Це був прабатьківський гріх, тому що однобічне надмірне плекання переднього мозку з часом уже передавалося кожній дитині як груборечовинний спадок, через що духовне пробудження та подальше зміцнення для неї неймовірно затруднилося від самого початку, бо потрібний їй для цього міст заднього мозку вже не був так легко прохідним і дуже часто навіть ставав відрізаним.
Людина навіть не здогадується, яка потужна осудлива на її ж адресу іронія прихована в утворених нею висловах "великий мозок" і "мозочок"! Неможливо висунути страшнішого звинувачення в її зловживанні Божественними Установленнями! Вона відзначає цим точно найтяжче зі своєї земної провини, оскільки вона тонкий інструмент груборечовинного тіла, який повинен їй допомагати на цій Землі, у блюзнірській норовливості настільки скалічила, що він їй не лише не міг служити так, як було передбачено Творцем, а навіть мусить затягнути її в безодню загибелі! Люди провинилися цим значно тяжче, ніж п'яниці або ті, хто руйнує своє тіло, стаючи рабом усіх пристрастей!
А нині оволоділа ними, крім того, ще й самовпевненість, що Бог повинен зробити Себе зрозумілим для них настільки, щоб вони у навмисно викривленій оболонці свого тіла змогли Його розуміти! При цьому вже вчиненому блюзнірстві – ще й така вимога!
Людина в ході природного розвитку могла б легко та радісно підніматися щаблями до Світлих Висот, якби не втрутилася блюзнірською рукою в Діяння Боже! Прокляття їй, якщо нині вона із вдячністю не вхопиться за останній якір порятунку! Погибель на неї, щоб не могла ще більше затівати й поширювати нещастя та гріхи, завдаючи страждань ближнім, як відбувалося досі! Немає іншої можливости, як дозволити таким калікам мозку деґрадувати в божевільній манії величі, яка ще й сьогодні оволодіває великими масами! Людина майбутнього матиме нормальні мізки, які, рівномірно працюючи, лише гармонійно підтримуватимуть один одного. Задній мозок, названий мозочком через те, що він занепав, тепер зміцніє, бо досягне правильної діяльности, доки перебуватиме в правильному співвідношенні з переднім мозком. Тоді знову буде гармонія, а все судомне й нездорове мусить зникнути!
Однак повернімося до подальших наслідків досі такого хибного способу життя: цей непропорційно надто вже малий задній мозок робить сьогодні для істинних серйозних шукачів також важким розпізнання, що в них є справжнє відчуття, а що лише просто почуття. Як я казав уже раніше, почуття породжується переднім мозком, коли його думки впливають на нерви тіла, які у зворотному випромінюванні нав'язують передньому мозку спонукання до так званої фантазії.
Фантазія – це образи, що їх породжує передній мозок. Їх не можна прирівняти до образів, які формує мозочок під тиском духу! Тут маємо відмінність між проявом відчуття як наслідком діяльности духу і результатом виниклого в тілесних нервах почуття. Обидва утворюють образи, які необізнаному важко або взагалі неможливо розрізнити, попри таку величезну відмінність між ними. Образи відчуття справжні й приховують у собі живу силу, а образи почуття, тобто фантазії, є вимислами із запозиченої сили.
Цю відмінність, одначе, легко виявить той, хто знає хід становлення в сукупному Творінні, а потім уважно спостерігає сам за собою.
При утворенні образів відчуття, результату діяльности мозочка як мосту для духу, спершу безпосередньо виникає образ, і потім лише переходить у думки, причому через думки він чинить тоді вплив на життя почуттів тіла.
При породженні образів переднім мозком, одначе, відбувається навпаки. Тут думки повинні йти першими, щоб закласти для них основу. Це відбувається, однак, усе так швидко, ніби зливається воєдино. За певних навичок у спостереженні, проте, зможе людина дуже скоро точно розпізнати, якого роду ця подія.
Дальшим наслідком цього прабатьківського гріха є плутанина у снах! Із цієї причини люди сьогодні вже не можуть покладатися на ту цінність снів, яка їм справді повинна належати. Нормальний мозочок під впливом духу надавав би сни чітко й не заплутано. Це означає, що то взагалі були б не сни, а переживання духу, сприйняті й відтворені мозочком, доки передній мозок відпочиває у сні. Нині величезна сила переднього, або денного, мозку, одначе, чинить ще й протягом ночі свій вплив, випромінюючи на досить чутливий задній мозок. Він у своєму сьогоднішньому послабленому стані сприймає потужні випромінювання переднього мозку одночасно з переживаннями духу, внаслідок чого виникає мішанина, як при подвійному експонуванні фотографічної пластини. Що призводить потім до теперішніх нечітких снів.
Кращим доказом цього є те, що часто уві сні трапляються також слова та фрази, які походять тільки з діяльности переднього мозку, який одноосібно формує слова та фрази, оскільки він тісніше прив'язаний до простору і часу.
Тому людина нині вже недоступна або ж лише недостатньо доступна для духовних застережень та повчань через задній мозок, і внаслідок цього значно більше наражається на небезпеки, яких інакше вона могла б уникнути завдяки духовним застереженням!
Отже, крім цих названих лихих наслідків, є ще багато інших, до яких призвело втручання людини в Божественні Установлення, бо насправді все зло постало лише з цього одного, однак для кожного сьогодні настільки очевидного прогріху, який суто був плодом марнославства, яке виникло внаслідок постання жінки у Творінні.
Людина нехай вирветься тому нарешті з наслідків прабатьківського зла, якщо не хоче загинути.
Зусиль потребує, звісно, все, – і це також. Людина повинна адже пробудитися зі свого затишку, щоб нарешті стати тим, чим вона повинна була стати вже від самого початку! Покровителем Творіння та посередником Світла для всіх створінь!
87. Учитель Всесвіту
Учителем Всесвіту є Син Людський. Учителем Всесвіту він зветься зовсім не тому, що повинен навчити Всесвіт, можливо, заснувавши релігію, яка Всесвіт, у вужчому розумінні Землю, або ще краще, земне людство, об'єднає чи запанує над ним, а Вчителем Всесвіту він названий тому, що роз'яснює "Всесвіт", приносить учення про Всесвіт. Те, що людина справді мусить знати! Він учить пізнавати "Всесвіт" у його самочинних діях, аби людина могла ними керуватися, і завдяки цьому для неї стало можливим свідоме сходження в пізнанні справжніх Законів Всесвіту!Йдеться, отже, про вчення Всесвіту, навчання про Всесвіт, Творіння.
За цим істинним Учителем Всесвіту, як колись і за Христом, стоїть видимий чистим ясновидцям променистий великий Хрест Спасителя! Можна також сказати: "Він несе Хрест!" Це, одначе, не має жодного стосунку до страждання і мучеництва.
Це буде один із Знаків, "живе сяяння" якого не спроможний підробити жоден навіть найвправніший фокусник чи маг і за яким розпізнають безумовну істинність його Місії!
Ця позаземна подія зовсім не позбавлена взаємозв'язку, не самовільна, отже, не є неприродною. Взаємозв'язок розпізнається відразу, щойно стає відомим дійсне значення справжнього "Хреста Спасителя". Хрест Спасителя не рівнозначний хресту страждання Христа, за допомогою якого людство адже і не могло спастись, як я вже в доповіді "Хресна смерть"* (Доповідь №55) докладно описав та багаторазово повторював. Це щось зовсім інше, знов-таки уявно просте, та однак ґрандіозно велике!
Хрест адже був уже відомий до земного часу Христа. Це Знак Божественної Істини! Не лише Знак, але й жива форма для неї. І оскільки Христос був Приносителем Божественної Істини, яка є непідробною, і прийшов з Істини, перебував із нею в безпосередньому зв'язку, частину її ніс у собі, то вона також закріпилася живою в ньому та на ньому! Вона видима в живому, тобто сяючому, самочинно променистому Хресті! Можна сказати, вона сама є Хрестом. Там, де є цей променистий Хрест, також є Істина, тому що цей Хрест не відокремлений від Істини, але обоє є єдиним, тому що цей Хрест виявляє видиму форму Істини.
Хрест променів, або променистий Хрест є, отже, Істиною в її первісній формі. І оскільки людина може піднестися єдино завдяки Істині, і не інакше, то дух людський тільки в пізнанні, або знанні Божественної Істини знаходить справжнє спасіння!
Оскільки знов-таки єдино в Істині полягає спасіння, то з цього випливає, що Хрест, отже Істина, є спасенним Хрестом, або Хрестом Спасителя!
Це Хрест Спасителя! А Спаситель є Істиною для людства! Тільки знання Істини і з цим пов'язане використання наявного в Істині або ж в Істині виявлені шляхи можуть вивести людський дух із його теперішнього затьмарення та облуди вгору до Світла, врятувавши, звільнивши з нинішнього стану. І оскільки посланий Син Божий і нині прийдешній Син Людський є єдині Приносителі незатьмареної Істини, несуть її в собі, обидва повинні, звісно ж, нерозривно нести в собі й на собі Хрест, тобто бути Носителями Хреста променів, Носителями Істини, Носителями Спасіння, яке для людей полягає в Істині. Вони приносять спасіння в Істині тим, хто її приймає, тобто хто йде вказаним шляхом. – Чого варті порівняно з цим усі мудровані людські промови? Вони поблякнуть у годину скрути.
Тому говорив Син Божий людям, що вони повинні прийняти Хрест і йти за ним, що означає, отже, прийняти Істину і жити згідно з нею! Вписатися в Закони Творіння, навчитися точно їх розуміти й використовувати їх у їхніх самочинних впливах тільки на благо.
А що ж зробило обмежене людське розуміння знову з цього простого й природного факту! Ні Богом, ні Сином Божим, Його Посланцем, не бажане вчення страждання! І таким чином було прокладено хибний шлях, який з указаним шляхом не має нічого спільного, а, навпаки, далеко відводить від Божої Волі, яка хоче вести тільки до радости, а не до страждання.
Звичайно, для людства це жахливий символ, що Сина Божого люди тоді прибили та замучили до смерти саме на втіленому в земну форму зображенні Істини, тобто на символі Істини, яку він приніс, загинувши по-земному! Церковний хрест страждання, одначе, не є Хрестом Спасителя!
"Сущий у Силі та Істині", – сказано про Сина Божого.