Вони кажуть мені: "Годі поститися і молитися! Іди до людей і допомагай хворим тілом і душею".
На це старий чернець відповів:
— Можеш скільки завгодно їсти і не молитися, але з келії не виходь.
Цей старець знав, що постійне перебування в келії зрештою позбавляє людину гріховних думок і прагнень.
340. Дорога спасіння
Інший казав:
— Той, хто живе світським життям, за щоденними клопотами не помічає своїх гріхів. Лише пустельник спілкується з богом і може замолювати власні гріхи.
341. Отець Арсеній і жінка
В Єгипет до отця Арсенія прийшла з Рима напрочуд вродлива християнка, струнка, як чинара, і стала просити його, щоб він помолився за неї, аби позбулася тяжкої недуги. Отець Арсеній відповів:
— Я буду день і ніч молитися і просити бога, щоб він стер у моїй уяві твій образ.
Цим він хотів віднадити від себе жінок, щоб не піддаватися їхній спокусі. Але та жінка все-таки одужала.
342. То не чернець без келії
Той самий святий казав:
— Як гине риба, коли її витягти з річки, так гине і чернець, що покидає свою келію.
343. Три пустельницькі насолоди
Один пустельник говорив, що чернець любить свою келію не тому, що зневажає людей чи боїться гріховних спокус світського життя. Самотність у келії дає йому три насолоди: його рук не стомлює тяжка праця, очей — споглядання людей, а вух — їхні пустопорожні балачки.
344. Як навчитися мовчати
Отець Агафон три роки тримав у роті камінь, поки не опанував досконало мистецтво мовчання.
345. Пияцтво породжує гріхи
Господар налив гостеві, отцю Сисоїсу, келих вина. Той випив. Тоді він налив ще раз, і той випив знову. Та коли хотів наливати втретє, отець Сисоїс спинив його, сказавши:
— Хіба ти не знаєш, що у вині — сатана?
Він хотів сказати, що пити треба в міру, бо пияцтво породжує всі гріхи.
346. Ночі отця Арсенія
Як заходило на ніч, отець Арсеній ставав обличчям на схід і молився аж до ранку, поки сонце не виходило з-за обрію і не починало зігрівати його своїми променями.
347. Різниця між філософами і пустельниками
Якось філософи пішли до пустельника і сказали йому:
— Твої заслуги не більші за наші. Адже ми теж постуємо, молимося богові, дотримуємо чистоти, та ще й постійно вдосконалюємо свій дух у науках і суперечках.
Пустельник відповів:
— Ми не тільки уникаємо того, щоб наш розум вправлявся в марних суперечках, а й примушуємо його служити справі любій богові.
348. Нарешті заговорив
Отець Макарій Великий24 у своїх молитвах і постуванні дійшов такої самопокори, що всі ченці зверталися до нього як до святого, але він нічого їм не відповідав. Тоді один молодий чернець, терпець якому увірвався, сказав йому:
— Ти, мабуть, досяг такої святості, що навіть якби накрав віз солі і віз би його з Єгипту до Сірії, то й тоді святі брати не посміли б тебе ганити.
Отець Макарій Великий усміхнувся і заговорив.
349. Не виходь із келії
Отець Кіркен говорив:
— Старий чернець, що живе в одному монастирі з юнаками, не повинен виходити зі своєї келії, бо юнаки своїми обличчями нагадують дівчат, а молодеча зухвалість може при зустрічі завдати прикрості старому ченцеві.
350. Рятуючись від жінок
Отця Пахома мучила хіть. Він став голий перед печерою гієни, впіймав змію і дав їй укусити себе в бік.
Щоб не піддатися жіночій спокусі, він жодного разу не виходив у село чи місто і тим зберігав свою святість.
351. Подалі від гріха
Отцю Аврааму набридло жити в монастирі і він звернувся до отця Сисоїса:
— Брате, ходімо жити до людей.
— Добре,— відповів той.— Але тільки туди, де немає жінок.
Цим він хотів уберегти своїх учнів від гріховпаду.
352. Не кожен зрозуміє
Отець Аммон казав так:
— Є ченці, що цілий вік живуть у келії і не розуміють, наскільки це таки необхідно.
353. Про нестриманих
Отець Агафон говорив:
— Нестриманий чоловік ніколи не заживе поваги, навіть якщо він зможе воскресити мертвого.
354. Наочний доказ
Отець Мойсей із Патр, що в Сінаї, змучений хіттю, прийшов до отця Ісідора. Той повів його на високу гору і показав йому на заході тьми-тьмущі дияволів, а на сході — ангелів, які все більше охлявали.
Це додало отцеві Мойсею сил, і він повернувся в свою келію.
355. Сила волі
Про черницю Сару розповідають: для того, щоб загартувати свою волю, вона два роки жила на горищі монастиря, де під вікном текла річка, і ні разу не глянула на неї.
356. Міра каяття
Двоє ченців покинули монастир, повернулися до світського життя і поодружувалися. Та скоро вони розкаялися в цьому і знову попросилися в стіни дому божого.
Коли минув час їхнього покаяння і вони вийшли зі своїх келій до братів, то в одного обличчя було навдивовижу похмуре, а в другого — радісне.
Та всі ченці вирішили, що міра їхнього каяття однакова. Вони міркували так: "Один думав увесь час про геєну огненну і тому спохмурнів, а другий — про безмежне боже милосердя".
357. До самої смерті
Чернець запитав отця Сисоїса:
— Що скажеш мені про останній мій гріх?
— Покайся,— відповів старець.
Тоді чернець сказав:
— Скільки вже разів я грішив і каявся. Чи довго так буде?
— Поки смерть візьме тебе в нерозривні ланцюги — чи то в хвилини каяття, чи в хвилини гріха,— відповів старець.
358. Не опоганився
Чернець покинув монастир і вирішив зажити світським життям, одружитися,
Один із братів його в стінах келії в цей час молився:
— О господи! Не допусти, щоб брат мій осквернив себе нечистю світського життя!
I як тільки колишній чернець підійшов до шлюбного ложа, зразу впав мертвий. Він так і не встиг скуштувати гріховних солодощів.
359. Це ще не межа
Один пустельник постійними молитвами і постами дійшов такої святості, що вільно жив із дикими звірами, годував їх, а ті його не чіпали.
Якось один із отців монастиря, стіни якого височіли не так уже й далеко від скромного пустельникового житла, сказав йому:
— Якщо ти хочеш досягти ще більшої святості, то піди в монастир і спробуй ужитися з братами.
360. Стіна між людиною і богом
Отець Хома казав:
— Низькі пристрасті — це мідна стіна між людиною і богом.
361. Бог дорожчий
Коли до отця Хоми і його братів прийшла мати, щоб побачити їх, вони відмовилися з нею зустрітися і розмовляти, аби не порушити заповідь господню: "Той, хто любить батька і матір над мене,— не вартий мене".
362. Просте пояснення
Отець Аммон, який ретельно гасив у собі найменшу іскру хіті і зберіг цноту, прийшов до отця Антонія і сказав:
— Всі знають, що я живу ще більшим аскетом, ніж ти. Так чому ж слава твоя лине далі за мою?
Отець Антоній відповів:
— Бо я люблю бога більше, ніж ти.
363. Як здолати нечисті думки
Отець Хома говорив:
— Якщо зміїв посадовити в скляний посуд і надовго зачинити їх там — вони загинуть. Так само гинуть і нечисті пустельникові думки, що мучать його,— якщо він не дає їм здійснитися.
364. Треба згоди
Отець Яків говорив:
— Повчати свого ближнього без його згоди — все одно що складати жертву, яка не дасть жодної користі.
365. В пустелі краще
Якось чернець запитав у пустельника:
— Чи повертатися мені в монастир, коли настає час молитви?
— Ні, — відповів пустельник. — Хіба багатому варто ставати знову бідним?
Він натякав на нечисте чернецьке життя і на те, що тільки в пустелі можна по-справжньому віддатися богові.
366. На все свій час
Один старець казав:
— Коли молода людина всі свої помисли звертає до неба, тягніть її за ноги на землю.
367. Допостувався
Розповідають, що один пустельник постійними постами так висушив своє тіло, що крізь його ребра просвічувало сонце.
Розділ 14. Вислови мусульманських правителів та їхніх мудреців
368. Лиха доля
— Хто стоїть на чолі вашого племені? — запитали одного добродія.
Той відповів:
— Моя доля була така лиха, що вселила моїм суплеменцям думку поставити мене на чолі їх.
369. Сім'я
Мудрець говорив:
— Членів сім'ї можна порівняти з міллю, що поїдає чоловікові майно.
370. Вдале урядування
Одного правителя запитали:
— Чому в твоїх володіннях завше спокійно, а люди ніколи не виявляють невдоволення?
— Бо коли мої придворці помислами своїми линуть у хмари — я залишаюся на землі, а коли я в хмарах — вони на землі. Крім того, якщо гнів вселяється в них — я вгамовую їх, а коли я ним переймаюся — вони заспокоюють мене, — відповів правитель.
371. Міра розуму
В одного мудреця запитали:
— Наскільки великий твій розум?
— Настільки, щоб нікому не вірити і ні на кого не покладатися,— відказав він.
372. Уточнив
Правителів син навчався письма і в одному слові зробив помилку. Коли вчитель сварив його, хлопчик сказав:
— Навіщо ти так суворо картаєш мене за одну помилку? Адже кінь має чотири ноги і то може спіткнутися.
Наставник відповів:
— Так, але за це коней періщать нагаєм.
— Можливо, — сказав хлопчик, — але буває, що вони копитом проломлюють кривдникові череп,
373. Багато захотів
Один правитель говорив мудрецеві:
— Я маю три бажання. Перше: щоб ніхто ніколи не вчинив чогось такого, що я не міг би йому вибачити. Друге: щоб ніколи не сталося так, що людина у великій нужді звернеться до мене по допомогу, а я не зможу їй зарадити. Третє: щоб ніхто не міг зрівнятися зі мною в довголітті.
Мудрець засміявся. Здивований правитель запитав, чому.
— А як же мені не сміятися, коли ти хочеш мати те, що властиве лише богові,— відповів мудрець.
374. Фортеця справедливості
Постарілий правитель напоумлював свого сина:
— Підвалиною твого урядування хай буде справедливість, бо тільки з неї можна збудувати найміцнішу фортецю, яка врятує тебе від ворогів.
375. Кому не сором служити
Мудрець говорив:
— Є четверо, що їм людині не сором служити. Це правитель, якому вона підлягає; дитина, яку вона доглядає; дорога, яку їй доводиться часто лагодити, і тварини, яких вона постійно годує.
376. Два види правителів
Один мудрець говорив:
— Є два види правителів. Одні з них поринули в нагромадження золота і цінностей, гадаючи, певно, що житимуть вічно. Інші роздаровують усе, ніби сподіваються, що завтра помруть.
377. Чари музики
Інший мудрець повчав:
— Оберігайте своїх дружин від музики і пісень. Вони вибавляють у жінці скромність, збуджують хіть, п'янять більше за вино.
378. Умільці й мудреці
Він ще казав:
— Найбільші вмільці — греки, а найбільші мудреці — перси.
379. Коли цілують руку
Один правитель нікому не дозволяв цілувати собі руку. Він казав:
— Цілування руки для друга принизливе, а для ворога воно лише підлабузництво.
380.