні знання лише для себе, як це й сьогодні ще багато хто чинить. Також і сьогодні обізнані або ті, хто став обізнаним, незрідка замикаються в самих собі або відгороджуються навіть від усіх людей за будь-якої можливости, тому що вони бояться, що їх не зрозуміють або й взагалі насміхатимуться з них. Часто ще й заради того, щоб використовувати свої знання для самих себе й насолоджуватися ними.
Така поведінка є, одначе, хибною. Той, хто отримав велике Знання, повинен його передати далі, щоби цим допомогти іншим, бо і йому самому його було даровано. Він не міг його здобути. Особливо ж отримання Одкровень зобов'язує. Але зазвичай ті, хто бачить лише незначне, розголошують на весь світ те, що не має жодної цінности для інших, і, отже, шкодять тим, хто справді обізнаний, оскільки тоді їх від самого початку скидають в одну купу й зовсім не цінують. Також через це мовчать багато обізнаних, котрі інакше заговорили б.
Тож і цей ясновидець того часу також не справився зі своїм справжнім завданням. Він був присутній, коли земна мертва оболонка Абдрушина лежала в домовині. Тоді ж прийшло могутнє осяяння до нього, і в найвищому натхненні видовбав він на великому камені в гробниці всі події, починаючи з Божественного походження Абдрушина, його Завдання під час мандрів світами аж до возз'єднання з Божественним та його кінцевого Завдання. Запис на камені охоплює також сьогоднішній час із усіма подіями.
Надгробний камінь Абдрушина сьогодні ще приховано від поглядів доскіпливих людей, на ньому нанесено такий самий знак, як і на надгробному камені, який накриває останки, котрі належали Синові Божому на Землі. Відкриття цього факту для людських очей покищо затримує година земного здійснення. Однак час для цього вже близький. —
— — —
Початок кола ввійшов у вібрацію. Події покотилися. Як вінець, прийшов Син Божий для бажаного Спасіння людства та всього Творіння на Землю.
Проте люди не прийняли цього Спасіння. З початком земного благополуччя знову взяло гору духовне недбальство, яке позбавило відчуття всієї тонкости, і як найближчий наслідок зросла людська пиха, яка, мов тернові шипи, що все заглушують, дедалі щільніше розросталася довкола людських душ, відрізаючи їх від усіх вібрацій, котрі виходили зі Світлих Висот.
Тож Послання зі Світла, принесене Сином Божим, знайшло лише незначний відгук у знову настільки звужених та обмежених людських душах. Великого Приносителя Світла, як незручного для них, було вбито. —
У цей час також індійський ясновидець, який був сучасником Абдрушина, отримав нагоду виправити свій тодішній провал. Із Милости він знову народився на Землі як один із трьох царів східних країн на ім'я Каспар; усі вони розпізнали Зірку й розшукали Дитя. Завдяки цьому він отримав можливість спокутувати долю, яку звалив на себе своїм мовчанням у час Абдрушина, тому що Місія Абдрушина перебуває в найтіснішому зв'язку із Завданням Сина Божого. Але й тут він провалився знову разом з іншими двома царями. Їхнє завдання полягало не лише в тому, щоби прибути до Вифлеєму, піднести Дитяті однораз дари і після цього знову повернутися. Їх було обрано та визначено для того, щоб у розпізнанні Синові Божому завжди допомагати, аби полегшити йому земний шлях у всіх чисто земних речах! Протягом усього його земного буття.