Та він відмовив мені".
7 І сказала до нього його жінка Єзавель: "Нині ти станеш царем над Ізраїлем. Устань, поїж хліба, і хай буде веселе твоє серце. А виноградника єзреелянина Навота дам тобі я".
8 І написала вона листи від імені Ахава, і запечатала їх його печаткою, та й розіслала ті листи до старшин та до вельмож, що були в його місті й сиділи з Навотом.
9 А в тих листах вона написала так: "Оголосіть піст, і посадіть Навота на чолі народу.
10 І посадіть двох негідників навпроти нього, хай свідчать на нього, кажучи: "Ти зневажив Бога й царя". І виведіть його, і вкаменуйте його, і хай він помре"...
11 І зробили старшини та вельможі того міста, що сиділи в ньому з Навотом, як написала їм в листах Єзавель, які вона розіслала до них.
12 Оголосили вони піст, і посадили Навота на чолі народу.
13 І прийшли два негідники, і сіли навпроти нього. І вони свідчили на Навота, перед народом, промовляючи: "Навот зневажив Бога й царя!" І вивели його поза місто, та й закидали його камінням, і він помер...
14 І послали вони до Єзавелі, повідомити, що Навот помер, закиданий камінням.
15 І як почула Єзавель, що Навот помер, закиданий камінням, то сказала Єзавель до Ахава: Устань, посядь виноградника ізреелянина Навота, що відмовив дати його тобі за срібло, бо Навот уже мертвий.
16 І як почув Ахав, що Навот помер, то встав, щоб іти до виноградника ізреелянина Навота, щоб посісти його.
17 І було Господнє слово до тішб'янина Іллі:
18 "Устань, іди назустріч Ахавові, Ізраїлевому цареві, що в Сирії, ось він у Навотовому винограднику, куди прийшов, щоб посісти його.
19 І скажеш до нього, що так сказав Господь: "Ти вбив, а зараз хочеш посісти?" І скажеш, що так сказав Господь: "На тому місці, де собаки лизали Навотову кров, там лизатимуть і твою власну кров""!
20 І сказав Ахав до Іллі: "Ось ти знайшов мене, вороже мій!" А той відповів: "Знайшов, бо ти запродався вчиняти лихе в Господніх очах.
21 Ось я спроваджую на тебе лихо, і винищу все за тобою, і винищу Ахавові навіть те, що мочить на стіну, і невільного та вільного в Ізраїлі!
22 І зроблю з твоїй оселі, як оселі Єровоама, Неватового сина, і як оселі Баші, Ахієвого сина, за те, що ти зневажив мене та ввів у гріх Ізраїля".
23 І також до Єзавелі сказав Господь: "Собаки з'їдять Єзавель перед мурами Ізреелу.
24 Померлого в Ахава в місті з'їдять собаки, а померлого на полі поїсть птаство небесне.
25 Бо ще не було такого, як Ахав, що запродався вчиняти лихе в Господніх очах, що його намовила жінка його Єзавель.
26 І він коїв дуже огидне, йдучи за ідолами, усе так, як робили амореяни, що їх Господь вигнав перед Ізраїлевими синами".
27 І як Ахав почув ці слова, то роздер він одяг свій, і одягнув на тіло своє веретище, і постив, і лежав у веретищі, і ходив пригнічений...
28 І було Господнє слово до тішб'янина Іллі:
29 "Чи ти бачиш, що Ахав упокорився перед обличчям моїм? За те, що він упокорився перед обличчям моїм, не наведу я лиха за його днів, а за днів його сина наведу я те лихо на оселю його".
1 про царів 22
1 І прожили вони три роки, і не було війни між Сирією та між Ізраїлем.
2 І третього року прийшов Йосафат, цар Юдин, до Ізраїлевого царя.
3 І сказав Ізраїлів цар до своїх слуг: "Чи ви знаєте, що ґілеадський Рамот наш? А ми мовчимо, замість того, щоб забрати його з руки сирійського царя".
4 І запитав він у Йосафата: "Чи ти підеш зі мною на війну до ґілеадського Рамоту?" А Йосафат відповів: "Я, як ти, народ мій, як народ твій, мої коні, як твої коні!"
5 І сказав Йосафат до Ізраїлевого царя: "Запитай спочатку в Господа!"
6 І зібрав Ізраїлів цар близько чотирьох сотень пророків, та й сказав до них: "Чи йти мені на війну на ґілеадський Рамот, чи ні?" А ті відповіли: "Іди, бо Господь дасть його в цареву руку".
7 І сказав Йосафат: "Чи нема тут ще Господнього пророка, щоб довідатися й від нього".
8 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: "Є ще один, щоб через нього запитати у Господа. Та я ненавиджу його, бо він не пророкує на мене добре, а тільки лихе. Це Михей, син Їмлин". А Йосафат сказав: "Хай цар не каже так!"
9 І покликав Ізраїлів цар одного євнуха, і сказав: "Приведи швидше Михея, Їмлиного сина!"
10 І цар Ізраїлів та цар Юдин в царському одязі сиділи кожен на троні своєму при вході до брами Самарії, а всі пророки пророкували перед ними.
11 А Седекія, Кенаанин син, зробив собі залізні роги й сказав: "Так сказав Господь: "Оцим будеш бити сирійців аж до винищення їх!12 І всі пророки пророкували так, промовляючи: "Виходь до ґілеадського Рамоту і пощастить тобі, і Господь дасть його в цареву руку".
13 А той посланець, що пішов покликати Михея, сказав до нього: "Ось слова тих пророків одностайно звіщають цареві добро. Хай же буде слово твоє добре, як слово кожного з них".
14 І сказав Міхей: "Як живий Господь, те, що скаже мені Господь, я те казатиму!"
15 І прийшов він до царя, а цар запитав у нього: "Михею, чи підемо на війну до ґілеадського Рамоту, чи ні?" А той відповів йому: "Вийди, і пощастить тобі, і Господь дасть його в цареву руку".
16 І сказав йому цар: "Аж скільки разів я заприсягав тебе, що ти не казатимеш мені нічого, тільки правду в ім'я Господа?"
17 А той відповів: "Я бачив усього Ізраїля, розпорошеного по горах, немов овець, що не мають пастуха. І сказав Господь: "Нема в них пана, хай повернуться з миром кожен до помешкання свого"".
18 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: "Чи ж не казав я тобі, він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе?"
19 А Михей сказав: "Тому послухай Господнього слова: "Бачив я Господа, що сидів на престолі своєму, а все небесне військо стояло при ньому, праворуч та ліворуч нього.
20 І сказав Господь: "Хто намовить Ахава, щоб він пішов і впав у ґілеадському Рамоті?" І казали одні так, а інші так.
21 І вийшов дух, і став перед Господнім обличчям та й сказав: "Я намовлю його!" І запитав його Господь: "Чим?"
22 А той відповів: "Я вийду й стану брехливим духом у вустах усіх його пророків". А Господь сказав: "Ти зможеш обдурити його. Іди та й зроби так!"
23 А нині оце Господь дав духа неправди у вуста всіх оцих пророків, а про тебе Господь казав недобре"...
24 І підійшов Седекія, Кенаанин син, і вдарив Михея по щоці та й запитав: "Як перейшов дух Господній від мене, щоб розмовляти з тобою?"
25 А Михей відповів: "Ось ти побачиш це, коли вбіжиш до найдальшої кімнати, щоб сховатися".
26 І сказав Ізраїлів цар: "Візьми Михея, і відведи до Амона, голови міста, та до Йоаша, царевого сина,
27 та й скажеш, що отак сказав цар: "Посадіть цього до в'язниці і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не повернуся з миром".
28 А Михей сказав: "Якщо справді повернешся ти з миром, то не промовляв Господь через мене!" І додав: "Слухайте це, всі народи!29 І вийшов Ізраїлів цар та Йосафат, цар Юдин, до ґілеадського Рамоту.
30 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: "Я переодягнуся й піду в бій, а ти одягни свій царський одяг!" І переодягнувся Ізраїлів цар, і пішов у бій.
31 А сирійський цар наказав тридцять двом керманичам своїх колісниць: "Не воюватимете з малим та з великим, а тільки з самим Ізраїлевим царем".
32 І як керманичі колісниць побачили Йосафата, то вони сказали: "Це певно Ізраїлів цар!" І пішли на нього, щоб воювати, а Йосафат закричав.
33 А як роздивилися і побачили, що це не Ізраїлів цар, то повернули від нього.
34 А один знехотя нап'яв лука, та й уразив Ізраїлевого царя між поясом та панцером. А той сказав своєму візникові: "Поверни назад і виведи мене з табору, бо я поранений"...
35 І знявся бій того дня, а цар був поставлений на колісниці проти Сирії, і помер до вечора. І кров з рани текла в колісницю.
36 А як сонце заходило, пішов клич табором: "Кожен до міста свого, і кожен до краю свого!"
37 І помер цар, і був привезений до Самарії. І поховали царя в Самарії.
38 І мили колісницю над ставом у Самарії, і собаки лизали його кров, а повії мили своє тіло, за словом Господнім, що він сказав.
39 А решта Ахавових справ, і все, що він зробив був, і палац із слонової кістки, що він збудував, і всі міста, які він побудував, описані в книзі про Ізраїлевих царів.
40 І спочив Ахав з батьками своїми, а замість нього зацарював син його Ахазія.
41 А Йосафат, Асин син, зацарював над Юдою в четвертому році царювання Ахава, царя Ізраїлевого.
42 Йосафат був віку тридцяти п'яти років, коли він зацарював, і царював він двадцять п'ять років у Єрусалимі. А його матір'ю була дочка Шілхи Азува.
43 І ходив він шляхом батька свого Аси, і не збочував з нього, щоб вчиняти добре в Господніх очах.
44 Тільки пагорби не були понищені, народ іще приносив жертви й кадив на пагорбах.
45 І Йосафат замирив з Ізраїлевим царем.
46 А решта Йосафатових справ та його подвиги у війнах, описані в книзі про Юдиних царів.
47 А решту чоловіків повій, що залишалися за днів його батька Аси, він винищив з краю.
48 А царя не було в Едомі, був намісник царя.
49 А Йосафат побудував був таршіських кораблів, щоб піти до Офіру по золото, та не пішов, бо розбилися кораблі при Ецйон-Ґевері.
50 Тоді сказав Ахазія, син Ахавів, до Йосафата: "Хай підуть на кораблях мої раби з рабами твоїми". Та Йосафат не погодився.
51 І спочив Йосафат зі своїми батьками. І був він похований у Давидовому Місті, свого батька, а замість нього зацарював син його Єгорам.
52 Ахазія, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, в сімнадцятому році царювання Йосафата, Юдиного царя, і царював він над Ізраїлем два роки.
53 І вчиняв він лихе в очах Господа, і ходив шляхами батька свого, своєї матері та Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля.
54 І служив він Ваалові, і вклонявся йому, і гнівав Господа, Бога Ізраїлевого, як і його батько.
ДРУГА КНИГА ПРО ЦАРІВ
2 про царів 1
1 А по смерті Ахава піднявся Моав на Ізраїля.
2 А Ахазія випав через поручня з верхньої світлиці в Самарії та й занедужав. І послав він посланців, і сказав до них: "Ідіть, запитайте Ваал-Зевува, екронського бога, чи видужаю я з цієї хвороби?"
3 А ангел Господній сказав до тішб'янина Іллі: "Устань, вийди назустріч посланцям самарійського царя та й скажи їм: "Чи через те, що нема в Ізраїлі Бога, ви йдете запитувати Ваал-Зевува, екронського бога?"
4 Тому так сказав Господь: "Не встанеш з ліжка, на яке ти ліг, бо конче помреш!""...