Хвильовий побачив, що "з розмаху революційного нічого не вийшло" ("Вальдшнепи"), він, як герой його оповідання "Я(Романтика)", "йшов у нікуди, без мислі, з тупою пустотою на згорблених плечах".
Зрадити ідеалам свободи, правди, рівності означало для Хвильового моральну смерть, відстоювання своїх переконань загрожувало фізичною загибеллю. В одній із своїх статей Дмитро Донцов, досліджуючи творчість М. Хвильового, написав про нього: "...між фізичною і моральною смертю Хвильовий вибере першу, як менш страшну". На відміну від головного героя новели "Я(Романтика)" Хвильовому вистачило мужності відвести револьвер від серця матері-України і, розірвавши замкнене коло насильства, поставити крапку у своїй революційній біографії. Він зробив трагічний вибір, ціною якого стало його життя.
Протягом багатьох років точилися гострі суперечки навколо імені Миколи Хвильового. Ніби передбачаючи їх, письменник у поемі "Електричний вік" написав слова, що допомагають нам зрозуміти таїну його життя і творчості:
Так споконвіку було.
Одні упирались з ганчіркою в руці,
а другі тяглися до стяга зорі
і йшли за хвостами комет,
горіх розкусивши буття.
І хіба посміє вічність
шпурнути в моє обличчя
докір.?