І прийшов він до Юдиної Беер-Шеви, і залишив там свого хлопця.
4 А сам ішов пустелею цілий день, і сів під одним ялівцем, і зажадав собі смерті, і сказав: "Годі, Господе! Візьми душу мою, бо я не кращий за батьків своїх!"...
5 І ліг він, і заснув під тим ялівцем. Аж ось ангел доторкнувся до нього та й сказав йому: "Устань та попоїж!"
6 І поглянув він, аж ось у його головах калач, спечений на вугіллі, та дзбанок води. І він їв та пив, і знову ліг.
7 І повернувся ангел Господній вдруге, і доторкнувся до нього та й сказав: "Устань, попоїж, бо шлях тяжкий перед тобою".
8 І він устав, і попоїв та напився. І він ішов, підкріплений тією їжею, сорок день та сорок ночей аж до Божої гори Хорив.
9 І прибув він туди до печери, і переночував там, аж ось Господнє слово до нього. І запитав він у нього: "Чого ти тут, Іллє?"
10 А той відповів: "Я був дуже ревним у справах своїх для Господа, Бога Саваота, бо Ізраїлеві сини покинули заповіт твій та зруйнували жертовники твої, а пророків твоїх убили мечем, і залишився я сам. І шукали вони душу мою, щоб узяти її".
11 А він сказав: "Вийди, і станеш на горі перед Господнім обличчям. Аж ось переходитиме Господь, а перед Господнім обличчям дуже сильний вітер, що зриває гори та скелі ламає. Та не в вітрі Господь. А по вітрі землетрус, та не в землетрусі Господь.
12 А по землетрусі вогонь, і не у вогні Господь. А по вогні тихий лагідний голос".
13 І як почув це Ілля, то закрив своє обличчя плащем своїм, та й вийшов, і став біля входу в печеру. Аж ось до нього голос: "Чого ти тут, Іллє?"
14 А він відповів: "Я був дуже ревним у справах своїх для Господа, Бога сил небесних, бо Ізраїлеві сини покинули заповіт твій та зруйнували жертовники твої, а пророків твоїх убили мечем, і залишився я сам. І шукали вони душу мою, щоб узяти її".
15 І сказав до нього Господь: "Іди, повернися на свій шлях у Дамаську пустелю. І прийдеш, і помажеш Хазаїла царем над Сирією.
16 А Єгу, Німшієвого сина, помажеш на царя над Ізраїлем, а Єлисея, Шафатового сина з Авел-Мехоли, помажеш на пророка замість себе.
17 І хто втече від Хазаїлового меча, того вб'є Єгу, а хто втече від меча Єгу, того вб'є Єлисей.
18 А в Ізраїлі я залишив сім тисяч, усі коліна, що не схилялися перед Ваалом, та всі вуста, що не цілували його".
19 І пішов він звідти, і знайшов Єлисея, Шафатового сина, а він оре. Дванадцять запряжок перед ним, а він при дванадцятій. І підійшов до нього Ілля та й кинув йому свого плаща.
20 І залишив той волів, та й побіг за Іллею й сказав: "Дозволь поцілувати батька свого та свою матір, а тоді йти за тобою!" А той сказав йому: "Іди, я не заперечую?"
21 І пішов він від нього, і взяв волів з однієї запряжки та й приніс їх у жертву, а ярмами волів зварив м'ясо, і дав народові, і ті їли. І він устав, і пішов за Іллею, та й служив йому.
1 про царів 20
1 А Бен-Гадад, цар сирійський, зібрав усе своє військо та тридцять два царі з собою, і коні, і колісниці. І пішов він, і обліг Самарію та й воював проти неї.
2 І послав він посланців до Ахава, царя Ізраїлевого, до міста,
3 та й сказав йому: "Так сказав Бен-Гадад: "Срібло твоє та золото твоє — моє воно, а найкращі жінки твої та сини твої — мої вони!4 І відповів Ізраїлів цар: "Буде за словом твоїм, пане мій царю! Твій я та все, що моє!"
5 І знову прийшли ті посланці та й сказали: "Бен-Гадад сказав, що посилав до тебе, промовляючи: "Ти даси мені срібло своє і золото своє, і жінок своїх, і синів своїх.
6 А завтра цього часу пошлю я своїх рабів до тебе, і вони обшукають помешкання твоє та помешкання твоїх рабів. І все, що сподобається їм, вони те заберуть""...
7 І скликав Ізраїлів цар усіх старшин краю та й сказав: "Знайте, що він шукає лиха, бо послав до мене по жінок моїх і по синів моїх, і по срібло моє, і по золото моє, і я йому не відмовив".
8 І сказали до нього всі старшини та весь народ: "Не слухай і не погоджуйся!"
9 І сказав він до посланців Бен-Гадада: "Скажіть моєму панові цареві, що все, про що посилав він до свого раба напочатку, я зроблю, а цього зробити не можу". І пішли ті, і передали йому відповідь.
10 І послав до нього Бен-Гадад, промовляючи: "Хай так зроблять мені боги, і хай так додадуть, якщо самарійського пороху вистачить по жмені всьому народові, що стоїть при мені!"...
11 І відповів Ізраїлів цар: "Скажіть йому, що хай не хвалиться той, хто меча припинає, а той, хто розв'язує!"
12 І як почув він цю відповідь, а він пив, він та царі в наметах, то сказав до своїх рабів: "Пустіть тарани!" І вони пустили тарани на місто.
13 Аж ось один пророк підійшов до Ахава, Ізраїлевого царя, та й сказав: "Так сказав Господь: "Чи бачив ти весь цей великий натовп? Ось я даю його сьогодні в руку твою, і ти зрозумієш, що я Господь!14 І сказав Ахав: "Ким?" А той відповів: "Так сказав Господь: "Слугами голів округ"". І запитав Ахав: "Хто розпочне війну?" А той відповів: "Ти".
15 І перелічив він слуг голів судових округ, і було їх двісті тридцять два. А по них перелічив весь народ, усіх Ізраїлевих синів було сім тисяч.
16 І вийшли вони опівдні, а Бен-Гадад випивав у наметах, він та тридцять два царі, що допомагали йому.
17 І вийшли спочатку слуги голів округ. І послав Бен-Гадад, а ті повернулися і доповіли йому: "Ось повиходили люди з Самарії".
18 А він сказав: "Хоч вони прийшли з миром, хоч з війною, схопіть їх живими"
19 А з міста вийшли слуги голів округ та військо, що йшло за ними.
20 І били вони сирійців, і побігли ті, а Ізраїль їх гнав. Та втік Бен-Гадад, сирійський цар, на коні та з вершниками.
21 І вийшов Ізраїлів цар, та й побив коні та колісниці, і завдав Сирії нищівної поразки.
22 І підійшов пророк до Ізраїлевого царя та й сказав йому: "Іди, тримайся мужньо, і подумай, що ти зробиш, бо, як мине рік, сирійський цар знову піде на тебе".
23 А слуги сирійського царя сказали йому: "Бог гір — їхній Бог, тому вони подужали нас. Воюватимемо з ними на рівнині, тоді побачимо, хто виявиться сильніший!
24 А ти скинь тих царів, кожного з його місця, і настанови намісників замість них.
25 А ще збери собі військо, як те, що відпало від тебе, і коней, як було, і колісниць, як було, і будемо воювати з ними на рівнині. Тоді напевне візьмемо гору над ними!" І він послухав їхнього голосу, і зробив так.
26 І по році Бен-Гадад зібрав Сирію, і пішов до Афеку на війну з Ізраїлем.
27 А Ізраїлеві сини були зібрані й забезпечені живністю, та й вийшли навпроти них. І таборували Ізраїлеві сини навпроти них, як дві отари кіз, а сирійці наповнили край.
28 І підійшов Божий чоловік, і сказав до Ізраїлевого царя: "Так сказав Господь: "Через те, що сирійці казали, що Господь — Бог гір, а не Бог долин він, то дам весь цей великий натовп у твою руку, і ви зрозумієте, що я Господь!29 І таборували ті навпроти тих сім день. І сьомого дня розпочався бій, і побили Ізраїлеві сини Сирію, сто тисяч піхоти, одного дня.
30 А решта втекли до Афеку, до міста, де впав мур на двадцять сім тисяч, що залишилися. А Бен-Гадад утік і ввійшов до міста, до внутрішньої кімнати.
31 І сказали до нього його слуги: "Ось ми чули, що царі оселі Ізраїлевої — вони царі милостиві. Покладімо веретища на стегна свої, а мотузки на свої голови, і вийдімо до Ізраїлевого царя, може він змилується над твоєю душею".
32 І підперезали вони веретищами стегна свої, а мотузки на свої голови, і прийшли до Ізраїлевого царя та й сказали: "Твій раб Бен-Гадад сказав: "Хай живе душа моя!"" А той відповів: "Чи він ще живий? Він мій брат!"
33 А ті люди взяли це за натяк, і поквапилися скористатися з того, сказавши: "Так, Брат твій Бен-Гадад!" І той сказав: "Підіть, приведіть його!" І вийшов до нього Бен-Гадад, а той посадив його на колісницю.
34 І сказав до нього Бен-Гадад: "Ті міста, що батько мій був забрав від твого батька, я поверну. І ти обереш собі в Дамаску вулиці, як мій батько обрав був у Самарії. А Ахав сказав: "Я по умові відпущу тебе". І він уклав з ним угоду, та й відпустив його.
35 Тоді один чоловік з пророчих синів сказав до свого ближнього за Господнім словом: "Удар мене!" Та відмовився той чоловік ударити його.
36 І сказав він йому: "За те, що ти не послухав Господнього голосу, то ось ти підеш від мене і вб'є тебе лев!" І пішов той від нього, і спіткав його лев та й забив.
37 І знайшов він іншого чоловіка та й сказав: "Удар мене!" І той чоловік ударив його, ударив та й поранив.
38 І пішов той пророк, переодягнувся, закрив хусткою очі свої і став цареві на шляху.
39 І як цар проходив, то він кричав до нього: "Раб твій був у вирі битви. Аж ось один відділився від решти, підвів до мене одного з людей і сказав йому: "Пильнуй за ним! Якщо його не стане, то буде твоє життя замість його життя, або відважиш талант срібла".
40 І як раб твій клопотався то тут то там, він зник. І сказав до нього Ізраїлів цар: "Такий твій присуд, ти сам сказав".
41 А той зняв хустку з очей своїх, і пізнав його Ізраїлів цар, що він з пророків.
42 А той промовив до нього: "Господь сказав, що через те, що ти випустив з руки, йому призначеного, то буде життя твоє за його життя, а народ твій за його народ!""...
43 І пішов Ізраїлів цар до свого помешкання незадоволений та гнівний, і прибув у Самарію.
1 про царів 21
1 І по цих подіях сталося таке. У ізреелянина Навота, що в Єзреелі, був виноградник при палаті Ахава, самарійського царя.
2 І сказав Ахав до Навота: "Дай мені свого виноградника, і він буде мені за яринний город, бо він близький до моєї господи. А я дам тобі замість нього виноградника кращого за твого. Або, якщо це добре в очах твоїх, то я дам тобі ціну його сріблом".
3 І сказав Навот до Ахава: "Заборонено мені від Господа, щоб я дав тобі спадщину моїх батьків".
4 І ввійшов Ахав до будинку свого незадоволений та гнівний через те слова ізреелянина Навота, бо той сказав: "Не дам тобі спадщини батьків моїх!" І ліг він на ліжку своєму, і відвернув своє обличчя, і не їв хліба.
5 І прийшла до нього жінка його Єзавель та й запитала його: "Чого це твій дух сумний, і ти не їси хліба?"
6 І відповів він їй: "Бо я попросив у єзреелянина Навота, щоб дав мені свого виноградника за срібло, або за виноградника кращого від його.