В оригіналі: "собакам латинян".
4. Натяк на те, що й зовні Меценат виглядав недбалим: ходив "з розпущеним поясом" (CXIV, 4).
Лист ХСІІІ
1. Пор. у Горація (Послання, І, 4, 13):
День привітавши, вважай, що тобі він востаннє заблиснув.
2. Танузій Гемін — римський історик І ст. до н. є.
Лист XCIV
1. Кальв, Гай Ліціній (82-47 до н. є.) — талановитий римський оратор і поет. Відомий промовою проти знаного своїми зловживаннями Публія Ватінія, легата Цезаря. В обороні Ватінія виступив Ціцерон (див. прим. 1 до листа LXXI).
2. Перший вірш (ямбічний триметр) належить Публілієві Сіру; другий (початок гекзаметра) — із Вергілієвої "Енеїди" (X, 284); третій, як уважають деякі коментатори,— пізніше доповнення даного гекзаметра.
3. Федон — учень Сократа, приятель Платона, який назвав його іменем один із своїх діалогів. Цитата походить, очевидно, з твору самого Фе дона.
4. Перший вислів приписують Хіловові, одному з Семи Мудреців; два наступні — вислови Публілія Сіра.
Лист XCV
1. Гіппократ з острова Кос (близько 460-370 до н. є.) — найвидатніший із старогрецьких лікарів, засновник наукової медицини. Асклепіад та Темісон — грецькі лікарі, що жили в Римі (І ст. до н. є.); на відміну від Гіппократа, який представляв "клінічний" напрямок у медицині, останні належали до т. зв. "методичної" школи.
2. Лукрецій. "Про природу речей", І, 54-57.
3. Йдеться про Гіппократа.
4. Тобто беруть участь у змаганнях з боротьби.
5. Кровопускання, або розтин вени (phlebotomia) — один із найпоширеніших способів лікування, особливо в добу Середньовіччя (пор. "Салернський кодекс здоров'я Арнольда з Віланови, § 92-93).
6. Вергілій. "Енеїда", VIII, 442 — 443.
7. Цензор, урядник, що проводив ценз (опис майна), наглядав також за звичаями, поведінкою громадян.
8. Апіцій — відомий ласун і знавець кулінарного мистецтва (автор твору "Про куховарську справу") часів Августа і Тіберія. Публій Октавій, як припускають деякі коментатори,— намісник Єгипту при Августові.
9. Шарк Юній Брут (85-42 до н. є.) — філософ-стоїк, учасник змови проти Цезаря. Його твори, в тому числі згаданий тут трактат "Про належне", до нашого часу не дійшли.
10. Теренцій. "Самомучитель", І, 1, 25.
11. Вергілій. "Георгіки", ІП, 75-85.
12. Квінт Елій Туберон (II ст. до н. є.) — учень Панеція, філософ-стоїк, історик і державний діяч. Вшановуючи пам'ять свого померлого дядька Сціпіона Молоділого, влаштував надзвичайно скромну, таку, що образила народ, гостину, про що розповідає Ціцерон у своїй "Промові на захист Ліцінія Мурени" (XXXVI, 75).
Лист XCVII
1. Ремінісценція знаменитої фрази Ціцерона з його виступу в сенаті проти Катіліни (І, 1): О temporal О mores! — О часи! О звичаї!
2. Публій Клодій Пульхр — прибічник Цезаря, відомий своєю безпринципністю та схильністю до авантюр. У 61 р. до н. є. був звинувачений у святотатстві: перевдягнувшись у жіночий одяг, щоб зустрітись із дружиною Цезаря, проникнув у його дім на жіноче свято Доброї Богині. Підкуплені судді виправдали оскарженого.
3. Ціцерон. "До Аттіка", І, 16, 5.
4. Катул Квінт Лутацій — консул 78 p., представник сенатської партії.
5. Флоралії — свято на честь Флори, римської богині квітів та молодості. Під час цього свята (28 квітня — 1 травня) допускалися різні вільності; так, приміром, на вимогу присутніх танцівниці-повії скидали з себе одяг.
Лист XCVIII
1. Вергілій. "Енеїда", II, 428.
2. Фабріцій, Гай Лусцін — полководець у війні проти епірського царя Пірра, консул 282 і 278 pp. до н. є. Прославився своєю справедливістю, безкорисливістю і непідкупністю.
3. Тобто Юлія Цезаря.
4. Далі йде уривок іншого, не пов'язаного з цим, очевидно, втраченого листа.
Лист ХСІХ
1. Можливо, йдеться про згадуваного Тацітом ("Аннали", XIV, 48) консула-суфекта Юнія Марулла.
2. Пор. в Овідія ("Скорботні елегії", IV, 3, 37-38): Плач над нещастям моїм, бо й в сльозах є якась насолода:
Повниться біль наш слізьми, ними й виводиться він. "Чому плач є насолодою для нещасних?" — запитує Августин Блаженний ("Сповідь", IV, 5).
3. Сенека наводить ці ж самі слова Метродора грецькою.
Лист С
1. Гай Азіній Полліон (76 р. до н. є.— 4 р. н. є.) — державний діяч, оратор, історик; заклав у Римі першу публічну бібліотеку.
2. Подібну характеристику стилю Фабіана дає також Сенека Старший у своїх "Контроверсіях".
Лист СІ
1. Вергілій. "Буколіки", І, 73.
2. Вергілій. "Енеїда", XII, 646.
Лист СІ І
1. Гней Невій (друга пол. III ст. до н. є.) — автор трагедій та поем. Дану цитату (із трагедії "Гектор"), а також наступні слова невідомого автора наводить Ціцерон у "Тускуланських бесідах" (IV, XXXI, 67; І, II, 4).
2. Пор. у Лукреція ("Про природу речей", IV, 583):
Сила душевна, мов дим, розвівається в подувах вітру.
3. Вергілій. "Енеїда", IV, 3-4.
Лист CIV
1. Галліон, Луцій Юній Анней — усиновлений ритором Галлі —оном старший брат Сенеки, проконсул провінції Ахайї.
2. Коли Сенеці наказано було перетяти собі вени, Павліна справді намагалася померти разом із чоловіком, але Нерон не дозволив їй здійснити цей намір; померла через декілька років після Сенеки.
3. Вергілій. "Енеїда", III, 283 — 284.
4. Ремінісценція відомого Гомерового порівняння людських поколінь із листям дерев ("Іліада", VI, 146-149).
5. Вергілій. "Енеїда", VI, 277.
6. Ім'я Сократової дружини Ксантиппи стало означати тип сварливої, незгідливої жінки.
7. Йдеться про Пелопоннеську війну (431-404 до н. є.).
8. Вергілій. "Енеїда", І, 458.
Лист CV 1. Див. прим. 6 до листа ХСІ.
Лист CVI
1. Лукрецій. "Про природу речей", І, 304.
2. Цей вислів широковідомий у парафразі "Вчимось не для школи, а для життя".
Лист CVII
1. Вергілій. "Енеїда", VI, 274 — 275.
2. Парафраза кінцівки Горацієвої оди (І, 24): "... levius fit patientia Quiquid corrigere est nefas (дослівно: "...терпеливістю полегшується те, чого неможливо виправити").
Лист CVIII
1. Тобто за наказом жерця — прислужника "Великої матері" богів фрігійської богині Кібели; її вшанування супроводжувалось оргіями.
2. Автором даних висловів, як і двох наступних, вважається Публілій Сір.
3. Вергілій. "Георгіки", III, 284."
4. Fuga — "втеча", fugit — "тікає"; це — слова-образи: складені з двох коротких складів, у вірші вони творять нена-голошену частину стопи, даючи уявлення про невловний перебіг часу.
5. Вергілій. "Георгіки", III, 66-68.
6. Вергілій. "Енеїда", VI, 275.
7. Тобто апеляції до народних зборів як до найвищої інстанції.
8. Фенестелла — римський історик часів Августа і Тіберія, писав літописи (аннали), що охоплювали події від царських часів до падіння республіки.
9. Понтифікальні книги — записи жерців (понтифік — верховний жрець), що велися від часів третього римського царя Анка Марція.
10. Тобто від кінцевої мети: вапном у цирку проводилась фінішна лінія.
11. Вергілій. "Георгіки", III, 260-261.
Лист СІХ
1. Ця думка часто повторювалася в античних авторів у вигляді прислів'я, наприклад, у "Сатурналіях" (VII, 7, 12) Макробія: "Подібне втішається подібним".
2. Саллюстій. "Катіліна", XX, 4: "Цього ж самого хотіти і цього ж самого не хотіти — у цьому, врешті, й полягає міцна дружба".
Лист СХ
1. Овідій. "Метаморфози", І, 595.
2. Тобто згідно з уявленням епікурейців про безтурботних богів.
3. Лукрецій. "Про природу речей", II, 55-56.
4. Тобто фламінго.
Лист СХІІ
1. Натяк на початок відомого вірша Катулла (LXXXV): Odi et ато — "Люблю й ненавиджу".
Лист СХШ
1. Тобто мандрівним грецьким філософам.
2. Лат. animal (тварина, жива істота взагалі) — від anima — душа (калька у російській — "одушевленное").
3. Округлість в уявленні стоїків — символ довершеності; таким вони мислили бога, ототожнюючи його із світом; також — мудреця (пор. у Горація: Сатири, II, 7, 86).
4. Початок "Енеїди" Вергілія. "...В неї шість стіп..." — гра слів: стопа як нижня частина ноги — і стопа у віршуванні.
5. Цецілій Стацій (помер у 168 до н. є.) — автор збережених у фрагментах комедій, переважно наслідувань Менандра.
6. Тобто Кліта (див. прим, в до листа LXXXIII) і Гефестіона, приятеля і полководця, який помер від лихоманки в Екбатані (Мідія) у 324 р. до н. є.
Лист CXIV
1. Йдеться про пароль, що його давав щовечора воєначальник перед тим, як розвести нічну сторожу.
2. У трактаті "Про провидіння" (III, 9) Сенека згадує про щоденні незлагоди Мецената з його примхливою дружиною Терен-цією.
3. Дванадцять таблиць — перше письмове зібрання римських законів, що, за словами Тіта Лівія, стало основним джерелом як суспільного, так і приватного права.
4. Гракх, Тіберій Семпроній (162-133 до н. є.) — політичний діяч і видатний оратор. Будучи народним трибуном (133 p.), вніс аграрний законопроект, що мав на меті припинити розорення селянства в Італії.
5. Красс, Луцій Ліціній (140 — 91 до н. є.) — видатний римський оратор, учитель Ціцерона.
6. Куріон, Гай Скрібоній — один з найвидатніших ораторів свого часу, претор 121 р. до н. є.
7. Аппій Клавдій Сліпий — державний діяч (консул 307 і 296 р. до н. є.), оратор, автор збірки сентенцій, найвідоміша з яких вчить, що кожен є ковалем своєї долі. Тіберій Корунканій — видатний римський правник, оратор і державний діяч, консул 280 р. до н. є.
8. Аррунцій, Луцій — прихильник Секста Помпея, потім — Августа, консул 22 р. до н. є.
9. Вергілій. "Георгіки", IV, 212-213.
Лист CXV
1. Вергілій. "Енеїда", І, 327-328, 330.
2. Овідій. "Метаморфози", II, 1-2, 107-108.
3. Монолог із трагедії Евріпіда "Даная". Автор розрізнених рядків невідомий.
Лист CXVII
1. Тобто за звичаєм гладіаторів (див. прим. 2 до листа XXXVII).
2. Гра на взір нинішніх шашок.
Лист CXVIII
1. Ціцерон. "Листи до Аттіка", І, 12, 4.
2. Цецілій — дядько Аттіка (див. початок цього ж листа).
3. Окличник оголошував результати виборів.
4. Див. прим. 1 до листа LXXI.
Лист СХІХ
1. Натяк на філософа Діогена, який, викинувши свого кухля, за прикладом пастуха пив воду з пригорщі.
2. Красс, Марк Ліціній — один із тріумвірів (60 р. до н. є.) поряд з Помпеєм та Цезарем. Нажив величезні багатства, скуповуючи майно противників Сулли, яких той знищував згідно з проскрип-ціями. Ліціній — багатий вільновідпущеник Августа.
3. Горацій. Сатири, І, 2, 114-116.
Лист СХХ
1. Див. прим. 2 до листа XCVIII.
2. Горацій Коклес — один із легендарних героїв війни римлян з етрусками (пор.