Ця яскрава жанрова сценка передає той неповторний національний колорит, що притаманний багатьом байкам Глібова другого періоду творчості і про який у критиці немало в різний час згадувалося.
Досить помітне місце у творчості Глібова займають ліричні поезії, котрі І. Франко назвав "чудовими ліричними п'єсами", а кращі з них вважав "перлинами української лірики". Друкувалися поезії Глібова на сторінках "Черниговских губернских ведомостей", пізніше — в "Основі" і "Черниговском листке".
Журнал "Основа", як відомо, відігравав значну роль у популяризації таких жанрів поетичної творчості, як ліричний вірш, балада, поема, пісня-романс. На його сторінках поряд із Глібовими піснями "Журба", "Летить голуб над полем", "Скажіть мені, добрі люди" надруковано понад сімдесят поезій Т. Г. Шевченка, твори С. Руданського ("Повій, вітре, на Вкраїну", "Ластівка", "Сни"), П. Куліша ("Кумейки", "Настуся"), В. Кулика ("Питання", "Веснянки"), П. Морачевського ("На Вкраїну", "Чумаки") та багатьох інших.
Як неодноразово підкреслювалося дослідниками, поезія "Основи" формувалася під могутнім впливом Шевченкової творчості. І це в повній мірі відчувається у ліризмі й мелодійності таких поезій Л. Глібова, як "Думка", "Зіронька", "Веснянка", "Ой не цвісти калиноньці", "Журба". Остання є найвідомішою з усіх ліричних поезій Глібова. Написана ще в молоді роки і надрукована у 1859 р., поезія "Журба" пізніше була покладена на музику М. В. Лисенком. Вірш починається мелодійними рядками у народнопісенному дусі:
Стоїть гора високая.
Попіл горою гай.
Зелений гай густесенький.
Неначе справді рай.
Поезія сповнена елегійного смутку за молодістю, що минула. Задушевність почуття, втіленого у світлих, прозорих поетичних образах, мелодійність рядка, використання улюблених народною поезією порівнянь, епітетів, пестливих форм та повторів окремих слів зробили цей твір популярним ще за життя автора. Пізніше поезію часто вважали народною піснею. Засобом паралельного зображення картини природи і людських почуттів поет, зокрема, досягає глибини ліризму:
Як хороше, як весело
На білім світі жить!.
Чого ж у мене серденько
І мліє, і болить!
Болить воно та журиться.
Бо вернеться весна,
А молодість… не вернеться.
Не вернеться вона!..
В останні роки творчості Л. Глібов багато писав віршів для дітей, котрі друкував у львівському "Дзвонику". У віршованій формі автор передавав також сюжети народних казок, загадок, надаючи їм особливої своєрідності.
І все ж найбільшу цінність має байкарська спадщина Глібова, якою він і обезсмертив своє ім'я.