Ніжність і турботи" — ось кредо жінки, дружини й помічника чоловіка-воїна, жінки, яка являє собою новий тип особистості — цілеспрямованої, вольової і водночас ніжної, лагідної, пристрасної:
Не зірвуться слова, гартовані, як криця,
І у руці перо не зміниться на спис,
Бо ми лише жінки. У нас душа — криниця,
З якої ви п'єте: змагайся і кріпись!
І ми їх даємо не у залізнім гімні,
У сріблі ніжних слів, у вірі в вашу міць.
Бо швидко прийде день і у завісі димній
Ви зникнете від нас, мов зграя вільних птиць.
Ще сальви не було, не заревли гармати,
Та ви вже на ногах. І ми в останній раз
Все, що дає життя, іскристе і багате,
Мов медоносний сік, збираємо для вас.
Гойдайте ж кличний дзвін! Крешіть вогонь із кремнів!
Ми ж радістю життя вас напоївши вщерть, —
Без металевих слів і без зітхань даремних
По ваших же слідах підемо хоч на смерть!
("Мужчинам")
З погляду стилю творчість О. Теліги критик Володимир Державін охарактеризував як "шлях до класицизму", котрий присутній у спокійних, мудрих, розмірених рядках багатьох поезій. Та ще більше у творчості О. Теліги проявів неоромантиму, запальних, сміливих поривань у майбутнє. Це, зокрема, відзначило і своєрідність поетичної строфи, яка різниться в залежності від близькості одному із названих стилів. Порівняємо рядки вже згадуваної "Вечірньої пісні" та вірша "Коли ж зійду на каменистий верх", звертаючи увагу на ритм і стопу кожного з них:
За вікнами день холоне. Коли ж зійду на каменистий верх
У вікнах — перші вогні… Крізь темні води й полум'яні межі —
Замкни у моїх долонях Нехай життя хитнеться й відпливе.
Ненависть свою і гнів! Мов корабель у заграві пожежі.
("Вечірня пісня") ("Коли ж зійду на каменистий верх")
Але романтизм — не тільки ознака поетичного стилю. Він — основа, героїчного життя поетеси, яка, мужньо відстоюючи інтереси своєї нації, відійшла у вічність так, як напророкувала собі сама:
Я палко мрію до самого рання,
Щоб Бог зіслав мені найбільший дар:
Гарячу смерть, не зимне умирання.
За свої 35 років поетеса не встигла видати жодної книжки. Всі вони вийшли посмертно: "Душа на сторожі" (1946), "Прапори духа — Життя і творчість Олени Теліги" (1947), "Олена Теліга: Збірник" (Детройт, 1977) — підсумкове видання, що охоплює поезії, статті, бібліографічний нарис "На зов Києва" О. Ждановича, спогади кількох авторів, у 1977 р. вийшло двомовне видання творів Олени Теліги з англійською статтею перекладачки (Балтимор—Торонто). Більша половина віршів поетеси загубилася.
Великі втрати української нації. Але великі і її здобутки. І поповнювати їх — нам. Сьогодні, завтра і повсякчас.