Людина як створінняЗнову й знову виникають хвилі обурення, що розходяться колами по країнах та континентах, викликані моєю заявою, що людство не має в собі нічого Божественного. Це свідчить про те, яке глибоке коріння пустила в людських душах зарозумілість і з якою неохотою вони не бажають її позбутися, навіть якщо їхнє відчуття вже час від часу застережливо спалахує та спонукає їх усвідомити, що, попри все, зрештою так і має бути.
Спротив же не змінює, по суті, нічого. Людські духи навіть іще менші, ще незначніші, ніж вони гадають, навіть якщо внутрішньо вже дійшли до переконаности, що в них немає ніякої Божественности.
Тому хочу я піти далі, ніж досі, розсунути Творіння ще трохи, щоби показати, до якого щабля належить людина. Адже навряд чи можливо, щоб вона змогла розпочати своє сходження, якщо від самого початку не знатиме, що вона є і що вона може. Коли вона однораз це зрозуміє, то дізнається нарешті ще також, що вона повинна!
Це, одначе, дуже відрізняється від усього, що вона хоче сьогодні! І як відрізняється!
Співчуття не пробуджує це вже в тих, кому дозволено чітко споглядати. Я маю на увазі під "спогляданням" не споглядання ясновидця, а споглядання обізнаного. Замість співчуття та жалю мусить сьогодні виникнути тільки гнів. Гнів і зневага з приводу обурливої зухвалости стосовно Бога, яку сотні тисяч знову виявляють у своїй зарозумілості щоденно, щогодинно. У зарозумілості, в якій немає й натяку на Знання. Шкода праці марнувати на це хоча б одне слово.
Те, що я скажу далі, стосується небагатьох, хто в чистій смиренності ще здатен досягти якогось ступеня пізнання, перш ніж вимушено стати цілком виснаженим, як це, згідно з Божественними Законами, незабаром неодмінно станеться, щоб нарешті отримати доступ до Його істинного Слова, підготувавши для цього родючий ґрунт!
Уся порожня й багатослівна халтура земних всезнайок разом із теперішнім зовсім безплідним ґрунтом водночас перетвориться на руїну!
Це також найвищий час для того, щоб цей порожній потік слів, що діє, як отрута, на все спрямоване вгору, у своїй цілковитій порожнечі сам по собі знесилився. —
Ледве я встиг установити відмінність між Сином Божим і Сином Людським як між двома особистостями, – одразу з'явилися статті, які в теолого-філософських ускладненнях намагаються роз'яснити, що це не так. Замість того, щоб об'єктивно взяти до уваги мої вказівки, намагаються відкрито триматися старих помилок, за будь-яку ціну, навіть ціною логічної об'єктивности, туманно виправдовуючи колишні догми. Уперто чіпляються за окремі фрази старих рукописів, уникаючи будь-якої власної думки, і таким чином висувають невисловлену умову, щоб і слухачі, й читачі так само не мали права нітрохи думати, ще менше відчувати, бо інакше швидко усвідомлять, що багатослів'я ще нічого не доводить, тому що ні в прямому, ні у зворотному напрямі дійти правильного висновку неможливо. Ще очевиднішим є те, що багатьом словам, одначе, бракує зв'язку зі справжніми подіями.
Той, хто при цьому нарешті спроможеться відкрити свої вуха та очі, мусить без зволікань розпізнати нікчемність таких "повчань"; це останнє судомне зусилля, яке вже не можна назвати й спробою вчепитися за колишню опору, котра незабаром у наступних подіях перетвориться на ніщо.
Єдиним обґрунтуванням у них є фрази, правильність відтворення яких не доведено, але які, навпаки, через неможливість логічної прив'язки до світових подій цілком чітко вказують на те, що їхній зміст людський мозок спотворив при передаванні. Жодна з них не збігається бездоганно ні з подіями, ні з відчуттями. І тільки де все змикається в суцільне коло без фантазій і без слів, породжених сліпою вірою, там усі події роз'ясняються правильно! —
Однак навіщо старатися, якщо людина не бажає позбутися такої затятости! Тому нехай спокійно відбувається те, що й мусить відбуватися за теперішніх обставин. Лише кілька років змінять усе це остаточно й невідворотно. —
З жахом відвертаюсь я від віруючих і всіх, хто у своїй фальшивій смиренності від абсолютного всезнайства не розпізнає простої Істини, – вони навіть насміхаються з неї або ще й доброзичливо хочуть її покращити. Як же швидко саме вони стануть такими маленькими, зовсім маленькими і втратять будь-яку опору, тому що ні у вірі, ні в їхньому знанні такої не мали. Вони оберуть собі шлях, якого вперто хотіли триматися і яким більше не зможуть повернутися до життя. Права вибору їх ніколи не позбавляли. —
Ті, хто досі йшов слідом за мною, знають, що людина походить із найвищого підрозділу Творіння – Духовного. Однак чимало відмінностей є в царині Духовного. Земна людина, якій хочеться вважати себе великою, часто не лякається й того, щоб свого Бога, як найвищого, стягнути вниз до того щабля, до якого вона належить, інколи навіть насмілюється Його заперечувати чи навіть ганити, насправді вона аніскільки не є й тим, чим у кращому розумінні уявляють себе багато смиренних. Земна людина не створена, а лише розвинута. Це різниця, яку людина не спроможна осмислити. Різниця, вільно осягнути яку вона ніколи не буде готова.
Прекрасні та приємні для багатьох слова, що виходять із вуст численних учителів задля збільшення числа їхніх прибічників. Однак ці необізнані вчителі навіть самі ще вірять у всі помилки, які вони поширюють, і не знають, наскільки великою є шкода, якої вони при цьому завдають людям!
До сходження може вести лише впевненість у відповіді на велике запитання: "Що я таке?" Якщо його спочатку цілком безкомпромісно не розв'язати, не усвідомити, то сходження буде гірким і тяжким, бо добровільно люди не зважаться на таку смиренність, яка допоможе їм вийти на правильний шлях, яким вони справді зможуть іти! Це чітко довели всі події до теперішнього часу. Саму смиренність ці люди зробили або рабською, що так само є хибною, як і зарозумілість, або ж у цій смиренності вони виходили далеко за межі справжньої мети й ступали на шлях, до кінця якого ніколи не зможуть дійти, тому що для цього бракує властивостей духу. Вони тому падають у прірву, в якій розбиваються через те, що до того хотіли бути занадто високими. —
Тільки створені є Образом і Подобою Бога. Це Першостворені чистодуховні в тому Справжньому Творінні, з якого змогло розвинутися все інше. У їхніх руках знаходиться головне керівництво всім духовним. Вони ідеали, взірці для всього людства. Земна людина ж лише з цього готового Творіння, наслідуючи їх, могла розвинутися. Від несвідомого духовного зародочка до самосвідомої особистости.
Ставши досконалою завдяки дотриманню правильного шляху у Творінні, вона буде лише відображенням Образу та Подоби Бога! Сама ж вона ніяк не є справжнім Образом і Подобою! Між ними лежить ще величезна безодня – від них до людини внизу!
Але й від справжніх Образу та Подоби відстань не складається в один крок до Бога. Тому земна людина повинна нарешті однораз усвідомити, яка прірва лежить між нею та Величністю Божества, яку вона так силкується привласнити. Земна людина вважає себе в досягнутій завершеності божественною або ж частиною Божества, тоді як вона у своїй найбільшій висоті стане, однак, лише відображенням Образу та Подоби Бога! Її може бути допущено в передній двір, у притвор справжнього Замку Ґраля, і це буде найвища відзнака, котру здатен заслужити дух людський. —
Позбавтеся нарешті цієї зарозумілости, яка може вам лише заважати, адже ви таким чином втрачаєте світлий шлях. Потойбічні, які у спіритичних колах хочуть давати доброзичливі настанови, не знаються на цьому, бо їм самим іще бракує необхідного для цього пізнання. Вони б зраділи, якби тільки змогли почути про це. І серед них не стихатиме великий плач, коли вони усвідомлять, що в забавах та норовливості згаяли свій час.
Як у Духовній царині, так само відбувається і в Сутнісній. Тут повелителями всіх стихій є сутнісні Першостворені. Усі сутнісні, котрі стають свідомими, такі як русалки, ельфи, ґноми, саламандри та інші, не створені, а лише розвинуті з Творіння. Вони розвинулися, отже, з Сутнісної частини від несвідомого сутнісного сімені до свідомих сутнісних, завдяки чому в ході становлення свідомости набувають також людської форми. Це відбувається повсякчас пропорційно до становлення свідомости. Та сама ґрадація наявна тут, у Сутнісному, як і вище в Духовному. Першостворені стихій є в Сутнісному, так само як Першостворені в Духовному, залежно від роду їхньої діяльности – в чоловічій і жіночій формі. Звідси – виниклі в давні часи поняття богів і богинь. Це те, на що я вже вказував у моїй доповіді "Боги – Олімп – Валгалла"* (Доповідь №82). —
Великий єдиний рух проходить крізь Творіння і Всесвіт!
Слухач і читач моїх доповідей нехай повсякчас працює над собою, зондує та наводить мости від однієї доповіді до іншої, а також виходить назовні у великі та малі світові події! Тільки тоді зможе він зрозуміти Послання Ґраля і виявити, що з часом воно укладеться в досконале ціле без прогалин. Знову й знову повертатиметься читач у розвитку подій до основних рис. Усе зможе він з'ясувати, зробити всі висновки, не примушуючи себе до зміни хоча б однієї фрази. Хто бачить у Посланні прогалини, тому бракує повного розуміння. Хто не усвідомлює його величезної глибини, всеосяжности, той виявляє свою поверховість, і ніколи не намагався живо проникнути в дух викладеної тут Істини.
Він може приєднатися до тих мас, які в самовдоволенні та своїй уяві вважають, що вже володіють найбільшим знанням, бредучи широким шляхом. Уявне знання утримує таких пропащих від того, щоби побачити в сказаному іншими живість, якої ще бракує їхньому вигаданому знанню. Хоч куди вони дивляться, хоч що чують, всюди виставляють перед собою власну вдоволеність тим, що вони начебто міцно тримають у руках. Лише тоді, коли дійдуть до межі, яка невблаганно відкине все неправдиве і все вдаване, вони виявлять, що їхні руки порожні, що не тримають нічого такого, чим можна було б скористатися для продовження шляху і тим, зрештою, для входження в Царство Духу.