Але в них назавжди "застряли" радіоактивні ізотопи стронцію-90, цезію-137 і церію-144. На величезних просторах океану з'явилися вогнища радіоактивності, що в тисячі разів перевищують природний ген. їх створили водорості, планктон, які ідеально вбивають продукти розкладу. Радіоактивний стронцій по харчовому ланцюжку: планктон — дрібна риба — тунець, макрель, акули — і сьогодні потрапляють до організму людини".
Екологічна ситуація в Україні надзвичайно складна. Цифри, які наводять учені, не можуть не вражати:
— при величезній щільності населення — 85 чоловік на 1 км2 — у нас виняткова скупченість шкідливих хімічних заводів, АЕС, ТЕС і т. д.;
— в Україні уже зіпсовано 60 відсотків родючих земель. Порівняно з 1967 р. площа загальносолевого забруднення зросла на 30 відсотків, а середньорічна швидкість просування контуру забруднення вже перевищила 125 метрів. Втрачено 7 водозаборів з найчистішою в державі водою із запасами її 210 тис. м3 на добу;
— сьогодні в Україні (порівняно з іншими країнами СНД) найвища концентрація забруднюючих речовин, що викидаються промисловими підприємствами. До розряду міст-смертників "прописалися" Донецьк, Запоріжжя, Луганськ, Горлівка, Чернігів, Дніпродзержинськ, Одеса, Маріуполь, Черкаси, Дніпропетровськ, Краматорськ, Луцьк, Красноперекопськ, Макіївка, Київ;
— цілі області країни характеризуються від'ємним демографічним приростом, тобто смертність населення перевищує народжуваність. На думку відомого вченого 3. Шкіряк-Нижник, для зоологів і ботаніків такі факти були б уже безсумнівним аргументом для занесення до Червоної книги;
— у народному господарстві жінки становлять 52 відсотки працюючих. На шкідливих виробництвах зайнято 40 відсотків жінок. На виховання дітей у матерів, за підрахунками вчених, залишається 20—25 хвилин на добу;
— 1975 р. в республіці народилося 10 тис фізично і розумово неповноцінних дітей, 1989 — понад 14 тис. Близько 70 відсотків дітей з першого дня народження мають ті чи інші відхилення у стані здоров'я.
Нам, українцям, потрібно замислитися над цими жахливими цифрами і зробити все для того, щоб не стала реальністю картина, намальована Т. Шевченком у його вірші "Осії глава XIV":
Погибнеш. згинеш, Україно,
Не стане знаку на землі.