І вони там аж до цього дня.
9 У ковчегу не було нічого, тільки дві кам'яні таблиці, що поклав туди Мойсей на Хориві, коли Господь склав був заповіт з Ізраїлевими синами при виході їх з Єгипетського краю.
10 І як священики виходили з святині, то хмара наповнила Господній храм.
11 І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня наповнила Господній храм!
12 Тоді Соломон сказав: "Господе, ти волів пробувати у темряві.
13 Я збудував цей храм, на оселю тобі, місце твого пробування навіки!"
14 І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив все Ізраїлеве зібрання, що стояло навколо.
15 І він сказав: "Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, який рукою своєю виконав, що обіцяв своїми вустами батькові моєму Давидові, промовляючи:
16 "Від того дня, коли я вивів свій народ, Ізраїля, з Єгипту, я не обрав собі міста з усіх Ізраїлевих племен, щоб збудувати храм на пробування мого ймення там. І обрав я Давида, щоб був над моїм Ізраїлевим народом".
17 І було на серці мого батька Давида збудувати храм для ймення Господа, Бога Ізраїля.
18 Та сказав Господь до мого батька Давида: "Добре, що тобі на серці збудувати храм для ймення мого.
19 Тільки ти не збудуєш цього храму, а син твій, що вийде зі стегон твоїх, він збудує цей храм для ймення мого!"
20 І виконав Господь своє слово, що він сказав. І став я на місце батька мого Давида, та й сів на Ізраїлевому троні, як сказав був Господь, і я збудував цей храм для ймення Господа, Бога Ізраїлевого.
21 І встановив я там місце для ковчега, де Господній заповіт, який він склав з нашими батьками, коли виводив їх з Єгипетського краю".
22 І став Соломон перед Господнім жертовником навпроти всього Ізраїлевого зібрання, і простяг руки свої до неба та й сказав:
23 "Господе, Боже Ізраїлів! Нема подібного тобі Бога на небесах угорі та на землі долі. Ти стережеш заповіт та милість для своїх рабів, що ходять перед твоїм обличчям усім своїм серцем.
24 Ти дотримав своєму рабові, Давидові, батькові моєму, те, що казав йому. Казав ти йому своїми вустами, а рукою своєю виконав, як цього дня.
25 Нині ж, Господе, Боже Ізраїлів, дотримай для свого раба Давида, мого батька, те, що казав був йому: "Не буде в тебе переводу перед обличчям моїм нікому з тих, що сидітимуть на Ізраїлевому троні, якщо тільки сини твої будуть пильнувати свої шляхи, щоб ходити перед моїм обличчям, як ти ходив перед обличчям моїм".
26 А зараз, Боже Ізраїлів, хай буде виконане слово твоє, яке ти сказав рабові своєму Давидові, моєму батькові.
27 Бо чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небес не вміщають тебе, що ж тоді храм той, що я збудував?
28 Та ти зглянешся на молитву свого раба та на його благання, Господе, Боже мій, щоб почути спів та молитву, якою раб твій молиться перед обличчям твоїм сьогодні,
29 щоб очі твої були відкриті на цей храм уночі та вдень, на те місце, про яке ти сказав: "Хай буде ймення моє там", щоб почути молитву, якою молитиметься твій раб на цьому місці!
30 І ти дослухатимешся до благання свого раба, та свого народу, Ізраїля, що молитимуться на цьому місці. А ти вислухаєш на місці свого пробування, на небесах, вислухаєш і пробачиш.
31 Як згрішить людина проти свого ближнього, і вимагатимуть від нього клятви, щоб він поклявся, і для клятви прийдуть перед твій жертовник у цьому храмі,
32 то ти вислухаєш з небес, і розсудиш своїх рабів, осудиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його голову, і виправдаєш праведного, щоб віддати йому за його справедливістю.
33 Коли твій народ, Ізраїль, буде побитий ворогом за те, що згрішив тобі, і коли вони звернуться до тебе, і славитимуть ім'я твоє, і молитимуться, і благатимуть тебе в цьому храмі,
34 то ти вислухаєш з небес, і пробачиш гріх народу свого, Ізраїля, і повернеш їх до землі, яку дав ти їхнім батькам.
35 Коли замкнеться небо й не буде дощу, бо згрішать тобі, то коли знову вони помоляться на цьому місці, і славитимуть ім'я твоє, і від гріха свого відвернуться, бо ти впокорюватимеш їх,
36 то ти вислухаєш на небесах, і пробачиш гріх своїх рабів та народу свого, Ізраїля, бо покажеш їм той добрий шлях, яким вони підуть, і даси дощ на край свій, якого ти дав своєму народові на спадщину.
37 Голод коли буде в краю, моровиця коли буде, посуха, пліснява, сарана, черва коли буде, коли ворог стане тіснити його в містах його, коли буде яке лихо, яка хвороба,
38 усяка молитва чи благання, що буде від якої людини чи від усього народу твого, Ізраїля, коли хто відчує біль свого серця, і простягне руки свої до цього храму,
39 то ти вислухаєш з небес, з місця повсякчасного пробування свого, і пробачиш, і зробиш, щоб віддати кожному за всіма його дорогами, бо ти сам знаєш серце всіх людських синів,
40 щоб вони боялися тебе по всі дні, доки вони житимуть на землі, яку ти дав батькам нашим.
41 Також і чужинця, що він не з народу твого, Ізраїля, і він прийде з далекого краю заради ймення твого,
42 бо почують і вони про велике ім'я твоє, і про силу твою, і про витягнуту руку твою, і прийде він і помолиться в цьому храмі,
43 Ти вислухаєш це з небес, місця постійного пробування свого, і зробиш усе, про що буде кликати до тебе той чужинець, щоб усі народи землі знали ім'я твоє, щоб боялися тебе, як народ твій, Ізраїль, і щоб знали вони, що ім'ям твоїм названо цей храм, що я збудував.
44 Коли народ твій вийде на війну на свого ворога, шляхом, яким ти пошлеш їх, і помоляться вони до Господа в напрямку до міста, що ти обрав його, та храму, що я збудував для ймення твого,
45 то ти вислухаєш з неба їхню молитву та їхнє благання, і вчиниш їм за справеливістю!
46 Коли вони згрішать тобі, бо нема людини, щоб вона не грішила, і ти розгніваєшся на них, і віддаси їх ворогові, а їхні поневолювачі відведуть їх у неволю до ворожого краю далекого чи близького,
47 і коли вони прийдуть до розуму в краю, куди взяті в неволю, і навернуться, і благатимуть тебе в краю поневолювачів своїх, промовляючи: "Ми згрішили, і винні за безбожні вчинки свої".
48 І коли вони навернуться до тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю ворогів своїх, що їх поневолили, і помоляться до тебе в напрямку до свого краю, що ти дав їхнім батькам, у напрямку міста, яке ти обрав, та храму, що я збудував для ймення твого,
49 то ти вислухаєш на небесах, постійному місті пробування свого, їхню молитву та їхнє благання, і вчиниш справедливо,
50 і пробачиш своєму народові, що вони згрішили тобі, і всі їхні провини, що завинили проти тебе, і схилиш до любові поневолювачів їхніх, і вони змилосердяться над ними,
51 бо вони народ твій та наділ твій, якого ти вивів з Єгипту, з середини залізної гутничої печі,
52 щоб очі твої були відкриті на благання твого раба та на благання народу твого, Ізраїля, щоб дослухатися до них, коли вони кликатимуть до тебе.
53 Бо ти виділив їх з усіх народів собі на наділ, як казав був через Мойсея, свого раба, коли ти виводив наших батьків з Єгипту, Володарю мій, Господе!"
54 І як Соломон скінчив цю молитву й благання до Господа, то він устав від Господнього жертовника, де він стояв на колінах своїх, а руки його були простягнуті до неба.
55 І встав він, і поблагословив усе Ізраїлеве зібрання, промовляючи гучним голосом:
56 "Благословенний Господь, що дав мир своєму народові, Ізраїлеві, усе, як обіцяв був, не відпало ані одне слово з усіх його добрих слів, які він промовляв був через раба свого Мойсея.
57 Хай буде Господь, Бог наш, з нами, як був він з нашими батьками, хай він не залишить нас, хай він не покине нас,
58 щоб прихиляти наше серце до себе, щоб ми ходили всіма його дорогами, щоб ми виконували накази його, устави його та постанови його, як і він наказав був нашим батькам.
59 І хай будуть ці слова мої, якими я благав перед Господнім обличчям, близькі до Господа вдень та вночі, щоб щоденно судити раба свого та свій народ, Ізраїль,
60 щоб знали всі народи землі, що Господь — він Бог, і нема іншого!
61 І хай буде все серце ваше з Господом, Богом нашим, щоб ходити постановами його та щоб берегти заповіді його, як цього дня!"
62 І цар та весь Ізраїль з ним принесли жертву перед Господнім обличчям.
63 І приніс Соломон жертву для мирних жертв для Господа: двадцять дві тисячі худоби великої і сто двадцять тисяч худоби дрібної. І виконали освячення Господнього храму цар та всі Ізраїлеві сини.
64 Того дня цар освятив середину двору, що перед храмом Господнім, бо приготував там цілопалення й хлібну жертву та лій мирних жертв, бо мідний жертовник, що перед Господнім обличчям, був замалий для того, щоб прийняти цілопалення, хлібну жертву та лій мирних жертв.
65 І влаштував Соломон того часу свято для всього великого зібрання Ізраїля, що зійшлося з усього краю, від входу до Гамату і аж до Єгипетського потоку, перед обличчям Господа, нашого Бога, на сім і ще на сім днів, всього чотирнадцять днів.
66 Восьмого дня він відпустив народ, а вони поблагословили царя та й пішли до наметів своїх, радісні в серці своєму через усе те добро, що Господь вчинив своєму рабові Давидові та своєму народові Ізраїлеві.
1 про царів 9
1 І як Соломон закінчив будувати храм Господній та палац царський, та все, що було бажанням Соломона, що прагнув він зробити,
2 то Господь явився Соломонові вдруге, як явився йому в Ґівеоні.
3 І сказав Господь до нього: "Вислухав я твої молитви з благаннями до мене, і освятив той храм, що ти збудував, щоб покласти ім'я моє там навіки. І будуть там мої очі та серце моє по всі дні.
4 А ти, якщо ходитимеш перед обличчям моїм, як ходив був батько твій Давид, у чистості серця та в щирості, щоб зробити все, що наказав я тобі, якщо триматимешся уставів моїх та постанов моїх,
5 то трон царства твого над Ізраїлем я поставлю навіки, як я обіцяв був батькові твоєму Давидові, промовляючи: "Не переведуться нащадки твої на Ізраїлевому троні".
6 Якщо ж справді відвернетеся ви та ваші сини від мене, і не будете триматися заповідей моїх та уставів моїх, що я дав вам, і підете служити іншим богам, і будете вклонятися їм,
7 то я винищу Ізраїля з поверхні землі, яку дав їм, а цей храм, що я освятив для ймення свого, відкину від обличчя свого. І стане Ізраїль за приказку та за посміховисько серед усіх народів!
8 І храм цей стане руїною, і кожен, хто проходитиме біля нього, присвисне з подивом.